Рішення

від 03.10.2024 по справі 910/12252/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.10.2024Справа № 910/12252/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Старовойтову Є.А., розглянувши матеріали

заяви позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ"

про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

у справі № 910/12252/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ" пр.Степана Бандери буд.21, м. Київ, 04073 (адреса для листування: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 3А, секція Г, 2-й поверх)

до Громадської організації "СЛІДСТВО.ІНФО" вул. Грекова, буд. 22 а, кв. 27, м.Київ, 04060

про захист особистого немайнового права на недоторканість ділової репутації та спростування недостовірної інформації

представники сторін:

від позивача: Лайтаренко О.В.

від відповідача: Максименюк О.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чистий Світ Технологій" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Громадської організації "СЛІДСТВО.ІНФО" про:

- визнання недостовірною та такою, що порушує особисте немайнове право позивача на недоторканість ділової репутації інформацію: яка була поширена на "YouTube" - каналі під назвою Слідство.Інфо І Розслідування, репортажі, викриття - 30.05.2023 у відеосюжеті під назвою "Російсько - Білоруський слід: Хто прибирає в українських держустановах", на веб - сайті slidstvo.info - 31.05.2023 у публікації (статті) під назвою "Від Кремлівського палацу до "Укренерго": Хто прибирає стратегічні об`єкти України" та 01.06.2023 у публікації (статті) під назвою "Компанія з російським слідом під час війни прибирає на стратегічних об`єктах України";

- зобов`язання ГО "Слідство.Інфо" не пізніше наступного дня після набрання законної сили судовим рішення у даній справі спростувати недостовірну інформацію про ТОВ" Чистий Світ Технологій": яка була поширена на "YouTube" - каналі під назвою Слідство.Інфо І Розслідування, репортажі, викриття - 30.05.2023 у відеосюжеті під назвою "Російсько - Білоруський слід: Хто прибирає в українських держустановах", на веб - сайті slidstvo.info - 31.05.2023 у публікації (статті) під назвою "Від Кремлівського палацу до "Укренерго": Хто прибирає стратегічні об`єкти України" та 01.06.2023 у публікації (статті) під назвою "Компанія з російським слідом під час війни прибирає на стратегічних об`єктах України";

- зобов`язання ГО "Слідство.Інфо" не пізніше 10 календарних днів після набрання законної сили судовим рішення у даній справі видалити недостовірну інформацію про ТОВ" Чистий Світ Технологій": яка була поширена на "YouTube" - каналі під назвою Слідство.Інфо І Розслідування, репортажі, викриття - 30.05.2023 у відеосюжеті під назвою "Російсько - Білоруський слід: Хто прибирає в українських держустановах", на веб - сайті slidstvo.info - 31.05.2023 у публікації (статті) під назвою "Від Кремлівського палацу до "Укренерго": Хто прибирає стратегічні об`єкти України" та 01.06.2023 у публікації (статті) під назвою "Компанія з російським слідом під час війни прибирає на стратегічних об`єктах України".

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправні дії відповідача, пов`язані з розповсюдженням недостовірної інформації певного негативного характеру про позивача на власному інформаційному порталі у мережі інтернет, а також популярному відеохостингу "YouTube" та поширенням спірних публікацій, чим було порушено право останнього на недоторканість ділової репутації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12252/23, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 05.10.2023.

У підготовчому судовому засіданні 05.10.2023 у зв`язку з неотриманням позовної заяви відповідачем та ухвали суду про відкриття провадження у справі оголошено протокольну перерву на 08.11.2023.

У підготовчому судовому засіданні 08.11.2023 у зв`язку з клопотанням відповідача про відкладення судового засідання та для надання можливості подати останньому заперечення на відповідь на відзив оголошено протокольну перерву на 20.12.2023.

Проте, у зв`язку із перебування судді Селівона А.М. на лікарняному, судове засідання 20.12.2023 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.01.2024 судове засідання призначене на 18.01.2024.

