Постанова

від 06.11.2024 по справі 916/1911/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1911/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.

при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.С.

за участю представників учасників справи:

від ДПЗД "Укрінтеренерго" - Валентинова О.М. в порядку самопредставництва

від КП "Екосервіс" - адвокат Стаценко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Комунального підприємства "Екосервіс"

на рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 (складено та підписано 10.06.2024, суддя Щавинська Ю.М)

у справі №916/1911/24

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

до Комунального підприємства "Екосервіс"

про стягнення 483 478,14 грн

ВСТАНОВИВ

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі ДПЗД "Укрінтеренерго") звернулося до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Комунального підприємства "Екосервіс" (далі КП "Екосервіс") про стягнення заборгованості у розмірі 483 478,14 грн, з яких 311 399,56 грн - заборгованість за спожиту електроенергію у січні 2022 року, 78 434,59 грн - інфляційні втрати, 93 643,99 грн - 15% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором про постачання електричної енергії постачальником останньої надії.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 по справі №916/1911/24 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 311 399 грн 56 коп., інфляційні втрати у сумі 78 434 грн 59 коп., відсотки річних у сумі 18 728 грн 80 коп., судовий збір у сумі 7 252 грн 17 коп., в задоволенні решти позову відмовлено.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачем, як постачальником останньої надії було здійснено постачання електричної енергії відповідачеві на підставі Закону України Про ринок електричної енергії, однак, відповідачем своїх зобов`язань з оплати спожитої електроенергії виконано не було.

Щодо заявлених вимог про стягнення відсотків річних місцевий господарський суд визнав справедливим покладення на відповідача відповідальності у вигляді 3% річних замість 15%.

Не погодившись із вказаним рішенням, до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся відповідач з апеляційною скаргою в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято за не правильного застосування норм матеріального права з огляду на наступне.

Так, за твердженням апелянта:

- відсутні правові підстави для застосування до правовідносин сторін умов договору, примірник якого долучений до матеріалів справи, оскільки позивачем не надано доказів того, що цей не підписаний представниками відповідача примірник договору з додатками відповідає умовам Типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", у тому числі, в питанні порядку направлення актів наданих послуг;

- відповідачем не отримувались належним чином заповнені та підписані розрахункові документи із зазначенням вартості спожитої електроенергії, що свідчить про неможливість здійснення ним оплати;

- стягнення інфляційних втрат можливо виключно у випадку доведення факту порушення зобов`язання з оплати вартості поставленої електричної енергії;

- відповідач є комунальним підприємством, яке фінансується із місцевого бюджету. Відсутність укладеного договору між комунальним підприємством і позивачем, неотримання своєчасно рахунків за спожиту електроенергію не дало можливості передбачити фінансування з місцевого бюджету.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 відкрито апеляційне провадження по цій справі та призначено її до розгляду на 06.11.2024.

До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а апеляційна скарга є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Так, позивач зазначає, що Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», розміщений на сайті ДПЗД «Укрінтеренерго» у вільному доступі, відповідає Типовому договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», який є додатком 7 до ПРРЕЕ.

За твердженням позивача, враховуючи положення законодавства України, відповідач не був позбавлений можливості звернутись до позивача з приводу отримання письмового примірнику договору підписаного уповноваженою особою позивача.

Позивач також наголошує на тому, що як примірник договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», так й Акт купівлі-продажу електроенергії та рахунок на оплату були направлені відповідачу на його офіційну електронну адресу, що відповідає умовам Комерційної пропозиції.

Під час судового засідання від 06.11.2024 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Представник ДПЗД Укрінтеренерго заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) від 06.11.2018 №1344, здійснює ліцензійне постачання електричної енергії.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р (у відповідних редакціях) Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго визначено постачальником останньої надії на період з 01.01.2019 до 31.12.2027; територією провадження діяльності зазначеного підприємства визначено територію України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

27.12.2018 на виконання ч. 11 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" ДПЗД "Укрінтеренерго", як постачальником "останньої надії", на своєму офіційному веб-сайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua розміщено Порядок приєднання до умов договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; комерційну пропозицію №5 від 08.10.2021 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії"; додаток №1 до комерційної пропозиції №5 від 08.10.2021 до договору на постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; Порядок формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії".

