Рішення

від 23.09.2024 по справі 906/62/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/62/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Кудряшова Ю.В.

за участю представників сторін:

прокурор: Тарасюк В.С. - службове посвідчення № 071188 від 01.03.2023;

від позивача: не прибув;

від відповідача: Позняк І.С. (приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів) - адвокат, діє на підставі довіреності від 05.06.2024.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівник Звягельської окружної прокуратури Барашівська сільська рада Звягельського району Житомирської області

до Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Новий шлях"

про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та стягнення 178370,71 грн.

В судовому засіданні 13.09.2024 оголошувалась перерва до 23.09.2024 об 11:30 год.

Прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до суду з позовом про витребування з незаконного володіння Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Новий шлях" (код ЄДРПОУ 03743279) у власність Барашівської сільської ради Звягельського району Житомирської області (код ЄДРПОУ 04347628) наступні земельні ділянки:

- кадастровий номер 1821784000:04:000:0550 площею 0,7879 га;

- кадастровий номер 1821784000:04:000:0551 площею 14,2666 га;

- кадастровий номер 1821784000:04:000:0552 площею 1,1801 га.

Прокурор в обґрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі державного акту на право колективної власності на землю, виданого Приватно-колективному сільськогосподарському підприємству "Новий шлях", відповідач зареєстрував право приватної власності на земельні ділянки, що розташовані на території Барашівської сільської територіальної громади Звягельського району та підлягали паюванню між власниками сертифікатів реформованого ПКСП "Новий шлях", а також були передані до земель запасу відповідного органу місцевого самоврядування.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 15.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

14.02.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого останній просив відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що жодний нормативно-правовий акт не передбачав автоматичного набуття всіма членами КСП статусу учасників утвореної внаслідок зміни організаційно-правової форми юридичної особи (така кількість могла бути меншою ніж кількість членів КСП, навіть у випадку реорганізації КСП у приватне підприємство). Право на участь в управлінні юридичної особи, на думку відповідача, в такому випадку не порушується, оскільки члени КСП добровільно і самостійно прийняли рішення про реформування КСП зі зміною його організаційно-правової форми та зміною кількості учасників. У кожного з них залишилося право на земельну частку (пай). (Не) участь в підприємстві, створеному внаслідок перереєстрації (перетворення) КСП не впливає на це право. Права членів КСП на майно також не порушені, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Припинення членства в КСП не впливає на обсяг цих прав.

Також відповідач відзначив, що відповідно до відомостей, яке надало ГУ статистики у Житомирській області 26.11.2021 №03.5-08/495-21, Приватно-колективне сільськогосподарське підприємство "Новий шлях" (Житомирська область, Ємільчинський р-н., с. Неділище, вул. Центральна, 21, код 03743279), згідно з рішення Ємільчинської районної державної адміністрації від 18.03.2000 №0059, перереєстровано у Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Новий шлях" (ідентифікаційний код - 03743279). Прокуратурою ігнорується факт єдності коду СДРПОУ підприємств. Отже, висновок про фактичне припинення однієї юридичної особи та створення іншої є безпідставним.

Крім наведеного, відповідач не погоджується з твердженнями позивача про те, що законодавством України, чинним на момент реєстрації ПОСГП "Новий шлях" та на даний час, не передбачається автоматичного набуття приватної власності на земельні ділянки, які перебуваю у колективній власності. Так, пунктом 7 ЗК України від 2001 року визначено, що громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки. Також ст. 9 ЗУ "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (в редакції від 05.06.2003), які чітко вказувала, що розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), відбувається на підставі, поданої ними заяви, а не автоматично. Тобто, були й частина таких людей, які по різним причинам не подавали заяви. Стаття 13 вищевказаного закону також не "відбирала" право колективної власності на землю у правонаступника КСП.

Відповідач звертав увагу суду нате, що позивач залишає поза увагою те, що колективна власність на землю є різновидом приватної власності. Це випливає з того, що на момент зміни організаційно-правової форми ПКСП відносини власності регулювалися ЦК Української PCP та Законом України "Про власність". Згідно зі ст. 11 Закону України "Про власність", суб`єктами приватної власності в Україні є громадяни України, громадяни інших радянських республік, іноземні громадяни та особи без громадянства. Тобто приватна власність розглядалася виключно як власність фізичних осіб. В той же час суб`єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об`єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об`єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами (ст. 21 Закону України "Про власність"). Тобто власність юридичних осіб приватного права розглядалася як колективна. Тому цілком нормальним був перехід права колективної власності (на тому самому титулі) до правонаступника КСП. А потім (з набранням чинності ЦК України) власність юридичних осіб приватного права стала розглядатися як приватна вже в силу закону. На переконання ПОСП "Новий шлях", прокуратура не надала докази припинення права власності на землю, визначених ст. 140, 142 ЗК України, зокрема заяву про відмову від земельної ділянки та нотаріально засвідчену угоду про передачу права власності на користь органу місцевого самоврядування (а.с. 193-205 т. 1).