За клопотанням представника позивача у підготовчому судовому засіданні 18.01.2024 протокольною ухвалою оголошено перерву до 22.02.2024.

У підготовчому судовому засіданні 22.02.2024 за клопотанням відповідача протокольною ухвалою оголошено перерву на 06.03.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 закрито підготовче провадження у справі № 910/12252/23 та призначено розгляд справи по суті на 11.04.2024.

У судових засіданнях з розгляду справи по суті 11.04.2024 та 15.05.2024 судом протокольними ухвалами оголошувались перерви до 15.05.2024 та 12.06.2024 відповідно.

Проте, у зв`язку із перебуванням судді Селівона А.М. у позачерговій, короткостроковій відпустці, судове засідання 12.06.2024 не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2024 судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 11.07.2024.

У судових засіданнях з розгляду справи по суті 11.07.2024 та 14.08.2024 судом протокольними ухвалами оголошувались перерви до 14.08.2024 та 22.08.2024 відповідно.

Поряд із цим, 15.08.2024 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява б/н від 15.05.2024 про надання можливості приймати участь в судовому засіданні 22.08.2024 в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2024 заяву представника відповідача про участь у судовому засіданні у справі № 910/12252/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.08.2024 позовні вимоги у справі № 910/12252/23 задоволено частково.

В свою чергу, через канцелярію суду 27.08.2024 представником позивача подано клопотання № 151вих/24 від 27.08.2024 про ухвалення додаткового рішення в порядку ст.ст. 123, 126, 129 ГПК України (щодо витрат на правничу допомогу), в якому останній, керуючись ст.ст. 126, 129 ГПК України, просить стягнути з відповідача - Громадської організації "СЛІДСТВО.ІНФО" понесені позивачем в межах судової справи № 910/12252/23 витрати на професійну правничу допомогу у вигляді гонорару успіху в розмірі 150 000,00 грн. Заяву разом з доказами на підтвердження понесених витрат та доказами направлення копії заяви про ухвалення додаткового рішення відповідачу судом долучено до матеріалів справи.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 27.08.2024 року заява була передана на розгляд судді Селівону А.М.

У відповідності до вимог статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Клопотання про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

В свою чергу суд зазначає, що відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (частина 3 статті 252 ГПК України).

При цьому, як встановлено судом з матеріалів справи, в поданій позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ" позовній заяві № 0208/3 від 02.08.2023 згідно вимог ст. 162 ГПК України зазначено орієнтовний розмір витрат позивача на професійну (правничу) допомогу у даній справі, зокрема, у розмірі 150 000,00 грн. -200 000,00 грн., та повідомлено, що витрати на професійну правничу допомогу буде документально підтверджено у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене та оскільки рішення у справі № 910/12252/23 ухвалено судом 22.08.2024 року в порядку загального позовного провадження та питання про судові витрати позивача на професійну правничу допомогу не вирішувалось, а також представником позивача до закінчення судових дебатів в судовому засіданні 14.08.2024 року в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України подано письмову заяву б/н від 14.08.2024 року про вирішення питання про розподіл судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність розгляду клопотання позивача в судовому засіданні з викликом учасників справи для розгляду питання щодо ухвалення відповідного додаткового рішення у справі № 910/12252/23.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2024 року прийнято клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/12252/23 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу до розгляду, призначено судове засідання по розгляду клопотання позивача на 03.10.2024 року.

У судове засідання з розгляду клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення 03.10.2024 року з`явилися уповноважені представники позивача та відповідача.

Судом повідомлено, що через систему «Електронний суд» від відповідача 27.09.2024 року надійшли письмові пояснення б/н від 26.09.2024 року щодо заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/12252/23 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, з доказами надсилання на адресу позивача, в яких Громадська організація заперечує проти клопотання позивача, посилаючись на неспівмірність витрат із виконаною роботою, ненадання позивачем детального опису робіт (наданих послуг) адвоката та невідповідність заявлених до стягнення витрат критеріям розумності, співмірності та пропорційності до предмета спору у даній справі. Пояснення судом долучені до матеріалів справи.

Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час розгляду 03.10.2024 року клопотання про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу суду не надано.

У судовому засіданні 03.10.2024 року уповноважений представник позивача підтримав подане клопотання про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу та просив його задовольнити у повному обсязі.

Уповноважений представник відповідача в судовому засіданні 03.10.2024 року проти задоволення клопотання позивача заперечував та просив відмовити позивачу в стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.10.2024 року оголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши надані сторонами суду докази, які мають значення для розгляду заяви, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Стаття 16 ГПК України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.

За приписами ст.ст. 123, 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських об`єднань та бюро, з надання правничої допомоги щодо ведення справи в суді розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ст.ст. 129, 130 ГПК України.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, як зазначалось судом вище, у позовній заяві у відповідності до статті 162 ГПК України позивачем викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 150 000,00 грн.- 200 000,00 грн., які позивач просив суд покласти на відповідача, а також зазначено, що повідомлено, що витрати на професійну правничу допомогу буде документально підтверджено у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України.

В судовому засіданні з розгляду справи по суті 22.08.2024 року до закінчення судових дебатів уповноважений представник позивача подав письмову заяву б/н від 14.08.2024 року про вирішення питання про розподіл судових витрат після ухвалення рішення у справі.

Окрім цього, через канцелярію суду року від позивача надійшла заява б/н від 14.06.2024 року про ухвалення додаткового рішення, з доказами надсилання ї копії на адресу відповідача, в якій позивач просить суд стягнути з Громадської організації "СЛІДСТВО.ІНФО" понесені в межах справи №910/12252/23 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 150 000,00 грн. гонорару успіху.

В свою чергу, з аналізу наведеної норми законодавства вбачається, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказами і доводам, що наводяться сторонами у справі, тобто суд не може діяти на корить будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам господарського судочинства.

Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правову допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони, яка і зобов`язана довести не співмірність заявлених опонентом витрат.

Наразі, в матеріалах справи містяться письмові пояснення відповідача б/н від 26.09.2024 року на клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в обґрунтування якого Громадська організація "СЛІДСТВО.ІНФО" посилається на невідповідність заявленої до стягнення з відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу критеріям реальності та розумності, а також надмірність таких витрат, враховуючи відсутність у Громадської організації будь - якого доходу, за рахунок якого можливо покрити такі витрати.

За результатами розгляду клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення в порядку ст.ст. 123, 126, 129, 244 ГПК України судом встановлено, що позивачем долучено до матеріалів справи докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, а саме: Договір про надання правничої (правової) допомоги від 10.07.2024 року, укладений позивачем з Адвокатським об`єднанням "ЛІГАЛВІН", Додаткову угоду б/н від 10.07.2024 року до Договору про надання правничої (правової) допомоги 10.07.2024 року, Акт приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 23.08.2024 року до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 10.07.2024 року (з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою № б/н від 10.07.2024 року), рахунок на оплату № 7 від 23.08.2024 року на суму 150 000,00 грн.

За твердженням позивача, загальна сума нарахованих останнім судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи №910/12252/23, склала 150 000,00 грн. гонорару успіху, які позивач просить суд стягнути в поданому суду клопотанні про ухвалення додаткового рішення.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.ст. 16, 126 ГПК України).

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За приписами п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 вказаного Закону).

В статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" наведені види адвокатської діяльності, а також роз`яснено, що адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За приписами частиною 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

З матеріалів справи вбачається та зазначено позивачем в клопотанні про ухвалення додаткового рішення, що з метою надання правової допомоги між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ" (клієнт за договором, позивач у справі) та Адвокатським об`єднанням "ЛІГАЛВІН" (адвокат за договором) було укладено Договір про надання правничої (правової) допомоги № б/н від 10.07.2024 року (далі - Договір), за умовами пункту 1.1 якого сторони погодили, що адвокат зобов`язується надавати клієнту правничу (правову) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п. 1.2 Договору адвокат представляє інтереси клієнта відповідно до угоджених доручень.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Згідно п. 6.1 Договору діє протягом строку, обумовленого сторонами.