За даними АТ "ДТЕК Одеські Електромережі", на якого покладені функції адміністратора комерційного обліку відповідно до положень пункту 1 Постанови НКРЕКП №312 від 14.03.2018, КП "Екосервіс" віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник "останньої надії" з 16.01.2022, що підтверджується листом АТ "ДТЕК Одеські Електромережі" №101/19/03-264 від 14.01.2022.

08.05.2022 позивач направив на електронну адресу відповідача примірник договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" з додатками. Даний договір відповідач не підписав та не повернув позивачу.

Відповідно до п. 2.1 Договору про постачання електричної енергії постачальником останньої надії постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в Додатку № 1 до договору (комерційна пропозиція).

За умовами п. 3.1. договору, постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у пункті 3.2 цієї глави.

Відповідно до п. 3.6.-3.7. договору, початок постачання електричної енергії споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ. У разі фактичного споживання електричної енергії за відсутності договору про постачання електричної енергії з іншим електропостачальником умови договору з постачальником останньої надії вважаються прийнятими споживачем.

Відповідно до п. 5.1. договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком до цього договору (далі - комерційна пропозиція).

Згідно з п. 5.7. договору, ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.

Пунктом 5.8 договору визначено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

За умовами п. 5.10. договору, оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційної веб-сторінки для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Підпунктом 8 пункту 7.2. визначено, що постачальник зобов`язується видавати споживачеві безоплатно платіжні документи.

За умовами 9.1. договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Відповідно до п. 13.1. договору, цей договір приєднання споживача набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб.

Позивачем встановлено умови комерційної пропозиції, яка є невід`ємним додатком до Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

За умовами розділу 1 комерційної пропозиції, ціна на електричну енергію формується згідно Порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1179.

Умовами п. 4.1. комерційної пропозиції встановлено обов`язок сплати споживачем 100% від орієнтованої вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку. У разі не отримання рахунку споживач зобов`язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Орієнтовна вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від Оператора системи розподілу (передачі).

Згідно з п. 4.2. та 4.3. комерційної пропозиції, остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ або самостійно (без рахунку) не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі. Рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та/або на адресу, надану ОС або споживачем постачальнику або засобами електронної пошти, відповідно до п. 16.2. цієї комерційної пропозиції. Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом). У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

Відповідно до п. 4.5. та 5.1. комерційної пропозиції, оплата здійснюється на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника, зазначений у договорі або рахунку. Споживачі постачальника останньої надії оплачують послуги з передачі та розподілу електричної енергії оператору системи передачі та оператору системи розподілу згідно з умовами укладених договорів про надання відповідних послуг.

За умовами п. 6.1. комерційної пропозиції, за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку та/бо вимоги (претензії) постачальника.

Відповідно до п. 7.4. комерційної пропозиції, споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

За умовами п. 13.1. комерційної пропозиції, сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання або неналежне виконання зобов`язання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Сплата штрафних санкцій (штраф, пеня) не звільняє споживача від обов`язку відшкодувати постачальнику в повному обсязі збитки, спричинені порушенням умов договору.

Згідно з п. 14.1. комерційної пропозиції, керуючись статтею 259 ЦК України, сторони домовились встановити в цьому договорі збільшений строк позовної давності: строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п`ять років; строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю п`ять років.

Відповідно до п. 15.1. комерційної пропозиції, цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ. Цей договір діє в частині розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.

Додатковою угодою було доповнено договір пунктом 2.4. яким визначено обсяг постачання електричної енергії на 16.01.2022-31.01.2022 та становить 55 865 кВт*год.

Також додатковою угодою було доповнено договір пунктом 5.17., зокрема визначено, що вартість за цим договором визначається як очікувана вартість обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного у п. 2.4. цього договору та становить 311 399,56 грн з ПДВ.

