Рішення

від 31.10.2024 по справі 909/425/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31.10.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/425/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпартнер",

пр. Науки, буд. 40, м. Харків, 61166

до відповідача: Приватного підприємства "Онтаріо",

вул. Чорновола, буд. 75 А, кв. 6, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення заборгованості в сумі 354 779,53 грн.

за зустрічним позовом: Приватного підприємства "Онтаріо",

вул. Чорновола, буд. 75 А, кв. 6, м. Івано-Франківськ, 76018

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпартнер",

пр. Науки, буд. 40, м. Харків, 61166

про стягнення заборгованості в сумі 258 087,72 грн

представники сторін судове засідання не з`явились

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецпартнер" звернулось до суду з позовом до Приватного підприємства "Онтаріо" про стягнення заборгованості в сумі 354 779,53 грн, з них: 212 243,29 грн пені та 142 536,24 грн штрафу.

23.05.2024 на адресу Господарського суду Івано-Франківської області надійшла зустрічна позовна заява Приватного підприємства "Онтаріо" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпартнер" про стягнення заборгованості в сумі 249 224,83 грн, з них: 234 640,00 грн основної заборгованості, 427,04 грн пені, 9305,38 грн інфляційні втрати та 4852,41 грн 3% річних.

Ухвалою від 29.05.2024 суд прийняв зустрічну позовну заяву до розгляду та об`єднав в одне провадження із первісним позовом.

03.09.2024 Приватним підприємством "Онтаріо" збільшено зустрічні позовні вимоги, які складають 258 087,72 грн, з них: 234 640,00 грн основної заборгованості, 427,04 грн пені, 16 168,06 грн інфляційні втрати та 6852,62 грн 3% річних.

З урахуванням приписів ст. 46 Господарського процесуального кодексу України вказану заяву прийнято судом до розгляду.

25.09.2024 на адресу Господарського суду Івано-Франківської області від позивача надійшла заява про закриття провадження у справі за зустрічним позовом (вх.№8359/24 від 25.09.2024)., яка обгрунтована сплатою позивачем заборгованості в повному обсязі, на підтвердження чого надав суду платіжні інструкції № 1728 від 24.09.2024 на суму 234 640, 00 грн. та №1729 від 24.09.2024 на суму 23 447,72 грн. Загальна сума сплати заборгованості складає 258 087,72 грн.

Представник позивача в судове засідання повноважного представника не забезпечив, однак, подав суду заяву (вх.№16900/24 від 30.10.2024) про відкладення розгляду справи. Відкладення мотивує тим, що представник позивача знаходиться в м. Харкові та приймає участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції. Вказує, що у зв`язку з постійними обстрілами у м. Харкові відбувається перебої в напрузі електропостачання та роботи інтернет-зв`язку, що може унеможливити підключення представника позивача до відеоконференції .

Суд приходить до висновку в задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи відмовити, у зв`язку із тим, що участь представника позивача в судове засідання на 31.10.2024 судом не визнавалась обов`язковою. Крім того, суд може розглянути справу без участі представників сторін, якщо їх відсутність не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

Поряд з цим, суд звертає увагу, на розумність строків розгляду справи судом, що є основним із принципів господарського судочинства, передбачений ст. 2 ГПК України. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку; розумним вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Принагідно, враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи по суті та вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними в ній матеріалами.

Позовні вимоги за первісним позовом обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №15 від 26.01.2023 в частині виконання зобов`язання щодо своєчасності поставки товару, що в свою чергу має місце прострочення його виконання. За прострочення поставки товару позивач здійснив нарахування штрафних санкцій в сумі 354 779,53 грн, з них: 212 243,29 грн пені та 142 536,24 грн штрафу.

Щодо зустрічного позову, то на підставі поданої ним заяви, про яку зазначалось вище, просив суд провадження закрити, у зв`язку із відсутністю предмету спору.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить Довідка про доставку електронного листа від 02.10.2024, причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до поданих письмових заперечень відповідач щодо первісних позовних вимог заперечує, вказуючи на відсутність пропуску ним строку поставки, у зв`язку із відсутністю направлення позивачем рознарядки про відвантаження товару, яка є обов`язковою у відповідності до умов договору та відповідно до якої виникає обов`язок постачальника здійснити поставку товару у встановлені строки. А отже і відсутні правові підстави для застосування відповідальності, передбачених умовами договору за порушення строків поставки товару.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, давши оцінку наявним у справі доказам, які мають значення для справи, суд приходить до висновку в первісному позові відмовити, а в зустрічному - провадження закрити.

Фактичні обставини у справі вказують на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю Спецпартнер (по договору - покупець/по справі - позивач) та Приватним підприємством Онтаріо (по договору - постачальник/по справі - відповідач) укладено Договір поставки №15 від 26.01.2023 (далі - Договір/Договір поставки).

Вказаний договір підписаний сторонами, скріплений печатками, в судовому порядку недійсним не визнавався.

