Постанова

від 12.11.2024 по справі 234/17149/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9473/24 Справа № 234/17149/21 Суддя у 1-й інстанції - Мачуський О. М. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Макарова М.О., Ткаченко І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 23 липня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Меркулов Павло Юрійович, про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на частку у спільно нажитому майні в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Юнь Саннoве Квастад, ОСОБА_3 , третя особа ПН ОСОБА_4 , про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на частку у спільно нажитому майні в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позову посилалася на те, що у лютому 2019 року вона познайомилася з ОСОБА_3 . З 08 серпня 2020 року по 02 жовтня 2020 року вони проживали разом у Норвегії, а 02 жовтня 2020 року приїхали до України та 03 жовтня 2020 року для спільного мешкання орендували квартиру у м.Краматорськ. У 2021 році ОСОБА_3 остаточно вирішив переїхати в Україну та розмістив частину своїх прибутків в АТ КБ «Приватбанк» та надав їй нотаріально завірену довіреність №НРВ920325 від 09 червня 2021 року з правом повністю розпоряджатись його коштами на спільний побут, відпочинок та її дітей. 26 травня 2021 року вона та ОСОБА_3 , перебуваючи у Норвегії за спільні кошти в розмірі 5 800 доларів США, половину з яких надала вона, придбали автомобіль 5750Volkswagen, модель transporter, вантажний, номер кузова: НОМЕР_1 , право власності на який зареєстрували за ОСОБА_3 . Також спільним придбанням, як подружжя, був будинок АДРЕСА_1 , на який вона давала кошти та в якому зареєстрована та мешкає. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 раптово помер, вона здійснила його кремацію. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої входить частка будинку АДРЕСА_1 ; частка в розмірі 49% в ТОВ «Прінт+»; частка автомобіля 5750Volkswagen 2006 року реєстрації, модель transporter 7НК, вантажний, номер кузова: НОМЕР_1 , сірого кольору, тому просила суд ухвалити рішення як встановити факт її проживання із громадянином Королівства Норвегії ОСОБА_3 , однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу; визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на частку в спільно нажитому майні, а саме: будинку АДРЕСА_1 , автомобілі 5750Volkswagen, модель Transporter 7HK, вантажний, номер кузову НОМЕР_1 сірого кольору; визнати її спадкоємцем першої черги за законом, як дружини.

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 23 липня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, не взяв до уваги, що її вимоги є законними, обґрунтованими та доведеними належними та допустимими доказами. Вона проживала з ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловік та дружина. За спільні кошти набували майно. Так він виїздив за кордон вести справи та на лікування, втім вони були подружжям.

27 вересня 2024 року адвокат Берзінь С.Л. який діє в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , надав відзив на апеляційну скаргу в якій зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказує про те, що факт спільного проживання позивачки з ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та дружини, з усіма права та обов`язками притаманними подружжю є недоведеним. Спірне майно купувалося ОСОБА_3 за його кошти. Правові підстави для зміни черговості спадкування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Краматорську Донецької області помер ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: м. Арендал, Королівство Норвегія.

Відповідно до Дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства серії АА № 076030, виданого 19 липня 2021 року Київським міським центром зайнятості, громадянину ОСОБА_6 , видано дозвіл № НОМЕР_2 про працю консультантом ТОВ «Прінт+», код ЄДРПОУ 43715547.

26 серпня 2021 року громадянину ОСОБА_6 , видано візу №(М) Y02868948, на багаторазову кількість в`їздів в Україну, строком дії до 23 листопада 2021 року.

