Постанова

від 04.11.2024 по справі 912/909/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2024 року м. Дніпро Справа № 912/909/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Іванова О.Г.,

при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт"

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.08.2023р. (суддя Бестаченко О.Л.) у справі № 912/909/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібоприймальний пункт "Промагро"

про стягнення 1 379 332,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібоприймальний пункт "Промагро" про стягнення загальної суми боргу за договором № 021122 на транспортно-експедиційне обслуговування від 02.11.2022 у розмірі 1 379 332,00 грн, що складається із: основного боргу у розмірі 1 114 988,22 грн, 36 061,40 грн суми інфляційного збільшення, 215 360,74 грн пені та 12 921,64 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем був недотриманий термін навантажувально-розвантажувальних операцій, тому позивач нарахував послуги з понаднормового користування вагонами та направив рахунок відповідачу. Оскільки рахунок не сплачено, з відповідача окрім основного боргу мало бути стягнуто пеню, інфляційне збільшення та 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 16.08.2023р. у справі № 912/909/23 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволені позову, місцевий господарський суд вказав на те, що надані позивачем докази не підтверджували порушення відповідачем термінів навантажувально-розвантажувальних операцій, зокрема відсутні докази, які б відображали рух вагонів територією України та момент перетину кордону України. Також надані докази не давали можливості суду пересвідчитися в тому, що вагони, які використовувалися для перевезення вантажу за Договором, протягом спірного періоду перебували лише на станції Еперйешке Атрако (141911) і не переміщувалися територією Угорщини або інших країн.

Суд дійшов висновку, що надана позивачем інформація підтверджує лише операції з вагонами, що відбувалися на території України, та не містить даних щодо руху вагонів у інших країнах.

Окрім того, суд звернув увагу, що до позовної заяви позивачем додані копії залізничних накладних, які не містять відміток про дату прибуття. В той час додані до відзиву копії деяких залізничних накладних у графі 27 "Дата прибуття" містять відмітку "2022 12 08", однак така відмітка містить виправлення.

Також суд відхилив твердження позивача, що відповідач несе відповідальність за дії перевізника на території Угорщини, оскільки це спростовується положеннями п. 1.1., підп. 2.1.1., п. 3.10., п. 4.5. Договору. Позивач не надав докази того, що угорського перевізника було залучено саме Відповідачем, договірні відносини з перевізником на території Угорщини були з Відповідачем.

Таким чином, суд вважав необґрунтованим здійснений позивачем розрахунок часу простою вагонів з моменту вибуття вагонів зі станції 38260-БАТЬОВ-Е МАВ до моменту прибуття вагонів на станцію 38260-БАТЬОВ-Е МАВ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.08.2023р. у справі № 912/909/23, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

В апеляційній скарзі позивач не погоджується з висновком господарського суду про те, що на станції призначення (141911) Еперйешке Атрако (Угорщина) Статут залізниць України та Правила якими встановлюється порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення Вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці не застосовуються. Цей висновок, за твердженням Скаржника суперечить матеріалам справи. Так під час розгляду справи в суді першої інстанції сторони чітко визначили, що предметом доказування є час знаходження вагонів під "навантажувально-розвантажувальними операціями". Сторони підтвердили, що поняття "навантажувально-розвантажувальних операціях" необхідно тлумачити в контексті п. 119 Статуту залізниць України, а порядок нарахування за понаднормове знаходження вагонів під навантажувально-розвантажувальних операціях визначається п. 3 Додаткової угоди від 08.11.2022 р. № 1 до Договору.

Належним доказом, який підтверджує час знаходження вагону на станції призначення є: лист філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 02.02.2023 р. № 46/10 з додатком; лист філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 18.05.2023 р. № 46/426 з додатками; лист філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 27.04.2023 р. № 54/32, з додатками; лист філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 31.05.2023 р. № 54/42 з додатками. Але суд першої інстанції вважає, що надані докази не підтверджують порушення Відповідачем термінів навантажувально-розвантажувальних операцій. На думку суду, зазначена у цих доказах інформація відображає рух вагонів територією України та момент перетину кордону України.

Скаржник зазначає, що інформація яка зазначається в листі та довідці Державного підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр державної адміністрації залізничного транспорту України" визначає не лише операції з вагонами, що відбувалися на території України, а й операції які відбувалися за межами України.

Скаржник вказує на те, що наведений у рішенні суду факт, що саме Позивач стверджував про існування між Відповідачем та Перевізником договірних відносин, та за які він несе відповідальність, не відповідають дійсним обставинам, які з`ясовувалися під час судових засідань. Позивач, посилаючись на умови Договору та положення Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення стверджує, що несе відповідальність за перевезення лише в межах України, а по території Угорщини, заявлений Відповідачем MMV, ЗАО ММВ (код перевізника 3024). В свою чергу, саме Відповідач посилаючись на зазначені у рішенні пункти Договору, стверджував, що Позивач несе відповідальність за перевезення вантажу саме до станції призначення (141911) "Еперйешке Атрако". У судовому засіданні, Відповідач, обґрунтовуючи мету з якою у заявці був зазначений у якості Перевізника по Угорщині MMV, ЗАО ММВ (код перевізника 3024), зазначив, що це було зроблено для того, щоб Позивач уклав з цим перевізником відповідні договори на перевезення по Угорщині. Позивач в свою чергу заперечував проти такого твердження та пояснив, що жодних договірних відносин з MMV, ЗАО ММВ ( код перевізника 3024 ) не мав. А повноваження на отримання вагонів з вантажем на Угорській території MMV, ЗАО ММВ (код перевізника 3024), міг отримати саме на підставі договірних відносин з Відповідачем, або (в залежності від умов поставки за зовнішньоекономічним контрактом) Покупцем. Крім того, про можливе існування таких договірних відносин свідчили залізничні накладні зі штампом перевізника MMV, ЗАО ММВ.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі № 912/909/23 рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.08.2023р. у справі № 912/909/23 скасовано та прийняте нове рішення, яким позов задоволено.

Апеляційний суд зазначив, що докази, які були поданні позивачем підтверджували операції з вагонами за межами території України.

Також, судом апеляційної інстанції були прийнятті від позивача додаткові доказі, які останній не зміг надати до суду першої інстанції, оскільки на момент складання позовної заяви не мав їх в своєму розпорядженні.

