Рішення

від 13.11.2024 по справі 910/11291/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.11.2024Справа № 910/11291/24

За позовом Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЕНЕРГОПРОМ"

про стягнення 728 998,56 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

О.Ю. Піскунова

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "УКРНАФТА" (далі - позивач, ПАТ "УКРНАФТА") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЕНЕРГОПРОМ" (далі - відповідач, ТОВ "УКРЕНЕРГОПРОМ") про стягнення 728 998,56 грн. штрафу на підставі Договору купівлі-продажу №09/03/1032-МТР від 06.09.2022 (далі - Договір).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що всупереч умовам Договору відповідач здійснив поставку Товару з порушенням строків поставки, що відповідно до п. 6.9 Договору є підставою для сплати відповідачем штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2024 позовну заяву ПАТ "УКРНАФТА" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/11291/24, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/11291/24.

08.10.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" та 09.10.2024 зареєстровано у КП "Діловодство спеціалізованого суду" відзив на позовну заяву.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити у задоволені позову в повному обсязі. Відповідач стверджував, що поставка Товару Модульна котельня ТКУ 2000 (Установка котельна) у кількості 2 штуки була здійснена 17.12.2022 на склад вантажоотримувача, що підтверджується товарно-транспортними накладними №1612/1 від 16.12.2022 та №1612/2 від 16.12.2022 підписаними представником вантажоотримувача Будко В.А. Відповідач зазначив, що акт приймання-передачі за кількістю та якістю на дату поставки не складався. Також відповідач зазначив, що позивач вперше повідомив відповідача про виявлення недоліків при прийманні Товару та складений Акт №3818 листом №01/01/090/0312-02/08/334 від 30.06.2023. Однак на момент отримання листа відповідач вже усунув недоліки. Також відповідач послався зокрема, на форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Відповідач зауважив, що виникнення форс-мажорних обставин є підставою для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов`язань згідно п. 6.9. Договору.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позовну заяву і додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статтями 173, 174, 175, 264-269 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509, 655, 662, 663, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар (ч. 1 ст. 664 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

06.09.2022 між Публічним акціонерним товариством "УКРНАФТА" (далі - позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРЕНЕРГОПРОМ" (далі - відповідач, Продавець) укладено Договір купівлі-продажу №09/03/1032-МТР (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору у порядку та на умовах, визначених цим Договором, Продавець зобов`язується передати продукцію (далі - Товар) у власність Покупця, а Покупець прийняти Товар та сплатити за нього відповідну грошову суму.

Відповідно до п. 1.2 Договору асортимент, кількість, якість, вартість та інші характеристики Товару визначені в Додатках до цього Договору, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п. 5.1 Договору продавець зобов`язується передати Покупцю Товар у строк та на умовах, визначених цим Договором та відповідними Додатками до цього Договору.

Відповідно до п. 5.3 Договору датою постачання Товару вважається дата передачі його Покупцю у місці призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості, якщо інше не встановлено Додатками до Договору та/або Додатковими угодами.

Факт передачі Товару підтверджується підписаною Сторонами без зауважень видатковою накладною та/або відповідним Актом приймання-передачі Товару.

Право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця з дати підписання Покупцем без зауважень видаткової накладної та/або Акту приймання-передачі Товару.

Відповідно до п. 5.4 Договору Продавець зобов`язаний не менше ніж за 3 (три) робочих дні до запланованої дати відвантаження Товару в письмовій формі попередити Покупця про точну дату постачання Товару до місця призначення, якщо інше не вказано в Додатку до цього Договору. Повідомлення за підписом уповноваженої особи Продавця в сканованому вигляді (формат pdf) направляється на електронну адресу Покупця, вказану в п. 10.1.2 цього Договору.

Відповідно до п. 5.5 Договору відвантаження Товару проводиться лише після отримання письмового повідомлення Покупця про готовність до прийняття Товару.

Відповідно до п. 5.11 Договору по прибуттю Товару в кінцевий пункт призначення його прийом проводиться безпосередньо вантажоотримувачем з обов`язковим оформленням вантажоотримувачем Акту приймання по кількості та якості Товару.

Відповідно до п. 5.13 Договору у випадку виявлення невідповідності, недоліків, відхилень у комплектності, якості, асортименті, упаковці, маркуванні Товару, вказаним у цьому Договорі та/або у Додатках до цього Договору, Покупець вправі відмовитися від прийняття Товару, щодо якого виявлено невідповідність і вимагати від Продавця усунення виявлених недоліків. У такому разі Покупець або вантажоотримувач протягом 24 годин після виявлення такої невідповідності письмово повідомляє Продавця про виявлені недоліки. Продавець не пізніше 3 (трьох) робочих днів має повідомити про згоду з виявленими недоліками Товару та вказати строк їх усунення, який не може перевищувати 15 (п`ятнадцяти) робочих днів (якщо інше не узгоджено додатково) або направити свого представника для участі в прийманні Товару та складанні двостороннього Акту приймання-передачі по кількості та якості Товару, де фіксують виявлені недоліки та/або дефекти поставленого Товару, а також строк їх усунення, який не може перевищувати 15 (п`ятнадцяти) робочих днів (якщо інше не узгоджено додатково) з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі по кількості та якості Товару, та порядку усунення таких недоліків та/або дефектів, якщо інше не передбачено Додатками до Договору та/або Додатковими угодами. Усі витрати по усуненню недоліків та/або дефектів, у тому числі витрати на вивезення дефектного Товару з місця його знаходження та на доставку аналогічного Товару належної якості до того ж або іншого визначеного Покупцем місця, несе Покупець. Товар, від приймання якого відмовився Покупець, має бути вивезений Продавцем з місця його знаходження протягом 10 (десяти) робочих днів.

