Рішення

від 30.10.2024 по справі 243/5878/23

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

243/5878/23

2/243/143/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Воронкова Д.В.,

за участі секретаря судового засідання Пімонової Т.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на частку нерухомого майна, зобов`язання не чинити опір у користуванні майном

В С Т А Н О В И В:

У жовтні2024позивач звернуласядо судуз вказанимпозовом,обґрунтовуючи своївимоги тим,що злистопада 2015по 20.01.2020вони разом звідповідачем таїї дітьмивід першогошлюбу мешкалияк родиназа адресою: АДРЕСА_1 .Зазначає,що заперіод спільногопроживання вонимали спільніправа таобов`язки,відповідали разомза сімейнийпобут,спільно проводилитимчасові іпоточні ремонтижитла,несли спільновсі витратипо всімнеобхідним платежам,разом утримувалидітей,спільно витрачаликошти наодяг,меблі,продукти харчування,разом відпочивали,утримували різнихдомашніх тварин.

22.01.2020 вони придбали будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 . При оформленні договору купівлі-продажу відповідачем було подано заяву нотаріусу, в якій зазначено, що позивачем надано кошти на придбання будинку у розмірі 7000,00 доларів США у, а також те, що на час придбання спірного будинку вони проживали однією родиною та вели спільний побут, що відповідач не претендує на половину майна, яке придбане за час спільного проживання. 01.03.2022 вони уклали шлюб, але, через поведінку відповідача у квітні 2023 вона вимушена була покинути його. 15.07.2023 за рішенням суду шлюб між ними було розірвано. Відповідач чинить перешкоди у користуванні житловим приміщенням. Вирішити питання про розподіл спірного мана у позасудовому порядку відмовляється.

У зв`язку з викладеним просить встановити факт спільного мешкання з відповідачем у період з 2015 року по 13.04.2022 року, визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя спірний житловий будинок, та визнати за нею право власності на частину вказаного будинку; визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя земельну ділянку площею 0,0400, кадастровий номер 1414100000:01:005:103, та визнати за нею право власності на частину вказаної земельної ділянки; Зобов`язати відповідача передати ключі від спірного будинку та не чинити опір у його користуванні; стягнути з відповідача судові витрати.

Позивач та її представник до судового засідання не з`явилися, позивач надала заяву, в якій просила проводити розгляд справи без її участі, на задоволенні позовних вимог наполягала, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач, який був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи шляхом надіслання судової повістки на адресу місця мешкання, на електронну адресу, телефонограмою, до судового засідання не з`явився, відомостей про причини неявки суду не повідомив, тому суд, враховуючи згоду позивача, вважає можливим відповідно до правил ч. 1ст. 280 ЦПК України,ухвалити заочнерішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно дост. 15 ЦК України,ст. 4 ЦПК Україникожна особамає правона захистсвого цивільногоправа уразі йогопорушення,невизнання абооспорювання впорядку,визначеним цивільнимпроцесуальним законодавством.

Так, відповідно до ст. 293, 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю. Наведена правова позиція відображена в Постанові Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 552/6659/16-ц.

Судом встановлено, що сторони з 01.03.2022 по 15.07.2023 перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 01.03.2022 та копією свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_2 від 15.07.2023.

Позивач ОСОБА_1 , разом з дітьми ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 02.09.2014 переселилися як внутрішньо переміщені особи з м. Горлівка, Донецької області до АДРЕСА_1 , що підтверджується копією довідки № 1429000083 від 14.10.2014 року.

З індивідуальнихвідомостей прозастраховану особу ОСОБА_1 ,сформовану засобамиавтоматичних системПенсійного фондуУкраїни 27.09.2023,видно,що останняз 2016по 2022була працевлаштованата отримувалазаробітну плату:за 2016 усумі 53585.17грн,за 2017-103673.87грн,за 2018-136069.73грн,за 2019-120508.45грн,за 2020-146232.73грн,за 2021-182328.85грн.

22.01.2020 ОСОБА_2 придбав житловий будинок та земельну ділянку з кадастровим № 1414100000:01:005:1030, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , що вбачається з копій договорів купівлі продажу, посвідчених 22.01.2020 приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Таранушенко В.М., та відповідного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 197260615 від 22.01.2020.

З довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб від 12.06.2018 № 1429-73709, 1429-5000005206, 1429-5000005198, вбачається, що ОСОБА_5 , разом з дітьми ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , зареєструвались як внутрішньо переміщені особи за адресою: АДРЕСА_2 .

З довідки № EF3PUS8RK8FUAF8A від 16.10.2003, наданої АТ КБ «ПриватБанк» видно, що ОСОБА_1 сплачувала комунальні платежі за адресою: АДРЕСА_2 .

Також на підтвердження факту понесення витрат на ремонт будинку позивачем надано рахунок-фактуру № 145 від 12.03.2021 ФОП ОСОБА_6 та накладну № 605276 від 17.04.2021, з яких видно придбання будівельних матеріалів. Факт перебування вказаних накладних у позивача свідчить про понесення нею витрат на ремонт спірного будинку.

З копії висновку ТОВ «Капітал експерт Україна», виконаного на замовлення ОСОБА_2 вартість будинку АДРЕСА_2 станом на 02.10.2023 складає 176430 грн, вартість земельної ділянки у складі об`єкту нерухомого майна, загальною площею 0,400 га з кадастровим № 1414100000:01:005:1030 на 02.10.2023 становить 12300 грн.

