Постанова

від 04.11.2024 по справі 910/11889/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2024 р. Справа№ 910/11889/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання: Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Горобей Р.Г.;

від відповідача: Гуревич М.Г.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт»

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 року (повний текст рішення складено 11.04.2023)

у справі № 910/11889/22 (суддя - Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-правова група Лекс»

про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансово-правова група Лекс» про визнання недійсним договору № 516/ФК-21/1 про відступлення прав вимоги від 01.12.2021 та застосування наслідків недійсності.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 відмовлено в задоволенні позовних вимог повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 у справі №910/11889/22 скасувати та ухвалити нове рішення суду, яким позовні вимоги задовольнити.

Доводи та мотиви апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеірального права та порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Зокрема, апелянт зазначив, що п. 9.12 Статуту, на який посилається суд першої інстанції взагалі не містить формулювання щодо наявності/відсутності обмежень виконавчого органу товариства, а лише констатує, що виконавчим органом товариства є директор. Крім того, в момент укладення оспорюваного договору, позивач відчужив належне йому майно на суму 201 927 038, 79 грн, що перевищує 50 % вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, а отже укладення оспорюваного правочину потребувало отримання згоди загальних зборів учасників товариства на його укладення.

Також скаржник зауважує, що договір № 516/ФК-21/1 про відступлення прав вимоги від 01.12.2021 не містить п. 3.1 , на який посилається суд першої інстанції як на підтвердження безоплатності договору.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 залишено апеляційну скаргу без руху з огляду на не подання доказів надсилання копії апеляційної скарги відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансово-правова група Лекс».

Надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

06.06.2023 апелянтом до суду подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено докази надсилання копії апеляційної скарги відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансово-правова група Лекс», яку було передано головуючому у справі 12.06.2023 після виходу колегії суддів з відпустки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2024 відкрито апеляціне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» та признчено до розгляду на 13.07.2023.

03.07.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, відповідно до якого останній просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Зокрема відповідач зазначив, що спірний договір від імені позивача був підписаний директором ОСОБА_2 Згідно із Статутом позивача його учасниками на день укладання спірного договору були ОСОБА_1 та ТОВ «Консалт Груп». При цьому, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 23.10.2021 єдиним бенефіціарним власником ТОВ «Консалт Груп» з часткою 100% є також ОСОБА_2 .

Крім того, відповідач зазначає, що прийнявши оплату за спірним договором та не здійснивши її повернення, позивач фактично схвалив укладення оскаржуваного договору, у зв`язку із чим цей договір створив для позивача правові наслідки і подальше його оскарження з підстав його перевищення директором своїх повноважень унеможливлюється.

Також, відповідач зауважив, що 31.03.2021 сторони уклали угоду про розірвання договору № 516/ФК-21/1 про відступлення прав вимоги від 01.12.2021, відповідно до якої передбачили, що договір є розірваним з дати підписання угоди. Вказана угода також підписана ОСОБА_2 .

Відповідач просив долучити до матеріалів справи зазначену угоду та зазначив, що вона не була подана до місцевого господарського суду, оскільки він не брав участі у розгляді справи в суді першої інстанції, у зв`язку не належним повідомленням про розгляд справи.

28.08.2023 від представника позивача надійшло клопотання б/н від 22.08.2023, зокрема, про призначення у справі судової комплексної експертизи (почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів) з переліком питань, у якому повідомлено, що у випадку задоволення клопотання та призначення у справі судової комплексної експертизи (почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів) своєчасну оплату вартості експертизи гарантує.

03.10.2023 до суду надійшло клопотання від представника відповідача щодо призначення експертизи на розсуд суду.

06.10.2023 від представника відповідача надійшло клопотання, у якому зазначено, що разі задоволення клопотання позивача про призначення експертизи, запропоновано включити питання до переліку для вирішення експертом.

