Ухвала

від 05.11.2024 по справі 761/40590/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/40590/24

Провадження № 1-кс/761/26897/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2024 року, слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №32021103110000009, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 20.08.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.28, ч.3 ст.212, ч.2 ст.205-1, ч.1 ст.366 КК України, -

У С Т А Н О В И В :

29 жовтня 2024 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №32021103110000009, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 20.08.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.28, ч.3 ст.212, ч.2 ст.205-1, ч.1 ст.366 КК України, у якому останній просив накласти арешт на грошові кошти ТОВ «ЗАММЛЕР УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 35007717) в сумі 27 767 601 грн, які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «ЗАММЛЕР УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 35007717), відкритих в наступних банківських установах: АТ «ПУМБ» (МФО 334851) рахунки № НОМЕР_1 (643-РОСIЙСЬКИЙ РУБЛЬ), НОМЕР_2 (840-ДОЛАР США), № НОМЕР_1 (978-ЄВРО), № НОМЕР_1 (840-ДОЛАР США) № НОМЕР_1 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ), № НОМЕР_2 (978-ЄВРО), № НОМЕР_2 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ), № НОМЕР_2 (643-РОСIЙСЬКИЙ РУБЛЬ), № НОМЕР_2 (826-ФУНТ СТЕРЛIНГIВ), № НОМЕР_2 (985-ПОЛЬСЬКИЙ ЗЛОТИЙ), № НОМЕР_3 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ), № НОМЕР_4 (840-ДОЛАР США); АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005) рахунки № НОМЕР_5 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ), № НОМЕР_6 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ), № НОМЕР_7 (840-ДОЛАР США), № НОМЕР_8 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ), № НОМЕР_7 (978-ЄВРО), № НОМЕР_7 (643-РОСIЙСЬКИЙ РУБЛЬ), № НОМЕР_7 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ), № НОМЕР_9 (978-ЄВРО), № НОМЕР_9 (826-ФУНТ СТЕРЛIНГIВ), № НОМЕР_9 (643-РОСIЙСЬКИЙ РУБЛЬ), № НОМЕР_9 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ), № НОМЕР_9 (840-ДОЛАР США); Філія-Головне управління по м. Києву та Київській області АТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» (МФО 322669) рахунки № НОМЕР_10 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ), № НОМЕР_10 (840-ДОЛАР США), № НОМЕР_10 978-ЄВРО); АТ «СЕНС БАНК» (МФО 300346) рахунки № НОМЕР_11 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ), № НОМЕР_11 (840-ДОЛАР США), № НОМЕР_11 (978-ЄВРО), № НОМЕР_12 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ), № НОМЕР_11 (826-ФУНТ СТЕРЛIНГIВ), № НОМЕР_13 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ), № НОМЕР_14 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ); АТ КБ «ПриватБанк» (МФО 305299) рахунок № НОМЕР_15 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ). Заборонити службовим особам АТ «ПУМБ» (МФО 334851), АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005), Філія-Головне управління по м. Києву та Київській області АТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» (МФО 322669), АТ «СЕНС БАНК» (МФО 300346), АТ КБ «ПриватБанк» (МФО 305299) іншим особам за довіреністю чи дорученням проводити будь-які банківські операції, що призведуть до зменшення залишку зазначеної суми грошових коштів на вказаних рахунках, крім обов`язкових платежів до бюджету та призначених для виплати заробітної плати. Зобов`язати службових осіб банківських установ АТ «ПУМБ» (МФО 334851), АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005), Філія-Головне управління по м. Києву та Київській області АТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» (МФО 322669), АТ «СЕНС БАНК» (МФО 300346), АТ КБ «ПриватБанк» (МФО 305299), негайно надати детективу Головного підрозділу БЕБ ОСОБА_4 , іншим детективам групи детективів, які здійснюють досудове розслідування кримінального провадження за № 32021103110000009, інформацію про залишок коштів на рахунках у формі довідки на момент накладення арешту на вищевказані рахунки.

Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 32021103110000009 від 20.08.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205-1, ч. 1 ст. 366 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ТОВ «ЗАММЛЕР Україна» за результатами надання послуг оренди/суборенди складських приміщень та інших логістичних послуг з метою зменшення сум сплати податкових зобов`язань, у період з 01.01.2021 по 30.06.2023, здійснили безтоварні фінансово-господарські операції сформувавши «схемний» податковий кредит з ПДВ нібито з придбання товарно-матеріальних цінностей (побутова техніка, електроніка, засоби гігієни, одяг, взуття, паливо тощо) у ТОВ «ПРАЙМ СІСТЕМ Л.Т.Д.» (код ЄДРПОУ 39682427), ТОВ «ВЕСТ КАРД» (код ЄДРПОУ 43603592), ТОВ «ОЛТРАК ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 43093450), ТОВ «АЛЬФАТЕХ ЛТД» (код ЄДРПОУ 44091940), ТОВ «ФЕЛТ ГРУП» (код ЄДРПОУ 39900161), ТОВ «ЄВРОСИСТЕМ» (код ЄДРПОУ 40561293), ТОВ «ЮНІКЕР ГРУП» (код ЄДРПОУ 44449477), ТОВ «ЗАММЛЕР ФУЛФІЛМЕНТ» (код ЄДРПОУ 40061362) на загальну суму 27,7 млн грн ПДВ. Поряд з цим, відповідно до податкової звітності у період 2021 - 2023 років відображали реалізацію товарно-матеріальних цінностей в адресу ряду підприємств реального сектору економіки, у тому числі в адресу ТОВ «ЗАММЛЕР УКРАЇНА», придбання яких не здійснювали та/або здійснювали, але в значно менших розмірах, що може свідчити про безтоварність фінансово-господарських операцій.

Проведеним оглядом ідентифікаційних та реєстраційних даних ТОВ «ЗАММЛЕР Україна», встановлено банківські рахунки, які використовуються службовими особами підприємства для здійснення протиправної діяльності.

Постановою слідчого у кримінальному провадженні - детектива Бюро економічної безпеки України від 16.09.2024 грошові кошти на вказаних рахунках визнано речовими доказами в даному кримінальному провадженні.

Прокурор зазначає, що грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ «ЗАММЛЕР Україна», набуті кримінально протиправним шляхом та є речовим доказом у кримінальному провадженні, що своєю чергою, згідно з положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України, є підставою для накладення арешту.

У судове засідання, будучи належним чином повідомленим про дату та час судового засідання прокурор не прибув. Разом з тим, до Шевченківського районного суду м.Києва надійшло клопотання прокурора ОСОБА_3 у якому останній просив проводити судове засідання без його участі.

Враховуючи те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, не було тимчасово вилучено, а розгляд справи без повідомлення власників є необхідним з метою забезпечення арешту майна, слідчий суддя приходить до висновку про доцільність здійснення розгляду вищевказаного клопотання слідчого без повідомлення власників про час та місце судового засідання.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні слідчого, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні прокурора, та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а тому суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

За змістом ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Так, згідно зі статтями 131 та 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 1 ст. 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У свою чергу, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Разом з цим, оцінивши в сукупності долучені прокурором до клопотання матеріали, слідчий суддя прийшов до висновку про те, що на даному етапі досудового розслідування, накладення арешту на зазначене у клопотанні майно не є співрозмірним завданням кримінального провадження, з огляду на те, що прокурором не надано достатніх доказів, на підставі яких можна встановити всебічно та об`єктивно оцінити суму збитків, завдану державному бюджету. При цьому слідчий суддя вважає за необхідне відмітити, що долучений прокурором у якості доказу аналітичний продукт сам по собі не доводить факт завдання шкоди внаслідок певних дій чи бездіяльності.

Так, формальний характер постанови детектива від 16.09.2024 року, копія якої долучена до матеріалів клопотання, яка також не містить посилання на конкретні критерії, визначені статтею 98 КПК України, а також не містить підтверджень протиправності набуття коштів, що розміщені на банківських рахунках, які прокурор просить арештувати.

Крім цього, матеріали клопотання не містять будь-яких даних, що з 20.08.2021 року (дата внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України) до 29 жовтня 2024 року (на момент подачі клопотання), окрім виготовлення аналітичного продукту, винесення постанови про визнання предметів речовим доказом, ніяких слідчих (процесуальних) дій органом досудового розслідування, які б дійсно свідчили про факт наявності складу кримінальних правопорушень, причетності осіб до такого кримінального правопорушення, тощо, проведено не було.

Так, згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди» чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд із національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 рік) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 рік), учасником яких є й Україна.

Статтею 1 Протоколу № 1 (1952 рік) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи постановлення судом незаконного рішення, тоді як ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що ст. 1 Протоколу № 1, яка спрямована на захист особи (фізичної та юридичної) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи для захисту права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22 червня 2004 року).

При цьому, у своїх висновках ЄСПЛ неодноразово наголошував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу № 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним.

У свою чергу, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку про те, що прокурором не була доведена необхідність накладення арешту на перелічене у клопотанні майно (рахунки), а тому підстави для задоволення поданого клопотання відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 98, 117, 131, 132, 170-173, 309, 310, 392, 393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №32021103110000009, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 20.08.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.28, ч.3 ст.212, ч.2 ст.205-1, ч.1 ст.366 КК України - відмовити.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_5