Рішення

від 04.11.2024 по справі 908/2179/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/155/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2024 Справа № 908/2179/24

м.Запоріжжя Запорізької області

за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; фактична адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50)

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРВИНОК-2008», (72513, Запорізька область, Мелітопольській (раніше Якимівський) район, сел. Переможне, вул. Центральна, буд. 1)

до відповідача 2 ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 2 389 920,47 грн.

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Батрак М.В.

За участю представників сторін:

від позивача - Українець О.П., на підстав довіреності № 11619-К-О від 16.07.2024, (в режимі відеоконференції);

від відповідача 1 - не з`явився;

від відповідача 2 - не з`явився;

14.08.2024 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна вих. № б/н , сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 14.08.2024, (вх. № 2402/08-07/24 від 14.08.2024) Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРВИНОК-2008», сел. Переможне Мелітопольського району Запорізької області і до ОСОБА_1 , м. Мелітополь Запорізької області про стягнення з відповідачів солідарно 2 389 920,47 грн. заборгованості за кредитним договором № 36015912-КД-1 від 04.11.2021, що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1 679 737,79 грн. та заборгованості за відсотками в розмірі 710 182,68 грн.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2024 справу № 908/2179/24 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2179/24, справі присвоєно номер провадження справи 4/155/24, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.09.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.09.2024 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/2179/24 до 17.11.2024, підготовче засідання відкладалося на 07.10.2024.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.10.2024 закрито підготовче провадження у справі № 908/2179/24, справу призначено до розгляду по суті, судове засідання призначено на 04.11.2024.

В судове засідання 04.11.2024 з`явився представник позивача, судове засідання проводилося в режимі відеоконференції з використанням системи відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua.

До системи відеоконференцзв`язку 04.11.2024 приєднався представник позивача.

В судовому засіданні 04.11.2024 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та долучених судом до матеріалів справи.

Представники відповідачів 1 і 2, так само як і відповідач 2 особисто, в жодне судове засідання у справі № 908/2179/24 не з`явилися, про поважність причин неявки суд завчасно жодного разу не повідомили.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі відповідними Указами Президента України строк, на який на території України введено режим воєнного стану, продовжено до 07.02.2025 включно.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України наказом № 309 від 22.12.2022, зареєстрований в у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.

Згідно вказаного Переліку з урахуванням наступних змін, внесених відповідними наказами, Якимівська селищна територіальна громада Якимівського району Запорізької області та Мелітопольська міська територіальна громада Мелітопольського району Запорізької області, входять до переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України (з 25.02.2022 по теперішній час).

Товариство з обмеженою відповідальністю «БАРВИНОК-2008» має місце реєстрації на території, яка відноситься до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, у сел. Переможне Мелітопольського (раніше Якимівського) району Запорізької області. ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання на території, яка відноситься до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, у м. Мелітополі Запорізької області.

У зв`язку із викладеним, ухвали суду по справі № 908/2179/24 направлялися судом відповідачам 1 і 2 на відомі суду адреси електронної почти, які також зазначалися ними як засоби офіційного зв`язку в кредитному договорі № 36015912-КД-1 від 04.11.2021 та договорі поруки № 36015912-ДП-1/1 від 04.11.2021.

Крім того, враховуючи територіальне перебування відповідачів 1 і 2 на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, відповідно до вимог ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» ухвали господарського суду Запорізької області у справі № 908/2179/24 опубліковані на офіційному веб-сайті судової влади України.