24.10.2023 через канцелярію суду та 25.10.2023 через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання, у якому вважає за необхідне доповнити перелік запропонованих питань для вирішення експертом.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 призначено у справі судову комплексну (почеркознавчу експертизу та технічну експертизу документів), проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

27.06.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов супровідний лист з матеріалами справи №910/11889/22.

Листом повідомлялося про те, що 28.03.2024 на адресу суду для скерування платнику (згідно ухвали суду платник - ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт») направлено рахунок №1364 від 25.03.2024 щодо відшкодування витрат за проведення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи №3220/24-34/3221/24-33/3222/24-32 у справі №910/11889/22 та клопотання експертів щодо надання додаткових матеріалів для проведення експертизи. На даний час оплата за проведення експертизи №3220/24-34/3221/24-33/3222/24-32 не надходила, умови клопотання не виконано. У зв`язку з чим ухвала Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 про призначення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи у справі №910/11889/22 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України залишена без виконання.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 поновлено провадження у справи № 910/11889/22 та призначено до розголяду на 02.09.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 задоволено заяву про самовідвід суддів Скрипки І.М., Хрипуна О.О., Мальченко А.О. від розгляду справи № 910/11889/22. Матеріали справи №910/11889/22 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення іншого складу суддів відповідно 32 ГПК України.

Розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-07/370/24 від 05.09.2024, у зв`язку з задоволенням заяви суддів Скрипки І.М., Хрипуна О.О., Мальченко А.О. про самовідвід від розгляду справи №910/11889/22, відповідно до підпунктів 2.3.50 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/11889/22.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2024 визначено наступний склад колегії суддів: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальнітю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів та призначено до розгляду на 09.10.2024.

17.09.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про повторне направлення матеріалів справи № 910/11889/22 до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України для проведення комплексної судової почеркознавчої та технічної експертизи, призначених ухвалою суду від 05.02.2024.

У судовому засіданні 09.10.2024 оголошена перерва до 04.11.2024.

04.11.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про повторне призначення по справі № 910/11889/22 судової комплексної експертизи. Крім того, позивач подав виписки з особового рахунку з 01.03.2023 по 01.06.2023, які на думку останнього підтверджують неможливість вчасної оплати за проведення судової експертизи.

Представник позивача у судовому засіданні 04.11.2024 підтримав подане клопотання про повторне направлення матеріалів справи длшя здійснення судової експертизи.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.11.2024 заперечував про задоволення клопотання про повторне направлення матеріалів справи для проведення судової експертизи та зазначив, що надані позивачем виписки з особового рахунку не можуть свідчити про наявність у останнього скрутного матеріального становища станом на момент призначення експертизи, оскільки експертиза призначена 05.02.2024, а надані виписки з рахунку за період з 01.03.2023 по 01.06.2023.

Розглянувши клопотання позивача про повторне направлення матеріалів справи для проведення судової експертизи, колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 було зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова-правова група Лекс» для проведення експертизи надати у строк до 01.05.2024 порівняльні зразки документів.

Так, листом № 12803/3873-4-24/34 від 19.06.2024 Київський науково-дослідний інститут судових експертиз повідомив Північний апеляційний господарський суд, що станом на 19.06.2024 оплата за проведення експертизи не надходила, умови клопотання (ухвала суду від 22.04.2024 щодо надання порівняльних зразків документів) не виконано.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяіви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Беручи до уваги, що сторони не виконали вимоги ухвали суду від 22.04.2024 у строк встановлений судом, не надали обгрунтування неможливості подання порівняльних зразків документів, зважаючи на те, що позивач не надав належні докази неможливості оплати експертизи у строк встановлений Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, оскільки подані виписки з особового рахунку стосуються період до призначення судововї експертизи, колегія суддів залишає без розгляду клопотання позивача про повторне напарвлення матеріалів справи до експертної установи для проведення експертизи.