Факт спільного мешкання позивача з ОСОБА_2 також підтверджується наданими фотокартками.

За приписами частини 2статті 3 СК України сім`юскладають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Пунктом 6рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Згідно із частинами 1, 2статті 21 СК Українишлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини 1статті 36 цього Кодексушлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Наведені обставини та наявні в матеріалах справи докази прямо підтверджують той факт, що між позивачем та ОСОБА_2 у період часу з 22.01.2020 по 28.02.2022 були взаємні права і обов`язки притаманні подружжю, а тому, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню

Разом з тим, розглядаючи позовні вимоги в частині встановлення факту спільного мешкання сторін з 2015 по 21.01.2020 суд приходить до висновку про відмову у їх задоволенні у зв`язку з недоведеністю.

Щодо встановлення факту спільного мешкання сторін як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01.03.2022 по 13.04.2022 суд також відмовляє у їх задоволенні, оскільки, як було встановлено судом, 01.03.2022 між сторонами було зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис та видано відповідне свідоцтво, що саме по собі свідчить про факт виникнення між сторонами подружніх відносин та не підлягає встановленню в судовому порядку.

Щодо визнання майна спільною сумісною власністю, розподіл належного на праві спільної сумісної власності майна, суд зазначає наступне.

Згідно заяви від 22.01.2020, яка була посвідчена приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Донецької області Таранушенко В.М., зареєстровано в реєстрі за № 296, ОСОБА_2 підтвердив, що отримав від ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 7000 доларів США на придбання житлового будинку АДРЕСА_2 , визнав факт проживання з останньою однією сім`єю та зобов`язався при розірванні відносин не претендувати на половину майна, яке придбане за час спільного проживання, а саме, на будинок АДРЕСА_2 .

Відповідно достатті 74 СК Україниякщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положенняглави 8 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2ст. 71 Сімейного кодексу Україниякщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Статтею 60 СК Українивстановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У відповідності дост. 61 СК Україниоб`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя..

Статтею 63 Сімейного кодексу Українивстановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1ст.69 Сімейного кодексу Українивстановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частиною першоюстатті 70 СК Українивстановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

За правилами ч.1-3ст.372 ЦК Українимайно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Як вбачається з матеріалів справи спірний будинок АДРЕСА_2 придбані ОСОБА_2 під час його спільного проживання з позивачем однією сім`єю, що і визнавалось ним у відповідній заві, а тому, відповідно дост. ст. 60, 74 СК України, позовні миги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Визнаючи спірний будинок та земельну ділянку спільною сумісною власністю подружжя суд виходить із того, що відповідачем не спростовано презумпцію спільного майна подружжя, оскільки відповідач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження факту належності будинку особисто йому. При цьому, враховуючи рівність часток у спільній сумісній власності, частка ОСОБА_1 в праві власності на спірний будинок та земельну ділянку становить .

Позивач зазначає, що ОСОБА_2 чинить їй перешкоди у користуванні будинком, не дає ключ від будинку, вона позбавлена можливості зайти до будинку.

Відповідно достатті 383 ЦК Українивласник житлового будинку, квартири має право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Згідно із частиною першоюстатті 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно дост. 391 ЦК Українивласник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач до судового засідання не з`явився, не скористався своїм правом на подання доказів, твердження позивача не спростував. Тому суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині усунення перешкод у користуванні будинком.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування витрати на професійну правничу допомогу.

Згідност.137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З матеріалів справи вбачається, що між Адвокатським бюро «Сергія Сергійовича Герасимчука» та ОСОБА_1 26.09.2023 було укладено Договір № 272 про надання правової допомоги, акт здачі-приймання робіт № 98 від 20.10.2023, рахунок № 2 від 16.10.2023 за складення та підготовку позовної заяви у розмірі 7000 грн, виписку з рахунку від 19.10.2023 про перерахування ОСОБА_1 на користь АБ «Сергія Сергійовича Герасимчука» суми у розмірі 7000 грн; квитанцію АТ КБ «ПриватБанк» № 0.0.3220648885.1 від 26.09.2023 у розмірі 1200 грн про перерахування ОСОБА_1 на користь АБ «Сергія Сергійовича Герасимчука» оплату за договором № 272.

Враховуючи вищевказані докази, оцінюючи складність справи, обсяги виконаної представником позивача роботи, суд приходить до висновку про доведеність витрат саме в заявленому розмірі 8200 грн. та стягує їх з відповідача на користь позивача.

Згідно частини першоїстатті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 1610,40 грн, сплаченого нею при подачі позову, які суд з врахуванням положеньст. 141 ЦПК Українивважає можливим відшкодувати позивачу, стягнувши їх з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.12,13,89,141,259,264,265,268,273, 280-281 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити частково.

Встановити факт спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з 22.01.2020 по 28.02.2022.

Визнати житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 96,1м2, житловою площею 68,3 м2, з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, а також земельну ділянку площею 0,0400, кадастровий номер 1414100000:01:005:103, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 96,1м2, житловою площею 68,3 м2, з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, та на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0400, кадастровий номер 1414100000:01:005:103, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди, що чинилися, ОСОБА_1 у користуванні житловим будинком, шляхом передачі дублікатів ключів від житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1610 (одна тисяча шістсот десять) гривень 40 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 8 200 (вісім тисяч двісті) гривень 00 коп.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а відповідачем, в такий же строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений 08.11.2024.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду

Донецької області Д.В. Воронков