Рішення

від 07.11.2024 по справі 210/3021/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/3021/24

Провадження № 2/210/1206/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07 листопада 2024 року

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Сільченко В. Є.

при секретарі судового засідання Козіної В.А.

за участі:

представника позивачів ОСОБА_1

розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , до Департаменту розвитку інфраструктури міста Виконавчого комітету Криворізької міської ради, Виконавчого комітету Металургійної районної в місті ради про визнання права користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачі звернулися до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування позовних вимог зазначили,що Житлова будівля АДРЕСА_1 була введена в експлуатацію у 1960-1961 роках. З вказаного часу до 2000 року даний об`єкт житлової нерухомості використовував ВАТ КДГМК «Криворіжсталь» (на теперішній час -ВАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг») як гуртожиток. Його забудова складається з окремих секцій, у кожній з яких розміщено 5-6 кімнат, з кухнею коридором та санвузлом.

З 2000 року вищезгадана житлова будівля передана до комунальної власності міста на баланс управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради (далі УЖКГ).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради від 12.01.2000 року № 18 будинку АДРЕСА_1 було надано статус будинку маневреного житлового фонду.

З 2003 по 2005 роки відповідачем 1 родині позивачів щорічно надавалися тимчасові ордери на право зайняття секції № 7 будинку № 35 по вулиці XXII партз`їзду, причому з правом користування різною кількістю кімнат.

Листом від 30.07.2003 року № 415 УЖКГ через відсутність коштів у місцевому бюджеті запропонувало мешканцям будинку АДРЕСА_1 , в якому вони проживають, зокрема, і позивачам, здійснити реконструкцію квартир з санвузлами, кухнями та коридором за рахунок власних коштів.

Не зважаючи на пропозицію проведення реконструкції та відповідно суттєвих витрат мешканцями на оздоблення використовуємого житла, 29.04.2004 року УЖКГ на звернений мешканців будинку АДРЕСА_1 повідомило, що житло в будинках маневреного фонду приватизації не підлягає.

06.06.2005року позивач2звернулася доУЖКГ іззаявою провидачу тимчасовогоордеру насклад всієїродини,а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (чоловік), ОСОБА_4 (донька), ОСОБА_4 (донька), ОСОБА_6 (мати)на надання для проживання АДРЕСА_2 при цьому зауважила про наявність у неї другої групи інвалідності з медичних показань та негативні наслідки відсутності реєстрації за місцем проживання.

05.10.2006 року УЖКГ надало матері позивачки 2 ОСОБА_6 ордер №191 на жилу прощу в гуртожитку, яким остання отримала право на зайняття кімнати 45 житловою площею 12,51 кв.м. в секції АДРЕСА_3 .

15.05.2008 року УЖКГ надало позивачу 1 ОСОБА_2 ордер №51 на жилу площу в гуртожитку, яким останній отримав право на зайняття кімнати 47 в секції 7 буд. АДРЕСА_4 .

Водночас місце проживання позивача 1 не було зареєстровано по незалежним від нього обставинам, при цьому письмової відмови останньому не надано.

З огляду на згадані ордери на жилу площу в гуртожитку, усі позивачі правомірно вселились та фактично набули право користування кімнатами №45,46,47,48,49 тобто всією секції АДРЕСА_5 .

Водночас згідно довідки виконкому Дзержинської районної у місті ради, правонаступником якого є відповідач 2 від 27.02.2007 року №1, ОСОБА_3 перебувала на обліку осіб, які потребували поліпшення житлових умов за місцем проживання з посиланням на рішення виконкому Дзержинської райради від 15.09.2004 року №477, першочергове забезпечення житлом, пільга «медичний висновок».

З 01.10.2010 року позивач 2 набула статус інваліда 2 групи з медичних показань безстроково та не потребує регулярних проходжень оглядів медико-соціальної експертної комісії, що підтверджується довідкою.