28.02.2024 на електронну пошту суду від Барашівської сільської ради надійшли пояснення, відповідно до яких підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

01.04.2024 до суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив. Прокурор, обґрунтовуючи свою позицію, звертав увагу на те, що правонаступництво ПОСП "Новий шлях" не виникло на підставі закону після припинення ПКСП "Новий шлях", оскільки склад учасників цих підприємств різний. У розумінні ч. 6 ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" не можна вважати утвореним внаслідок реорганізації ПКСП "Новий шлях" шляхом перетворення. До статутного фонду ПОСП "Новий шлях" не увійшли та не могли увійти земельні ділянки, приватними власниками яких стали інші колишні члени колективного сільськогосподарського підприємства, а також землі, які підлягали розпаюванню та розподілу, та передані до земель запасу. У матеріалах справи немає рішень загальних зборів власників про передачу ПОСП "Новий шлях" земельних ділянок, які належали власникам сертифікатів на земельну частку (пай), заяв або рішень про відчуження земельної ділянки на користь ПОСП "Новий шлях". Згідно з позицією прокуратури, посилання представника відповідача на ст. 140, 142 Земельного кодексу України є безпідставним, з огляду на те, що землі передані у колективну власність членам ПКСП ніколи не переходили у приватну власність ПОСП. У відповідача немає будь-яких документів на підтвердження права володіння землями, які передані за державним актом.

09.04.2024 від відповідача до суду надійшли заперечення, згідно яких останній зауважував, що матеріали справи містять копію виписки з протоколу загальних зборів ПКСП "Новий шлях" від 11.01.2000, відповідно до якого Загальні збори вирішили, що правонаступником за ПКСП "Новий шлях" виступатиме ПОСП "Новий Шлях". Згадане рішення загальних зборів ПКСП "Новий Шлях" ніким не оскаржено.

Також відповідач зазначив, що прокурором не подано доказів ліквідації КСП без правонаступництва. І вчергове зауважив, що ПКСП "Новий Шлях" було реорганізовано шляхом перетворення, отже, виходячи з норм діючого на час реорганізації законодавства, до ПОСП переходять усі майнові права та обов`язки ПКСП "Новий шлях".

22.04.2024 до суду від прокуратури надійшли пояснення по суті спору.

Ухвалою суду від 12.06.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Прокурор в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, просила задовольнити позов в повному обсязі.

Позивач в судове засідання уповноваженого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позову та просила відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 19.01.1995 видано свідоцтво № 03743279 про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - Приватно-колективного сільськогосподарського підприємства "Новий шлях" (а.с.122 том 2).

Згідно рішення Ємільчинської районної ради народних депутатів № 67 зареєстровано статут ПКСП "Новий шлях" (а.с. 33-35 том 1).

Рішенням Неділищенської сільської ради народних депутатів від 15.09.1995"Про передачу земель у колективну власність ПКСП "Новий шлях" передано у колективну власність приватно-колективному сільськогосподарському підприємству "Новий шлях" 2603,2 га земель, в тому числі 265,7 га земель загального користування (а.с. 36 том 1).

На підставі вказаного рішення ПКСП "Новий шлях" отримало державний акт на право колективної власності на землю серії ЖТ №14-22.0007, який зареєстрований в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №07 (а.с. 69-73 том 1).

Указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки від 03.12.1999 №1529/99 передбачено реформування протягом грудня 1999 року - квітня 2000 року КСП на засадах приватної власності на землю та майно шляхом забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями), майновими паями та створення на їх основі приватних підприємств, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності. Також Указом передбачалось запровадження обов`язкового укладання підприємствами, установами, організаціями, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток (паїв) з виплатою орендної плати у натуральній або грошовій формах.

Відповідно до інформації Головного управління статистики у Житомирській області приватно-колективне сільськогосподарське підприємство "Новий шлях" згідно рішення Ємільчинської районної державної адміністрації від 18.03.2000 №0059 перереєстровано у Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Новий шлях" (а.с. 208 том 1).

Разом з тим, згідно виписки із протоколу загальних зборів членів ПКСП "Новий шлях" від 11.01.2000 вбачається, що такими зборами було прийнято рішення щодо ліквідації ПКСП "Новий шлях" шляхом реструктуризації її правонаступником виступатиме ПОСП "Новий шлях". Також згаданими загальними зборами вирішено вибрати лідером новоствореного ПОСП - Паламарчука В.В. та створити ліквідаційну комісію (а.с. 121 том 2).

Отже, в березні 2000 року Ємільчинською районною державною адміністрацією зареєстровано Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Новий шлях", а також затверджено статут останнього.