Відповідно до Додатку 1 до Договору Продавець зобов`язується поставити наступний товар: Модульна котельня ТКУ 2000 (Установка котельна) у кількості 2 штуки.

Відповідно до п. 1 Додатку 1 до Договору загальна вартість Товару, що поставляється по цьому Додатку, складає 7 289 985,60 грн (сім мільйонів двісті вісімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять грн 60 коп.), в т.ч. ПДВ - 1214997,60 грн.

Відповідно до п. 2 Додатку 1 до Договору умови оплати: 40% попередня оплата; 30% протягом 30 календарних після поставки всього товару та підписання акту приймання - передачі обладнання; 30% протягом 30 календарних днів після підписання актів виконаних робіт з монтажу та проведення пусконалагоджувальних робіт.

Відповідно до п. 3 Додатку 1 до Договору строк поставки: протягом 100 календарних днів з моменту отримання передоплати.

На виконання умов Договору позивач 09.09.2022 перерахував на рахунок відповідача попередню оплату, у передбаченому п. 2 Додатку 1 Договору розмірі, а саме 40% від загальної вартості Товару на суму 2 915 994,24 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією № 15559-П22 від 09.09.2022.

Отже, враховуючи умови п. 3 Додатку 1 до Договору поставка Товару мала бути здійснена у строк до 19.12.2022, що не заперечувалось відповідачем у відзиві.

Листом № 317/1 від 05.12.2022 (відповідно до п. 5.4. Договору) відповідач повідомив ПАТ "УКРНАФТА" про намір поставити Товар до 17.12.2022 та просив підтвердити дату поставки.

Листом-проханням № 318/1 від 06.12.2022 відповідач повідомив ПАТ "УКРНАФТА" про затримку поставки комплектації димових труб та деяких електронних компонентів та вказав кінцевий термін поставки 28.12.2022.

Позивач листом №01/01/09/17-02/02/2834 від 09.12.2022 підтвердив готовність отримати Товар відповідно до умов Договору в найкоротші терміни та зазначив, що для підписання Акту прийому-передачі відповідачем повинні бути виконані умови п.6.1 (за невиконання або неналежне виконання цього Договору Сторони несуть відповідальність у порядку та на умовах, що передбачені чинним законодавством України та цим Договором) та п.6.5 (якщо протягом гарантійного строку виявляться дефекти або невідповідність якості Товару Продавець зобов`язаний за свій рахунок усунути дефект або замінити Товар протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту повідомлення вантажоотримувачем чи Покупцем про дефекти або невідповідність якості Товару, що обумовлена цим Договором).

Додатково в даному листі позивач зазначив комплект поставки Товару відповідно до умов Договору:

- Блочно-модульна котельня - 2 шт., технічні характеристики відповідно Додатку №2, Додатку №3 до Договору, опитувальний лист №1/№2;

- Димова труба (самонесуча в каркасі) - 2 шт. (Додаток №2 до Договору);

- Регулятор тиску газу - 4 шт. (2 робочих + 2 резервних) згідно опитувального листа №2 до Договору.

Актом №3819 приймання-передачі продукції(товарів) за кількістю та якістю (на відповідальне зберігання) зафіксована фактична передача Товару 17.12.2022, що не заперечується відповідачем у відзиві. Однак, відповідно до даного Акту при отриманні товару виявлене наступне:

1. Установка котельна БМВКУ-2.0Г(Э) - 2 шт. (заводські номери відсутні, одна установка котельні механічно пошкоджена при транспортуванні, а саме: вхідні двері, петлі та частково пошкоджена обшивка котельні).

2. Відсутня технічно-супроводжувальна документація, яка зазначена у п. 6.1 Додатку 1 до Договору.

3. Димова труба (самонесуча в каркасі) - 2 шт. - Відсутні.

4. Регулятор тиску газу - 4 шт. - Відсутні.

5. Відсутні кабельні вводи для підключення кабелів живлення та приладів КІП - 2 шт.

Разом з тим, в даному Акті зазначено, що остаточне приймання буде здійснено по факту поставки всього Товару та надання пакету документів передбачених Договором з послідуючим виконанням шеф-монтажу, встановленням та підключенням обладнання до підведених комунікацій та проведення пусково-налагоджувальних робіт та оформленням відповідних Актів.

Листом №345 від 26.12.2022 (тобто після фактичної передачі Товару) відповідач повідомив ПАТ "УКРНАФТА" про намір поставити 10.01.2023 комплектації димових труб та металоконструкцій до димових труб, що є складовими ТКУ 2000 у кількості 2 шт., комплектацію КВПіА, комплектацію по електриці в повному обсязі, регулятори тиску (згідно опитувального листа) у кількості - 4 шт.