Враховуючи наведене, та приймаючи до уваги стандарт переваги більш вагомих доказів, колегія суддів апеляційного суду вважала, що висновок про понаднормове користування Відповідачем вагонами (223 доби) на загальну суму 1 379 332, 00 грн з ПДВ, з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.03.2024 у справі № 912/909/23 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібоприймальний пункт "Промагро" задоволено частково, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023 у справі № 912/909/23 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

Направляючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції зазначив, що:

- висновки суду апеляційної інстанції щодо можливості застосування даних ГІОЦ ПАТ "Укрзалізниця" для визначення терміну простою при перевезенні вантажів у даній справі є передчасними. Для правильного вирішення цієї справи суд апеляційної інстанції повинен встановити на підставі яких документів були сформовані дані ГІОЦ ПАТ "Укрзалізниця", які за твердженням Позивача підтверджують понаднормове користування вагонами, а саме, чи підтверджують такі дані відомості, які вказані у Пам`ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформлюється після закінчення приймально-здавальних операцій, та складена на підставі вказаної вище Пам`ятки Відомістю плати за користування вагонами;

- суд апеляційної інстанції повинен, зокрема, встановити з прибуття на яку станцію (Батево експю МАВ чи Еперйешке Атрако) потрібно починати обрахунок затримки навантажувально-розвантажувальних операцій та надати відповідь на запитання чи належним чином ТОВ "ТЕП "Горизонт" виконував свої зобов`язання за Договором, зокрема щодо повідомлення Замовнику всіх відомостей про хід виконання зобов`язань за цим Договором (п. 2.4 Договору);

- суд апеляційної інстанції безпідставно прийняв нові докази подані позивачем - скановані копії експортних контрактів №20221014с1 від 14.10.2022 та №20221010с1 від 10.10.2022. Суд повинен вирішити справу без додаткових доказів Позивача, які були безпідставно долучені до справи із порушенням процесуальних норм;

- сторони по різному тлумачать умови договору щодо застосування заходів відповідальності, зокрема, періоду, за який вона обраховується (момент перетину митного кордону або момент перебування на станції розвантаження, що, вочевидь, не є тотожними поняттями). Суд при вирішенні зазначеного питання повинен був врахувати як обставини укладення договору, так і обставини, пов`язані з його виконанням, в тому числі, листування між сторонами та вирішити справу з урахуванням принципу добросовісності, який лежить в основі доктрини venire contra factum proprium та є стандартом чесної та відкритої поведінки, доктрини contra proferentem та принципу свободи договору;

- у межах вирішення даного спору виникла ситуація, коли позивач - юридична особа, яка належить особі, на яку накладені санкційні обмеження, посилається на порушення норм цивільного законодавства та просить застосувати до відповідача передбачений державою примус за порушення норм цивільного законодавства (обумовлений несвоєчасним виконанням зобов`язання). Дія "санкційного мораторію" передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб`єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів), зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов`язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом. Також мораторій хоча і не припиняє суб`єктивне право, однак на строк дії мораторію таке право не може реалізуватися шляхом виконання. Суд апеляційної інстанції при новому розгляді справи повинен врахувати зазначене.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Центрального апеляційного господарського суду для розгляду справи № 912/909/23 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Чередка А.Є. (доповідач) суддів - Коваль Л.А., Мороза В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.04.2024 справу № 912/909/23 щодо перегляду рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.08.2023р. за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" прийнято до свого провадження; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 24.06.2024р.

У судовому засіданні по справі 24.06.2024р. було оголошено перерву на 09.09.2024р.

06.09.2024 у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді Коваль Л.А. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі за результатами розподілу для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Чередка А.Є. (доповідач), суддів - Мороза В.Ф., Іванова О.Г.

Під час нового розгляду справи учасниками справи було надано додаткові пояснення.

Так, 17.06.2024 позивач подав додаткові пояснення, у яких зазначено, що застосовані по відношенню до ОСОБА_1 персональні санкції не мають жодного відношення до ТОВ "ТЕП "Горизонт", в якому він є засновником; безпосередньо Позивача до санкційного списку не включено. Відмовивши позивачу у задоволені позовних вимог лише з причини включення засновника позивача до санкційного списку, суд неправомірно позбавить позивача доступу до правосуддя. Позивач наполягав на необхідності дослідження контрактів № 20221014с1 від 14.10.2022 р. та № 20221010с 1 від 10.10.2022 р без яких неможливе правильне вирішення спору.

22.06.2024 від відповідача надійшли додаткові пояснення, згідно з якими Статут залізниць України в питанні обліку початку/завершення вивантажувальних операцій з вагонами, міг би бути застосований лише у разі, якщо вивантажувальні операції здійснювались на території України та це питання не було врегульоване в Угоді про міжнародне залізничне вантажне сполучення ("СМГС").

А так, як вивантажувальні операції здійснювались на території Угорщини - Статут не підлягає застосуванню і суд має керуватись виключно нормами Угоди та/або національним законодавством Угорщини.

Позивач, не довів належним чином ні моменту початку, ні моменту завершення вивантажувальних операцій з вагонами, та нарахував відповідачу "плату за понаднормове користування вагонами" з посиланням на п.3 договору (як за простій вагонів під вивантажувальними операціями понад 144 год.) за відсутності жодного належного обґрунтування такого простою.

Відповідач зазначає, що сторони укладаючи договір однаково розуміли термін навантажувально-вивантажувальних операції, а відлік вивантажувальних операцій на станції призначення мав починатись з моменту прибуття вагонів на таку станцію, а час очікування подання їх під вивантаження на такій станції з вини вантажоодержувача - мав включатись у 144-х годинний термін, визначений сторонами для цих операцій (п. 3 договору).

В подальшому позивач вважав станцію прикордонного переходу Батьево - кінцевим пунктом призначення.

Проте, за доводами відповідача, навіть за хибного ототожнення в часі моменту вибуття вагонів за межі України зі ст. Батьево з моментом їх прийняття наступним угорським перевізником на ст. Еперйешке, позивач, в цій частині, жодним чином не пояснює, чому з цього часу вагони мають вважатись такими, що готові до розвантаження, якщо між прикордонним переходом "Еперйешке" (код 0956) та залізничною станцією "Еперйешке Атрако" (код 14191), що була визначена як кінцевий пункт призначення, - відстань становить близько 20 км.

Вивантаження вантажу можливе лише у кінцевому пункті призначення, початок відліку терміну вивантажувальних операцій має розпочинатись з прибуттям вагонів у такий пункт, незалежно від того, хто з експедиторів та перевізників відповідає за той чи інший відрізок перевезення; приймання вантажу вантажоотримувачем не могло здійснюватися на проміжній станції.

За умовами Угоди (СМГС) вантаж рухається від вантажовідправника до вантажоотримувача за погодженим маршрутом, по якому перевізниками виступають залізниці різних країн; при цьому, для організації такого перевезення, вантажовідправнику достатньо укласти договір перевезення лише з першим перевізником, надалі за домовленостями безпосередньо між перевізниками вантаж передається від одного до іншого, при цьому, кожен наступний перевізник, отримуючи вантаж, тим самим вступає у вже укладений між вантажовідправником та першим перевізником договір перевезення; тобто, факт існування договірних відносин між Позивачем, як вантажовідправником, та наступним перевізником - MMV Zrt., код (3024), існували автоматично в силу положень СМГС і не спростовуються відсутністю прямого підписаного між ними договору.

Відповідач просить прийняти нові докази отримані на адвокатські запити - копії залізничних накладних заповнені у повному обсязі.

За доводами відповідача, такі документи мали бути зібраними позивачем в обґрунтування своїх вимог та доведення обставин існування факту простою вагонів під вивантажувальними операціями. Заперечення ж Відповідача стосувались неналежного здійсненого Позивачем розрахунку простою вагонів під вивантажувальними операціями Позивачем, як такого, що виключало можливість задоволення заявлених Позивачем.

Звернення за отриманням таких нових доказів, було здійснено відповідачем, виключно задля додаткового підтвердження неналежного здійснення позивачем свого процесуального обов`язку щодо доказування та, на противагу, - задля належного виконання Відповідачем вимог, передбачених п.2 та 4 ч.2 ст. 42 ГПК України, за якими кожен учасник справи зобов`язаний сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у них докази, не приховувати докази.

