Рішення

від 07.11.2024 по справі 909/819/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.11.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/819/24

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГТ Україна Лтд",

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзахідспецторг",

про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 92 442,85 грн., з них: 38 866,59 грн. - основний борг, 39 119,62 грн. - пеня, 11 569,15 грн. - інфляційні, 2887,49 грн. - 3 % річних

представники сторін в судове засідання не з`явились

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "ПГТ Україна Лтд" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзахідспецторг" про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 92 442,85 грн, з них: 38 866,59 грн - основний борг, 39 119,62 грн - пеня, 11 569,15 грн - інфляційні, 2887,49 грн - 3 % річних.

Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням відповідачем умов Господарського договору поставки №б/н від 13.08.2021 в частині оплати поставленого позивачем товару. Відповідно до п. 7.5 Договору та ст. 625 ЦК України позивач здійснив нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані ст. 526, 530, 546, 549, 627, 629, 610, 611, 712 ЦК України.

Позивач повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить долучена до матеріалів справи Довідка про доставку електронного листа від 15.10.2024.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов не подав. Однак, на адресу суду направив клопотання (вх.№17305/24 від 06.11.2024), в якому просив відкласти розгляд справи на іншу дату, з метою надання представнику відповідача часу на ознайомлення з матеріалами справи та підготовки правової позиції щодо позовних вимог.

Суд приходить до висновку в клопотанні про відкладення відмовити, з урахуванням закінчення строків розгляду спору у даній справі, дотримуючись при цьому принципу господарського судочинства - розумність строків розгляду спору.

Розумність строків розгляду справи судом, що є основним із принципів господарського судочинства, передбачений ст. 2 ГПК України. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку; розумним вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Суд зазначає, що дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, загальний строк розгляду якої, з урахуванням приписів ст. 252 ГПК України, складає 2 місяці з моменту відкриття провадження у справі, а отже строк розгляду даної справи завершується 10.11.2024.

За наведеного у суду відсутні правові підстави для відкладення розгляду справи, а отже і відсутні правові підстави для задоволення клопотання позивача про задоволення позову.

Відповідно до ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - те, що позивач та відповідач належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а їх явка не визнавалась судом обов`язковою; - те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності представника позивача та відповідача за наявними матеріалами у справі.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позовні вимоги задовольнити частково.

Фактичні обставини справи вказують на те, що 13.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПГТ Україна ЛТД» (по договору постачальник/по справі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрзахідспецторг» (по договору покупець/по справі - відповідач) укладено господарський договір поставки №б/н (далі Договір/Договір поставки).

Договір підписаний сторонами, скріплений печатками.

Відповідно до п.1.1 Договору постачальник зобов`язався передати (поставити) у зумовлені строки покупцю товар (товари), а останній в свою чергу прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 1.3 Договору поставки конкретний тип товару, що є предметом поставки, його асортимент, номенклатура, кількість зазначається в специфікаціях та/або рахунках фактурах, та/або видаткових накладних.

Сума договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії цього договору згідно видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного договору (п.2.2. Договору).

Згідно п. 4.5 Договору поставки дата, вказана у видатковій накладній, є датою поставки товару постачальником.

Відповідно до п. 6.1 Договору поставки розрахунки за кожну партію товару , в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат постачальника (у разі поставки товару транспортом постачальника) здійснюються в безготівковому порядку протягом п`яти банківських днів з дати фактичного отримання покупцем товару.

Пунктом 7.5 Договору сторони встановили, що за порушення грошових зобов`язань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення винною стороною, від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожний день порушення.

Актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.08.2022 по 15.03.2023, підписаним з обох сторін, а підписи скріплені печатками, визначено заборгованість за договором б/н від 13.08.2021 у сумі 74 337,14 грн.

Водночас, у позовній заяві позивач посилається на несплату відповідачем поставки товару за видатковою накладною №104 від 16.03.2023 на суму 12 391,28 грн та за видатковою накладною № 112 від 23.03.2023 на суму 10 014,04 грн, та часткову несплату у сумі 16461,27 грн, яка вбачається із акту звірки розрахунків. Загалом сума заборгованості складає 38866,59 грн.