За приписами зазначеної норми Закону якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідачів 1 і 2 про відкриття провадження у справі № 908/2179/24 та подальший розгляд справи.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідачі 1 і 2 могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «» http://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вирішив за можливе розглядати справу по суті в судовому засіданні 04.11.2024 за відсутністю відповідачів 1 і 2, оскільки їх неявка не перешкоджає вирішенню спору.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст. 193 ГК України, ст., ст. 16, 526, 530, 553, 554, 610, 611, 626, 1048, 1054, 1069 ЦК України. Позов пред`явлений позивачем з підстав невиконання відповідачами взятих на себе зобов`язань за кредитним договором № 36015912-КД-1 від 04.11.2021, укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАРВИНОК-2008», щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом. В забезпечення зобов`язань за кредитним договором позивачем та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 36015912-ДП-1/1 від 04.11.2021, за умовами якого відповідач 2 зобов`язався відповідати за повне та своєчасне виконання відповідачем 1 його боргових зобов`язань перед позивачем за кредитним договором в повному обсязі таких зобов`язань. 04.11.2021 між позивачем та відповідачем 1 укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору, відповідно до підпункту «а» пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3 кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємства та умов цієї Додаткової угоди, позичальник (відповідач 1) має право на отримання фінансової державної підтримки. Як зазначає позивач, відповідач 1 порушив свої зобов`язання за кредитним договором щодо здійснення щомісячних платежів, передбачених графіком платежів. У зв`язку із цим, станом на 29.07.2024 заборгованість за кредитним договором № 36015912-КД-1 від 04.11.2021 становить 2 389 920,47 грн., в тому числі заборгованість за тілом кредиту становить 1 679 737,79 грн. та заборгованість по процентам становить 710 182,68 грн. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю, стягнути з відповідачів 1 і 2 солідарно 2 389 920,47 грн. заборгованості за кредитним договором № 36015912-КД-1 від 04.11.2021, а також покласти на відповідачів 1 і 2 витрати зі сплати судового збору в сумі 28 679,05 грн.

Відповідачами 1 і 2 письмового відзиву на позовну заяву у встановлені судом строки не надано.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши зібрані у справі письмові докази у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ

04.11.2021 Акціонерним товариством Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» (Банк, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАРВИНОК-2008», (Позичальник, відповідач 1 у справі) укладено Кредитний договір № 36015912-КД-1 (далі - Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Позичальнику кредит у вигляді згідно з п. А.1 цього Договору з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2 цього Договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п. 2.1.2 цього Договору, в обмін на зобов`язання Позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені цим договором терміни.

Невідновлювальна кредитна лінія (кредит) надається Банком для придбання Позичальником основних засобів шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок постачальника: ТОВ «ТЕХНОТОРГ», ЄДРПОУ 30976452.

Згідно п. А.2 Кредитного договору ліміт цього Договору: 1 707 015,60 грн., у тому числі на наступні цілі: - у розмірі 1 679 737,80 грн. придбання трактору та культиватору; - у розмірі 27277,80 грн. на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п., п. 2.1.5, 2.2.12 цього Договору.

Відповідно до п. А.3 Кредитного договору термін повернення кредиту: 01.10.2026.

Згідно з пунктом А.6 Кредитного договору за користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі 14,19 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Пунктом. 4.1 Кредитного договору сторони узгодили, що за користування кредитом у період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення кредиту згідно з п., п. 1.2, 2.2.3, 2.2.16, 2.3.2, 2.4.1 цього Договору Позичальник сплачує проценти у розмірі, зазначеному у п., п. А.6, А.6.1 цього Договору. У випадку встановлення Банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12 цього Договору, зменшеної процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.

Згідно п. 6.1 Кредитного договору цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами.

04.11.2021 між позивачем та відповідачем 1 укладена Додаткова угода № 1 до Кредитного договору (далі за текстом - Додаткова угода № 1), відповідно до підпункту «а» пункту 1 якої сторони узгодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. Кредитного договору, за умови належного виконання Позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб`єктів малого та середнього підприємства та умов цієї Додаткової угоди, Позичальник мас право на отримання фінансової державної підтримки.

Пунктом 2.1 Додаткової угоди № 1 сторони передбачили, що за користування кредитом на умовах та в порядку визначених цією Додатковою угодою, Позичальник сплачує Банку базову процентну ставку. Базова процентна ставка за кредитом змінювана, та становіть на дату укладання цієї Додаткової угоди розмір 14,19 % річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD (3 місяці) + 7,00 %.

Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання Додаткової угоди № 1 значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї Додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.

Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки Банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що с останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал. Про зміну базової процентної ставки Банк за 15 календарних днів повідомляє Позичальника/Поручителя/Заставодавця та інших зобов`язаних за Договором осіб на свій вибір шляхом: відправлення СМС-повідомлення на мобільний телефон Клієнта; відправлення повідомлення за допомогою мобільного додатка Viber; ОТР-паролю; поштового листа, телеграми; повідомлення електронною поштою; повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування; друку інформації на чеках в РОS-терміналах; IVR-обдзовону; комунікації у ПК Приват-24, в т.ч його мобільної версії; комунікації в чаті з персональним менеджером «Чат Sender», також за допомогою інших мобільних адатів Банка та інших засобів комунікації.

Таким чином, вказаний в пункті А.6 Кредитного договору розмір процентної ставки було змінено та узгоджено сторонами у відповідності до п. 2.1 Додаткової угоди № 1 до Кредитного договору.

Додаткова угода № 1 до Кредитного договору укладена між Банком та Позичальником в рамках Порядку надання фінансової державної підтримки суб`єктам мікропідприємництва та малого підприємництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2020 № 28, про що зазначено в преамбулі цієї угоди і передбачає часткове відшкодування державою процентів, які нараховуються Банком за Кредитним договором, але у випадку, належного та своєчасного виконання всіх зобов`язань Позичальника за Договором.

Як зазначив позивач в обґрунтування позовних вимог у спірних правовідносинах повідомлення про зміну процентної ставки за вищевказаною формулою Банк надсилав Позичальнику та Поручителю у Приват24 сторін, Viber та на електронну пошту що цілком відповідає вимогам п. 2.1 Додаткової угоди № 1.

Відповідно до п. 2.2 Додаткової угоди № 1 у випадку прострочення понад 15 днів Позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в п., п. 2.3, 2.7 цієї Додаткової угоди, Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:

- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;

- в період з 15 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість, до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1 цієї Додаткової угоди + 5 % річних;

- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Таким чином, індекс UIRD, який офіційно публікується на офіційному сайті НБУ (посилання на інтернет-сайті НБУ: https://bank.gov.ua/ua/statistic/sector-financial у вигляді ексель-таблиці, починаючи з 2011 року) є загальнодоступною інформацією.

До Додаткової угоди № 1 сторонами укладено додаток № 1 «Графік платежів», яким визначено наступні строки погашення заборгованості:

- 01.05.2022 - 167 973,78 грн.;

- 01.10.2022 - 167 973,78 грн.;

- 01.09.2023 - 174 793,23 грн.;

- 01.10.2023 - 167 973,78 грн.;

- 01.09.2024 - 174 793,23 грн.;

- 01.10.2024 - 167 973,78 грн.;

- 01.09.2025 - 174 793,23 грн.;

- 01.10.2025 - 167 973,78 грн.;

- 01.09.2026 - 174 793,23 грн.;

- 01.10.2026 - 167 973,78 грн.

Пунктом 4 Додаткової угоди № 1 передбачено, що ця угода та кредитування згідно Порядку припиняє свою дію, в разі настання певних обставин, зокрема, прострочення Позичальником своїх зобов`язань по погашенню кредиту і або процентів за його користування понад 90 днів (абзац 4), тобто у цьому випадку держава припиняє здійснювати часткову компенсацію нарахованих процентів.

Кредитний договір, Додаткова угода та додаток № 1 до неї підписані представниками сторін шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

З метою забезпечення виконання зобов`язань по Кредитному договору АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель, відповідач 2 у справі) 04.11.2021 шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів укладено Договір поруки № 36015912-ДП-1/1 (далі - Договір поруки).

Відповідно до п. 1.1 Договору поруки предметом цього Договору є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРВИНОК-2008» (Боржник) за Кредитним договором № 36015912-КД-1 від 04.11.2021, невідновлювальної кредитної лінії на суму 1 707 015,60 грн., з терміном дії до 01.10.2026.

Відповідно до п. 1.3 Договору поруки Поручитель з умовами Кредитного договору ознайомлений.