Відповідно до п. 1.1. Статуту ПОСП "Новий шлях" від 2000 року Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Новий шлях" засноване за рішенням засновника, створене на базі власних землі та майна засновника та орендованого майна та землі громадян України для виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва.

Відповідно до п. 2.1. Статуту засновником підприємства є громадянин України - Паламарчук Василь Вікторович.

Пунктом 2.2. Статуту встановлено, що засновник одноособово здійснює право власності на майно та інші активи підприємства.

Пунктом 4.4. Статуту передбачено, що ПОСП "Новий шлях" є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства "Новий шлях".

Пунктом 5.2. Статуту визначено, що підприємство є власником майна, земельних угідь, коштів, майнових та інших прав, переданих йому засновником.

Також п.п. 5.3. Статуту передбачає, що майно та землі, передані в оренду підприємству при реструктуризації КСП бувшими його членами знаходиться в строковому договірному платному сільськогосподарському користуванні і володінні.

Пунктом 7.1. Статуту передбачено, що підприємство в процесі своєї діяльності використовує земельні угіддя передані йому засновником і орендовані землі членів реструктуризованого КСП та інших громадян України.

Крім цього, в пункті 7.2. Статуту зазначено, що члени КСП передають свої паї підприємству на умовах оренди.

Пунктом 7.3. Статуту визначено, що підтверджуючими документами на право використання землі підприємством є земельні сертифікати державні акти на право приватної власності на землі, а також договори оренди, які оформлені місцевими радами народних депутатів у встановленому чинним законодавством України порядку.

Розпорядженням голови Ємільчинської районної державної адміністрації від 07.05.2004 №154 надано дозвіл науково-впроваджувальній фірмі "Нові технології" на розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), в тому числі ПКСП "Новий шлях". В додатку до розпорядження голови Ємільчинської РДА від 07.05.2004 №154 зазначено, що ПКСП - нині ПОСП "Довіра", а уточнена кількість осіб, які набули право на земельну частку (пай) становить 681 чоловік (а.с. 37-38 том 1).

Комісією у складі голови Ємільчинського районного відділу земельних ресурсів, голови Неділищенської сільської ради, директора "Новий шлях" Українець О.М. та представників науково-впроваджувальної фірми "Нові технології" проведено обстеження земельних угідь КСП "Новий шлях" Неділищенської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області, про що було складено відповідний акт.

Геодезичні роботи по горизонтальній зйомці земельних масивів виконувались на основі плану землекористування, складеного в 1995 році.

Так, вказаним актом обстеження узгоджено взяти для розрахунків розпаювання 1830,65 га сільськогосподарських угідь, з них: малопродуктивні землі загальною площею 500,55 га, які не придатні для сільськогосподарського виробництва, комісією рекомендовано передати до земель запасу сільської ради. Вказані площі дописано рукописним текстом та завірено печатками Ємільчинського районного відділу земельних ресурсів та Неділищенської сільської ради. При цьому, серед іншого акт обстеження містить відбиток печатки ПОСП "Довіра", що підтверджує участь саме цієї юридичної особи при розпаюванні та розподілі земель.

Протоколом зборів уповноважених власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) реформованого КСП "Новий шлях" від 05.10.2004 (а.с. 57 том 1) затверджено акт обстеження земельних угідь реформованого КСП "Новий шлях" та узгоджено кінцеву експлікацію сільськогосподарських угідь, які підлягають розпаюванню площею 1830,65 га; вирішено передати до земель запасу як непридатні в сільськогосподарському використанні 500,55 га сільськогосподарських угідь.

Рішенням Неділищенської сільської ради від 10.11.2004 затверджено акт обстеження та експлікацію земель колективної власності реформованого КСП "Новий шлях" та рішення зборів уповноважених власників земельних часток (паїв) КСП "Новий шлях" від 05.10.2004. Також пунктом 4 вказаного рішення погоджено список власників земельних часток (паїв) колишнього КСП "Новий шлях" в кількості 679 осіб (а.с. 57 зворот).

Розпорядженням Ємільчинської районної державної адміністрації від 12.01.2005 №12 погоджено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого КСП "Новий шлях" Неділищенської сільської ради, яким передбачено, що площа сільськогосподарських угідь, що підлягає розпаюванню складає 1819,54 га, в тому числі: рілля - 1535,17 га; сіножатні - 125,46 га; пасовища - 158,91 га.

Пунктом 2 вказаного розпорядження припинено право колективної власності реформованого КСП "Новий шлях" земельними ділянками загальною площею 500,55 га, які передано до земель загального користування (а.с. 53 том 1).

Зборами власників сертифікатів на земельні частки (паї) реформованого ПКСП "Новий шлях" вирішено затвердити проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) реформованого ПКСП "Новий шлях" Неділищенської сільської ради, яким передбачена площа, що підлягає розпаюванню складає 1819,54 га, в тому числі: рілля - 1535,17 га; сіножатні - 125,46 га; пасовища - 158,91 га. Згадане рішення оформлене протоколом від 19.01.2005 (а.с. 63 зворот - 64 том 1).