За життя, ОСОБА_5 , належало рухоме та нерухоме майно, що предметом спору у даній справи, зокрема: об`єкт житлової нерухомості - 1/1 частка будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 163,6 кв.м, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2380534714129), право власності на який набуто на підставі Договору купівлі-продаж від 09 червня 2021 року, посвідченого ПН Краматорського МНО Соловйовою С.С. та зареєстровано в реєстрі за № 1822; транспортний засіб - автомобіль марки 5750 Volkswagen, модель: Transporter, тип: 7HK, сірого кольору, реєстраційний номер: НОМЕР_3 зелений SS/SS, номер шасі: НОМЕР_1 , право власності на який, відповідно до Норвезького технічного паспорту номер НОМЕР_4 , виданого 01 вересня 2021 року, зареєстровано на власника 15 серпня 2021 року.

Згідно з фактурою 100685 від 26 травня 2021 року ОСОБА_3 27 травня 2021 року при купівлі автомобіля Volkswagen, реєстраційний номер: НОМЕР_3 , здійснено оплату його вартості в сумі 51 000 норвезьких крон.

Відповідно до виписок по рахунку та трансферу за кордон в Sparebank Ostre Agder, ОСОБА_3 на рахунок АТ КБ «Прватбанк», відкритий в Україні НОМЕР_5 , 03 червня 2021 року здійснено переказ коштів в сумі 70 000 доларів США, що еквівалентно 585 277 норвезьких крон, повідомлення одержувачу: оплата за квартиру в Україні; призначення платежу: купівля квартири в Україні.

Згідно з Довіреністю від 09 червня 2021 року, що посвідчена ПН Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Соловйовою С.С., та зареєстрованої в реєстрі за № 1816,1817, громадянин Королівства Норвегія ОСОБА_3 на підставі попереднього усного договору доручення, цією довіреністю вповноважив ОСОБА_1 представляти його інтереси з питань придбання на його ім`я будинку АДРЕСА_1 за ціну та на умовах за власним розсудом та зареєструвати згідно з діючим законодавством у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, отримати витяг про таку реєстрацію, користуватися будинком, а також бути представником з питань, пов`язаних з комунальними службами, тощо.

Згідно з Довіреністю від 09 червня 2021 року, що посвідчена ПН Краматорського міського нотаріального округу Донецької області Соловйовою С.С., громадянин Королівства Норвегія ОСОБА_3 на підставі попереднього усного договору доручення, цією довіреністю вповноважив ОСОБА_1 бути його представником в установах та організаціях незалежно від форм власності, банківських установах, тощо, та розпоряджатися всіма належними йому грошовими коштами у будь-якій банківській установі, зокрема, в АТ КБ «Приватбанк».

Відповідно до Договору купівлі-продажу від 09 червня 2021 року, ОСОБА_3 , від імені якого на підставі довіреності діяла ОСОБА_1 придбав у власність будинок, за адресою: АДРЕСА_1 . Продаж будинку за домовленістю сторін вчинено за 392 600 гривень, які буди повністю отримані продавцем від покупця що підписання договору.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію право власності з індексним номером 260646103 від 09 червня 2021 року на підставі вищезазначеного договору купівлі-продажу, за ОСОБА_3 на праві приватної власності зареєстрована 1/1 частка будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до наданих суду доказів, договори з надання комунальних платежів за даною адресою, оформлені на ім`я ОСОБА_3 .

Судом також досліджена копія спадкової справи № 93/2021, заведена приватним нотаріусом Краматорського міського нотаріального округу Меркуловим П.Ю. та встановлено, що із заявами про прийняття спадщини, що залишилась після смерті громадянина Королівства Норвегія ОСОБА_3 звернулись: син померлого ОСОБА_3 (заява від 23 вересня 2021 року, зареєстровано в реєстрі за № 1707,1708); ОСОБА_1 (заява від 08 жовтня 2021 року, зареєстровано в реєстрі за № 1903).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що в ході розгляду справи позивачкою не доведено придбання спірного майна за спільні кошти позивачки та померлого ОСОБА_3 . Факт спільного проживання чоловіка і жінки не є достатнім доказом перебування у фактичних шлюбних відносинах, та не є правовою підставою для зміни черговості спадкування. Підстав для визнання позивачки спадкоємцем першої черги (зміни черговості спадкування) не встановлено.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2022 року в справі № 602/1455/20 (провадження № 61-475св22)).