Такі докази частково дублюють раніше отримані, однак містять додатково надані пояснення від інших учасників перевезень, та/або мають їх належний переклад на українську мову (в т.ч. з російської), а частково - є новими (зокрема, це стосується накладних №33461138, №5509563 та №5505563), які, однак не могли бути подані до суду першої інстанції, так як Відповідач не був стороною договору перевезення вагонів у ПМЗС за такими накладними і не міг їх отримати самостійно раніше (зокрема, при підготовці відзиву на Позов, Відповідач вже звертався до вантажоотримувача (UBM Grain Zrt.) за їх отриманням, проте, на той час, останній зміг знайти та надати лише частину запитуваних документів, лише тих, що були долучені до відзиву.

16.10.2024 від позивача надійшло клопотання про врахування судом висновків Верховного Суду, в якому позивач зазначає, що Закон України "Про санкції" не містить жодних заборон чи обмежень для боржників сплачувати заборгованість перед кредиторами, кінцевим бенефіціарним власником яких є підсанкційна особа.

24.10.2024 від позивача надійшли письмові пояснення, за якими для того, щоб судове рішення було законним та обґрунтованим, позивач вважає, що суд апеляційної інстанції має дослідити та взяти до уваги зміст контрактів № 20221014с1 від 14.10.2022 р. та № 20221010с 1 від 10.10.2022 р., які містяться в матеріалах справи.

Ці докази, є підтвердженням того, що відлік затримки навантажувально-розвантажувальних операцій слід починати з моменту прибуття вагонів на станцію Батево експр. МАВ.

Поважність пропуску строків на подання таких доказів пояснюється тим, що Позивач не є стороною цих контрактів. Про існування вказаних контрактів Позивач дізнався коли отримав їх від Вінницької митниці у відповідь на запит. До моменту прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення, Позивач не вбачав за необхідне витребовувати та подавати до суду контракти на поставку товару, експедицію якого здійснював Позивач, адже Позивач був впевнений, що з залізничних накладних, поданих Позивачем, та Договору експедиції і додаткових умов до нього видно, що починати обрахунок початку навантажувально-розвантажувальних операцій слід з моменту прибуття вагонів на станцію Батево експр. МАВ.

Однак, після ознайомлення зі змістом оскаржуваного рішення суду позивачу стало відомо, що поданих доказів суду було недостатньо, після чого Позивач надіслав до Вінницької митниці державної митної служби України запит про надання копії контрактів між Відповідачем та третьою особою, припускаючи, що зі змісту таких контрактів можна встановити момент початку розвантажувальних операцій. У той же час, до моменту отримання вказаних контрактів, Позивач не знав та не міг знати, що у їх змісті зафіксовано, що поставка вантажу, експедицію якого здійснював позивач, відбувалась на умовах DAP українсько-угорський кордон в пункті пропуску БАТЬЕВО-ЕПЕРЕШКЕ.

Навіть не досліджуючи контракт № 20221014с1 від 14.10.2022 р. та № 20221010с1 від 10.10.2022 року, суд може констатувати той факт, що позивач здійснював експедицію вантажу виключно до українсько-угорського кордону, а саме до пункту пропуску БАТЬЕВО-ЕПЕРЕШКЕ. Адже факт того, що умовами договорів поставки було передбачено саме українсько-угорський кордон (пункт пропуску БАТЬЕВО-ЕПЕРЕШКЕ) у якості точки приймання-передачі товару і переходу ризиків випадкового знищення та права власності на нього, не заперечується учасниками справи, отже не підлягає доказуванню.

Наступним етапом експедиції вантажу, після прибуття в кінцеву точку призначення, є вивантажувальні операції, відлік яких і має початок з моменту прибуття на кінцеву точку - пункт пропуску БАТЬЕВО-ЕПЕРЕШКЕ.

Відповідно до умов поставки вантажу, експедицію якого здійснював позивач, ТОВ "ХПП "ПРОМАГРО" зобов`язувалося за свій рахунок доставити товар/вантаж до українсько-угорського кордону (БАТЬЕВО-ЕПЕРЕШКЕ) звідтіль вантаж власними силами та засобами мав забрати покупець - UBM Grain Zrt.

Щодо тлумачення умов договору, позивач вважає, що відповідач усвідомлював, що заявлений вантажоодержувач, після прибуття вагонів на станцію призначення, може зволікати у подачі їх під розвантаження.

З аналізу переписки сторін та численних редакцій п. 3 Додаткової угоди № 1 є зрозумілим, що сторони у кожній редакції пункту встановлювали, що початком відліку для нарахування компенсації за понаднормове користування вагонами є дата перетину кордону України, а кінцем - дата повторного перетину зі зворотної сторони, сторони не могли погодити лише пільговий період, за який така компенсація не нараховується.

04.11.2024 відповідач подав заперечення на пояснення позивача, за якими вказує, що дії позивача щодо повторного подання доказів, питання про долучення яких до матеріалів справи вже вирішувалось судом апеляційної інстанції, а правомірність такого долучення вже переглядалась касаційним судом, за відсутності будь-якого нового обґрунтування, є зловживанням процесуальними правами.

Належними доказами простою вагонів під розвантажувальними операціями мають бути саме документи, що обліковують такі операції. Такими обліковуючими документами, у разі внутрішніх перевезень - є Пам`ятка про подавання/забирання вагонів, яка мала оформлюватись після закінчення приймально-здавальних операцій та/або Відомості плати за користування вагонами, що складалась би на підставі вказаної вище Пам`ятки, або ж у разі перевезень у прямому міжнародному залізничному сполученні відповідно до СМГС - такими документами є власне залізничні накладні.

Позивачем, на підтвердження факту простою вагонів під розвантажувальними операціями у пункті призначення (крім даних Філії ГІОЦ АТ УЗ, та безпідставних спроб Позивача підмінити розуміння самого пункту призначення з Еперйешке Атрако на проміжну станцію - Батьево експ. Мав.) не були надані жодні докази.

Між сторонами експортних контрактів, на які посилається позивач, був визначений узгоджений пункт у поіменованому місці призначення - Еперйешке Атрако, що і було вказано надалі Відповідачем у заявці як кінцевий пункт призначення та погоджено з Позивачем відповідно до підписаних між ними документів (додаткової угоди до договору та заявки).

Позивач, приймаючи до виконання Заявку як вантажовідправник, що містила визначений пункт призначення - ст. Еперйешке Атрако не мав підстав вважати себе зобов`язаним з організації забезпечення перевезень товару у ПМЗС лише до українсько-угорського кордону.

Дійсно, організація перевезення у ПМЗС передбачає залучення перевізників на території декількох держав, для чого експедитор, виступаючи як вантажовідправник, укладає договір на перевезення з першим (договірним) перевізником шляхом підписання залізничних накладних і несе обов`язок з оплати цих послуг перевезення (що надаються першим перевізником). Наступні ж перевізники вступають у договір з вантажовідправником шляхом прийняття вантажу від першого (договірного) перевізника за цими ж залізничними накладними (в силу положень СМГС), однак, їх послуги оплачуються вже вантажоотримувачем.