Крім наведеного вище, рішенням зборів власників сертифікатів на земельні частки (паї) реформованого ПКСП "Новий шлях" .

Відповідно до уточненого списку громадян, які мають право на отримання державного акту на право власності на частку (пай) реформованого ПКСП "Новий шлях", та які брали участь в зборах уповноважених по затвердженню акту обстеження земельних угідь ПКСП "Новий шлях" і згідні із вказаним актом (даний список налічує 689 осіб), 438 громадян особисто підписалися щодо своєї згоди, в тому числі, на передачу 500,55 га земель до земель запасу сільської ради, померло - 134 особи.

Також слід відзначити, що згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-Р від 12.6.2020 № 711-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області" до Барашівської територіальної громади входить, зокрема і Неділищенська територіальна громада.

В послідуючому, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Корнинської селищної ради, Попільнянського району Житомирської області зареєстровано за Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Новий шлях" право власності на 3 земельні ділянки загальною площею 16,2346 га, зокрема:

- кадастровий номер 1821784000:04:000:0550, площею 0,7879 га;

- кадастровий номер 1821784000:04:000:0551, площею 14,2666 га;

- кадастровий номер 1821784000:04:000:0552, площею 1,1801 га.

Реєстрація права власності на вказані земельні ділянки за ПОСП "Новий шлях" проведена, в тому числі на підставі Державного акту на право колективної власності на землю серії ЖТ №14-22.0007, виданого Неділищенською сільською радою народних депутатів ПКСП "Новий шлях" (а.с. 157-159 том 1).

Набуття ПОСП "Новий шлях" права приватної власності на земельні ділянки грубо порушило майнові права Барашівської територіальної громади, яка набула право комунальної власності на спірні земельні ділянки на підставі закону.

З метою захисту прав та інтересів держави в особі позивача керівник Звягельської окружної прокуратури звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзац 1, 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзац 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Верховний Суд звертав увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом із тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 18.08.2020 у справі №914/1844/18, від 08.12.2020 у справі №908/1664/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 виклала правову позицію, за якою:

- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (п.7);

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (п.38);

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (п. 39);

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу (п. 40);

- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва (п. 43).

Позивачем у цій справі визначено Барашівську сільську раду.

Так, саме Барашівська сільська рада є органом місцевого самоврядування, на який покладено обов`язки щодо захисту земельних прав територіальної громади.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Звягельською окружною прокуратурою позивачам надіслано повідомлення за вих. № 54-84-2877вих23 від 19.06.2023 з проханням повідомити, чи мають вони намір вжити заходи щодо поновлення порушених прав та інтересів територіальних громад області, в тому числі шляхом пред`явлення відповідного позову до суду (а.с. 172-174 том 1).

Позивач, в свою чергу, повідомив Звягельську окружну прокуратуру, що заперечень щодо представництва інтересів держави в їх особі не мають. Також повідомили, що на даний час посада юриста є вакантною (лист за вих. № 144 від 22.06.2023 - а.с.175 том 1).

Отже, суд дійшов до висновку, що керівник окружної прокуратури, дотримавшись вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", правомірно звернувся з позовом до суду.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Стаття 14 Конституції України визначає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України від 18.12.1990 №561-XII (в редакції від 22.06.1993, чинній на час видачі ПКСП "Новий шлях" державного акта на право колективної власності на землю серії ЖТ 14-22.0007 від 15.09.1995), власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності є рівноправними.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Земельного кодексу України від 18.12.1990 №561-XII (в редакції від 22.06.1993, чинній на час видачі ПКСП "Новий шлях" державного акта на право колективної власності на землю серії ЖТ 14-22.0007 від 15.09.1995), земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб`єктами права колективної власності на землю визначалися колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників (ч. 3 ст. 5 ЗК України).

Стаття 6 цього ЗК України визначала право приватної власності на землю лише громадян.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЗК України №561-XII, колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські акціонерні товариства можуть одержувати земельні ділянки у колективну власність, користування, у тому числі в оренду. Землі, передані цим господарствам у колективну власність, поділяються на землі загального несільськогосподарського використання і землі сільськогосподарського використання.

Колективне сільськогосподарське підприємство (надалі - підприємство) є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування. Підприємство є юридичною особою, має розрахунковий та інші рахунки в установах банку і печатку із своїм найменуванням. Підприємства можуть на добровільних засадах об`єднуватися в спілки (об`єднання), бути засновниками акціонерних товариств, які діють на основі своїх статутів (ст. 1 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (у редакції, чинній від 21.01.1994).

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Положення ч. 2, 3 ст. 8 цього Закону встановлюють що право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном. Право власності підприємства охороняється законом. Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.