Колегія суддів звертає увагу що позивачка просила суд ухвалити рішення як встановити факт її проживання із громадянином Королівства Норвегії ОСОБА_3 , однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу; визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на частку в спільно нажитому майні, а саме: будинку АДРЕСА_1 , автомобілі 5750Volkswagen, модель Transporter 7HK, вантажний, номер кузову НОМЕР_1 сірого кольору; визнати її спадкоємцем першої черги за законом, як дружини.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

При цьомумає бутивстановлена ідоведена самесукупність вказанихусталених обставинта відносин(спільнепроживання однієюсім`єю;спільний побут;взаємні правата обов`язки(статті3,74СК України),оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок,або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю) тощо.

Водночас, показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що при вирішенні питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу суд має встановити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Факт спільноговідпочинку сторін,спільна присутністьна святкуваннісвят,пересилання відповідачемкоштів нарахунок позивачки,самі пособі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те що між сторонами склалися та мали місце усталені сімейні відносини (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі

№ 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Подібна правова позиція щодо застосування норм матеріального права викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19), неодноразово підтримана Верховним Судом у постановах: від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18), від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19(№ 61-3071св21), та інших.

Судова практика у цій категорії справ є сталою, відмінність залежить лише від фактичних обставин конкретної справи й доказування, яке здійснюють учасники справи.

У постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі

№ 6-97цс11 роз`яснено, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно.

За приписами частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Встановлені частиною другою статті 3 СК України виключення, згідно з якими подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно, стосуються офіційно зареєстрованих шлюбів.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Згідно з частинами першоютретьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в частині того, що вона проживала з ОСОБА_5 однією сім`єю як чоловік та дружина та саме за спільні кошти вони набували майно яке є спільним сумісним майном подружжя, що свідчить про наявність підстав для встановлення факту проживання визнання за нею права власності на 1/2 частину спірного майна в порядку спадкування та визнання її спадкоємцем першої черги, спростовуються матеріалами справи.

Колегія суддів наголошує на тому, що позивачкою навіть не вказано конкретної дати з якої вона просить встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. А лише зазначено, що у лютому 2019 року вона познайомилася з ОСОБА_3 . З 08 серпня 2020 року по 02 жовтня 2020 року вони проживали разом у Норвегії, а 02 жовтня 2020 року приїхали до України та 03 жовтня 2020 року для спільного мешкання орендували квартиру у м.Краматорськ. У 2021 році ОСОБА_3 остаточно вирішив переїхати в Україну та розмістив частину своїх прибутків в АТ КБ «Приватбанк» та надав їй нотаріально завірену довіреність №НРВ920325 від 09 червня 2021 року .

Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (частина перша статті 1261 ЦК України).

Колегія суддів зауважує, що за заявою спадкоємця першої черги сина померлого, була відкрита спадкова справа, а тому підстав для виникнення права на спадкування у спадкоємців інших черг немає.

Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 753/10668/19, від 30 червня 2023 року у справі № 686/19661/20, від 28 червня 2023 року у справі № 357/9241/21, від 24 січня 2024 року у справі № 640/19045/17).

У четвертучергу правона спадкуванняза закономмають особи,які проживализі спадкодавцемоднією сім`єюне меншяк п`ятьроків дочасу відкриттяспадщини (стаття1264ЦК України).Втім позивачкавказує проте,що познайомиласяз ОСОБА_3 у лютому 2019 року, а помер він ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто вона жодним чином не відноситься до вказаних осіб.

За змістом частини другої статті1259ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.

Жодних правових підстав для визнання позивачки спадкоємицею першої черги немає та доводи апеляційної скарги цього не спростовують.

Оскаржуване судове рішення містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо доводів сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 23 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 12 листопада 2024 року.

Головуючий: А.П. Барильська

Судді: М.О. Макаров

І.Ю. Ткаченко