З врахуванням листування сторін, вбачається, що дійсно, обом сторонам було відомо про можливі затримки у доставці вагонів по їх перетину кордону, проте, саме у зв`язку з цим, Відповідач в особі уповноваженого представника висловив свої заперечення до запропонованої редакції п. 3 Додаткової угоди, на які були надані роз`яснення керівником Позивача, що простій нараховуватиметься лише по прибуттю вагонів на станцію призначення (зокрема у тих випадках, якщо заявлений термінал не прийматиме вагони через їх скупчення під вивантаження). Тільки у цій справі - Позивач не довів, що простій мав місце по прибуттю вагонів на кінцевий пункт призначення, так як свої розрахунки обґрунтував їх прибуттям на проміжну, а не на кінцеву станцію призначення (а саме на Батьево експ. Мав).

За відсутності безпосереднього визначення в договорі моменту, з якого має провадитись початок відліку розвантажувальних операцій для обрахунку простою по ставці 5000 грн. за 1 вагон за кожну добу простою, та враховуючи листування сторін при підписанні спірного пункту 3 додаткової угоди (зокрема, названі роз`яснення керівника Позивача), а також наступної поведінки Позивача, та власне сам факт укладення цієї додаткової угоди коли вагони вже перебували в дорозі та перетнули кордон, а також враховуючи доктрину принципу contra proferentem, тлумачення спірного п.3 угоди має бути здійснено на користь Відповідача, як такий, що пов`язує простій вагонів під розвантажувальними операціями з моментом їх прибуття на ст. Еперйешке Атрако.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2022 р. між ТОВ "ТЕП "Горизонт" (Виконавець) та ТОВ "Хлібоприймальний пункт "Промагро" (Замовник) укладено Договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 021122 (далі - Договір,), згідно з п. 1.1. якого Виконавець зобов`язується надати Замовнику транспортно-експедиційне обслуговування (далі ТЕО), пов`язане з навантаженням, сертифікацією, митним оформленням, організацією перевезення, супроводу такого перевезення зернових, зернобобових, олійних культур і продуктів їх переробки (надалі по тексту "Вантаж"), залізничним транспортом при здійсненні перевезень всередині України та / або на експорт (імпорт), за реквізитами Замовника.

Відповідно до п. 1.2., 1.5. Договору умови транспортно-експедиційного обслуговування оговорюються Сторонами в Заявках - транспортних інструкціях щодо заповнення залізничних накладних (додаток № 1), і Додаткових угодах. Заявка - транспортна інструкція щодо заповнення залізничних накладних та Додаткова угода є невід`ємними частинами цього Договору. Допускається отримання Заявки транспортної - інструкції щодо заповнення залізничних накладних та Додаткової угоди по факсимільному зв`язку або електронною поштою (Е-mail) з обов`язковим подальшим обміном оригіналами таких документів підписаними уповноваженими особами Замовника.

Діяльність Сторін регламентується даним Договором, існуючими положеннями СМГС (Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення), чинним законодавством України та нормативними актами держав, територією яких слідує Вантаж.

Розділом 2 Договору передбачено обов`язки сторін.

Згідно п. 2.1. Договору Виконавець зобов`язаний, зокрема, організувати перевезення Вантажів Замовника залізничним транспортом та надати інші транспортні послуги, як самостійно, так і шляхом підписання відповідних договорів з Укрзалізницею або іншими юридичними особами від свого імені та за рахунок Замовника за оптимальною транспортною схемою. Станції (пункти) відправлення, призначення, найменування і кількість продукції, що відвантажується, термін виконання визначаються на підставі Заявки Замовника; забезпечити збереження Вантажу з моменту його прийняття до перевезення до моменту передачі вантажоодержувачу відповідно до товаросупровідних документів.

Відповідно до п. 2.2. Договору Замовник зобов`язаний, зокрема, не пізніше 5 (п`яти) днів до початку навантаження направити Виконавцю письмову Заявку із зазначенням: найменування вантажу, найменування елеватора, КХП, ККЗ та станції відправлення планованих обсягів перевезень, термінів початку і закінчення навантаження, найменування станції призначення і одержувача Вантажу, перевезення з охороною чи без охорони та інші дані згідно Додатку №1, а також інструкцію щодо заповнення залізничних накладних та перелік супровідних документів, що додаються до перевізних документів (ветеринарне свідоцтво, карантинний сертифікат і т.д.); згідно пункту 4.3. Договору здійснити Виконавцю оплату вартості наданих послуг; відшкодувати Виконавцю витрати, пов`язані з оплатою штрафних санкцій, нарахованими перевізниками в разі простою транспортних засобів, що перевищує 24 години або невиконання планів перевезень "Укрзалізниці", з вини Замовника. Витрати пов`язані з оплатою штрафних санкцій мають бути документально підтверджені додатковими угодами, та / або актами виконаних робіт, накопичувальними картками, претензіями, платіжними дорученнями; підписати Акт виконаних робіт. У разі незгоди Замовника з Актом, він зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів з дня його отримання направити / надати Виконавцю лист із зазначенням мотивованих причин відмови від підписання. У разі ненаправлення даного листа в зазначений термін, Акт вважається підписаний мовчазною згодою.

Розділом 3 Договору передбачено відповідальність сторін.

Відповідно до п. 3.1. Договору при нездійсненні платежу у встановлені договором строки, Замовник виплачує Виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми, за кожен день затримки платежу, а також 3% річних від загальної суми заборгованості.

У випадку залучення виконавцем третіх осіб до виконання своїх зобов`язань за цим Договором, Виконавець несе повну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань притягнутих ним третіх осіб, як за свої власні (п. 3.10. Договору).

За умовами п. 3.11. Договору Замовник несе відповідальність за дії чи бездіяльність заявленого Вантажоодержувача, у тому числі але не виключно, за погодження планів навантаження та електронних заявок, подальше використання рухомого складу Виконавця, а саме - Вантажоодержувачу забороняється використовувати рухомий склад Експедитора без наданої на те згоди (переадресовувати, відправляти на інші станції, відступати від інструкції на повернення рухомого складу Експедитора).

Розділом 4 Договору передбачено порядок розрахунків.

Згідно п. 4.1., 4.3. Договору вартість послуг Виконавця обумовлюється в додатковій угоді на кожне відвантаження що є невід`ємною частиною Договору і включає в себе обґрунтовані комплексні ставки на перевезення 1 вагона / тонни Вантажу по кожній партії товару.

Оплата Замовником здійснюється на розрахунковий рахунок Виконавця в такій пропорції: 70% передплата згідно виставленого Виконавцем рахунку протягом 3 (трьох) банківських днів з дати прибуття вагонів на станцію навантаження; залишок вартості наданих послуг (різниця між оплаченою плановою та фактичною вартістю перевезень залежно від кількості доставленого вантажу) перераховується Замовником на поточний рахунок Виконавця, на підставі виставленого Виконавцем рахунку протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення рахунку після дати прибуття на залізничну станцію призначення (дата визначається за штемпелем/ЕЦП станції на залізничних накладних), або якщо перевезення здійснюються у треті країни (країни Європи), то з дати перетину станції прикордонного переход (операція СДАЧА). Інший порядок розрахунків може бути обумовлено Сторонами в додаткових угодах до даного Договору.

Відповідно до п. п. 4.5. - 4.8. Договору зобов`язання Виконавця вважаються виконаними за фактом прибуття вантажу на станцію призначення, що підтверджується залізничною накладною, Актом наданих послуг та шляхом надання інших документів (сертифікатів, ВМД, експертних висновків та ін.), обумовлених Заявкою Замовника та/або Додатковою угодою та ТЕО даної партії товару.