У відповідності до наданого оператором системи розподілу АТ "ДТЕК Одеські Електромережі" Звіту про фактичне (звітне) споживання електричної енергії за січень 2022 року, на виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем отримано електричну енергію у розмірі - 55 865 кВт.*год.

На підставі таких даних, позивачем було складено акт №020496 купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2022 від 31.01.2022 та рахунок №000023990212/13/001/27980 від 23.03.2022 на обсяг споживання електричної енергії - 55 865 кВт.*год. на суму 311 399,56 грн (з ПДВ) та направлено відповідачу на його електронну адресу 23.03.2022.

Відтак, за твердженням позивача, ДПЗД Укрінтеренерго, як постачальник останньої надії у січні 2022 здійснювало постачання електричної енергії споживачу КП "Екосервіс" на підставі п.4 ч.1 ст. 64 Закону України Про ринок електричної енергії внаслідок не обрання споживачем електропостачальника.

Однак відповідач не сплатив на користь позивача заборгованість за спожиту електричну енергію, що й стало підставою для звернення останнього із даним позовом до суду першої інстанції.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд погодився із доводами позивача та визнав заявлені позовні вимоги обґрунтованими, однак зменшив розмір заявлених до стягнення процентів річних.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Між цим, ч.3 ст.11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору (частина п`ята статті 633 ЦК України).

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії", основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами. Кодекс систем розподілу та правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором.

Згідно з частиною 5 статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії", правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником "останньої надії".

За приписами статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії", учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" - це визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.

Відповідно до пункту 1.2.9. ПРРЕЕ, постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який розробляється постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

За приписами частини першої статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.

Згідно частин 6-10 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Електропостачальник, неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника "останньої надії", споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу.

Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.

Порядок заміни електропостачальника на постачальника "останньої надії" визначається правилами роздрібного ринку.

За умовами п. 3.4.3 ПРРЕЕ, постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу за ціною, що формується ним відповідно до затвердженої Регулятором методики (порядку), та включає, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника "останньої надії", ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг. Ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", мають бути економічно обґрунтованими, прозорими та недискримінаційними і не повинні перешкоджати конкуренції на ринку електричної енергії. Ціна (тариф) на послуги постачальника "останньої надії" визначається за результатами конкурсу.

Отже, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у разі настання обставин, визначених у частині першій статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії та, відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 цього Закону, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника "останньої надії" відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.

Так, наявними матеріалами справи, зокрема даними АТ "ДТЕК Одеські Електромережі", підтверджується та не спростовано відповідачем, що КП "Екосервіс" віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник "останньої надії" з 16.01.2022, тобто позивачем.

08.05.2022 позивачем направлено відповідачу на його електронну адресу примірник договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" з додатками.

Втім, даний договір відповідач не підписав та не повернув позивачу.

Однак, як свідчать наявні матеріали справи, протягом заявленого позивачем періоду, відповідач споживав електричну енергію, що підтверджується відповідним звітом АТ ДТЕК Одеські Електромережі за січень 2022, актом купівлі-продажу електроенергії та виставленим позивачем рахунком.

Наведене свідчить про те, що у заявлений період ДПЗД Укрінтеренерго, як постачальник останньої надії здійснював постачання електричної енергії споживачу КП "Екосервіс" на підставі п.4 ч.1 ст. 64 Закону України Про ринок електричної енергії внаслідок не обрання споживачем електропостачальника, а відповідач в свою чергу у зв`язку із фактом споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником приєднався до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника "останньої надії".

З урахуванням вказаного, оскільки дослідженими матеріалами справи встановлено належне у повному обсязі виконання позивачем зобов`язання з поставки електроенергії у січні 2022 в обсязі 55 865 кВт.*год. на суму 311 399,56 грн (з ПДВ), а також встановлення факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати спожитої електроенергії, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі 311 399,56 грн підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені.

Щодо вимог позивача про стягнення 15 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає таке.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Частина 2 ст.625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.4. комерційної пропозиції, споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Так судом перевірено наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 15 % річних за період з 31.03.2022 по 31.03.2024 та встановлено, що розрахунки здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства, є арифметично правильним та складають 78 434, 59 грн інфляційних втрат та 93 643,99 грн - 15% річних.