Крім того, розглянувши клопотання про повторне призначення експертизи, колегія суддів на підставі ст. 118 ГПК України залишає його без розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 04.11.2024 підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийнти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.11.2024 заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, з огляду на викладені скаржником доводи та вимоги апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» (далі - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансово-правова група Лекс» (далі - новий кредитор), укладено договір №516/ФК-21/1 про відступлення прав вимоги (далі - договір).

Відповідно до п. 1 договору, первісний кредитор відступає новому кредитору належні первісному кредитору права вимоги до позичальників, зазначених у відповідних додатках до цього договору, що належать первісному кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора до позичальників, зазначених у додатках до цього договору, далі - боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру визначеному у додатках до цього договору. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором.

Пунктом 2 договору сторони передбачили, що новий кредитор в день укладення цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у додатках до цього договору, право вимагати сплати неустойок, пені, штрафів, передбачених основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3,0% річних), право вимагати застосуванню наслідків реституції при недійсності правочинів, право отримання коштів від майна боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із боржниками, права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство боржників, виконавчих проваджень щодо боржників, в тому числі щодо майна боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього договору, права вимоги за мировими угодами із боржниками, договорами з арбітражними керуючими боржників, охоронними організаціями, права участі в комітеті кредиторів боржників тощо. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатках до цього договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги.

Додатком 1 до договору від 01.12.2021 сторони визначили перелік боржників право вимоги за якими відступлено на користь нового кредитора, відповідно до якого новому кредитору відступлено право вимоги за основними договорами в кількості 9 879 шт. на загальну суму вимоги 201 927 038,79 грн.

Відповідно до умов визначених в пункті 4 договору права вимоги, що відступаються за цим договором, оцінені за згодою сторін. Загальна сума, яка підлягає сплаті новим кредитором за права складає 50 000,00 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 коп. та 55% від всіх надходжень що будуть отримані новим кредитором в процесі реалізації своїх прав як кредитора відносно прав вимог, що є предметом цього договору, далі - ціна договору.

Ціна договору сплачується Новим кредитором Первісному кредитору в наступному порядку:

- 50 000,00 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 коп. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору протягом 6 (шести) місяців з моменту підписання цього Договору;

- щомісячно до 01 грудня 2026 року, в строк до 5-го числа місяця, що слідує за звітним Новий кредитор здійснює перерахунок на користь Первісного кредитора в розмірі 55% (п`ятдесяти п`яти відсотків) суми коштів отриманих за звітний місяць на рахунок визначений в договорі.

Водночас, звертаючись до суду із позовом позивач вказує, що після укладення договору було встановлено обставини виходячи з яких позивач вважає що укладений між сторонами договір є недійсним виходячи з наступного.

Статтями 58, 59 Закону України «Про господарські товариства» визначено що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

До компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю належить, зокрема, затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства. Статутом товариства до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені й інші питання.

Відповідно до пункту 9.4.14.статуту позивача затвердженого загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» (протокол № 1 від 02.07.2019), рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно загальними зборами учасників. Вказане питання не може бути віднесено до компетенції інших органів товариства.

Пунктом 1.2. Статуту визначено перелік учасників товариства якими є: Товариство з омеженою відповідальністю «Консалт Груп», код за ЄДРПОУ: 41147948 та громадянин України ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Пунктами 9.12. та 9.19. Статуту визначено що виконавчим органом товариства є директор, який підзвітний загальним зборам учасників і організовує виконання їх рішень. Директор не вправі приймати рішення обов`язкові для учасників товариства. Директор діє від імені товариства в межах, встановлених законодавчими актами України та Статутом.

Як вказує позивач, відповідно до балансу (станом на 30.09.2021) та довідки позивача вартість чистих активів товариства на кінець третього кварталу 2021 становить 3 895,3 тис. грн (рядок 1300 - рядок 1595 - рядок 1695 - рядок 1 700 = 13 311 - 359 - 9057 -0 = 3 895,3).

Таким чином, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що в даному випадку для укладення оспорюваного правочину, з врахуванням вартості активів що відчужуються, необхідним було отримання відповідної згоди загальних зборів учасників товариства.