Статтею 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" унормовано, що земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України

Члену підприємства, який побажав вийти з його складу, земельна ділянка надається із земель сільськогосподарських угідь підприємства, придатних для сільськогосподарського виробництва, в частині, що припадає на одного члена підприємства (ч. 4 ст. 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство").

З огляду на викладені норми права, можна дійти висновку, що хоча колективне сільськогосподарське підприємство і визначалося як суб`єкт права власності, за яким може бути зареєстровано майно, у тому числі шляхом отримання державного акта на землю, однак власниками, яким належить це майно, є його члени, а розпорядження таким майном здійснюють загальні збори членів підприємства. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.07.2023 у справі №906/987/21.

Згідно з п. 1 Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі - Указ № 720/95), сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств підлягають паюванню.

Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (пункт 2 Указу № 720/95).

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації (пункти 5, 6 Указу № 720/95).

За вказаного, паювання земель сільськогосподарських підприємств як особливий порядок набуття у приватну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення є способом приватизації цих ділянок членами таких підприємств, що узгоджується із змістом пункту 8 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначено організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Як передбачено ст. 1 цього Закону України № 899-IV (в редакції від 05.06.2003) право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай); трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї (ст. 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Згідно з ч. 4 ст. 7 Законом України № 899-IV, із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), виключаються землі, що підлягають передачі у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані: деградовані, малопродуктивні, техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації; заболочені землі; інші землі, які недоцільно використовувати для сільськогосподарських потреб.

У ст. 13 Закону України № 899-IV зазначено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Указом Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" постановлено Кабінету Міністрів України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним та Севастопольській міській державним адміністраціям здійснити організаційні заходи щодо реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом, зокрема:

- забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності (далі - приватні формування). Це право, гарантоване частиною другою статті 14 Конституції України, не може бути обмежено рішеннями загальних борів членів колективних сільськогосподарських підприємств або будь-якими іншими рішеннями;

- сприяння керівникам і спеціалістам колективних сільськогосподарських підприємств, що реформуються, у реорганізації зазначених підприємств і створенні на їх базі приватних формувань;

- запровадження обов`язкового укладання підприємствами, установами, організаціями, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток, паїв з виплатою орендної плати у натуральній або грошовій формах.

Отже, землі колишнього ПКСП "Новий шлях" підлягли розпаюванню між його членами та могли бути передані лише в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

01.01.2019 набрав чинності Закон України № 2498-VIII від 10.07.2018 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", яким розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 21.

Цим пунктом передбачено, що з дня набрання чинності Законом № 2498-VIII від 10.07.2018 землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу цього Закону переходять до комунальної власності.

За ч. 1 ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (в редакції, чинній від 01.01.2019), нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю). Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Крім того, Законом України № 2498-VIII доповнено Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" статтею 14-1.

Відповідно до положень ст. 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 01.01.2019 не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю).

Землі, зазначені у частині четвертій статті 7 цього Закону, які залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані (абзац 7 ст. 14-1 цього Закону).

Сільськогосподарські угіддя, які підлягали паюванню, однак не були передані до приватної, державної або комунальної власності у порядку, визначеному законом, за рішенням зборів осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), можуть бути розпайовані у порядку, встановленому цим Законом (абзац 8 ст. 14-1 цього Закону).

До державної реєстрації права власності на земельні ділянки, що залишилися у колективній власності, сільська, селищна, міська рада може надати такі земельні ділянки в оренду на строк до державної реєстрації права власності на такі земельні ділянки (абзац 14 ст.14-1 цього Закону).

Розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок, має бути здійснений до 1 січня 2025 року (абзац 16 ст. 14-1 цього Закону).

У разі якщо до 1 січня 2025 року протокол про розподіл земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між особами, визначеними абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю), не оформлений у порядку, визначеному цією статтею, та не поданий на затвердження органу місцевого самоврядування, вважається, що суб`єкти права колективної власності відмовилися від права колективної власності на землю, а зазначені землі (крім невитребуваних часток (паїв) і сформованих за їх рахунок земельних ділянок, а також нерозподілених земельних ділянок) передаються у комунальну власність в порядку визнання майна безхазяйним (абзац 17 ст. 14-1 цього Закону).

За вказаного, земельні ділянки колективних сільськогосподарських підприємств у випадку припинення колективного сільськогосподарського підприємства вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані та підлягають державній реєстрації за територіальними громадами на праві комунальної власності на підставі Закону України № 2498-VIII від 10.07.2018 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні".

Якщо до 01.01.2019 не прийнято рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, яке не було припинено як юридична особа, та за умови не передання земель в приватну власність, то до 01.01.2025 має бути здійснений розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок.

