Рішення

від 13.11.2024 по справі 461/7223/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/7223/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2024 року м. Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючої судді Павлюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання Гнаткович В. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ;РНОКПП НОМЕР_1 ) до Інспектора з паркування, управління безпеки та вуличної інфраструктури Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Греви Петра Григоровича (службоваадреса:79008,м.Львів,вул.Зелена,9), Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради (адреса:79008,м.Львів,пл.Ринок,1;код ЄДРПОУ44448833) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП №2497019878 від 30.09.2024 до повідомлення серії ЛВ № 00683489 від 26.08.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП та закрити провадження у справі.

В обґрунтування позову покликається на те, що інспектор з паркування управління безпеки та вуличної інфраструктури Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Грева П. Г. 30.09.2024 виніс постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 2497019878 від 30.09.2024 до повідомлення серії ЛВ № 00683489 від 26.08.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП. Відповідно до цієї постанови, 26.08.2024 о 18:27 год. водій транспортного засобу марки «Mersedes-Benz 420 SE» з д.н.з. НОМЕР_2 здійснив користування майданчиком для платного паркування, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Скорика-Маланюка, з неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування, чим порушив вимоги абз. 2 п. 26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою КМУ від 03.12.2009 №1342, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.

Позивач вважає постанову незаконною, безпідставною, винесеною з порушенням вимог КУпАП, оскільки він, як водій з інвалідністю, на автомобілі якого в лівому нижньому куті лобового скла розміщувався знак «Водій з інвалідністю», припаркувавши свій автомобіль 26.08.2024 на пл. Маланюка у м. Львові на паркувальному майданчику, що містить горизонтальну розмітку 1.35. «Правил дорожнього руху в Україні» - місце для паркування індивідуального транспорту осіб з інвалідністю, мав право на безоплатне паркування на цьому місці, а отже не порушував вимоги Правил дорожнього руху та не скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 152-1 КУпАП. Окрім цього, зазначає, що Відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту порушення Позивачем ч. 1 ст. 152-1 КУпАП. Враховуючи наведене, просить задовольнити позовні вимоги та стягнути на його користь понесені судові витрати.

Суддя Галицького районного суду м. Львова ухвалою від 13.09.2024 позовну заяву залишила без руху та надала Позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви. Позивач виправив недоліки позовної заяви.

Суддя Галицького районного суду м. Львова від 23.09.2024 відкрила провадження в адміністративній справі, справу вирішила розглядати за правилами, встановленими статтею 286 КАС України.

25.09.2024 представник Відповідача надіслав до суду заяву про закриття провадження у справі, яку обґрунтовує тим, що Позивач оскаржує повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності, а не постанову про накладення адміністративного стягнення. При цьому, на думку Відповідача, повідомлення про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за своєю суттю не породжує для Позивача жодних прав та обов`язків, а відтак і не створює для останнього права на захист. Повідомлення не є актом індивідуальної дії, оскільки не містить інформації про особу, якої воно стосується. Повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності не складається стосовно конкретної особи, не є виконавчим документом, не несе жодних прав та обов`язків для конкретної особи, а лише інформує про факт вчинення адміністративного правопорушення та пропонує добровільно сплатити 50% штрафу за нього. Зважаючи на викладене, позов про оскарження повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності, а не самого рішення суб`єкта владних повноважень, винесеного у формі постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. тротуару, а тому провадження у цій справі просить закрити.

У судовому засіданні 30.10.2024 представник Позивача адвокат Рахель Р. П. надав суду постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 2497019878 від 30.09.2024 до повідомлення серії ЛВ № 00683489 від 26.08.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, яку суд долучив до матеріалів справи.

01.11.2024 представник Позивача адвокат Рахель Р. П. подав до суду заяву про уточнення позовних вимог.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, а тому суд, на підставі ч. 6 ст. 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, проте представник Позивача скерував до суду заяву, у якій просить проводити розгляд справи у їх відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча про розгляд справи повідомлявся належним чином. Будь-яких заяв чи клопотань, у тому числі про відкладення розгляду справи, до суду не скерував.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (частина перша статті 223 ЦПК України).

Суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, а тому суд приходить до переконання про наявність законних підстав для вирішення спору по суті з ухваленням рішення. При цьому суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно зі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши наявні у справі документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виходить з таких доводів та мотивів.

