Ухвала

від 12.11.2024 по справі 308/10252/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/10252/24

1-в/308/450/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2024 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, в місті Ужгороді, подання провідного інспектора Ужгородського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Закарпатській області ОСОБА_3 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якай засуджена 19.06.2024 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) грн., про приведення судового рішення у відповідності до вимог закону,

ВСТАНОВИВ:

Провідний інспектор Ужгородського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Закарпатській області ОСОБА_3 звернулася до суду з поданням про приведення судового рішення у відповідності до вимог ч. 2 ст. 74 КК України, посилаючись на те, що 25.07.2024 року до Ужгородського районного відділу надійшли розпорядження №308/10252/24 від 23.07.2024 року та вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.06.2024 року відносно засудженої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) грн. Вищезазначений вирок того ж дня був прийнятий до виконання.

В поданні ставиться питання про звільнення засудженої ОСОБА_4 від відбування покарання за діяння, караність яких усунена відповідно до Закону України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року, що набрав чинності 09 серпня 2024 року.

Зазначає, що згідно вироку громадянкою ОСОБА_4 , внаслідок неправомірних дій завдано шкоду потерпілому ТОВ «БАЗА» в особі представника ОСОБА_5 на загальну суму 500 грн.

Станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 3028 грн., а 50 відсотків від його розміру становили 1514 грн.

Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-ІХ, на момент вчинення ОСОБА_4 , злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 190 КК України, становив 3028 грн. (1514x2=3028 грн.).

Ураховуючи викладене, на підставі частини другої статті 74 КК України, інспектор направив матеріали стосовно засудженої ОСОБА_4 для вирішення питання про звільнення її від призначеного судом покарання.

ОСОБА_4 та представник Ужгородського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області в судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином.

Прокурор в судове засідання не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, проте подав до суду заяву про розгляд подання без його участі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

В процесі реалізації кримінальної відповідальності, найпоширенішою формою якої є покарання, іноді виникають такі юридичні факти, котрі призводять до необхідності звільнення особи від призначеного покарання. Одним із таких фактів є усунення злочинності діяння, тобто його декриміналізація, закріплене ч. 2 ст. 74 КК України. Слід зазначити, що застосування положень цієї норми ґрунтується на положеннях ст. 58 Конституції України про зворотну дію законів та інших нормативно-правових актів та ст. 5 КК України про зворотну дію кримінального закону у часі. Так, згідно з ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, має зворотну дію у часі. Це означає, що він поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Звільнення від покарання осіб, засуджених за діяння, караність якого усунута, здійснюється судом (ч. 1 ст. 74 КК).

Скасування караності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом: 1) виключення з чинного Кримінального кодексу певної статті (частини статті) Особливої частини Кодексу; 2) внесення до диспозиції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу певних змін; 3) внесення змін до норм Загальної частини КК; 4) внесення змін до інших нормативно-правових актів, зокрема, Кодексу України про адміністративні правопорушення

Вказана в ч. 2 ст. 74 КК України підстава застосовується у випадках, коли особу вже засуджено за вчинення діяння.

Звільнення від відбування покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України можна застосувати лише після набрання законної сили обвинувальним вироком суду - засудження особи незалежно від того, відбуває вона покарання чи ні (наприклад, звільнена від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України чи виконання вироку відстрочене ст. 536 КПК України). При цьому законом передбачено негайне звільнення особи від відбування покарання. Слід зазначити, що вказана підстава є обов`язковою для застосування судом. Передумовою для початку провадження щодо звільнення засудженого від відбування покарання за ч. 2 ст. 74 КК України завжди є прийняття і набрання чинності спеціальним законом, яким усувається караність діяння, за яке особу засуджено. Він є передумовою або правовою підставою ініціювання, розгляду питання та прийняття рішення про застосування звільнення від покарання щодо конкретної особи. Така процедура завершується прийняттям конкретного процесуального рішення судом.

Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2 - 4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 ч. 1 ст. 537 цього Кодексу.

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Як вбачаєтьсяз вирокуУжгородського міськрайонногосуду Закарпатськоїобласті від19.06.2024року всправі № 308/10252/24, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі двох тисячнеоподатковуваних мінімумів доходів громадян (в редакції на час вчинення діяння), що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн.

Відповідно до положення ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року, який набрав чинності 09 серпня 2024 року, декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Неоподаткований мінімум доходів громадян, це грошова сума розміром 17 гривень, встановлена пунктом 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового Кодексу України, яка застосовується при посиланнях на неоподаткований мінімум доходів громадян в законах або інших нормативно-правових актах, за винятком норм адміністративного та кримінального законодавства у частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподаткованого мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1, пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового Кодексу України. Підпунктом 169.1.1, пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового Кодексу України, визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону №3886-ІХ, на момент вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 190 КК України, становив 3028 грн. (1514x2=3028 грн.).

Згідно з ч. 1 ст. 5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Таким чином, на засуджену ОСОБА_4 розповсюджується дія Закону України № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року, який набрав чинності 09 серпня 2024 року, яким декриміналізовано викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 74 КК України, особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_4 засуджено за діяння, караність якого законом усунена, суд дійшов до висновку, що подання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 58 Конституції України, ст. 5, ч. 2 ст. 74, ст. 185 КК України, Закону України №3886-ІХ від 18 липня 2024 року «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», керуючись ст.ст.372,537,539 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Подання задовольнити.

ОСОБА_4 звільнити від призначеного покарання, згідно вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.06.2024 року за ч. 1 ст. 190 КК України в справі № 308/10252/24, у зв`язку з усуненням законом караності діяння, за яке вона була засуджена.

На ухвалу може бути подана апеляція протягом семи днів, починаючи з наступної дня після її проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: ОСОБА_1