З огляду на лист УЖКГ від 30.07.2003 року №415 у період з 2004 по 2009 роки позивачами за власний кошт було виконано капітальний ремонт житлового приміщення, що складається з кімнат 45,46,47,48,49 кухні, санвузла,коридору, а саме секції АДРЕСА_6 , яке було з первинного заселення відокремлене від інших житлових секцій для самостійного проживання однієї родини в об`єкті житлової нерухомості.

ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивачки ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла. Після її смерті позивачі продовжували постійно користуватися наданою померлій за життя кімнатою АДРЕСА_7 .

23.12.2019 року відповідач 2 на звернення ОСОБА_3 щодо приватизації її родиною усіх кімнат секції АДРЕСА_6 зауважив, що на час звернення її родина на законних підставах займає лише три кімнати у секції і має право на приватизацію тільки цієї частини.

17.04.2024 року відповідачем 2 було запропоновано звільнити кімнату АДРЕСА_8 , яку родина займає самовільно, без будь-яких документів на заселення.

На підставі вищевикладеного просить визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 право користування кімнатами №45,46,47,48,49 з кухнею, санвузлом, коридором в секції АДРЕСА_6 .

Ухвалою суду від 28.05.2024 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання по справі.

20 червня 2024 року від представника Виконавчого комітету Металургійної районної у місті раді Шаповалова Г.А. надійшов відзив на позовну заяву,згідно якого просить прийняти рішення на розсуд суду. Зазначив, що позивачі неодноразово звертались до виконкому Дзержинської районної у місці ради з порушенням вищевказаного ними питання. На кожне звернення їм були надані роз`яснення щодо діючих норм житлового законодавства та порядку оформлення ордеру.

28 червня 2024 року від представника Департаменту розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради адвоката Бордунової І.О. надійшов відзив на позовну заяву, згідно якої просить рішення у справі прийняти на власний розсуд.

07.08.2024 року від позивач в надійшла уточнена позовна заява, згідно якої просить визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 право користування кімнатами №45,46,47,48,49 з кухнею, санвузлом, коридором в секції АДРЕСА_6 .

Ухвалою суду від 14 жовтня 2024 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

15 жовтня 2024 року від представника виконкому Металургійної районної у місті Кривому Розі ради надійшла заява, згідно якої просить розглянути справу без їх участі.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи доходить наступних висновків.

Так, письмовими матеріалами справи встановлено, що житлова будівля АДРЕСА_1 була введена в експлуатацію у 1960-1961 роках. З вказаного часу до 2000 року даний об`єкт житлової нерухомості використовував ВАТ КДГМК «Криворіжсталь» (на теперішній час ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») як гуртожиток.

З 2000 року вищезгадана житлова будівля передана до комунальної власності міста на баланс управління житлово-комунального господарства виконкому Криворізької міської ради (далі УЖКГ), правонаступником якого виступає департамент розвитку інфраструктури міста виконкому Криворізької міської ради.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради від 12.01.2000 року № 18 будинку № 35 на вул. ХХІІ Партз`їзду було надано статус будинку маневреного житлового фонду.

Згідно рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради від 13.06.2006 року № 371 будинку № 35 на вул. ХХІІ Партз`їзду було повернуто статус гуртожитку.

На підставі тимчасового ордеру, виданого 19 серпня 2003 року гр. ОСОБА_3 надана квартира з АДРЕСА_9 , секція 7 кімн. 48,49 (а.с. 22).

На підставі тимчасового ордеру, виданого 20 квітня 2004 року гр. ОСОБА_3 надано квартиру з 3 кімнат 39,2м.кв. по АДРЕСА_10 . Склад сім`ї ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (а.с. 23).

На підставі тимчасового ордеру, виданого 18 серпня 2005 року гр. ОСОБА_3 з родиною з 3х осіб надано квартиру з 3 кімнат житловою площею 39.2 м.кв. по АДРЕСА_10 (а.с. 24).

На підставі ордеру №169 виданого 16.08.2006 року ОСОБА_3 з сімєю з 3х осіб надано право на зайняття квартири з 3х кімнат житловою площею 39,2 м. кв. по АДРЕСА_10 (а.с. 27).