За умовами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.

Відповідно до постанови про притягнення до адміністративної відповідальності серії РАП № 2497019878 від 30.09.2024, що виніс інспектор з паркування управління безпеки та вуличної інфраструктури Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Грева П. Г., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП та накладено стягнення - штраф у розмірі 300,00 грн (а. с. 59).

В оскаржуваній постанові зазначено, що 26.08.2024 о 18:27 год. водій транспортного засобу марки «Mersedes-Benz 420 SE» з д.н.з. НОМЕР_2 здійснив користування майданчиком для платного паркування, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Скорика-Маланюка, з неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування, чим порушив вимоги абз. 2 п. 26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою КМУ від 03.12.2009 № 1342, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 152-1 КУпАП.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

У частині 1 ст. 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за Порушення правил паркування транспортних засобів та порушення правил обладнання майданчиків для платного паркування транспортних засобів.

При цьому, вказана стаття містить примітку, у якій зазначено, що положення частини першої цієї статті не застосовується у випадках, визначених частинами шостою та сьомою статті 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо місць для безоплатного паркування, а також до осіб, які відповідно до закону звільняються від сплати вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів. Місцями, призначеними для паркування (у тому числі безоплатного паркування) транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування транспортних засобів, у тому числі біля житлових будинків (крім індивідуальних житлових будинків) та інших будівель, на тротуарах (із числа місць для зупинки та стоянки транспортних засобів), вважаються місця, позначені відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.

Відповідно до ч. 6 ст. 30 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», якщо власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування не забезпечили виділення та облаштування місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, такими місцями на відповідних майданчиках вважаються місця, на яких розміщені транспортні засоби, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю.

У частині 7 вказаної статті передбачено, що місця для безоплатного паркування транспортних засобів, передбачені частиною шостою цієї статті, також виділяються на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках, у тому числі біля житлових будинків (крім індивідуальних житлових будинків) та інших будівель, їх власниками/співвласниками (управителями) або орендарями, на проїзних частинах автомобільних доріг і тротуарах (із числа місць для зупинки та стоянки транспортних засобів) - органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (суб`єктами господарювання, якщо їм у встановленому порядку передано відповідні частини доріг і тротуарів для ведення господарської діяльності) з позначенням таких місць відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.

Окрім цього, у п.2 «Порядку надання пільг водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі транспортними засобами, що належать громадським організаціям осіб з інвалідністю, підприємствам, установам, організаціям, які провалять діяльність у сфері соціального захисту населення, на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 585 від 25.05.2011 (далі Порядок), передбачено, що право на безоплатне паркування і зберігання транспортних засобів надається: водіям з інвалідністю, водіям, які перевозять осіб з інвалідністю. При цьому, як випливає з п.4-5 Порядку документом, що посвідчує право на безоплатне паркування транспортного засобу, є пенсійне посвідчення або посвідчення отримувача державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, або посвідчення особи, яка одержує державну соціальну допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, в яких міститься запис про інвалідність.

Безоплатне паркування здійснюється шляхом розташування транспортного засобу на місці для безоплатного паркування з урахуванням дорожніх знаків та дорожньої розмітки, а також з дотриманням Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1342. При цьому в лівому нижньому куті лобового скла транспортного засобу розміщується розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю".

Відповідно до п.22. цих правил: «На майданчиках для паркування обов?язково облаштовуються місця (в обсязі не менше 10 відсотків загальної кількості, але не менш як одне місце) передбаченого стандартами розміру, позначені дорожніми знаками та дорожньою розміткою для паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

На місцях для паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", та місцях, призначених для зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, не можуть бути розміщені інші транспортні засоби.».

Відповідно до п.6.1.2. Положення про паркування транспортних засобів у м. Львові, затвердженого Ухвалою Львівської міської ради від 29.12.2011 №1072, правом безкоштовного паркування на майданчиках для платного паркування користуються особи, зазначені у ч. 6 ст. 30 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні":

Розмітка 1.35 Правил дорожнього руху України позначає місця для паркування індивідуального транспорту осіб з інвалідністю та транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю.