Згідно п.1.1 Договору постачальник зобов`язався поставити покупцю товар - жорсткі спіральні центратори-турбулізатори для обсадної колони, зазначений у специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець в свою чергу зобов`язаний прийняти і оплатити такий товар. Під поставкою сторони розуміють передачу товару постачальником для прийняття покупцем.

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування/асортимент товару , одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару вказується у специфікації, яка є Додатком №1 до Договору та є його невід`ємною частиною.

Згідно п. 3.1 та п. 3.2 ціна товару вказується у специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ. Загальна ціна договору визначається загальною вартістю товару , вказаного у Специфікації до цього Договору та становить до 16 499 640,00 грн з ПДВ включно. У вартість товару включаються: витрати на пакування та навантаження; витрати на отримання дозвільної документації (у випадку, якщо така вимагається).

Відповідно до Додатку №1 до Договору поставки №15 від 26.01.2023 (Специфікація №1 від 26.01.2023), підписаного обома сторонами сторони погодили найменування , одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю товару та загальну вартість товару, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити покупцеві зазначений у ньому товар.

Згідно п. 5.1 Договору поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників та вантажоотримувачів вказується в специфікації до цього договору.

Відповідно до вказаної вище Специфікації сторони обумовили строк поставки протягом 150 календарних днів з дати укладання договору про закупівлю. Тобто, по 26.06.2023 (оскільки 25.06.2023 припадає на вихідний день, то з урахуванням приписів норм цивільного законодавства переноситься на 26.06.2023).

Згідно абзацу 2 п. 5.1 Договору сторони погодили, що обсяг поставки товару (кожної партії товару) визначається в рознарядках покупця. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в розділі ХІІІ даного договору.

Пунктом 5.2 Договору сторони визначили, що датою прийняття товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, форма якого наведена в Додатку №3 до Договору, який є невід`ємною частиною (застосовується, якщо постачальник є нерезидентом в Україні) або видаткової накладної (що застосовується до постачальника, який не є резидентом в Україні).

Пунктом 7.1 Договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором.

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що у разі прострочення постачальником виконання зобов`язань з поставки товару, останній сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять 30 днів додатково сплачує штраф в розмірі 7% від вказаної вартості. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання постачальником порушення зобов`язання.

На виконання умов договору відповідач здійснив часткову поставку товару, визначеного у Специфікації, на суму 8 181 600,00 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними, які долучені до матеріалів справи, у встановлені договором строки, тобто до 26.06.2023.

Іншу частину товару відповідач поставив після 26.06.2023, що підтверджується наступними видатковими накладними:

-видаткова накладна № РН-0000008 від 30.06.2023 на суму 907 200,00 грн;

-видаткова накладна № РН-0000009 від 10.07.2023 на суму 1 439 952,00 грн;

-видаткова накладна № РН-0000010 від 17.07.2023 на суму 1 881 792,00 грн;

-видаткова накладна № РН-0000011 від 24.07.2023 на суму 2 052 864,00 грн;

-видаткова накладна № РН-0000012 від 14.08.2023 на суму 2 036 232,00 грн;

Позивач зазначає на наявність факту прострочення товару по вказаним вище видатковим накладним.

Вказана обставина спонукала позивача звернутись із позовом до суду про стягнення 354 779,53 грн штрафних санкцій, з них: 212 243,29 грн пені та 142 536,24 грн штрафу.

Предметом спору за первісним позовом є матеріально-правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю Спецпартнер до Приватного підприємства Онтаріо про стягнення штрафних санкцій в сумі 354 779,53 грн, з них: 212 243,29 грн пені та 142 536,24 грн штрафу. Підставою позову є невиконанням відповідачем зобов`язання по поставці товару в обумовлені договором строки.

Отже, доведенню підлягає факт наявності обставин, за яких можливе застосування такого виду відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, як нарахування штрафу та пені.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору та інших правочинів.

Приписами ч.1 ст.202, ч.1 ст.626 ЦК України, встановлено, що договором/правочином є домовленість двох або більше сторін/дія особи, спрямована на встановлення/набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Між сторонами по справі виникли правовідносини на підставі Договору поставки №15 від 26.01.2023.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 614 Цивільного кодексу України, особа яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

У частині 2 статті 231 Господарського кодексу України зазначається, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ст. 629 Цивільного кодексу України визначається, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Також, в юриспруденції широко застосовується принцип «pacta sunt servanda» або у перекладі з латини - договорів необхідно дотримуватись. Так, наприклад, статтею 26 Віденської конвенції про право міжнародних договорів закріплено принцип pacta sunt servanda, відповідно до якого кожен чинний договір є обов`язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватися.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Підписаними договорами підтверджується, що при укладенні договору сторонами досягнуто згоди з усіх його істотних умов, включаючи предмет, ціну, відповідальність сторін тощо.

