Окрема думка

від 04.11.2024 по справі 991/2030/22

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

ОКРЕМА ДУМКА

судді ОСОБА_1

до ухвали Вищого антикорупційного суду

від 04.11.2024 в справі № 991/2030/22

про відмову в задоволенні заяв про самовідвід та про відводи

Ухвалою суду в цій справі від 04.11.2024 відмовлено в задоволенні моєї заяви про самовідвід та ряду заяв сторони захисту про відвід суддів. Із цією ухвалою в частині відмови в задоволенні моєї заяви про самовідвід та заяв про відвід, що стосуються відводу судді ОСОБА_2 , погодитись не можу, з огляду на таке.

Моя заява про самовідвід була мотивована спільною роботою з обвинуваченим ОСОБА_3 в одному структурному підрозділі установи, де він перебував у моєму безпосередньому підпорядкуванні, внаслідок чого в мене виникли сумніви в моїй неупередженості.

Відмовляючи в задоволенні заяви про самовідвід із цієї підстави, більшість суду мотивує це тим, що спільна професійна викладацька діяльність, яка до того ж була понад 6 років тому, є звичайним робочим процесом, який не може впливати на безсторонність та незалежність судді під час розгляду цього кримінального провадження.

Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням З`їзду суддів України 18 вересня 2024 року, в разі виникнення сумнівів у судді щодо його неупередженості у результаті розгляду справи, суддя має право заявити самовідвід. Згідно з п. 2.5. Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення в справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Професійні відносини між юристами - участь у розгляді інших справ в якості суддів, представників сторін, спільна робота, спільна участь у заходах (конференціях, тренінгах тощо), як правило, не створюють сумніви в неупередженості. Водночас, у цьому випадку йдеться про спільну роботу судді та обвинуваченого (а не, наприклад, судді й захисника, прокурора або представника) в одному структурному підрозділі установи. У цьому випадку «звичайний робочий процес» та відносини, що звичайним чином виникають між колегами, на мою думку, впливають на неупередженість судді.

Неупередженість (безсторонність) судді відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини оцінюється за суб`єктивним та об`єктивним критерієм. Особиста безсторонність, як вказує більшість суду, презюмується, поки не надано доказів протилежного.

З урахуванням наведених загальноприйнятих у світі положень суддівської етики, наведена в заяві про самовідвід підстава, на мою думку, є безперечною підставою для відводу судді за суб`єктивним критерієм. Що стосується об`єктивного критерію - вважаю, що факт спільної роботи судді з обвинуваченим також створює в стороннього спостерігача сумнів у неупередженості судді.

Також не можу погодитись із більшістю суду щодо відмови у відводі судді ОСОБА_2 , зокрема, з огляду на попередню його участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, а також існування інших сумнівів у його неупередженості.

Однією з підстав для відводу судді ОСОБА_2 , наведених обвинуваченими ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , захисниками ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у їх заявах, була попередня участь судді ОСОБА_2 у кримінальному провадженні під час досудового розслідування як слідчого судді, що виявилось, зокрема, в постановленні ним ухвали від 18.11.2021 в справі № 991/5826/21.

За даними єдиного реєстру судових рішень, у справі № 991/5826/21 суддя ОСОБА_10 , відмовляючи в задоволенні заяви слідчого судді ОСОБА_2 про самовідвід від розгляду заяви про перегляд ухвали слідчої судді ОСОБА_11 за нововиявленими обставинами в цій же справі, в ухвалі від 17.11.2021 зазначив, що «автоматичне визначення слідчого судді ОСОБА_2 для розгляду заяви адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_12 про перегляд ухвали слідчої судді Вищого антикорупційного суду від 13.10.2021 за нововиявленими обставинами не є порушенням встановленого ч. 3 ст. 35 КПК порядку визначення слідчого судді для розгляду справи». Слідчий суддя ОСОБА_2 постановив ухвалу в зазначеній справі від 18.11.2021 про відмову в відкритті провадження за нововиявленими обставинами. Отже, суддя ОСОБА_2 брав участь у кримінальному провадженні під час досудового розслідування як слідчий суддя; розглянуте ним питання не належить до числа винятків, передбачених ч. 1 ст. 76 КПК, а тому вважаю, що відповідно до ст. 76 КПК суддя не має права брати участі у цьому ж провадженні в суді першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні відводів судді ОСОБА_2 , заявлених обвинуваченими ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисником ОСОБА_8 із підстав приятельских відносин судді ОСОБА_2 з одним із потерпілих, більшість суду послалась на «надані колись пояснення судді», згідно з якими, «на суб`єктивне переконання судді, він не вважає ці відносини приятельськими або ж дружніми». Водночас, суддя ОСОБА_2 не надавав пояснень при розгляді цих відводів.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 22.01.2019 року № 67/вс-19 було задоволено заяву члена Комісії ОСОБА_14 про самовідвід щодо розгляду питання про відповідність ОСОБА_2 критеріям, передбаченим ч. 4 ст. 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд». У цьому рішенні Комісії вказується: «Член Комісії ОСОБА_14 у заяві, зокрема, зазначає, що під час Революції Гідності у громадському секторі Євромайдану між членом Комісії та кандидатом виникли приятельські стосунки, а тому ставлення ОСОБА_14 має виражено позитивне спрямування, що виходить за межі нейтральності» [1].