Абз. 2 п. А-11. Договору поруки закріплено, якщо під час виконання кредитного договору зобов`язання Боржника, що забезпечені цим договором поруки, збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності Поручителя, Поручитель при укладенні цього Договору поруки дає свою згоду на збільшення зобов`язань за кредитним договором (в тому числі щодо збільшення розміру кредиту, процентної ставки, комісійної винагороди та інших зобов`язань за Кредитним договором) в розмірі таких збільшень Додаткових узгоджень про такі збільшення повідомлення Поручителя та укладення окремої угоди з Поручителем не потрібно.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Поняття поруки закріплено у ст. 553 ЦК України, відповідно до якої порукою є договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Договір поруки має бути укладений у письмовій формі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 547 ЦК правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За умовами п. 1.2 Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за Кредитним договором в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, на підставі Кредитного договору № 36015912-КД-1 від 04.11.2024 позивачем перераховано на поточний рахунок відповідача 1 з подальшим перерахуванням на рахунок ТОВ «ТЕХНОТОРГ» (код ЄДРПОУ 30976452) кредитні кошти у розмірі 180 468,60 грн. та у розмірі 1 499 269,20 грн., що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_1 за період з 04.11.2021 по 29.07.2024 з зазначенням призначення платежу: «Оплата згідно рах. факт. № 8771 від 06.09.2021» і «Оплата згідно рах. факт. № 8565 від 31.08.2021».

Відповідач 1 факт отримання від позивача кредитних коштів у загальному розмірі 1 679 737,80 грн. на підставі Кредитного договору № 36015912-КД-1 від 04.11.2021 не заперечив.

Позичальник погашення кредиту у встановлених Кредитним договором порядку та розмірі не здійснював. 01.02.2022 Банком проведено часткове погашення заборгованості на суму 0,01 грн., про що свідчить виписка по рахунку № НОМЕР_1 за період з 04.11.2021 по 29.07.2024.

Як зазначає позивач, станом на 29.07.2024 заборгованість ТОВ «БАРВИНОК-2008» перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за Кредитним договором № 36015912-КД-1 від 04.11.2021 по тілу кредиту становить 1 679 737,79 грн., у т.ч. прострочена заборгованість за кредитом - 1 679 737,79 грн. При цьому, відповідно до виписки по рахунку № 80304030201376 за період з 04.11.2021 по 29.07.2024 вперше винесення кредиту на рахунок прострочення відбулося 02.10.2022.

Вказані нарахування підтверджуються відповідними розрахунками, що додані до матеріалів позовної заяви.

Відповідно до підпункту «г» п. 2.3.2 Кредитного договору при настанні будь-якої з подій, зокрема, порушення Позичальником будь-якого з зобов`язань,передбачених умовами цього Договору, в т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, Банк має право згідно зі ст. 651 ЦК України та ст. 188 ГК України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням Позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останні день дії договору Позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування,повністю виконати інші зобов`язання за цим договором. Одностороння відмова від цього договору не звільняє Позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань за цим договором

При цьому, згідно з п. 2.3.8 Кредитного договору Банк, незалежно від настання термінів виконання зобов`язань Позичальником за цим Договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, при настанні умов, передбачених п. 2.3.2 цього Договору або порушення Позичальником вимог п. 1.1 цього Договору в частині вимог щодо цільового використання кредитних коштів, або у випадку зменшення розміру активів Позичальника на 30 і більше процентів у порівнянні з розміром його активів, зазначених у відповідній річній звітності за попередній рік.

За період користування кредитом з 13.11.2021 по 25.07.2024 Банком нараховано проценти за користування кредитом, залишок заборгованості за якими складає 710 182,68 грн., при цьому 02.10.2022, 02.09.2023, 02.10.2023 і 26.07.2024 кредит винесено на рахунки прострочення.

