Рішення

від 04.11.2024 по справі 175/14703/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 175/14703/24

Провадження № 2-о/175/284/24

РІШЕННЯ

Іменем України

"04" листопада 2024 р. смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Білоусової О.М.,

за участю секретаря судового засідання Перепелиці В.С.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Краматорський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті особи, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернувся до суду із заявою в порядку окремого провадження, в якій просить встановити факт смерті його рідної сестри ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у смт. Талаківка, Маріупольського району, Донецької області.

В заяві заявник зазначив, що отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану України неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію цивільного стану».

Заявник надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник заінтересованої особи - Краматорський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з`явився. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи та надані суду докази, суд встановив наступне.

Згідно зі ст.293ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.315ЦПК України суди розглядають справи про встановлення факту смерті особи у певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Особливості провадження у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України визначені ст. 317 ЦПК України.

Згідно зі ст. 18 ЦПК України, рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв`язку із встановленим судом фактом.

Частиною 3 ст.17Закону України«Про державнуреєстрацію актівцивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.

Згідно пункту 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року N 52/5, підставою для державної реєстрації смерті є:

а) лікарське свідоцтво про смерть (форма N 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 р. N 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 р. за N 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть);

б) фельдшерська довідка про смерть (форма N 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 р. N 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 р. за N 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть);

в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть;

г) рішення суду про оголошення особи померлою;

ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час;

д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів;

е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Судом встановлено, що заявник є рідним братом ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 02.06.1992 року та копією паспорту матері заявника серії НОМЕР_2 , в якому вказані діти: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Красноармійською сільською адміністрацією Новоазовського району Донецької Народної Республіки, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у смт. Талаківка, Маріупольського району, Донецької області. Заявником також надані фото з місця захоронення.

Смт. Талаківка, Маріупольського району, Донецької області входить до переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткненні відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 р. № 1085 (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2018 р. № 79-р)

Отже, отримати свідоцтво про смерть у відділі ДРАЦС неможливо, оскільки, факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ встановленого зразка, який може бути прийнято відділом ДРАЦС для здійснення реєстрації смерті, відповідно до ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Крім того, відповідно до листа-роз`яснення Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (лист від 22.04.2021 № 985/0/208-21, додаток), під час розгляду справ щодо встановлення факту смерті на окупованій території, не вимагається отримання відмови від органів державної реєстрації актів цивільного стану.

При розгляді цієї справи суд враховує практику Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до українського законодавства має застосовуватися судами при розгляді справ як джерело права.

Так, у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republico f Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення.

Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту смерті особи для реалізації особистих немайнових прав заявника, суд оцінюючи докази у їх сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, приходить до висновку, що факт, про встановлення якого просить заявник, знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, а тому заява підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 18, 259, 265, 268, 319ЦПК України , суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Краматорський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті особи - задовольнити.

Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у смт. Талаківка, Маріупольського району, Донецької області.

Рішення суду допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасники справи, яким повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення їм повного рішення суду.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Суддя О. М. Білоусова