Проте, приймаючи рішення щодо укладення оспорюваного правочину директор позивача залишив поза увагою визначені Статутом та Законом України «Про господарські товариства» обмеження повноважень, за отриманням згоди загальних зборів учасників на укладення оспорюваного правочину директор не звертавсь та така згода уповноваженим органом не надавалась, на що звернув увагу учасник товариства який, в свою чергу, довідався про оспорюваний правочин вже після його укладення.

Таким чином оспорюваний правочин було укладено сторонами без необхідного обсягу цивільної дієздатності, що є підставою для визнання його недійсним відповідно до положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містяться у частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, сторони за результатом досягнення згоди з усіх істотних умов договору уклали договір про участь у балансуючій групі, який став обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №911/2768/20, від 30.06.2021 у справі №910/3140/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17 та у постанові Верховного Суду від 17.08.2021 у справі №904/4885/20.

При цьому, невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином, не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №916/325/20, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 19.02.2021 у справі №904/2979/20, від 20.01.2021 у справі №910/8992/19(910/20867/17), від 17.06.2020 у справі №910/12712/19 та від 28.11.2019 у справі №910/8357/18.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що оспорюваний договір був укладений з порушенням приписів п. 9.4.14 Статуту так як загальними зборами товариства рішення про його укладення не приймалося.

Зазначаючи про необґрунтованість вказаних доводів позивача, суд першої інстанції зауважив, що пунктом 9.12 Статуту позивача визначено, що виконавчий орган товариства діє від імені Товариства без довіреності та не має жодних обмежень під час представництва інтересів товариства.

Водночас, колегія суддів не погоджується із даними твердженнями місцевого господарського суду, оскільки як вбачається із Статуту позивача, наявного в матеріалах справи, п. 9.12 Статуту не містить вищенаведені положення. Так, в п. 9.12 Статуту ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» лише зазначено, що виконавчим органом товариства є Директор.

Натомість, як зазначалося вище, згідно із п. 9.4.14 Статуту позивача передбачено, що рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно загальними зборами учасників. Вказане питання не може бути віднесено до компетенції інших органів товариства.

Аналогічні положення містяться в ч. 2 ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю».

Вказана норма є імперативною і вказує на необхідність надання згоди загальними зборами у будь-якому випадку, якщо йдеться про вчинення правочину, вартість якого станом на дату вчинення перевищує 50 відсотків вартості чистих активів Товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Чисті активи - сума активів за вирахуванням зобов`язань. Активи - усі розділи Активу балансу (рядок 1300 балансу), зобов`язання - усі розділи Пасиву, крім розділу I. «Власний капітал».

Відповідно, у балансі (форма № 1), як і в балансі за формою № 1-м і за формою № 1-мс, чисті активи - це рядок 1495 «I. Власний капітал. Усього за розділом I». При цьому належить брати до уваги значення графи 4 «На кінець звітного періоду».

Таким чином, при вирішенні питання щодо перевищення вартості договору сумі, що перевищує 50% чистих активів Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», дослідженню підлягають результати фінансової діяльності позивача станом на кінець передуючого даті 01.12.2021 кварталу, тобто станом на 30.09.2021 року.

Як вказує позивач, відповідно до балансу (станом на 30.09.2021) та довідки позивача вартість чистих активів товариства на кінець третього кварталу 2021 становить 3 895,3 тис. грн (рядок 1300 - рядок 1595 - рядок 1695 - рядок 1 700 = 13 311 - 359 - 9057 -0 = 3 895,3).

Однак, виходячи зі змісту частини 2 статті 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», необхідним є встановлення, який конкретно розмір вартості майна, робіт або послуг був саме на момент вчинення правочину, оскільки згода має надаватися саме на вчинення правочину і відповідність договору вказаній правовій нормі оцінюється саме станом на момент його вчинення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №916/40/19.

Згідно зі ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи зі змісту частин першої та другої ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.