Згідно абз. 2 п. 5.1 Договору сторони погодили, що відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в розділі ХІІІ даного договору.

Доказів направлення позивачем відповідачу рознарядки на товар, який визначений договором поставки №15 від 26.01.2023 з додатками до нього, суду не надано.

Пунктом 7.4 Договору сторони передбачили відповідальність постачальника у разі відвантаження ним товару без отримання рознарядки від покупця, зокрема штраф в розмірі 10%.

З наведених умов договору випливає, що обов`язковою передумовою для здійснення відвантаження товару постачальником є направлення покупцем рознарядки. У випадку її відсутності відвантаження товару постачальником забороняється.

Ці умови договору були обумовлені сторонами без заперечень та зауважень, договір укладено в добровільному порядку, належним чином.

Досліджуючи умови договору, суд встановив, що внаслідок відсутності рознарядки на товар, у постачальника відсутнє, як право так і обов'язок щодо поставки товару в обумовлений у договорі сторонами термін, зокрема протягом 150 календарних днів з дати укладання договору про закупівлю.

Не направлення позивачем відповідної рознарядки у відповідні строки, з урахуванням строку завершення поставки товару обумовленого у договору (його Специфікації) вказує на відсутність інтересу у позивача до замовленого товару та добросовісність виконання ним умов договору.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Принципи справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як сутності права вцілому. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу полягає в наданні суду більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

Слід сказати, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду. Така ж правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18.

Отже, у правовідносинах, у яких надання рознарядки про обсяг поставки товару є обов`язковим, то факт надання її (рознарядки) покупцем постачальнику свідчить про добросовісність покупця та по суті становить гарантію дотримання зобов`язання менш захищеної сторони, якою є постачальник, щодо поставки ним товару у строк визначений сторонами у договорі.

Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Указані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно з якою судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що обовязок поставки товару по Договору у визначені в Специфікації до Договору строки, у відповідача виник саме після отримання рознарядки. А тому поставка товару відповідачем , після спливу строку встановленого у Специфікації до Договору поставки №15 від 26.01.2023 здійснена з вини самого позивача, зокрема відсутністю направлення з його сторони (зі сторони позивача) відповідної рознарядки на обсяги поставки/відвантаження товару.

Частиною 4 ст. 612 ЦК України передбачено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

За змістом ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов`язання, якщо він не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов`язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов`язання перед кредитором.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про те, що саме позивачем не було дотримано вимог Договору поставки №15 від 26.01.2023 щодо направлення належним чином оформленої письмової рознарядки постачальнику (відповідачу) на поставку відповідного товару, з огляду на що в останнього не виникало обов`язку на таку поставку, що в свою чергу і потягло за собою непоставку відповідачем товару у визначений договором термін.

Подібний за змістом правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 31.01.2024 у справі №916/3965/21.

За таких обставин суд дійшов висновку, що підстав для застосування до відповідача заходів господарської (цивільної) відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді штрафу та пені, що передбачено п. 7.4 Договору поставки, немає, відтак, первісний позов задоволенню не підлягає. В його задоволенні слід відмовити.

Щодо зустрічних вимог по справі, то суд приходить до висновку провадження по ньому закрити відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, згідно з якою господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відсутність предмету спору підтверджується копіями платіжних інструкцій № 1728 від 24.09.2024 на суму 234 640, 00 грн. та №1729 від 24.09.2024 на суму 23 447,72 грн. Загальна сума сплати заборгованості складає 258 087,72 грн, що і є предметом розгляду зустрічної позовної заяви. Період проплати - після звернення із зустрічним позовом до суду.

При цьому, суд роз`яснює, що відповідно до ч.3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст.231 ГПК України у разі закриття провадження у справі, суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку в первісному позові відмовити, в зустрічному провадження закрити.

Відповідно до ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд, при ухвалені рішення, вирішує питання щодо розподілу судових витрат по справі.

З урахування приписів ст. 129 ГПК України та результату розгляду первісного позову (в позові відмовлено) судовий збір за первісним позовом слід залишити за позивачем.

Щодо судового збору за зустрічним позовом, то, з урахуванням п.4 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", має місце його повернення відповідачу ПП Онтаріо при поданні ним клопотання про повернення судового збору.

Станом на момент ухвалення рішення по справі, клопотання про повернення судового збору за зустрічним позовом відсутнє, а отже відсутні правові підстави для його повернення ПП Онтаріо у вказаному рішенні.

Керуючись 13, 74, 77, 86, 123, 129, 178, 202, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

в позові товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпартнер" до Приватного підприємства "Онтаріо" про стягнення заборгованості в сумі 354779,53 грн, з них: 212243,29 грн пені та 142536,24 штрафу - відмовити.

Судовий збір за первісним позовом залишити за позивачем.

Провадження у справі за зустрічним позовом - закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.11.2024

Суддя С. М. Кобецька