Так, 10.07.2024 року між позивачем та адвокатським об`єднанням укладено Додаткову угоду № б/н від 10.07.2024 року до Договору, згідно п.1 якої сторони дійшли згоди, що адвокат зобов`язується надавати клієнту правничу (правову) допомогу, пов`язану з представництвом інтересів останнього та наданням клієнту інших видів правничої (правової) допомоги під час розгляду Господарським судом міста Києва справи № 910/12252/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ" до Громадської організації "СЛІДСТВО.ІНФО" захист особистого немайнового права на недоторканість ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Відповідно до п. 2 вказаної Додатково угоди від 10.07.2024 року для виконання доручення клієнта, пов`язаного з представництвом його інтересів та наданням інших видів правничої (правової) допомоги під час розгляду Господарським судом міста Києва справи № 910/12252/23 адвокат зобов`язується:

- представляти інтереси клієнта в судових засіданнях під час розгляду Господарським судом міста Києва справи № 910/12252/23;

- у разі виникнення необхідності в ході розгляду Господарським судом міста Києва № 910/12252/23 від імені та в інтересах клієнта підготувати та подати до суду відповідне клопотання, заяву, письмові пояснення або інші процесуальні документи.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 року, передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 року у справі № 910/4201/19).

Відтак, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України (заява № 19336/04, п. 269) визначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Відповідно до п. 2.1 Договору розмір гонорару за надання правничої (правової) допомоги встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю сторін.

Поряд із цим, за змістом пункту 3 Додаткової угоди сторони дійшли згоди, що у випадку досягнення адвокатом позитивного результату для клієнта за результатами розгляду Господарським судом міста Києва справи № 910/12252/23 (задоволення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Чистий Світ Технологій" (код ЄДРПОУ 8443865) (в повному обсязі або частково), клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар успіху в розмірі 150 000,00 грн. протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту ухвалення Господарським судом міста Києва рішення у справі № 910/12252/23 на підставі рахунку - фактури.

Умовами п. 4 Додаткової угоди сторони погодили, що на протязі 2 (двох) календарних днів з моменту ухвалення Господарським судом міста Києва рішення у справі № 910/12252/23 адвокат готує Акт приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг) та два примірники Акту, підписані адвокатом, передає клієнту. Клієнт зобов`язаний протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання від адвоката Акта приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг), за відсутності зауважень до Акту підписати даний Акт та один примірник Акта повернути адвокату.

Зокрема, на підтвердження на підтвердження обсягу понесених та заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано рахунок на оплату № 7 від 23.08.2024 року на суму 150 000,00 грн. та підписаний обома сторонами Акт приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 23.08.2024 року за Договором, згідно якого на виконання умов Договору про надання правничої (правової) допомоги № б/н від 10.07.2024 року та Додаткової угоди № б/н від 10.07.2024 року до нього в період 10.07.2024 року по 22.08.2024 року (включно) надав клієнту, а клієнт прийняв послуги з правничої допомоги, а саме:

- участь у судових засіданнях під час розгляду Господарським судом міста Києва справи № 910/12252/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чистий Світ Технологій" до Громадської організації "СЛІДСТВО.ІНФО" захист особистого немайнового права на недоторканість ділової репутації та спростування недостовірної інформації;

- підготовка та подання до Господарського суду міста Києва клопотання про повернення (без розгляду) Громадській організації "СЛІДСТВО.ІНФО" усіх письмових заяв (заяв з процесуальних питань) поданих нею (у тому числі її представником, через підсистему «Електронний суд») до Господарського суду міста Києва у справі № 910/12252/23, починаючи з 18.10.2023 року.

Як зазначено в Акті приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг), послуги надані якісно та передані адвокатом, та прийняті клієнтом в повному обсязі. Клієнт не має до адвоката жодних претензій щодо наданих адвокатом послуг.