Згідно зі ст. 37 Цивільного кодексу УРСР (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання); при злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходять до новостворених юридичних осіб; при приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої; майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Відповідно до ч. 1, 4, 7 ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (у редакції, чинній до 01.01.2004), ліквідація та реорганізація яких (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) здійснюється за рішенням власника з дотриманням вимог антимонопольного законодавства, а у випадках, передбачених цим Законом, за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду; підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з Державного реєстру України; при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду; при перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства (ч. 1, 6 ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" ).

Верховний Суд у п. 6.19 постанови від 19.07.2023 у справі №906/987/21 дійшов висновку, що відповідно до ст. 37 ЦК УРСР, ст.31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" розподіл між підприємствами-правонаступниками реорганізованого підприємства його майнових прав та зобов`язань оформлюється передавальним актом (балансом) - при злитті, приєднанні чи перетворенні підприємства. Правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передавальним балансом його зобов`язання та майно під їх забезпечення.

У постанові Верховного Суду від 13.09.2022 у справі №925/461/21 зроблено висновок про те, що автоматичного переходу об`єктів права колективної власності у приватну власність у зв`язку зі змінами законодавства, якими визначено інші форми власності, ніж ті, що існували раніше, відповідне законодавство не передбачало; у контексті зазначеного необхідно враховувати правовий режим права колективної власності та права приватної власності, які є різними з огляду, зокрема на те, що майно у колективному підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам і право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства (ст.7, 8 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство"), натомість право приватної власності, в цьому випадку юридичної особи здійснюється такою особою за своєю волею, незалежно від волі інших осіб та на власний розсуд (ст.316-319 ЦК України (подібні висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 20.12.2022 у справі №924/250/19).

Згідно з позицією відповідача, Приватне сільськогосподарське підприємство "Новий шлях" є правонаступником реорганізованого ПКСГП "Новий шлях", тому до нього перейшли усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства, зокрема, право власності на спірні земельні ділянки.

Згідно з випискою з протоколу загальних зборів членів Приватно-колективного сільськогосподарського підприємства "Новий шлях", яка міститься у реєстраційній справі ПОСП "Новий шлях" (протокол №1 від 11.01.2000), вирішено обрати лідером новоствореного Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Новий шлях" Паламарчука В.В. (а.с. 121 том 2).

Як зазначалося раніше, відповідно до п. 1.1. Статуту ПОСП "Новий шлях" від 2000 року ПОСП "Новий шлях" засноване за рішенням засновника, створене на базі власних землі та майна засновника та орендованого майна та землі громадян України для виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва.

Відповідно до п. 2.1. Статуту засновником підприємства є громадянин України - ОСОБА_1 .

Пунктом 2.2. Статуту встановлено, що засновник одноособово здійснює право власності на майно та інші активи підприємства.

Пунктом 4.4. Статуту передбачено, що ПОСП "Новий шлях" є правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства "Новий шлях".

В послідуючому, новими редакціями Статуту ПОСП "Новий шлях" передбачалося:

- п.п. 2.4. (в редакції 2021 року) передбачено, що Підприємство створене на основі приватної власності його засновників (учасників) та їх участі в управлінні ним відповідно до цього статуту та чинного законодавства України.

Аналогічне положення містить і пункт 2.4. статуту ПОСП "Новий Шлях" в редакції 2022 року.

Пунктом 5.1. Статуту передбачено, що ОСОБА_2 - єдина власниця Підприємства, володіє майновими правами підприємства у розмірі 100%.

В редакції 2022 року пункт 5.1. викладено в наступній редакції: ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 - єдиний власник Підприємства, володіє правами підприємства в розмірі 100%, що в грошовому еквіваленті становить 16 020 грн.

Пунктом 9.2. Статуту передбачено, що Підприємство є власником:

1) майна, переданого йому Учасниками (власниками) як внесок до статутного капіталу;

2) землі, набутої у власність відповідно до норм чинного законодавства у тому числі і у порядку правонаступництва;

3) продукції, виготовленої підприємством в результаті господарської діяльності;

4) доходів, отриманих в результаті провадження господарської діяльності;

5) іншого рухомого та нерухомого майна, майнових прав та прав інтелектуальної власності, придбаних, набутих у власність з підстав не заборонених законом.

Отже, в редакціях статуту ПОСП "Новий Шлях" від 2021 та 2022 років закріплено, що Підприємство створене на основі приватної власності його засновників (учасників).

Велика Палата Верховного Суду у п. 7.33 постанови від 01.09.2020 у справі №907/29/19 зазначила, що навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників.

Натомість згідно зі статутом ПОСП "Новий шлях", єдиним засновником Підприємства станом на 2000 рік був є ОСОБА_1 .. Тобто перетворення з ПКСП "Новий шлях" у ПОСП "Новий шлях" не відбулося, оскільки склади засновників (учасників) цих підприємств не співпадають.