Втім, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказала, зокрема, про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання (пункт 8.38 постанови).

Отже, Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 зробила загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.

Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем не надано доказів понесених збитків у зв`язку із несвоєчасним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань.

До того ж, у даному випадку відповідач є комунальним підприємством, засновником якого є орган місцевого самоврядування, який діє від та в інтересах територіальної громади.

За таких обставин, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що справедливим у даному випадку є покладення на відповідача відповідальності у вигляді 3% річних замість 15%, у сумі 18 728,80 грн.

Враховуючи усі вищевикладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог та необхідності їх задоволення, з урахуванням зменшення відсотків річних.

Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що позивачем не надано доказів того, що наданий до справи примірник договору з додатками відповідає умовам Типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", з огляду на таке.

Згідно з ч.ч. 6-10 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Так, Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», розміщений на сайті ДПЗД «Укрінтеренерго» у вільному доступі та відповідає Типовому договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», який є додатком 7 до ПРРЕЕ.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до вимог чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, початком постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» вважається дата припинення постачання електричної енергії споживачу попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Відтак, з огляду на встановлені судом обставини щодо фактичного споживання відповідачем електричної енергії, не підписання останнім письмового примірнику договору не може свідчить про його не укладення, оскільки такий договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Слід також відзначити, що положеннями пункту 3.1.7 глави 3.1. розділу ІІІ ПРРЕЕ встановлено, що на вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку.

Відповідно до положень пункту 7.2. розділу 7 Договору постачальник зобов`язується надати на письмову вимогу Споживача примірник цього Договору підписаного уповноваженою особою Постачальника протягом 10 робочих днів з дати отримання такого письмового звернення.

З огляду на таке, відповідач не був позбавлений можливості звернутись до позивача із відповідним запитом щодо отримання примірнику договору, однак наявні матеріли справи не містять доказів на підтвердження вчинення останнім таких дій.

До того ж, відповідач у разі незгоди з умова договору укладеного з позивача, як постачальником «останньої надії», не був позбавлений можливості укласти договір постачання електричної енергії з будь-яким іншим постачальником, однак таких дій не вчинив, а продовжував користування електричною енергією, у заявлений період, яка постачалась позивачем.

Спростовуються наявними матеріалами справи й доводи відповідача щодо не отримання останнім розрахункових документів із зазначенням вартості спожитої електроенергії, що унеможливило здійснення ним оплати.

Так, п. 4.3 Комерційної пропозиції визначено, що рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення, зокрема засобами електронної пошти, відповідно до п. 16.2. цієї комерційної пропозиції. У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

Наявні матеріали справи свідчать про те, що позивачем Акт № 020496 купівлі-продажу електроенергії за січень 2022 від 31 січня 2022 року та рахунок №000023990212/13/001/27980 від 23.03.2022 на оплату за спожиту електроенергію у січні 2022 були направлені відповідачу на його офіційну електронну адресу 23.03.2022.

Отже, позивачем виконано свій обов`язок щодо направлення відповідачеві, як Акту купівлі-продажу, так й рахунок, а відповідач вважається таким, що отримав такі документи 23.03.2022.

До того ж, в силу приписів чинного законодавства України, за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст.212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст.613 цього ж Кодексу, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити товар, яким у даному випадку є електрична енергія.

Відхиляються судом апеляційної інстанції й твердження апелянта про те, що стягнення інфляційних втрат можливо виключно у випадку доведення факту порушення зобов`язання з оплати вартості поставленої електричної енергії, оскільки у даному випадку наявні матеріли справи свідчать саме про неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з своєчасної оплати наданих послуг з постачання електричної енергії, що відповідно до вимог чинного законодавства є підставою до притягнення його до відповідальності, зокрема у вигляді стягнення інфляційних втрат.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі не спростовують вірних висновків суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 05.06.2024 у справі №916/1911/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 11.11.2024.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Принцевська Н.М.

Суддя Філінюк І.Г.