Наразі, матеріалами справи підтверджується, що в процесі розгляду справи №910/12252/23 в Господарському суді міста Києва інтереси позивача представляв адвокат, Лайтаренко Олексій Вікторович (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4638 від 03.09.2013 року), згідно Ордеру серії АІ № 1404901 від 02.08.2023 року, виданого Адвокатським об`єднанням «Правова та економічна безпека» на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 20.05.2022 року, а також згідно Договору про надання правничої (правової) допомоги № б/н від 10.07.2024 року з Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛВІН» та Ордеру серії АІ № 1619591 від 10.07.2024 року, який подавав заяви по суті справи та документи.

При цьому, станом на час ухвалення додаткового рішення доказів оплати позивачем наданих адвокатом згідно Договору про надання правничої (правової) допомоги № б/н від 10.07.2024 року послуг правової допомоги матеріали справи не містять.

Про обставини неможливості надання таких доказів суду з посиланням на умови Договору та Додаткової угоди б/н від 10.07.2024 року до нього в частині здійснення оплати клієнтом протягом 60 календарних днів з моменту ухвалення судового рішення у справі № 910/12252/23 також зазначено позивачем в поданій суду 27.08.2024 року заяві про ухвалення додаткового рішення у справі.

Таким чином, подані позивачем документи щодо вартості наданих послуг на професійну правничу допомогу адвоката в рамках розгляду спору у даній справі №910/12252/23 є належними і допустимими доказами на підтвердження обставин реальності понесених стороною витрат, визначених статтею 126 ГПК України.

Отже, посилаючись на ухвалення Господарським судом міста Києва 22.08.2024 року у справі № 910/12252/23 рішення про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ", а також виходячи з умов Договору та Додаткової угоди № б/н від 10.07.2024 року до нього щодо погодження фіксованого розміру гонорару успіху адвоката в розмірі 150 000,00 грн. та відкладальної умови оплати такого гонорару клієнтом протягом 60 (шістдесяти) з моменту ухвалення рішення судом, позивач в поданому клопотанні просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 150 000,00 грн. гонорару успіху, який, як зазначено позивачем, буде оплачений ТОВ "ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ" протягом вказаного вище терміну.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, доводити реальність їх оплати. Натомість, саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.

Водночас, як зазначено в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу .

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Окрім цього, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

В свою чергу, як свідчать матеріали справи, відповідачем 27.08.2024 року року через систему «Електронний суд» подані пояснення на клопотання позивача про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу, в яких Громадська організація "СЛІДСТВО.ІНФО" заперечує проти заявленого до стягнення їх розміру та зазначає, що клопотання позивача не підлягає задоволенню.

В контексті понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з позиції обґрунтованості, співмірності витрат із складністю справи, відповідності критерію реальності таких витрат та обсягом наданих послуг, а також розумності їхнього розміру.

Наразі, як встановлено судом, на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу та їх розміру останнім надана, зокрема, копія укладеного між ТОВ "ЧИСТИЙ СВІТ ТЕХНОЛОГІЇ" та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛВІН» Договору №б/н про надання правничої (правової) допомоги від 10 липня 2024 року та Акту приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 23.08.2024 року за Договором, які охоплюють період надання правової допомоги починаючи з 10.07.2024 року та за який адвокатом надано клієнту два види правової допомоги - участь в судових засіданнях, а саме 11.07.2024 року, 14.08.2024 року, 22.08.2024 року, та подання 11.07.2024 року одного клопотання б/н від 11.07.2024 року про повернення без розгляду усіх письмових заяв (заяв з процесуальних питань), поданих Громадською організацією (у том числі її представником, через систему «Електронний суд») у справі № 910/12252/23 починаючи з 18.10.2023 року.