З наданих позивачем до матеріалів справи банківських виписок та розрахунку заборгованості вбачається, що:

- за період з 12.11.2021 по 31.12.2021 включно Банком розраховувалася процентна ставка в розмірі 14,19 % річних на суму залишку непогашеної заборгованості;

- за період з 01.01.2022 по 02.03.2022 включно Банком розраховувалася процентна ставка в розмірі 14,31 % річних на суму залишку непогашеної заборгованості;

- за період з 01.04.2022 по 02.06.2021 включно Банком розраховувалася процентна ставка в розмірі 14,04 % річних на суму залишку непогашеної заборгованості;

- за період з 01.07.2022 по 02.09.2022 включно Банком розраховувалася процентна ставка в розмірі 13,63 % річних на суму залишку непогашеної заборгованості;

- за період з 01.10.2022 по 29.12.2022 включно Банком розраховувалася процентна ставка в розмірі 17,7 % річних на суму залишку непогашеної заборгованості;

- за період з 01.01.2023 по 02.03.2023 включно Банком розраховувалася процентна ставка в розмірі 18,15 % річних на суму залишку непогашеної заборгованості;

- за період з 01.04.2023 по 02.06.2023 включно Банком розраховувалася процентна ставка в розмірі 19,0 % річних на суму залишку непогашеної заборгованості;

- за період з 01.07.2023 по 02.09.2023 включно Банком розраховувалася процентна ставка в розмірі 20,5 % річних на суму залишку непогашеної заборгованості;

- за період з 01.10.2023 по 02.12.2023 включно Банком розраховувалася процентна ставка в розмірі 21,48 % річних на суму залишку непогашеної заборгованості;

- за період з 01.01.2024 по 02.03.2024 включно Банком розраховувалася процентна ставка в розмірі 20,65 % річних на суму залишку непогашеної заборгованості;

- за період з 20.03.2024 по 02.07.2024 включно Банком розраховувалася процентна ставка в розмірі 14,19 % річних на суму залишку непогашеної заборгованості.

У наданій позивачем до позову банківській виписці за рахунком ТОВ «БАРВИНОК-2008» № НОМЕР_3 за період з 04.11.2021 по 29.07.2024 відображено нарахування процентів та їхнє часткове погашення відповідачем 1 у період з 02.12.2021 по 02.10.2022, а також державою в рамках Порядку надання фінансової державної підтримки суб`єктам мікропідприємництва та малого підприємництва.

З урахуванням вище наведеного, суд вважає обґрунтованими та доведеними розрахунки позивача щодо нарахування процентів за користування кредитом та щодо розміру заборгованості по процентам за користування кредитом.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п., п. 1, 7 ст.193 ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Не сплата відповідачем 1 заборгованості за Кредитним договором № 36015912-КД-1 від 04.11.2021 стала підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 ЦК України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Нормами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України закріплено, що якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Частинами 1-3 ст. 4 цього ж Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Положеннями ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Накладанням електронного підпису завершується створенням електронного документа (ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму

До матеріалів позовної заяви позивачем, зокрема, надано паперові копії наступних електронних документів (які засвідчені у порядку, встановленому законом): Кредитний договір № 36015912-КД-1 від 04.11.2021, Додаткова угода № 1 від 04.11.2021, Договір поруки № 36015912-ДП-1/1 від 04.11.2021, протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (частина 1). Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина 3). Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина 5).

Відповідачами 1 і 2 не надано заперечень щодо факту укладення між сторонами Кредитного договору, Додатку та Додаткової угоди до нього та Договору поруки шляхом накладення сторонами своїх електронних цифрових підписів.

Докази, що спростовують ці обставини, в матеріалах господарської справи відсутні та суду не надавались.

Також судом враховано, що учасниками справи під сумнів не поставлено відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу, клопотання про витребування у позивача відповідного оригіналу електронного доказу не заявлялось.

З урахуванням вказаних норм права та обставин справи, суд дійшов висновку, що Кредитний договір та Договір поруки є укладеними, чинними, дійсними та підлягає виконанню сторонами відповідно до його умов.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачі 1 і 2 доказів повернення кредитних коштів за Кредитним договором № 36015912-КД-1 від 04.11.2021 в повному обсязі суду не надали.

Частиною 1 ст. 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включно зі сплатою основного боргу, процентів, неустойки, від шкодування збитків, крім випадків, коли поручитель зобов`язався відповідати за виконання зобов`язання частково (ч. 2 ст. 553, ч. 2 ст. 554 ЦК України).

Кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від боржника та поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо (ст. 543 ЦК України).