Як вбачаєтьсяз фотокопій,що Позивачдолучив доматеріалів позовноїзаяви,на автомобілі«Mersedes-Benz420SE»з д.н.з. НОМЕР_2 у лівомунижньому кутілобового скларозміщувався знак«Водій зінвалідністю»,та такийавтомобіль розташованийна паркувальномумайданчику напаркувальному місці,що міститьгоризонтальну розмітку1.35.«Правил дорожньогоруху вУкраїні» (а.с.8-20).Окрім цього,відповідно допенсійного посвідчення№ НОМЕР_1 , ОСОБА_1 є інвалідом3групи (а.с.21),а томумав правона безоплатнепаркування нацьому місці,а отжене порушуваввимоги абз. 2 п. 26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою КМУ від 03.12.2009 № 1342 та не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.152-1 КУпАП.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У положеннях ст. 280 КУпАП зазначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються ст.ст.279-1-279-4 КУпАП.

У нормі ст.286 ч.3 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оцінюючи дослідженні у ході розгляду справи докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Так, за змістом ст. ст. 9-12, 14-2, 16, 152-1, 245, 251, 280 КУпАП необхідною і обов`язковою умовою для визнання особи винною у вчиненні певного адміністративного правопорушення, зокрема передбаченого ст. 152-1 ч. 1 КУпАП, а отже і притягнення такої особи до адміністративної відповідальності з накладенням відповідного адміністративного стягнення, є встановлення події інкримінованого адміністративного правопорушення, а при її наявності всіх обов`язкових ознак його складу. Останнє означає доведення належними, допустимими, достовірними, дійсними та достатніми доказами наявності в діянні цієї особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, всіх обов`язкових ознак складу саме даного адміністративного правопорушення, до яких належить об`єкт правопорушення, об`єктивна та суб`єктивна сторони, а також суб`єкт правопорушення.

За таких обставин, суд не встановив, а Відповідач не надав жодного належного, об`єктивного та обґрунтованого доказу, який би спростовував доводи Позивача та вказував на наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

При цьому, з огляду на положення ст. 77 КАС України, при перегляді судом спірної постанови Відповідача у порядку адміністративного судочинства за цією справою обов`язок доведення перед судом правомірності такої постанови процесуальним законом покладено саме на Відповідача, який має надати суду докази правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності спірною постановою за ст. 152-1 ч.1 КУпАП.

Поряд з цим, у силу презумпції невинуватості, яка встановлена у ст.62 Конституції України та підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події та складу правопорушення, зокрема винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія, вина особи та/або інші обов`язкові ознаки складу інкримінованого адміністративного правопорушення мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. На зазначеній обставині наголосив у своїх правових висновках Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року по справі №463/1352/16-а.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що матеріали адміністративної справи не містять, Відповідач суду не надав, а суд у ході розгляду справи не встановив доказів, на підставі яких можна б було стверджувати, що у діянні Позивача дійсно наявні ознаки об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.152-1 КУпАП, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність, а отже і можливість задоволення позовних вимог.

Щодо заяви Відповідача про закриття провадження у справі, суд вважає, що така не підлягає до задоволення, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі:

1) якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства;

2) якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;

3) якщо сторони досягли примирення;

4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;

6) щодо оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили;

7) щодо оскарження індивідуальних актів та дій суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані акти та дії суб`єкта владних повноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили;

8) щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Відповідач у своєму клопотанні посилається, як на підставу для закриття провадження у справі відсутність постанови про накладення адміністративного стягнення.

Однак, як вже зазначив суд раніше, у судовому засіданні 30.10.2024 представник Позивача адвокат Рахель Р. П. надав суду постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 2497019878 від 30.09.2024 до повідомлення серії ЛВ № 00683489 від 26.08.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, яку суд долучив до матеріалів справи.

Враховуючи викладене, суд не вбачає правових підстав для закриття провадження у цій справі.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного сплачений Позивачем судовий збір у розмірі 605,60 грн. підлягає стягненню з суб`єкта владних повноважень за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради.

Керуючись ст. ст. 241-246,286 КАС України,суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 2497019878 від 30.09.2024 до повідомлення серії ЛВ № 00683489 від 26.08.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП - скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з Департаменту міськоїмобільності тавуличної інфраструктуриЛьвівської міськоїради (адреса:79000,м.Львів,пл.Ринок,1;код ЄДРПОУ44448833) зарахунок бюджетнихасигнувань накористь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ;РНОКПП НОМЕР_1 )витрати насплату судовогозбору урозмірі 605 (шістсот п`ять) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ольга ПАВЛЮК