На підставі ордеру №191 виданого 05.10.2006 року громадянці ОСОБА_6 з сім`єю з 1 людини надано право на зайняття квартири з 1 кімнати, площею 12,51 м. кв. по АДРЕСА_11 (а.с. 28).

На підставі ордеру №95 від 15.05.2008 року гр.. ОСОБА_2 з сімєю з 1 особи надано право на зайняття квартири з АДРЕСА_12 (а.с. 29).

Згідно довідки серії 12ААА №067153 ОСОБА_3 має другу групу інвалідності з 2025 року безстроково (а.с. 35).

Згідно відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання встановлено, що ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_10 (а.с. 18).

Згідно відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання встановлено, що ОСОБА_5 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_10 (а.с. 20).

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 28 січня 2023 року (а.с. 21).

УЖКГ виконкому Криворізької міськради листом від 30.07.2003 року № 415, через відсутність коштів у місцевому бюджеті, запропонувало мешканцям гуртожитку, зокрема і позивачам, для переведення гуртожитку в статус житлового будинку, здійснити за рахунок власних коштів реконструкцію будинків з окремими квартирами, санвузлами, кухнями.

У період з 2003 по 2009 роки, позивачами за власний кошт було зроблено капітальний ремонт житлового приміщення, що складається з кімнат 45,46,47,48,49, кухні, санвузла, коридору, розташованих в секції АДРЕСА_6 , яке було з первинного заселення відокремлене від інших житлових секцій для самостійного проживання однієї родини в об`єкті житлової нерухомості.

Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»(далі Закон)регулює правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо особливостей забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які за відсутності власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, жилі приміщення в яких після передачі гуртожитків у власність територіальних громад можуть бути приватизовані відповідно до закону.

Сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу.

Відповідно до п.5 ст. 1-1 вищевказаного нормативного акту, жилий блок чи жила секція у гуртожитку - жиле приміщення у гуртожитку, що складається з декількох (двох і більше) жилих кімнат, мешканці яких мають змогу користуватися допоміжними приміщеннями у гуртожитку. Належність відповідних приміщень до жилого блоку чи жилої секції визначається проектною документацією на гуртожиток.

Користування (використання) жилим приміщенням у гуртожитку на правових підставах, визначених цим Законом, - право користування (використання) жилим приміщенням у гуртожитку, на який поширюється дія цього Закону, що виникає на підставі, зокрема,договору найму жилого приміщення, укладеного на підставі спеціального ордера, виданого згідно ізстаттею 129Житлового кодексу Української РСР.( п.8 ст. 1-1 Закону).

Наразі, норми ст. 3 п. 11-1 Закону передбачають, що громадяни, які на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитку та фактично проживають у ньому, мають право, за наявності згоди власника гуртожитку, здійснювати за власні кошти ремонт житлових та допоміжних приміщень у гуртожитку з наступним відшкодуванням здійснених ними витрат у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.2 ст. 4 Закону мешканці гуртожитку, які на правових підставах, визначених цим Законом, проживають у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону, набувають право на приватизацію жилих приміщень у таких гуртожитках після їх передачі у власність відповідної територіальної громади згідно з цим Законом та Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад. Зазначене право поширюється на дітей законних мешканців гуртожитків, які народилися під час проживання їхніх батьків у гуртожитках, на які поширюється дія цього Закону.

Приватизація жилих приміщень у гуртожитках здійснюється шляхом:безоплатної їх передачі громадянам з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю (пп. а п.7 ст.5 Закону).

Відповідно до вимог п.1 ст. 19 Закону забороняється виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, які були на правових підставах вселені в гуртожиток і фактично проживають у гуртожитку, без попереднього надання їм (їхнім сім`ям) іншого житла, придатного для постійного проживання людей.

Таким чином, 01.09.2009 року набрав чинностіЗакон України"Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", який надав право позивачам, правомірно проживаючим усією родиною в житловому блоці (секції) № 7,яка складається з 5 жилих кімнат № 45-49, з коридором, кухнею та санвузлому гуртожитку АДРЕСА_13 ) приватизувати вказане житлове приміщення з огляду на нормативи безоплатної передачі у власність, визначені цим законом.

