Рішення

від 22.11.2007 по справі 20-2/454

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем

України

РІШЕННЯ

"22" листопада 2007 р.

справа № 20-2/454

За позовом відкритого

акціонерного товариства Севастопольський приладобудівний завод „Парус” (99016,

м. Севастополь, вул. Переяславська, 3)

до відповідача суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1

                         АДРЕСА_1

про стягнення 1076,42 грн.

Суддя Шевчук

Н.Г.

Представники сторін:

позивача -Погромський А.М., довіреність №

29/193 від 30.03.2007;

відповідача

-не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство

Севастопольський приладобудівний завод „Парус” звернулось до господарського

суду з позовною заявою до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1про

стягнення 1076,42 грн., з яких основна заборгованість 630,00 грн., пеня - 22,48

грн., штраф -420,00 грн., 3% річних -3,94 грн.

Свої позовні вимоги позивач

обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договору  оренди від 27.04.2005 № 28/87.

Відповідач не скористався правом,

наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України:  не надав господарському суду відзив на

позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Представник відповідача у судові

засідання 24.10.2007, 07.11.2007 та 22.11.2007 не з'явився, про причини неявки

суд не повідомив, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним

чином та своєчасно за адресою, яка вказана у позовної заяві, договорі та

листах.

В порядку статті 77 Господарського

процесуального кодексу України 24.10.2007 та 07.11.2007 розгляд справи відкладався

на 07.11.2007 та 22.11.2007 відповідно.

Відповідно до статті 75

Господарського процесуального кодексу України спір розглядається за відсутністю

представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи,

дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача суд -

встановив:

27.04.2007 між відкритого

акціонерного товариства Севастопольський приладобудівний завод „Парус” (далі

-ВАТ „СПЗ „Парус”) та суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1(далі -СПД

ОСОБА_1) укладений договір оренди майна № 28/87. Строк дії договору з

05.04.2006 до 25.04.2006.

Цей договір не був розірваний,

натомість, сторонами вчинялись дії по його виконанню.

Як вбачається з матеріалів справи,

після 25.04.2006 і до 30.01.2007 (повернення орендованого майна за актом

приймання-передачі від 30.01.2007) ВАТ „СПЗ „Парус” надавало в оренду СПД

ОСОБА_1 спірні приміщення, а СПД ОСОБА_1 користувався ними і частково оплачував

орендну плату (арк.с. 41-50), що є проявом погодження сторін на продовження

договірних відносин.

З урахуванням викладеного та беручи

до уваги положення статті 275 Господарського кодексу України слід вважати, що

СПД ОСОБА_1 користувався приміщеннями на підставі Договору № 28/87 від

27.04.2005 (далі -Договору).

Згідно пункту 1.1. Договору позивач

передає, а відповідач приймає у тимчасове платне користування приміщення у

головному корпусі площею 35 м2.

Вказане приміщення прийняте від

позивача відповідачем 01.06.2005, що підтверджується актом приймання-передачі

орендованого майна (арк.с. 14).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.3

Договору орендна плата складає 6,00 грн. за кв.м. щомісячно, яка

перераховується не пізніше 10-го числа місяця, наступного  за звітним.

За період з 10.02.2007 по

26.06.2007 відповідач зобов'язаний був сплатити орендну плату у сумі 1050,00

грн., але на момент прийняття рішення вказана заборгованість відповідачем

оплачена частково у сумі 420,00 грн.

Згідно положень  статті 193 Господарського кодексу України №

436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 

Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні

виконуватись належним чином  відповідно

до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,

а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту

або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання

або одностороння зміна  його умов не

допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуюче викладене та у зв'язку з

тим, що відповідачем належним чином не виконане зобов'язання та сума

заборгованості на момент прийняття рішення не оплачена, заявлена сума боргу у

розмірі 630,00 грн. підлягає стягненню.

Згідно статті 230 Господарського

кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статті 546 Цивільного кодексу

України № 435-ІV від 16.01.2003 виконання зобов'язань може забезпечуватися

пенею.

Відповідно до статті 3 Закону

України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”

від 22.11.1996 розмір пені обчислюється 

від  суми простроченого платежу та

не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що

діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 9.1. Договору передбачено,

що у разі несвоєчасного внесення орендної плати 

відповідно до розділу 3 Договору з вини відповідача, останній сплачує

позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України

від суми неоплаченої орендної плати за кожен день прострочення.

Позивачем на суму заборгованості

нарахована пеня за період з 10.02.2007 по 26.06.2007 у сумі 22,48 грн. (арк.с.

3) яка також підлягає стягненню.

Згідно статті 625 Цивільного

кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 боржник, який прострочив виконання

грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з

урахуванням встановленого  індексу

інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої

суми, якщо інший  розмір процентів не

встановлений договором або законом.

Так, на суму простроченої

заборгованості нараховані 3 % річних у сумі 3,94 грн. (арк.с.4), які підлягають

стягненню.

Позивач також просить стягнути з

відповідача штраф у розмірі 200 % розміру щомісячної орендної плати у сумі

420,00 грн., але суд вважає що вказана вимога не підлягає задоволенню з

наступного.

Згідно зі статті 230 Господарського

кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової

суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником

господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання

або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту шість статті

231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових

зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою

ставкою  НБУ, якщо інший розмір відсотків

не передбачено законом або договором.

Законом України “Про

відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996

передбачено, що розмір пені за прострочку платежу обмежений подвійною обліковою

ставкою НБУ.

Згідно з вищевикладеним, застосування

відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання у вигляді

штрафу та пені одночасно суперечить статті 231 Господарського кодексу України.

До того ж, пунктом 9.2 Договору, на

який посилається позивач в обґрунтування вимог про стягнення штрафу,

передбачено, що штраф у розмірі 200% величини щомісячної орендної плати

сплачується орендарем орендодавцю у випадку невиконання орендарем пунктів 5.1,

5.6 Договору. Умови цих пунктів передбачають обов'язок орендаря щодо цільового

використання та страхування орендованого майна.

А тому вимога про стягнення штрафу

безпідставна.                                                                                                                                                           

Таким чином, викладене є підставою

для часткового визнання позовних вимог у сумі 656 грн. 42 коп., у зв'язку з чим

зазначена  сума підлягає стягненню.

Витрати позивача по сплаті

державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України  при частковому задоволенні позову

покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного,

керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального

кодексу України суд

В И Р І Ш И В

:

1.           Позов задовольнити частково.

2.           Стягнути з суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1                         

(АДРЕСА_1, код НОМЕР_1,ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь відкритого акціонерного

товариства Севастопольський приладобудівний завод „Парус” (99016, м.

Севастополь, вул. Переяславська, 3, код в ЄДРПОУ 14309675, п/р 260072974 у СФ

АППБ „Аваль”, МФО 324504) заборгованість у сумі 656 грн. 42 коп. (шістсот

п'ятдесят шість грн. 42 коп.), у тому числі: основна заборгованість - 630,00

грн., пеня -22,48 грн., 3 % річних -3,94 грн.; витрати по сплаті державного

мита у сумі 102 грн. 00 коп. (сто дві грн. 00 коп.); витрати на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

(сто вісімнадцять грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання

рішенням законної сили.

        3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                                                                      

Н.Г.Шевчук

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 27.11.2007.