Розрахунки між Замовником та Виконавцем здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця за кожною додатковою угодою окремо.

Загальна договірна сума за Договором не є фіксованою, її розмір визначається за видами і обсягами наданих транспортно-експедиційних послуг, що оформлюється відповідними додатковими угодами і Актами виконаних робіт за цим Договором.

Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з розрахункового рахунку Замовника на розрахунковий рахунок Виконавця, зазначений в цьому Договорі.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 31 грудня 2023 року включно, але в кожному разі до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (п. 10.1 Договору).

Договір підписано та скріплено печатками уповноважених представниками сторін.

Відповідачем на виконання умов договору складено на дано Позивачу заявку від 08.11.2022р. № 1.

На виконання умов Договору та заявки від 08.11.2022 р. № 1 сторонами було укладено Додаткову угоду від 08.11.2022 р. № 1 до Договору, відповідно до п. 1 якої, Сторони домовились, що Експедитор (Позивач) самостійно, або із залученням третіх осіб, надає послуги Клієнту (Відповідачу) з організації транспортно-експедиційних послуг на таких умовах:

1.1. Вантаж - Зерно кукурудзи (код 015006)

1.2. Кількість (вагонів/тон) - 20/1400 ± 5%

1.3. Тип рухомого складу - Хопер-зерновоз

1.4. Станція відправлення - (342701) Козятин-1

1.5. Відправник - ТОВ "ТЕП "ГОРИЗОНТ", (код 2094)

1.6. Платник тарифу - ТОВ "ТЕП "ГОРИЗОНТ", код платника 8139798

1.7. Станція перетину кордону - (382605) Батево експ. МАВ

1.8. Станція призначення - (141911) Еперйешке Атрако

1.9. Вантажоодержувач - (0348) ООО БЛИ за дорученням ЗАО "УМБ ГРАИН"

1.10. Ставка (грн/тонна) - 2372/т (540,44 з 0% ПДВ/1831,56з 20% ПДВ).

Відповідно до п. 2-4 Додаткової угоди від 08.11.2022 р. № 1 до Договору Клієнт відшкодовує витрати Експедитора по перевезенню вантажу, по території України та за кордон, за вище вказаним маршрутом, а саме: транспортно-експедиційні послуги за ставкою вказаною у п.п.1.10 даного Додатку. Ставка включає в себе: залізничний тариф, додаткові станційні збори, вартість запірно - пломбувальних пристроїв (за необхідності), користування рухомим складом, та плати Експедитора. Послуги підприємства по місцю знаходження вантажу сплачує Клієнт.

Клієнт зобов`язаний дотримуватись термінів (початок та кінець) навантажувально-розвантажувальних операцій, що становить не більше 144 (ста сорока чотирьох) годин. В разі порушення термінів навантажувально - розвантажувальних операцій Клієнт має компенсувати усі додаткові витрати Експедитора пов`язані з даним порушенням, у тому числі простій за ставкою 5 000 гривень за вагон з урахуванням ПДВ за кожну добу такого простою.

Дана Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та є невід`ємною частиною вище вказаного Договору.

Додаткову угоду від 08.11.2022 № 1 до Договору підписано та скріплено печатками уповноважених представниками сторін.

На виконання вимог Додаткової угоди від 08.11.2022 р. № 1 до Договору та заявки від 08.11.2022 р. № 1 Позивач надав Відповідачу: вагон № 95556536; вагон № 95872149; вагон № 95692000; вагон № 95698445; вагон № 95845814; вагон № 95872081; вагон № 95872107; вагон № 95872248; вагон № 95699260; вагон № 95698270; вагон № 95871919; вагон № 95698866; вагон № 95013231; вагон № 95699278; вагон № 95003513; вагон № 95330015; вагон № 95330049; вагон № 95012332; вагон № 95029575; вагон № 95336608.

Надані Позивачем вагони були прийняти Відповідачем без зауважень для завантаження. Після завантаження Позивач оформив залізничні накладні № № 33461070, 33467096, 33461138, 33461120, 33461112, 33461104, 33461088. Завантажені вагони були направлені на станцію перетину кордону (382605) Батево експ. МАВ, з подальшим їх переданням на станцію призначення (141911) Еперйешке Атрако.

Наведені обставини підтверджуються підписаним Актом наданих послуг від 14.11.2022 р. № 141101 на загальну суму 3 337 166,80 грн з ПДВ та Додатком № 1 до Акта.

За твердженням Позивача, наданні ним вагони знаходилися на станції призначення (141911) Еперйешке Атрако більш 144 годин, згідно наведеної таблиці в позовній заяві, в загальній кількості днів понаднормового використання вагонів - 235.

У зв`язку з тим, що Відповідачем був не дотриманий термін навантажувально-розвантажувальних операцій, тобто вагони під навантажувально-розвантажувальними операціями знаходилися більш 144 годин, Позивач нарахував послуги з понаднормового користування вагонами та направив рахунок Відповідачу на суму 1 114 988,22 грн. Розрахунок від 26.12.2022 р. № 261201 був здійсненний за понаднормове користування вагонами сумарно впродовж 223 доби. Позивач зазначає, що під час розрахунку понаднормового користування вагонами за 12 вагонами, помилково не була врахована одна доба по наступним вагонам: № 95872081, № 95872107, № 95872248, № 95699260, № 95698270, № 95698866, № 95013231, № 95699278, № 95003513, № 95330049, № 95012332, № 95029575. Незважаючи на помилку у бік Відповідача, Відповідач відмовився підписувати акт наданих послуг від 26.12.2022 р. № 261201 та оплачувати розрахунок від 26.12.2022 р. № 261201 на суму 1 114 988,22 грн.

За твердженням Позивача, Відповідач 27.12.2022 р. сплатив залишок заборгованості за Актом наданих послуг від 14.11.2022 р. № 141101 у розмірі 201 066,80 грн.

Крім того Відповідач 28.12.2022 надіслав на адресу Позивача лист від 28.12.2022 № 66, в якому було зазначено, що відмова оплати та відмова у погодженні Акта надання послуг від 26.12.2022 № 261201 обумовлена тим, що перелічені в ньому послуги, їх кількість та вартість не відповідають умовам укладеного Договору. Оскільки на думку Відповідача згідно укладеного Договору обов`язок з дотримання термінів навантажувально-розвантажувальних операцій виникають у нього з моменту їх отримання вантажоодержувачем на станції призначення.

Позивач своїм листом від 28.12.2022 № 654 запропонував оплатити раніше виставлений рахунок та повернутися до погодження Акта надання послуг від 26.12.2022 № 261201.

У зв`язку з відсутністю оплат та відмови Відповідача погоджувати Акт надання послуг від 26.12.2022 № 261201, Позивач 15.03.2023 р. направив на адресу Відповідача претензію від 15.03.2023 № 828.

Позивач отримав від відповідача відповідь на претензію від 22.03.2023 № 16 в якій Відповідач зазначив, що фактично надані послуги за Договором ТОВ "Хлібоприймальний пункт "Промагро" сплачено в повному обсязі, будь-яка заборгованість перед ТОВ "ТЕП "Горизонт"" відсутня, а тому претензія від 15.03.2023 № 828 не підлягає задоволенню.