Претензійною вимогою №4/09-23 від 04.09.2023 позивач звернувся до відповідача (докази направлення претензії місяться в матеріалах справи), в якій повідомив останнього про наявність зазначеної заборгованості по договору поставки №б/н від 13.08.2021. До претензійної вимоги долучив примірник Акту звірки за період з 01.01.2020 по 02.08.2023 для підписання зі сторони відповідача. Однак, відповідач зазначену претензію не отримав.

У зв`язку із несплатою відповідачем заборгованості в сумі 38 866,32 грн ,позивач на підставі п. 7.5 договору та ст. 625 ЦК України здійснив нарахування 39 119,62 грн пені, 11569,15 грн. інфляційних втрат та 2887,49 грн. - 3 % річних, що і визначив предметом у цьому спорі.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема із правочинів.

Між сторонами по справі виникли правовідносини на підставі Господарського договору поставки №б/н від 13.08.2021.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

В силу приписів ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, обов`язок покупця з оплати товару виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням умов Господарського договору поставки №б/н від 13.08.2021 відповідач по справі зобов`язався оплатити отриманий ним на умовах договору товар, зокрема протягом п`яти банківських днів з дати фактичного отримання товару (з дати складання та підпису видаткової накладної на підставі, яких отримано товар).

Як встановлено судом, відповідач отримав від позивача товар: - на підставі видаткової накладної №84 від 01.03.20239 ( остання, яка зазначена в акті звірки), по якій неоплаченою залишилась сума боргу в розмірі 16 461,27 грн; - на підставі видаткової накладної №104 від 16.03.2023 на суму 12 391,28 грн; - на підставі видаткової накладної № 112 від 23.03.2023 на суму 10 014,04 грн. Загальна сума отриманого та не сплаченого відповідачем товару - складає 38 866,59 грн.

В контексті досліджуваного питання судом взято до уваги, те що платежі мають відноситись на погашення заборгованості у хронологічному порядку, тобто першочергове погашення боргу, який виник раніше.

Відповідач умови Договору щодо оплати товару, отриманого згідно вказаних вище видаткових накладних, у встановлені договором строки (протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання товару (факт отримання товару є дата видаткової накладної) не здійснив, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 38 866,59 грн. Доказів суду в підтвердження сплати не надав.

За наведеного, суд приходить до висновку про обгрунтованість суми основної заборгованості в розмірі 38 866,59 грн та такої, що підлягає задоволенню.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пункт 6 ст. 231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою з огляду на положення ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які, боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.5 Договору сторони встановили, що за порушення грошових зобов`язань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період порушення винною стороною, від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожний день порушення.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

На підставі вказаних правових норм та договору позивач за прострочення виконання зобов`язання здійснив нарахування відповідачу 39 119,62 грн. - пені, 11 569,15 грн. - інфляційних втрат, 2887,49 грн. - 3 % річних. Розрахунок зазначених нарахувань міститься в позовній заяві.

При здійсненні судом перевірки нарахованих позивачем пені, інфляційних втрат та 3% річних у сумі та за періоди визначені позивачем у розрахунку, суд приходить до висновку про недоведеність , незрозумілість та невідповідність останнього вимогам закону, приписам зазначеним у договорі, поданим доказам. Зокрема із платіжних інструкцій не можна достовірно встановити, оплату за товар у відповідності до кожної видаткової накладної, поданої до позовної заяви.

Тому, судом встановлено, що період нарахування пені за прострочення оплати товару по видатковій накладній №84 від 01.03.2023 має місце з 07.03.2023 до 07.09.2023, по видатковій накладній № 104 від 16.03.2024 відповідно з 22.03.2023 до 22.09.2023, по видатковій накладній №112 від 23.03.2023 аналогічно з 29.03.2023 до 29.09.2023.

При цьому судом враховано частину 6 статті 232 Господарського кодексу України, за якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання , якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Період нарахування інфляційних втрат : по видатковій накладній №84 від 01.03.2023-з березня 2023 по липень 2024; по видатковій накладній № 104 від 16.03.2024 - з квітня 2023 по липень 2024; по видатковій накладній №112 від 23.03.2023 - з квітня 2023 по липень 2024.

Період нарахування 3% річних складає: по видатковій накладній №84 від 01.03.2023 - з 07.03.2023 до 01.07.2024; по видатковій накладній № 104 від 16.03.2024 - з 22.03.2023 до 01.07.2024; по видатковій накладній №112 від 23.03.2023 - з 29.03.2023 до 01.07.2024.