Поряд із цим, матеріали справи свідчать, що до моменту укладення позивачем 10.07.2024 року Договору № б/н про надання правничої (правової) допомоги з Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛВІН», представництво інтересів позивача здійснював також адвокат Лайтаренко О.В., але згідно виданого Адвокатським об`єднанням «Правова та економічна безпека» Ордеру серії АІ № 1404901 від 02.08.2023 року та на підставі Договору про надання правової допомоги б/н від 20.05.2022 року. Тобто, за змістом матеріалів справи та фактично поданих представником позивача документів вбачається, що позовна заява та заяви по суті спору позивача в період до 10.07.2024 року були підготовані іншим адвокатським об`єднанням, до моменту укладення позивачем Договору №б/н про надання правничої (правової) допомоги від 10.07.2024 року з Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛВІН», саме на підставі якого позивачем заявлені до стягнення з відповідача витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі 150 000,00 грн. гонорару успіху.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Така ж правова позиція випливає з інших рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

При цьому суд звертає увагу на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

В той же час, в частині заявленого до стягнення з відповідача «гонорару успіху» Велика Палата Верховного Суду зазначає, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху" Європейський суд з прав людини керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" на суму 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням вищенаведеного та згідно правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Також відповідно до практики ЄСПЛ, при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016).

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 28.07.2022 року у справі № 903/781/21, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правила адвокатської етики надають визначення поняття «гонорар» без поділу цього поняття на види. Зокрема, норми зазначених закону та Правил не передбачають такі різновиди винагороди (гонорару) як основний, додатковий чи «гонорар успіху», що свідчить про те, що поняття «гонорар», яке міститься у зазначених нормативно-правових актах, є загальним, під яким розуміється як основна, так і додаткова винагороди.

При цьому висновок про те, що погоджений між адвокатом та його клієнтом у договорі гонорар успіху є складовою частиною гонорару адвоката, за своєю суттю є додатковою оплатою за успішне завершення справи в суді до погодженої в договорі оплати за фактично надані послуги та відноситься до судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу, наведений у постановах Верховного Суду від 13.10.2020 року у справі № 922/3706/19, від 22.10.2020 року у справі № 910/9187/19, від 15.09.2022 року у справі № 915/294/21, від 17.01.2023 року у справі №922/4183/21.

Отже, в першу чергу судом має надаватись оцінка основним витратам на правову допомогу, та, в контексті перших вирішуватись питання щодо можливості стягнення, зокрема, гонорару успіху.

Наразі, суд вважає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат заявлена до стягнення фіксована сума гонорару успіху в розмірі 150 000,00 грн. не може оцінюватись судом виходячи суто з такої домовленості сторін у Договорі про надання правничої допомоги, позаяк передбачена у пункті 3 Додаткової угоди № б/н від 10.07.2024 року до Договору сума у розмірі 150 000,00 грн. (гонорар успіху), обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою (задоволення позову), є єдиною складовою частиною гонорару адвоката.

Як встановлено судом, будь - яких інших витрат на адвокатські послуги укладеним з Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛВІН» Договором не передбачено та до стягнення з відповідача в поданому позивачем клопотанні про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не заявлено.

При цьому судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 15.09.2022 року у справі № 915/294/21, згідно якої вирішуючи питання про розподіл судових витрат (відшкодування їх за рахунок іншої сторони) у формі "гонорару успіху", суд повинен виходити не з договору між адвокатом та клієнтом, який створює саме для них права та обов`язки, та погодженого ними розміру гонорару (в даному випадку вирахуваного ними у відсотковому співвідношенні від суми незадоволених позовних вимог), а й з пропорційності цих витрат фактично понесеним судовим витратам, безпосередньо пов`язаним з розглядом справи, які визначені адвокатським бюро та оцінені судом, зокрема, з точки зору складності цієї справи та розумної необхідності цих судових витрат для даної справи. Адже саме розмір витрат, понесених відповідачем на фактично надані реальні та неминучі послуги на правничу допомогу, і саме з метою досягнення певного правового результату вирішення конфлікту сторін - відмови/часткової відмови позивачеві у позові, кореспондується з витратами, які має право відшкодувати на свою користь відповідач як судові витрати, понесені ним на сплату гонорару успіху, за рахунок позивача.