Звертаючись з позовом до суду, позивач просив стягнути з відповідача плату за понаднормове користування вагонами на загальну суму 1 379 332,00 грн з ПДВ, яка утворилась внаслідок неналежного виконання Відповідачем своїх обов`язків за Договором.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами першою та другою статті 929 Цивільного кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання в пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.

Аналогічні положення наведено у статті 316 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 8 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Експедитори за дорученням клієнтів, зокрема, забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

У разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до положень статті 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

За необхідності відступати від вказівок клієнта, зокрема в разі виникнення загрози пошкодження вантажу, безпеці людей і довкіллю, експедитор зобов`язаний попередньо отримати згоду клієнта на таке відступлення. У разі якщо немає можливості попередньо повідомити про це або якщо відповідь на такий запит не отримано експедитором у належний за наявними обставинами строк, експедитор має право діяти на свій розсуд, повідомивши клієнта про свої дії, як тільки таке повідомлення стане можливим.

Договором транспортного експедирування можуть бути передбачені й інші обов`язки експедитора.

Відповідач не заперечує факт надання йому транспортно-експедиційних послуг залізничним транспортом згідно з актом наданих послуг від 14.11.2022 № 141101 на загальну суму 3 337 166,80 грн. та вказані послуги ним оплачено.

Однак, відповідач вважає безпідставним нарахування позивачем суми до стягнення ніби то за понаднормове користування вагонами (223 доби) на загальну суму 1 114 988,22 грн з ПДВ.

Згідно пункту 119 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут), за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Порядок розрахунків та перелік операцій з вагонами (контейнерами), за час виконання яких не стягується плата, встановлюється Правилами.

У розрахунках затримка до 30 хвилин не враховується, затримка 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Відповідно до пунктів 2, 10, 13 Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.99 №113 (далі - Правила), вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під`їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

Згідно з пунктами 8, 9 Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). За зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

Згідно пункту 4 Правил відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.

Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника.

Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам`ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій.

Пам`ятка підписується відповідальною особою станції і вантажовласника.

Відповідно до пункту 10 Правил усі дані, вказані в Акті про затримку вагонів, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" (додаток 5) до інформаційно-обчислювального центру залізниці на станції призначення.

Відповідно до параграфу 6 статті 28 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, дія якої поширюється на спірні правовідносини, якщо перешкода до перевезення вантажу чи його видачі виникло з причин, що не залежали від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв`язку з перешкодами, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.

Перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов`язані з перевезенням вантажу, не передбачені тарифами і викликані причинами, які не залежать від перевізника. Ці витрати встановлюються на дату їх виникнення окремо для кожного відправлення та підтверджуються відповідними документами. Відшкодування додаткових витрат здійснюється в прядку, передбаченому статтею 31 Угоди (стаття 32 Угоди).

Згідно з параграфом 1 статті 31 Угоди якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, оплата провізних платежів є обов`язком 1) відправника, який бере участь в перевезенні вантажу перевізником, за виключенням перевізника, який видає вантаж, за перевезення, яке ним здійснюється, 2) отримувача - перевізнику, який видає вантаж за перевезення, яке ним здійснюється.

Провізні платежі та неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якій здійснюється оплата (параграф 5 статті 31 Угоди).

Зазначені норми передбачають обов`язок вантажовідправників/вантажовласників вносити плату за користування вагонами (стаття 119 Статуту, пункти 2, 13 Правил користування вагонами і контейнерами), за зберігання вантажу (пункти 8, 9 Правил зберігання вантажів). Також пункт 10 Правил користування вагонами і контейнерами передбачає обов`язок станції призначення повідомляти вантажовласника про затримку вагонів, а відправник відповідно до положень статей 28, 31, 32 Угоди зобов`язаний оплатити залізниці витрати, понесені у зв`язку із надісланням зазначеного повідомлення.

На підтвердження порушення Відповідачем термінів (початок та кінець) навантажувально-розвантажувальних операцій (більше 144 годин) Позивач надав суду: лист Філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 02.02.2023 р. № 46/10, яким надано інформацію щодо дислокації вагонів за період з 12.11.2022 р. по 26.12.2022 р., де ТОВ ТЕП "ГОРИЗОНТ" є Вантажовідправником цих вагонів, лист Філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 18.05.2023 р. №46/426, яким надано інформацію з архіву вагонних операцій про перетин кордону України вагонами та інформацію з архіву вагонних операцій щодо дислокації вагонів. Крім того в листі зазначено, що вагонна операція "СДЧ", що зазначена раніше в часі, відповідає вагонній операції "СДЧ ( ПРОС СО СДАЧЕЙ С ДОРОГИ)", що є фактичною передачею вагонів зі ст. БАТЬОВО (ЕКСП. МАВ) (328501), операція "СДЧ", що вказана пізніше за часом, відповідає вагонної операції "СДЧ (ПЕРЕДАЧА СОГЛАСОВАННОЙ ППВ)"; лист Філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 27.04.2023 р. № 54/32, яким надано інформацію з архіву вагонних операцій (ПРМ, СДЧ) про перетин кордону України вагонами у кількості 19 одиниць по стику БАТЬОВО (ЕКСП. МАВ) (382501) на станцію Еперйешке Атрако (141911) та зі станції Еперйешке Атрако (141911) на станцію БАТЬОВО (ЕКСП. МАВ) (382501); лист Філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 31.05.2023 р. № 54/42, яким надано інформацію з архіву вагонних операцій (ПРМ, СДЧ) про перетин кордону України вагоном по стику БАТЬОВО (ЕКСП. МАВ) (382501) на станцію Еперйешке Атрако (141911) та зі станції Еперйешке Атрако (141911) на станцію БАТЬОВО (ЕКСП. МАВ) (382501).

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені докази не підтверджують порушення Відповідачем термінів навантажувально-розвантажувальних операцій.

Вказана вище інформація відображає рух вагонів територією України та момент перетину кордону України. У цій інформації відсутні дані щодо моменту перетину кордону Угорщини, часу прибуття вагонів на станцію призначення - Еперйешке Атрако (141911), часу перебування вагонів на станції Еперйешке Атрако (141911), моменту відправлення вагонів зі станції Еперйешке Атрако (141911).

Інформація, надана Філією "Головний інформаційно-обчислювальний центр" Акціонерного товариства "Українська залізниця" підтверджує лише операції з вагонами, що відбувалися на території України, та не містить даних щодо руху вагонів у інших країнах (про прибуття/вибуття на/з кінцевий пункт призначення, про момент початку/завершення розвантажувальних операцій закордоном), оскільки перевізником на цьому відрізку вже є інша особа - угорська залізниця.

При цьому, сторонами не узгоджувалось у договорі, що дані ГІОЦ ПАТ "Укрзалізниця" можуть підтверджувати термін простою при перевезенні вантажів.

Належними доказами простою вагонів під розвантажувальними операціями мають бути саме документи, що обліковують такі операції.