26.01.2011 року було прийнято рішення Криворізької міської ради «Про залишення цілісних майнових комплексів у статусі «гуртожиток» та дозвіл на приватизацію їхніх жилих приміщень» № 161, де УЖКГ визначено органом приватизації в тому числі і гуртожитку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказане рішення було прийнято на виконання Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 №396 «Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян» та на підставі Законів України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»,«Про місцеве самоврядування в Україні»

17.04.2024 листом виконавчий комітет Дзержинської районної у місті ради повідомив позивача, що він має право на оформлення ордеру на сім`ю із трьох осіб на житлову площу 38,4 кв.м. Відповідно до діючого законодавства вказаний розмір житлової площі відповідає встановленим нормам та достатній для проживання 3х осіб. Просить звільнити кімнату 47, оскільки наймачі кімнати зняті з реєстрації місця проживання (а.с. 55).

Частиною першоюстатті 8 Конституції Українипередбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно достатті 47 Конституції Україникожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Частиною першою статті 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно до положень частин першої-третьої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

З огляду на вимогист. 15 Цивільного кодексу Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною першоюст. 16 ЦК Українивизначено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є визнання права (п.1 ч 2ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 2 Житлового кодексу України завданнями житлового законодавства України є регулювання житлових відносин з метою забезпечення гарантованогоКонституцією Україниправа громадян на житло, належного використання і схоронності житлового фонду, а також зміцнення законності в галузі житлових відносин.

Нормами ст. 9 ЖК України передбачено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських об`єднань.

Норми ст. 129 ЖК регламентують, щона підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать, зокрема, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), які використовуються громадянами на умовах найму.

Згідно п. 3 Примірного положення про користування гуртожитками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 р. № 498жила площа в гуртожитках надається:

-у вигляді окремого жилого приміщення для відособленого користування однієї особи чи сім`ї;

-у вигляді ліжко-місця для проживання одиноких осіб, які не перебувають між собою в сімейних відносинах.

Розмір жилої площі, що надається в гуртожитку, не може бути менше ніж 6 кв. метрів на одну особу.

Відповідно до п. 5 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян,затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 №396 (далі Положення) передбачено, що передача житла у власність громадян здійснюється безоплатно виходячи з розрахунку санітарної норми (21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю).

Визначення загальної площі об`єктів приватизації, що передаються у власність громадян визначається як сума площ жилих і підсобних приміщень квартири, веранд, вбудованих шаф, а також площ лоджій, балконів і терас. Таким же чином визначається загальна площа жилого блоку (секції) у гуртожитку у разі проживання в ній однієї родини.

У комунальній квартирі, жилому блоці (секції) у гуртожитку, де мешкають два і більше наймачі, загальна площа, що передається у власність громадян, визначається як сума площ займаних наймачами жилих кімнат (з урахуванням відповідних коефіцієнтів площі розташованих у них веранд, засклених балконів, лоджій, холодних комор, відкритих балконів, лоджій та терас) та площі підсобних приміщень, яка розподіляється між всіма наймачами пропорційно площі займаних ними жилих кімнат.(п.6.2 Положення).

Якщо загальна площа квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитку, кімнат у комунальних квартирах, що підлягають приватизації, відповідає площі, передбаченійпунктом 5цього Положення, зазначені квартири (будинки), жилі приміщення в гуртожитках, кімнати в комунальних квартирах передаються у власність наймачеві та членам його сім`ї безоплатно (п.8 Положення).

Громадяни, які проживають у гуртожитках, що перебувають у власності підприємств, установ, організацій, утворених у процесі корпоратизації чи приватизації, набувають право на приватизацію займаних жилих приміщень після передачі таких гуртожитків у комунальну власність та за умови, що вони фактично проживають у таких гуртожитках на правових підставах і тривалий час (не менше п`яти років)(абз. 3 п.14 Положення).

Згідно розділу 2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, будинки квартирного типу різної поверховості, гуртожитки та їх секції розрізняються назблокованого, секційного, коридорного, галерейного і терасного типів.