Таким чином, господарський суд, розподіляючи у даній справі витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу адвоката, виходить з того, що судові витрати ("гонорар успіху"), які за своєю суттю є додатковою оплатою за успішне завершення справи в суді до оплати за фактично надані послуги, про яку сторони Договору про надання правової допомоги не домовились у договорі про надання правової допомоги та не погодили її розміру, не можуть покладатись на сторону відповідно до процесуальних норм про розподіл судових витрат виходячи лише з гонорару успіху, який визначено сторонами цього Договору на власний розсуд, без одночасної оцінки його розміру всім критеріям судових витрат на правничу допомогу, які унормовані у главі 8 "Судові витрати" ГПК України, у їх сукупності, тобто, в даному випадку, за відсутності бази його нарахування - основного гонорару.

В контексті вищенаведеного суд також зазначає, що як в поданому клопотанні про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/12252/23, так і усних поясненнях в судовому засіданні по розгляду вказаного клопотання представником позивача не наведено критерії визначення саме такого гонорару, розмір якого є значним (150 000,00 грн.), та який позивач просить стягнути як винагороду за досягнення адвокатом позитивного результату для клієнта розгляду даної справи Господарським судом міста Києва (задоволення позову повністю або частково), у зв`язку з чим суд позбавлений можливості здійснити оцінку заявленого до стягнення гонорару успіху на предмет його пропорційності, необхідності, неминучості порівняно з основними витратами на правничу допомогу, розмір яких позивачем не визначено.

Додатково судом взято до уваги, проте не враховано як основний мотив для відхилення заявлених позивачем вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, юридичний статус відповідача - Громадської організації "СЛІДСТВО.ІНФО", який є добровільним об`єднанням фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема, економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів, та є неприбутковим, позаяк, як наголошує відповідач у письмових поясненнях від 26.09.2024 року, діяльність Громадської організації "Слідство. Інфо" фінансується за рахунок кількох донорських організацій, краудфандингових кампаній та пожертв небайдужих громадян (https://www.slidstvo.info/slidstvo_club/funding/ ), тобто у відповідача відсутній будь - який дохід для покриття надмірного тягаря витрат на правову допомогу, заявлених позивачем до стягнення у даній справі.

Також суд звертає увагу на правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17, згідно якого стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

При цьому, за висновками суду, наведені в клопотанні доводи позивача про те, що витрати на професійну правничу допомогу у вигляді «гонорару спіху» підлягають стягненню з відповідача за результатами ухвалення рішення суду на користь позивача відхиляються, оскільки, як уже зазначено вище, до складу витрат на надану професійну правничу допомогу у даній справі позивачем включено виключно «гонорар успіху», який, за висновками суду, є додатковою винагородою адвоката.

Окрім цього суд звертає увагу, що витрати на додаткову оплату "гонорар успіху" у розмірі 150 000,00 грн. не відповідають критерію розумності, оскільки не мають характеру необхідних, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача у співвідношенні з розміром заявлених до стягнення витрат та які достатньою мірою можуть бути співвіднесені із досягненням успішного результату, у зв`язку з чим їх відшкодування, з огляду на обставини даної справи, матиме надмірний характер.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані позивачем докази, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу та виходячи з мотивів, викладених судом вище, суд доходить висновку про недоведеність позивачем вимог про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 150 000,00 грн. гонорару успіху.

Як вказано колегією суддів касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 30.11.2020 року у справі № 922/2869/19, висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Відповідна правова позиція Верховного Суду викладена також у постанові від 11.11.2021 року у справі № 910/7520/20.

За таких обставин, з урахуванням вищенаведених висновків суду вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 150 000,00 грн. (додаткової оплати (гонорару успіху)) задоволенню не підлягають, оскільки протилежне у даному конкретному випадку не відповідатиме принципам пропорційності до предмету спору та справедливості.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/12252/23 відмовити повністю.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 11 листопада 2024 року.

Суддя А.М.Селівон