Такими обліковуючими документами, у разі внутрішніх перевезень - є Пам`ятка про подавання/забирання вагонів, яка мала оформлюватись після закінчення приймально-здавальних операцій та/або Відомості плати за користування вагонами, що складалась би на підставі вказаної вище Пам`ятки, або ж у разі перевезень у прямому міжнародному залізничному сполученні відповідно до СМГС - такими документами є власне залізничні накладні, в яких фіксуються момент прибуття вагонів у кінцевий пункт призначення (з яким пов`язується можливість початку вивантажувальних операцій з вагонами), нарахування додаткових платежів у разі затримок із видачею вантажу, що мали місце з вини вантажоотримувача (завантаженість під`їзних колій тощо) (за їх наявності), та момент відправки вагонів по завершенню вантажних операцій - порожніми (за новими сформованими залізничними накладними), а також інші документи, що передбачені національним законодавством країни де проводились такі операції - відповідно до вимог § 1. ст. 3 та ст. 5 СМГС.

Додані до позовної заяви позивачем копії залізничних накладних не містять відміток про дату прибуття. Додані до відзиву копії деяких залізничних накладних у графі 27 "Дата прибуття" містять відмітку "2022 12 08", однак така відмітка містить виправлення.

Позивачем, на підтвердження факту простою вагонів під розвантажувальними операціями у пункті призначення Еперйешке Атрако не були надані жодні докази.

При цьому, позивач, приймаючи до виконання Заявку як вантажовідправник, що містила визначений пункт призначення - ст. Еперйешке Атрако не мав підстав вважати себе зобов`язаним з організації забезпечення перевезень товару у ПМЗС лише до українсько-угорського кордону. Означений пункт призначення був погоджений сторонами і у додатковій угоді від 08.11.2022 р. № 1 до Договору. Обсяг же послуг Позивача як експедитора визначався у п. 4.5 Договору, Заявці та Додатковій угоді, а також у ч.13 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" з положень яких вбачається, що такі послуги можуть вважатись виконаними лише з дати прибуття вантажу на кінцеву станцію призначення (в т.ч. якщо така станція - розташована закордоном).

Касаційний суд, направляючи справу на новий розгляд зазначив, що перевірка правильності запропонованого Позивачем обрахунку простою, а саме відносно його обрахунку по прибуттю вагонів на проміжну станцію Батьево експ. Мав, має бути здійснена судом апеляційної інстанції шляхом вивчення та належного тлумачення умов договору з ТЕО, укладеного між сторонами, та спірного п.3 Додаткової угоди до нього (щодо застосування передбачених в ньому заходів відповідальності до Відповідача), з врахуванням листування сторін, що супроводжувало його укладення та наступної поведінки сторін при його виконанні, зокрема, поведінку Позивача в контексті того чи належним чином та добросовісно він здійснював свої обов`язки щодо вчасного інформування Відповідача про хід виконання експедирування вагонів.

Так оферентом у даному випадку був саме Позивач; обидві сторони не заперечують факту того, що п. 3 Додаткової угоди було остаточно узгоджено сторонами вже після перетину більшістю вагонів українського кордону.

У період з 14.11.2022 року по 30.11.2022 року сторони вели перемовини з приводу того, яким має бути зміст п. 3 Додаткової угоди №1 від 08.11.2022 року.

Перший проект Додаткової угоди Виконавець (Позивач) склав та направив Замовнику (Відповідачу), 14.11.2022 р., в п. 3 якого передбачалось:

"3. Клієнт зобов`язаний дотримуватись термінів (початок та кінець) навантажувально - розвантажувальних операцій, що становить не більше 144 (ста сорока чотирьох) годин. В разі порушення термінів навантажувально - розвантажувальних операцій Клієнт має компенсувати усі додаткові витрати Експедитора пов`язані з даним порушенням, у тому числі простій за ставкою 5000 гривень за вагон з урахуванням ПДВ за кожну добу такого простою.".

Після цього, Виконавець (Позивач) направив другий проект Додаткової угоди, в якій виклав п.3 наступним чином:

"3.Клієнт зобов`язаний дотримуватись термінів (початок та кінець) навантажувальних операцій, що становить на більше 72 (сімдесяти двох) годин та часу знаходження вагонів за кордоном, що становить не більше 144 (ста сорока чотирьох) годин, від перетину кордону (операція "СДАЧА") до дати прийому вагона на прикордонному переході (операція "ПРИЙОМ") українською стороною. В разі порушення термінів навантажувальних операцій та часу приділеного на знаходження вагону за кордоном Клієнт має компенсувати усі додаткові витрати Експедитора пов`язані з даним порушенням, у тому числі простій за ставкою 5000 гривень за вагон з урахуванням ПДВ за кожну добу такого простою".

Відповідачем висловлено свою незгоду, відзначивши, що такі умови співпраці є надмірними та не відповідають справедливим очікуванням останнього по раніше узгодженій ставці послуг експедирування (емейл від V. Kotovskiy15.11.2022 р. о 13:53).

В наступному листі з боку представника Замовника (Відповідача) (емейл від V. Kotovskiy від 15.11.2022 р. о 13:56) було зазначено, що можливо в цьому пункті Позивач хотів сказати, що простій понад Х год знаходження вагонів під вивантаженням у пункті вивантаження сплачується додатково, що є логічним та закономірним (на його думку).

У листі (емейл від K.Zahaikevych@const.dp.ua 15.11.2022р. о 14:07) директор Позивача відзначив:

"Драфт первинної додаткової угоди чітко регламентував дедлайн на проведення навантажувально/розвантажувальних операцій, яким було передбачено, в нашому випадку, вивантажувальні операції більше 144 годин (6 діб). Перевищення даного терміну тягне за собою додаткові витрати, про які йшлося у драфті. Наразі надана редакція по Ваших побажаннях, якщо є інші пропозиції - викладіть будь ласка свою редакцію. Додатково, з практики оборот вагону на даному направленні складає від 3 до 5 днів, по деяким відправкам максимально було 8 днів, про дві неділі мова не йде. Якщо завлений Вами термінал не приймає вагони під вивантаження, хоча вагони прибули на станцію призначення, це вважається вже відповідальністю Одержувача та рахується як простій й це загально ринкова практика."

Після цього, позивач, в особі уповноваженого співробітника (емейл від ІНФОРМАЦІЯ_2, від 15.11.2022 р. о 15:38) направив нову редакцію Додаткової угоди, виклавши п.3 в наступній редакції:

"Клієнт гарантує, що у разі не повернення рухомого складу Експедитора на територію України протягом 25 діб з моменту прийняття вагону до перевезення, у завантаженому стані, Клієнт компенсує Експедитору понаднормове користування вагонами починаючи з 26-ї доби за ставкою 5000 гривень за вагон з урахуванням ПДВ за кожну добу такого простою.".

В подальшому, з перетином кордону вагонами, як було погоджено між сторонами у п.4.3 Договору, 30.11.2022 р., Позивач запросив проведення сплати решти 30% від погодженої вартості послуг з ТЕО за Заявкою, а також направив оригінали акту наданих послуг та Додаткової угоди в її першій редакції - на підпис Відповідачу (емейл від ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 30 лист. 2022 р. о 13:19).

30.11.2022 р., Відповідач підписав такі документи направивши їх скан-версії - Позивачу (емейл від бухгалтера Замовника, ОСОБА_3 від 30 лист. 2022 р. о 16:35 ).