Положеннями статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, що визначений законом або договором.

Нормамидіючого законодавства на час виникнення спору, які не змінені до теперішнього часу, не передбачено конкретного нормативу обмеження у наданні житлової площі у гуртожитку. Єдиним зауваженням законодавець визначив обмеження щодо мінімального розміру площі для проживання в гуртожитку, а саме: не може бути менше ніж 6 кв. метрів на одну особу, при цьому не встановлено верхньої межі розміру надання жилої площі.

Відповідно до технічного паспорту, виконаного та оформленого відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24 травня 2001 року № 127,секція № 7 гуртожитку 35 по вул. Віталія Матусевича (ХХІІ Партз`їзду) розглядається як ізольоване цілісне житлове приміщення, що складається з 5 кімнат.

З огляду на вимоги Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 №396, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2010 року за № 109/17404, в якому визначаєтьсяпорядок передачі приміщень у гуртожитках у власність громадян, за результатом простих арифметичних дій (21 х 4 + 10), вбачається, що родина з 4 осіб має право приватизувати приміщення в гуртожитку, загальною площею 94,00 кв.м., що фактично дорівнює розміру 5 кімнат, секції АДРЕСА_6 .

Суд звертає увагу наналежне виконання позивачами обов`язків користувачів протягом усього періоду проживання.

Крім того, суд приймає до уваги позицію відповідачів, висловлену ними у наданих відзивах.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 4 березня 2020 року у справі 639/1502/18 зазначив наступне.

«Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченихзакономі загальними принципами міжнародного права.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини втручання держави в право на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції.

У пункті 27 рішення Європейського суду з прав людини від 17 травня 2018 року у справі «Садов`як проти України» зазначено, що рішення про виселення становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо тільки воно не ухвалене «згідно із законом», не переслідує одну із законних цілей, наведених у пункті 2 статті 8 Конвенції, і не вважається «необхідним у демократичному суспільстві». Вислів «згідно іззаконом»не просто вимагає, щоб оскаржуваний захід ґрунтувався на національному законодавстві, але також стосується якості такого закону. Зокрема, положеннязаконумають бути достатньо чіткими у своєму формулюванні та надавати засоби юридичного захисту проти свавільного застосування. Крім того, будь-яка особа, якій загрожує виселення, у принципі повинна мати можливість, щоб пропорційність відповідного заходу була визначена судом. Зокрема, якщо було наведено відповідні аргументи щодо пропорційності втручання, національні суди повинні ретельно розглянути їх та надати належне обґрунтування.

У своїй діяльності Європейський суд з прав людини керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Підсумовуючи висновки про принципи застосування статті 8 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини, виселення особи з житла без надання іншого житлового приміщення можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбаченезаконом,переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.

Згідно з Конвенцією поняття «житло» не обмежується приміщеннями, в яких законно мешкають або законно створені. Чи є конкретне місце проживання «житлом», яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (рішення у справі «Прокопович проти Росії» від 18 листопада 2004 року, заява № 58255/00).

У пункті 36 вказаного рішення Європейський суд з прав людини визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення Європейського суду з прав людини по справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Європейський суд з прав людини вказує, що «втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла». Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно іззаконом»та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві…» (справа «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року).

Таким чином, тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є не виправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла».

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, показаннями свідків.

За вищевикладених обставин, зважаючи що викладені позивачами обґрунтування знайшли своє підтвердження в письмових матеріалах справи, суд доходить до висновку, що заява підлягає задоволенню.

На підставі викладеного керуючись ст. 328, ст. 344 ЦК України,керуючись ст.ст.12, 81, 200 206, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , до Департаменту розвитку інфраструктури міста Виконавчого комітету Криворізької міської ради, Виконавчого комітету Металургійної районної в місті ради про визнання права користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 право користування кімнатами №45, 46, 47, 48, 49 з кухнею, санвузлом, коридором в секції АДРЕСА_6 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 13.11.2024 року.

Суддя: В. Є. Сільченко