Закінчення періоду нарахувань пені, інфляційних та 3% річних суд здійснив з урахуванням кінцевого строку визначеного самим позивачем при здійсненні ним розрахунку.

Відповідно до здійсненого судом перерахунку пені, інфляційних та 3% річних в системі Законодавство встановлено, що за прострочення виконання зобов`язань по оплаті за товар :-пеня 9478,48 грн; - інфляційні втрати 2726,75 грн; - 3 % річних1504,77 грн.

Тому, підлягає задоволенню 9478,48 грн. - пені, 2726,75 грн - інфляційних втрат та 1504,77 грн. - 3 % річних. В решті стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних слід відмовити.

За приписом статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, зокрема в сумі 52 576,59 грн заборгованості, з них: 38 866,59 грн - основний борг, 9478,48 грн. - пеня, 2726,75 грн - інфляційні, 1504,77 грн. - 3 % річних. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд, при ухвалені рішення, вирішує питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оскільки з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, то відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В позовній заяві позивач зазначив розмір витрат на правову допомогу в сумі 25 000,00 грн та просив суд про їх задоволення.

В обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем при поданні позову надано суду копії Договору про надання правничої допомоги від 01.04.2024, Додаткової угоди №1 від 24.04.2024, Акту приймання-передачі послуг від 10.07.2024, копії платіжних інструкцій №1034 від 30.04.2024, №1133 від 10.07.2024 , копію ордеру СЕ №1093210 від 02.09.2024.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Розглядаючи заяву про компенсацію понесених витрат на професійну правничу допомогу суд досліджує та оцінює додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 905/716/20).

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

Судом встановлено, що згідно Акту приймання-передачі послуг від 10.07.2024 обсяг наданих послуг складає 25000,00 грн. Вказана сума є фіксованим гонораром, який визначений у Додатку №1 від 24.04.2024 до Договору про надання правничої допомоги від 01.04.2024.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (висновки викладені у постановах від 07.11.2019 Верховного Суду у справі № 905/1795/18 , від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19).

За практикою Верховного Суду (пункти 4.12-4.14 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19) під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: - має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; - з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Суд зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу не слід прив`язувати до ціни позову. Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України і Господарського кодексу України та підтверджуються актами приймання виконаних робіт як при мінімальній так і при максимальній сумі позову.

Суд взяв до уваги ту обставину, що спір у цій справі є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Разом з тим, суд встановив, що при розгляді справи адвокатом були надані фактично послуги по підготовці позовної заяви та подання її до суду, подано заяву про участь представника позивача в режимі відеоконференції та брав участь тільки в одному судовому засіданні в режимі відеоконференції тривалістю 40 хв. Будь-яких інших дій (надання послуг) з приводу розгляду цієї справи представником позивача не вчинялись.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про завищений об`єм послуг адвоката, а звідси і про підстави часткового відшкодування позивачу суми витрат на правову допомогу у справ

Разом з тим, суд враховує приписи п.3 ч.4 ст 129 ГПК України щодо порядку розподілу судових витрат у разі часткового задоволення позовних вимог, зокрема на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог по справі, а також встановлення судом завищення об`єму адвокатських послуг у дані справі, суд приходить до висновку про часткове відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на правову допомогу в розмірі, зокрема в розмірі 8000,00 грн. В решті суми витрат на правову допомогу слід відмовити.

Відповідно до ст.129 ГПК України та результату вирішення спору (позов задоволено частково) витрати по сплаті судового збору слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача пропорційно до задоволених вимог, що складає в сумі 1722,17 грн. Решту суму судового збору залишити за позивачем.

Керуючись ст. 13, 74, 77, 86, 123, 129, 178, 202, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГТ Україна Лтд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзахідспецторг" про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 92 442,85 грн, з них: 38 866,59 грн - основний борг, 39 119,62 грн. - пеня, 11 569,15 грн. - інфляційні, 2887,49 грн. - 3 % річних - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзахідспецторг" (вул. І. Майданського,12, м. Коломия, Івано-Франківська область, код 38685851) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГТ Україна Лтд" (вул.Головна, буд. 59, м. Чернівці, код 43849500) 52 576,59 грн заборгованості, з них: 38 866,59 грн - основний борг, 9478,48 грн. - пеня, 2726,75 грн - інфляційні, 1504,77 грн. - 3 % річних 1722,17 грн судового збору та 8 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 12.11.2024

Суддя С. М. Кобецька