30.11.2022 р. Відповідач підписав Додаткову угоду до Договору, датовану 08.11.2022 р., п.3 якої містив вже згадане положення:

"Клієнт зобов`язаний дотримуватись термінів (початок та кінець) навантажувально - розвантажувальних операцій, що становить на більше 144 (ста сорока чотирьох) годин. В разі порушення термінів навантажувально - розвантажувальних операцій Клієнт має компенсувати усі додаткові витрати Експедитора пов`язані з даним порушенням, у тому числі простій за ставкою 5000 гривень за вагон з урахуванням ПДВ за кожну добу такого простою".

При цьому, апеляційний суд приймає до уваги, що в п. 4.9 Договору сторони домовились, що у разі зміни економічних умов, тарифного керівництва, тарифної політики залізниць, як основних, так і додаткових неоплачених послуг, розмір їх вартості відповідно змінюється, шляхом підписання Сторонами відповідної додаткової угоди до Договору. Новий розмір вартості послуг не розповсюджуватиметься на вантажі, що знаходяться в дорозі.

Отже, колегія суддів враховує, що у договорі відсутнє безпосереднє визначення моменту, з якого має провадитись початок відліку розвантажувальних операцій для обрахунку простою по ставці 5000 грн. (з ПДВ) за 1 вагон за кожну добу простою; враховує, що з листування сторін, вбачається, що дійсно, обом сторонам було відомо про можливі затримки у доставці вагонів по їх перетину кордону, проте, саме у зв`язку з цим, Відповідач висловив свої заперечення до запропонованої редакції п. 3 Додаткових угоди; враховує сам факт укладення цієї додаткової угоди, коли вагони вже перебували в дорозі та перетнули кордон, при цьому сторони не узгоджували листуванням, що вважати станцією призначення, а погоджували лише пільговий період, за який така компенсація не нараховується; враховуючи доктрину принципу contra proferentem (слова у договорі слід тлумачити проти того, хто їх написав), тлумачення спірного п.3 угоди має бути здійснено на користь Відповідача, як такий, що пов`язує простій вагонів під розвантажувальними операціями з моментом їх прибуття на ст. Еперйешке Атрако.

Позивач не довів, що простій мав місце по прибуттю вагонів на кінцевий пункт призначення, так як свої розрахунки обґрунтував їх прибуттям на проміжну, а не на кінцеву станцію призначення.

Таким чином апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що є необґрунтованим здійснений позивачем розрахунок часу простою вагонів з моменту вибуття вагонів зі станції 38260-БАТЬОВ-Е МАВ до моменту прибуття вагонів на станцію 38260-БАТЬОВ-Е МАВ.

За викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Згідно з частинами першої - третьої статті 1 Закону України "Про санкції" з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи.

Відповідно ч. 3 ст. 5 Закону України "Про санкції" рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2- 21, 23- 25 частини першої статті 4 Закону України "Про санкції", приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання.

Засновником (учасником) ТОВ "ТЕП" "Горизонт" є фізична особа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Республіки Кіпр.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 23.12.2023 "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", уведеного в дію Указом Президента України від 23.12.2023 №850/2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Республіки Кіпр включений до переліку фізичних осіб, до яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції):

1) блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними;

2) обмеження торговельних операцій (повне припинення);

3) обмеження, часткове чи повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України (повне припинення);

4) запобігання виведенню капіталів за межі України;

5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;

6) анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами;

7) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;

8) заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб - резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом;

9) заборона або обмеження заходження іноземних невійськових суден та військових кораблів до територіального моря України, її внутрішніх вод, портів та повітряних суден до повітряного простору України або здійснення посадки на території України (повна заборона);

10) повна або часткова заборона вчинення правочинів щодо цінних паперів, емітентами яких є особи, до яких застосовано санкції згідно з цим Законом (повна заборона);

11) заборона збільшення розміру статутного капіталу господарських товариств, підприємств, у яких резидент іноземної держави, іноземна держава, юридична особа, учасником якої є нерезидент або іноземна держава, володіє 10 і більше відсотками статутного капіталу або має вплив на управління юридичною особою чи її діяльність;

12) запровадження додаткових заходів у сфері екологічного, санітарного, фітосанітарного та ветеринарного контролю;

13) припинення дії торговельних угод, спільних проектів та промислових програм у певних сферах, зокрема у сфері безпеки та оборони;

14) заборона передання технологій, прав на об`єкти права інтелектуальної власності;

15) заборона на набуття у власність земельних ділянок.

Отже, Радою національної безпеки та оборони України приймаються рішення про обмежувальні заходи (санкції) щодо певних фізичних та юридичних осіб і таке рішення вводиться в дію відповідним указом Президента України. Дія "санкційного мораторію" передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань. З моменту запровадження вказаного мораторію суб`єктивне право осіб-кредиторів (стягувачів), зазнає обмежень у можливості реалізувати ними право вимоги до зобов`язаної сторони, у тому числі шляхом звернення за судовим захистом.

Проте, застосовані санкції до засновника юридичної особи не впливають на вирішення даної справи, оскільки позивачем у даній справі є саме юридична особа, а не безпосередньою підсанкційна фізична особа. Також перелік персональних обмежувальних заходів (санкції), вжитих до такої особи, не застосовуються та не мають застосовуватися до позивача, як пов`язаної особи.

Колегія суддів не вбачає підстав приймати нові докази, подані позивачем (копій експортних контрактів №20221014с1 від 14.10.2022 та №20221010с1 від 10.10.2022) та відповідачем (повністю оформлених залізничних накладних на спірні переведення) на етапі апеляційного перегляду, оскільки причини неподання таких доказів до суду першої інстанції є неповажними.

Так, відповідно до приписів частин першої та третьої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Норми процесуального права, зокрема, положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України є універсальними і застосовуються судом апеляційної інстанції у всіх категоріях спорів.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

При цьому за імперативним приписом частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

Проте, як вбачається із вищевикладеного, запити про надання вказаних вище документів був зроблений, як позивачем так і відповідачем вже після винесення судом першої інстанції рішення по справі.

При цьому сторони не зверталися до суду першої інстанції з клопотанням про витребування доказів, які в них були відсутні за неможливості їх отримання, чи з клопотанням про надання додаткового часу для надання таких доказів.

Виходячи з принципу змагальності процесу, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції до суду першої інстанції для їх оцінки, а не чекати розгляду справи ним по суті та лише потім збирати докази, долучаючи їх до апеляційної скарги.

Жодних об`єктивних підстав неможливості подання доказів до суду першої інстанції сторони не наводять; їх несвоєчасне подання було пов`язане лише з суб`єктивними обставинами та небажанням сторін своєчасно користуватися своїми процесуальними правами.

За наведених обставин та враховуючи вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 13.03.2024 у даній справі, апеляційним судом в судовому засіданні 04.11.2024р. постановлено усну ухвалу про відмову у прийнятті до розгляду додатково поданих сторонами під час апеляційного перегляду справи письмових доказів. Також було відмовлено в задоволені усного клопотання відповідача по визнанню дій позивача з подання додаткових доказів у справі зловживанням процесуальними правами.

З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Відповідно до ст. 129 ГПК України та виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги, сплачений за її подання судовий збір слід покласти на апелянта.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 264, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.08.2023р. у справі № 912/909/23 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 16.08.2023р. у справі № 912/909/23 - залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційне підприємство "Горизонт".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 12.11.2024 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя О.Г. Іванов

Суддя В.Ф. Мороз