Суд вважає за необхідне зазначити, що навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію ПКСП "Новий шлях" шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени ПКСП "Новий шлях" автоматично повинні були стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників.

З викладеного вбачається, що перетворення ПКСП "Новий шлях" у ПОСП "Новий шлях" не відбулося, оскільки склад засновників (учасникiв) вказаних суб`єктів не співпадає, члени колективного сільськогосподарського підприємства не стали автоматично членами приватного підприємства. Отже, ПОСП "Новий шлях" є новоствореною юридичною особою.

Водночас, слід відзначити, що у реєстраційній справі немає протоколу Приватно-колективного сільськогосподарського підприємства "Новий шлях", в якому учасники ПКСП зафіксували, що ПОСГП "Новий шлях" є правонаступником ПКСП "Новий шлях", а також відсутні відповідні акти та баланси, на підставі яких перейшли усі майнові права та обов`язки КСП до ПОСП у разі злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення підприємства до новоствореного підприємства.

Отже, матеріали справи не містять будь-яких належних і допустимих доказів щодо обставин передачі відповідачу спірного майна, а також будь-яких відомостей про власні землі засновника та підстави їх набуття.

Представник ПОСП "Новий шлях" у відзиві на позовну заяву наголошував, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПОСП "Новий шлях" є юридичною особою з ідентифікаційним кодом 03743279, за яким раніше було зареєстровано ПКСП "Новий шлях", що підтверджує обставини правонаступництва.

Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) - це автоматизована система збирання, накопичення та опрацювання даних про юридичних осіб всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, що знаходяться на території України, а також відокремлені підрозділи юридичних осіб України, що знаходяться за її межами.

ЄДРПОУ є важливим компонентом інфраструктури державної статистики України. Ведення реєстру здійснюється органами державної статистики з 1993 року відповідно до Закону України "Про державну статистику". З набуттям чинності Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" ведення ЄДРПОУ здійснюється відповідно до Положення про ЄДРПОУ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 №118 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.06.2005 №499 (зі змінами).

Відповідно до пункту 6 Положення про ЄДР (в чинній редакції), ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним; у разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код; у разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом; в інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб`єктам забороняється.

Згідно з п. 15 Положення про ЄДР (в редакції момент створення ПОСП "Новий шлях") у разі включення суб`єкта господарської діяльності до Державного реєстру йому присвоюються ідентифікаційний код і коди класифікаційних ознак. Суб`єктам підприємницької діяльності ідентифікаційний код присвоюється органами державної реєстрації під час реєстрації. Ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб`єктом протягом усього періоду його існування; у разі перереєстрації (створення) суб`єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов`язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.

Отже, ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається. Водночас помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва.

Вказана позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.09.2020 у справі №907/29/19.

Отже, суд дійшов висновку, що у 2000 році створено нове підприємство - ПОСП "Новий шлях", а не здійснено реорганізацію КСП "Новий шлях" шляхом перетворення.

Суд вказує, що навіть при наявності записів в статутах підприємств про те, що ПКСП "Новий шлях" є правонаступником ПОСП "Новий шлях" також не може вважатись законною підставою для виникнення правонаступництва та не може бути підставою для реєстрації права приватної власності на спірні земельні ділянки, що були частиною земель, які згідно державного акту належали на праві колективної власності на землю членам ПКСП "Новий шлях". Статут підприємства є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою для правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону. Вказана позиція узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19.

Крiм того, до розпаювання прийнято загальну площу сiльськогосподарських угідь реформованого ПКСП "Новий шлях" 1819,54 га, в тому числі: рілля - 1535,17 га; сіножатні - 125,46 га; пасовища - 158,91 га. Також припинено право колективної власності реформованого КСП "Новий шлях" земельними ділянками загальною площею 500,55 га, які передано до земель загального користування. Отже, розпайованими між 689 особами є сiльськогосподарські угіддя площею 1819,54 га.

Земельнi дiлянки, які переданi власниками до земель загального користування площею 500,55 га, паюванню та розподілу не підлягали, у колективній власностi не залишалися, вiдповiдно на вказані земельні дiлянки не могло бути зареєстровано право приватної власностi на підставі державного акта на право колективної власностi на землю.

Враховуючи викладене, у суду відсутні підстави вважати, що після розпаювання земель до ПОСП "Новий шлях" перейшло право власності на земельні ділянки, які набуло ПКСП "Новий шлях" за державним актом на право колективної власності на землю серія ЖТ 14-22.0007 від 15.09.1995.

При цьому суд зазначає, що реєстрація за ПОСП "Новий шлях" приватної форми власності на землю в результаті реформування КСП не передбачена нормами законодавства. Також не передбачено реєстрацію приватної форми власності на землю на підставі державного акта на право колективної власності на землю, що підтверджує неправомірність вчинення відповідачем зазначених дій.