Дослідивши зміст договору №516/ФК-21/1 про відступлення прав вимоги від 01.03.2021, суд прийшов до висновку, що вказаний договір є двостороннім правочином, вчинений сторонами в простій письмовій формі у формі єдиного документу 01.12.2021.

Отже моментом укладення оспорюваного договору є 01.12.2021.

Відповідно до умов визначених в пункті 4 договору права вимоги, що відступаються за цим договором, оцінені за згодою Сторін. Загальна сума, яка підлягає сплаті новим кредитором за права складає 50 000,00 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 коп. та 55% від всіх надходжень що будуть отримані новим кредитором в процесі реалізації своїх прав як кредитора відносно прав вимог, що є предметом цього договору, далі - ціна договору.

Ціна договору сплачується новим кредитором первісному кредитору в наступному порядку:

50 000,00 (п`ятдесят тисяч) гривень 00 коп. Новий кредитор сплачує первісному кредитору протягом 6 (шести) місяців з моменту підписання цього договору;

щомісячно до 01 грудня 2026 року, в строк до 5-го числа місяця, що слідує за звітним новий кредитор здійснює перерахунок на користь первісного кредитора в розмірі 55% (п`ятдесяти п`яти відсотків) суми коштів отриманих за звітний місяць на рахунок визначений в договорі.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, оспорюваний договір станом на дату його вчинення сторонами не суперечив вимогам ч. 2 ст. 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та п. 9.4.14 Статуту позивача, так як його ціна саме при укладенні договору (50 000, 00 грн) не перевищувала 50% чистих активів Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» станом на 30.09.2021 та залежить від господарської діяльності сторін протягом розрахункового періоду під час його виконання і може бути як меншою так і більшою за визначену у законі вартість предмету договору, перевищення якої над чистими активами товариства має наслідком отримання згоди загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю.

Приписи частини 2 статті 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», вказують на необхідність надання згоди загальними зборами у будь-якому випадку, якщо йдеться про вчинення правочину, вартість якого станом на дату вчинення перевищує 50 відсотків вартості чистих активів Товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, а не за результатом його виконання.

Схожі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №916/40/19.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що в даному випадку, ціна спірного договору не була відома саме на дату укладення договору, а отже укладений між сторонами договір не суперечить приписам частини 2 статті 44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання його недійсним з заявлених підстав та задоволення позовних вимог в цій частині.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно із п. 1.2 Статуту позивача його учасниками є ОСОБА_1 та ТОВ «Консалт Груп» (з часткою 99, 97%). При цьом, згідно з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 23.10.2021 єдиним бенефіціарним власником ТОВ «Консалт Груп» з часткою 100 % є ОСОБА_2 .

Зважаючи на викладене, беручи до уваги, що ОСОБА_2 на момент укладення спірного договору був як директором ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», так і кінцевим бенефіціарним власником, дії позивача щодо звернення із позовом про визнання договору № 516/ФК-21/1 про відступлення прав вимоги від 01.12.2021 з підстав перевещення повноважень ОСОБА_2 , а саме у зв`язку із відсутністю рішення загальних зборів учасників щодо надання згоди на укладення оспорюваного договору, свідчать про недобросовісність останнього.

Щодо доводу апелянта відносно того, що спірний договір є договором факторингу, стороною якого не міг бути відповідач, оскільки він відсутній в Державному реєстрі фінансових установ та не має ліцензії на здійснення факторингових операцій, то колегія суддів зазначає наступне.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 України).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦК України). Правочинами на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором законом (частина третя статті 656 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) таке зобов`язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні. Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

У статті 1077 Цивільного кодексу України зазначено, що, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

У статті 350 Господарського кодексу України факторинг визначений як передання чи зобов`язання банку передати грошові кошти за плату в розпорядження іншої сторони, яка відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої сторони.

Договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом є надання фінансової послуги за плату; 2) мета полягає у наданні фактором й отриманні клієнтом фінансової послуги; 3) зобов`язання, в якому клієнт відступає право вимоги, може бути тільки грошовим; 4) такий договір має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, але й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 5) укладається тільки у письмовій формі та має містити визначені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» умови.

Якщо предметом і метою договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу.

Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути зумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не означає фінансової послуги, яку новий кредитор надає попередньому.

Аналогічні висновки викладенні в постанові ВП ВС від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18.

У даному випадку спірний договір є договором, за яким позивач у зобов`язаннях з позичальниками замінений на відповідача як на нового кредитора.

Позивач не набув право здійснювати фінансові операції відносно боржників, оскільки за умовами спірного договору у нього виникло лише право вимагати виконання зобов`язань за кредитними договорами (тобто право вимоги виконання вже раніше сформованих і виниклих зобов`язань без права утворювати нові зобов`язання шляхом збільшення існуючих, що було б притаманно фінансовій послузі, а також без права майбутніх вимог, які ще не виникли).

Отже, спірний договір не можна кваліфікувати як договір факторингу. Він є змішаним, бо містить елементи різних договорів. Зокрема, містить ознаки договору купівлі-продажу права вимоги (за умовами якого продавець продав, а покупець придбав право вимоги) і договору відступлення права вимоги (цесії) (за умовами якого первісний кредитор передав право вимоги новому кредитору).

Крім того, положення ст. 1077 ЦК України передбачають, що за договором факторингу, одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобовязується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Однак, спірний договір містить лише положення про те, що відповідач сплачує на користь позивача грошові кошти за відступлення права вимоги (тобто оплачує за придбані майнові права) та не містить положень про обовязок відповідача передати грошові кошти у розпорядження позивача та кореспондуючого цьому обов`язку позивача сплатити кошти відповідачеві. Навпаки, обов`язок по оплаті коштів в даному договорі лежить саме на відповідачеві.

Тому безпідставними є висновки апелянта про те, що спірний договір містить ознаки договору факторингу.

Як зазначалося вище, згідно з частинами 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину суд повинен вирішувати питання про спростування презумпції правомірності правочину та має встановити не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується із висновкми суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено порушення оспорюваним договором № 516/ФК-21/1 про відступлення прав вимоги від 01.12.2021 прав позивача, та його укладення всупереч вимогам статей 203, 515, 516 ЦК України у зв`язку із чим відсутні підстави для визнання вказаного договору недійсним відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України.

При цьому, колегія суддів погоджується із твердженнями апелянта, що суд першої інстанції безпідставно зазначив, що договір про відступлення права вимоги від 01.12.2021 укладений на безоплатній основі та будь-яких грошових коштів первісний кредитор за відступлення прав вимоги від нового кредитора не отримував.

Північний апеляційний господарський суд зазначає, що суд першої інстанції, ухваливши по суті правильне рішення, прийшов до необґрунтованих висновків, що Статутом позивача визначено, що виконавчий орган товариства не має жодних обмежень під час представництва інтересів товариства та, що спірний договір про відступлення прав вимоги від 01.12.2021 є безоплатним.

Суд апеляційної інстанції вважає помилковими такі висновки суду першої інстанції з мотивів, наведених вище. Водночас підстав для задоволення позовних вимог, так і підстав для задоволення апеляційної скарги по суті, судом апеляційної інстанції не встановлено.

За таких обставин, мотивувальна частина оскаржуваного рішення суду першої інстанції підлягає зміні на підставі п. 3, 4 ч. 1 ст. 277, ст. 269 ГПК України через невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, у зв`язку із чим рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення її мотивувальної частини в редакції даної постанови.

З урахування відмови у задоволенні позовних вимог, судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 року у справі № 910/11889/22 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 року у справі № 910/11889/22 змінити, шляхом викладення мотивувальної частини в редакції даної постанови.

3. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

4. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

5. Матеріали справи № 910/11889/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Коротун

А.Г. Майданевич

Дата складення повного тексту 12.11.2024