Отже, з огляду на солідарний обов`язок перед кредитором боржника за основним зобов`язанням і поручителем кредитор має право вибору звернення з вимогою до них разом чи до будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Жодної з підстав для припинення дії Договору поруки № 36015912-ДП-1/1 від 04.11.2021, визначених ст. 559 ЦК України, судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за кредитом (тіло кредиту) в сумі 1 679 737,79 грн. станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідачів 1 і 2 солідарно 1 679 737,79 грн. заборгованості за тілом кредиту підлягає задоволенню судом.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч.1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за ч. 1 ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст.625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Отже, за правомірне користування кредитними коштами (в межах строку дії кредитного договору) стягуються проценти на підставі ч. 1 ст. 1048 ЦК України, а за неправомірне користування кредитними коштами (поза межами строку дії кредитного договору) - на підставі положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

В п. 5.9 Кредитного договору ситорони погодили, що в разі неповернення Позичальником кредиту в строк, зазначений в п. А.3, п. 2.3.2 цього Договору, Позичальник зобов`язується сплатити на користь Банку заборгованість, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін, в розмірі подвійних процентів за користування кредитом, базовий розмір яких передбачений пунктом А.6 цього Договору. При цьому проценти за користування кредитом Банком не нараховуються та не підлягають сплаті позичальником.

За період з 13.11.2021 по 25.07.2024 позивачем відповідачам 1 і 2 нараховані відсотки, за якими на час вирішення спору судом рахується заборгованість в розмірі 710 182,68 грн.

Перевіривши наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок, судом встановлено, що нарахування відсотків позивачем здійснено правильно.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення солідарно з відповідачів 1 і 2 заборгованості за відсотками в розмірі 710 182,68 грн. заявлені до стягнення обґрунтовано і підлягають задоволенню судом.

Згідно зі ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 86 ГПК України)

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. (ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України)

Названий принцип полягає в тому, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідачі 1 і 2 своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористалися, проти позову не заперечили, належними доказами доводи позивача не спростували.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними, законними та такими, що підлягають задоволенню судом повністю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів 1 і 2 порівну, оскільки спір доведено до суду з їх вини.

При цьому суд враховує, що згідно усталеної судової практики у разі якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Керуючись ст., ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРВИНОК-2008», сел. Переможне Мелітопольського району Запорізької області і до ОСОБА_1 , м. Мелітополь Запорізької області про стягнення з відповідачів солідарно 2 389 920,47 грн. заборгованості за кредитним договором № 36015912-КД-1 від 04.11.2021 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРВИНОК-2008», (72513, Запорізька область, Мелітопольській (раніше Якимівський) район, сел. Переможне, вул. Центральна, буд. 1, ідентифікаційний код юридичної особи 36015912) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д; фактична адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) 1 679 737 (один мільйон шістсот сімдесят дев`ять тисяч сімсот тридцять сім) грн. 79 коп. заборгованості за тілом кредиту та 710 182 (сімсот десять тисяч сто вісімдесят дві) грн. 68 коп. заборгованості за відсотками солідарно з ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Видати наказ.

3. Стягнути з ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д; фактична адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) 1 679 737 (один мільйон шістсот сімдесят дев`ять тисяч сімсот тридцять сім) грн. 79 коп. заборгованості за тілом кредиту та 710 182 (сімсот десять тисяч сто вісімдесят дві) грн. 68 коп. заборгованості за відсотками солідарно з Товариством з обмеженою відповідальністю «БАРВИНОК-2008», (72513, Запорізька область, Мелітопольській (раніше Якимівський) район, сел. Переможне, вул. Центральна, буд. 1, ідентифікаційний код юридичної особи 36015912). Видати наказ.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БАРВИНОК-2008», (72513, Запорізька область, Мелітопольській (раніше Якимівський) район, сел. Переможне, вул. Центральна, буд. 1, ідентифікаційний код юридичної особи 36015912) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д; фактична адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) 14 339 (чотирнадцять тисяч триста тридцять дев`ять) грн. 53 коп. судового збору. Видати наказ.

5. Стягнути з ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК», (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д; фактична адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ідентифікаційний код юридичної особи 14360570) 14 339 (чотирнадцять тисяч триста тридцять дев`ять) грн. 52 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне судове рішення складено « 13» листопада 2024 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.