Суд зауважує, що фактична реєстрація приватної власності земельних ділянок свідчить про незаконне набуття такого права, що призвело до порушення інтересів держави в особі територіальної громади.

За ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Як передбачено 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Під незаконним володінням розуміється фактичне володіння річчю, якщо воно не має правової підстави (володіння вкраденою річчю) або правова підстава якого відпала (минув термін дії договору найму), або правова підстава якого недійсна (володіння, установлене в результаті недійсного правочину).

Відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (ч. 1). Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (ч. 3).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Суд встановив, що землі ПКСП "Новий шлях" розпайовані між його членами, які мали право (або їх спадкоємці) зареєструвати право приватної власності на отримані земельні ділянки.

ПОСП "Новий шлях" не могло набути право власності на землі ПКСП "Новий шлях", які належали йому на підставі державного акта на право колективної власності на землю серія ЖТ 14-22.0007 від 15.09.1995.

Реєстрація права власності за ПОСП "Новий шлях" відбулася в порушення вимог земельного законодавства, що призвело до фактичного вибуття спірних земельних ділянок з володіння Барашівської сільської ради, поза її волею.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що ПОСП "Новий шлях" неправомірно зареєструвало право приватної власностi на cпipнi земельнi дiлянки, що призвело до порушення інтересів держави в особі територіальної громади.

Суд вказує, що витребування спірних земельних ділянок, які незаконно вибули з комунальної власності спрямоване на досягнення легітимної мети захисту "суспільного інтересу", який полягає у відновленні законності, та у поверненні у власність територіальної громади комунального майна - земельних ділянок, яке відповідно до Конституції України належить народу та щодо яких законами України встановлено спеціальний режим набуття у власність, що не є непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном, та не покладає на відповідачів надмірний індивідуальний тягар, з огляду на доведену незаконність і безпідставність вибуття земельних ділянок із комунальної власності, недоведеність факту правомірного набуття відповідачами права власності на земельні ділянки.

З огляду на викладене, позовні вимоги про витребування спірних земельних ділянок не порушують §1 ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, через дотримання принципу законності втручання у право власності, відповідності такого втручання суспільному інтересу, його пропорційності.

За викладеного, вимоги прокурора про витребування земельних ділянок згідно переліку у прохальній частині позовної заяви на підставі статей 387, 388 ЦК України суд вважає обґрунтованими, відповідно, позов підлягає задоволенню.

У практиці ЄСПЛ напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям.

У справі, яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності втручання держави у право власності відповідача критеріям правомірного втручання у право на мирне володіння майном.

Витребування спірних земельних ділянок, які незаконно вибули з комунальної власності спрямоване на досягнення легітимної мети захисту "суспільного інтересу", який полягає у відновленні законності, та у поверненні у власність територіальної громади комунального майна - земельних ділянок, яке відповідно до Конституції України належить народу та щодо яких законами України встановлено спеціальний режим набуття у власність, що не є непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном, та не покладає на відповідачів надмірний індивідуальний тягар, з огляду на доведену незаконність і безпідставність вибуття земельних ділянок із комунальної власності, недоведеність факту правомірного набуття відповідачами права власності на земельні ділянки.

З огляду на викладене, позовні вимоги про витребування спірних земельних ділянок не порушують §1 ст.1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, через дотримання принципу законності втручання у право власності, відповідності такого втручання суспільному інтересу, його пропорційності.

Відповідно до ч. 9ст. 129Господарського процесуального кодексу Українивитрати по сплаті судового збору покладаютьсяна відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Витребувати з незаконного володіння Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Новий шлях" (11252, Житомирська область, Звягельський район, с. Неділище, вул. Центральна, 21, код ЄДРПОУ 03743279) у власність Барашівської сільської ради Звягельського району Житомирської області (11255, Житомирська область, Звягельський район, с. Бараші, вул. Героїв Майдану, 10, код ЄДРПОУ 04347628) наступні земельні ділянки:

- кадастровий номер 1821784000:04:000:0550 площею 0,7879 га;

- кадастровий номер 1821784000:04:000:0551 площею 14,2666 га;

- кадастровий номер 1821784000:04:000:0552 площею 1,1801 га.

3. Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Новий шлях" (11252, Житомирська область, Звягельський район, с. Неділище, вул. Центральна, 21, код ЄДРПОУ 03743279)

- на користь Житомирської обласної прокуратури (10002, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950) 2 684,00 грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 12.11.24

Суддя Кудряшова Ю.В.

Список розсилки:

1 - Звягельській окружній прокуратурі в Електронний кабінет

2- Житомирській обласній прокуратурі на електронну адресу: prokzt@zhit.gp.gov.ua

3 - позивачу в Електронний кабінет

4 - відповідачу в Електронний кабінет

5- представнику відповідача - адвокату Позняк І.С. в Електронний кабінет