Це рішення Комісії є чинним. І хоча воно не є формально обов`язковим для суду, що розглядає цю справу, необхідно взяти до уваги, що обвинуваченими в ній є діючі судді та адвокати, а одним із потерпілих є на той час член Комісії ОСОБА_14 ; обставини справи відповідно до версії сторони обвинувачення - хронологічно стосуються періоду ухвалення цього рішення Комісії. Тому вважаю, що чинне рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України як державного колегіального органу суддівського врядування підлягає врахуванню під час вирішення питання про відвід. І на мою думку, викладені в цьому рішенні обставини (констатація наявності приятельських відносин між особою, що нині є потерпілим у цій справі, і суддею в цій справі) здатні викликати сумніви в стороннього спостерігача в неупередженості судді ОСОБА_2 . Це виключає участь судді в справі за п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК.

Рішення суду повинні сприяти зростанню довіри до правосуддя в суспільстві - з тим, щоб як сторони, так і будь-який сторонній спостерігач, могли бути впевненими, що рішення по справі базуються виключно на матеріалах справи за результатами судового розгляду, а не на будь-якому упередженому ставленні судді. Відхилення заяви про самовідвід, у якій суддя обґрунтовано посилається на виникнення в нього сумнівів у власній неупередженості, як і відхилення обґрунтованих відводів, заявлених учасниками справи, - такій довірі не сприяють.

Отже, вважаю, що моя заява про самовідвід та заяви обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про відводи суддів у частині відводу судді ОСОБА_2 - підлягали задоволенню.

Також у цій справі обвинуваченим ОСОБА_4 було заявлено відвід головуючому судді ОСОБА_10 , мотивований подачею ним службової записки про заміну судді ОСОБА_15 з посиланням на перебування її у довгостроковій відпустці 25.09.2024 - в день, коли вона фактично перебувала у відпустці тривалістю лише один день. Відмовляючи в цьому відводі, більшість суду вказала, що «Доводи заявників щодо упередженості членів колегії суду не мають підстав, оскільки повторний автоматизований розподіл справи відбувся в межах вимог закону». Як свідчить табель Вищого антикорупційного суду, суддя ОСОБА_15 , дійсно, перебувала на роботі 24.09, 26.09, 27.09, 02.10, перебувала в короткостроковій відпустці 03.10, перебувала на роботі 04.10, 07.10, 07.10, 09.10, 14.10.2024. Зокрема, в день судового засідання 14.10.2024, коли суд у цій справі вже за моєї участі розпочав розгляд відводів суддям, суддя ОСОБА_15 згідно з табелем перебувала на роботі; відтак, у довгостроковій відпустці, що була підставою для заміни судді станом на 25.09.2024, як і в наступні названі дні вона фактично не перебувала. Погоджуюсь із більшістю суду в тому, що це не становить підстав для відводу головуючого судді ОСОБА_10 , адже протоколом повторного авторозподілу судової справи між суддями від 25.09.2024 замість судді ОСОБА_15 новим суддею-членом колегії в справі №991/2030/22 було визначено мене, суддя ж ОСОБА_10 був призначений для розгляду цієї справи ще 04.08.2022. Однак, відводу суддям-членам колегії: мені (як заміненому судді) та судді ОСОБА_2 з приводу порушень при повторному авторозподілі 25.09.2024 при заміні судді не заявлялось, і відповідно доводи учасників справи з цього приводу судом заслухані не були, тому наведені висновки більшості суду про те, що «повторний автоматизований розподіл справи відбувся в межах вимог закону», - вважаю передчасними й такими, що виходять за межі заявлених відводів.

Примітка:

1. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 22.01.2019 року № 67/вс-19 «Про розгляд заяви члена Комісії ОСОБА_14 про самовідвід стосовно розгляду питання про відповідність кандидата на посаду судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_2 критеріям, передбаченим частиною четвертою статті 8 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд»». https://new.vkksu.gov.ua/doc/pro-rozglyad-zayavy-chlena-komisiyi-kozlova-andriya-georgiyovycha-pro-samovidvid-stosovno

Суддя ОСОБА_1