Згідно з Актом №3819 зауваження, які були перераховані в ньому, зняті 30.03.2023. Відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що усунув всі недоліки 30.03.2023.

Видатковою накладною № ВН-0000019 від 04.07.2023 та актом приймання-передачі товару від 06.07.2023, підписаними представниками позивача та відповідача, підтверджується поставка Товару саме 06.07.2023.

Відповідно до п. 2 Акту приймання-передачі Товару від 06.07.2023 підписання цього Акту Продавцем та Покупцем підтверджується факт поставки Товару на загальну суму 7 289 985,60 грн, відповідно до умов Договору №09/03/1032-МТР від 06.09.2022 та видаткової накладної №ВН-0000019 від 04.07.2023.

Датою постачання Товару вважається дата передачі його Покупцю у місці призначення без зауважень по кількості, комплексності та якості, якщо інше не встановлено Додатками до Договору та/або Додатковими угодами. Факт передачі Товару підтверджується підписаною Сторонами без зауважень видатковою накладною та/або відповідним Актом приймання-передачі Товару (5.3 Договору).

Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дані норми кореспондуються з приписами ст. 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом статей 546, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення зобов`язання (ч. 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України часники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ч. 2 ст. 216 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 6.1 Договору за невиконання або неналежне виконання цього Договору Сторони несуть відповідальність у порядку та на умовах, що передбачені чинним законодавством України та цим Договором.

Відповідно до п. 6.9 Договору за порушення строку постачання Товару, у тому числі викликане виявленням нестачі Товару або постачанням Товару, який не відповідає якості та комплектності, що обумовило необхідність заміни або додаткового постачання Товару у порядку, визначеному п. 5.12, п.5.13 Договору, Продавець сплачує Покупцю штраф у розмірі 7%, а в разі прострочення термінів поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 10% від вартості Товару не поставленого вчасно.

У зв`язку із порушенням строків поставки Товару, на підставі п. 6.9 Договору, позивачем було нараховано відповідачу штраф у розмірі 728 998,56 грн.

21.02.2024 позивач звернувся до відповідача із вимогою №01/01/13/10/20/02-02/01/17 від 21.02.2024 про сплату штрафу у розмірі 728 998,56 грн. Проте, така вимога була залишена відповідачем без задоволення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що Товар який відповідач зобов`язався поставити у строк до 19.12.2022, був поставлений відповідачем з порушенням строку поставки, а саме 06.07.2023. Отже, прострочення термінів поставки становить більше 30 календарних днів.

Враховуючи вищевикладені обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача штрафу на підставі п. 6.9 Договору за несвоєчасну поставку Товару у розмірі 728 998,56 грн.

Суд відхиляє пояснення відповідача щодо правової позиції Верховного Суду у складі палати Касаційного господарського суду у постанові від 04.06.2023 у справі 910/5352/21, оскільки предметом спору в даній справі № 910/11291/24 є встановлення обставин наявності або відсутності підстав для стягнення штрафу за прострочення строку поставки Товару.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 29.01.2021 у справі №922/51/20 звернув увагу та зазначив наступне:

« 8.12. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

8.13. У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

8.14. Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17 від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

8.16. Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

8.17. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

8.18. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

8.19. До того ж, Верховний Суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

8.20. Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

8.21. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

8.22. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Зокрема, у п. 53 рішення по справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява №387/03) ЄСПЛ вказано, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом»; тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Враховуючи наведені сторонами докази та встановлені на їх підставі обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що подані позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог докази є більш вірогідними, ніж докази подані відповідачем на їх спростування. Факт порушення відповідачем умов Договору (прострочення поставки Товару на строк більше, ніж 30 днів) підтверджується листами, наявними в матеріалах справи та не спростовується відповідачем.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів учасників справи була ретельно досліджена судом, проте висновків суду стосовно наявності прострочення виконання зобов`язань відповідачем на строк більше 30 календарних днів та обгрунтованості позовних вимог про стягнення 728 998,56 грн не спростовує.

Відповідач вказує на безпідставність вимог позивача про стягнення штрафу з огляду на дію форс-мажорних обставин.

Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За змістом частини 2 статті 218 ГК України суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 ЦК України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд в постанові від 25 січня 2022 року № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Згідно з п. 7.2 Договору Сторона, виконанню зобов`язань за цим Договором якої перешкоджають обставини форс-мажору, повинна не пізніше 7 (семи) календарних днів повідомити іншу Сторону про початок та припинення дії таких обставин на виконання обов`язків за цим Договором.

Водночас, пунктом 7.3 Договору передбачено, що Сторона, яка посилається на обставини форс-мажору, повинна довести наявність таких обставин. Належним доказом наявності таких обставин і їх тривалості є документи, видані Торгово-промисловою палатою України (регіональною палатою), іншими відповідними органами чи організаціями в Україні, уповноваженими посвідчувати відповідні факти.

Пунктом 7.4 Договору встановлено, що якщо форс-мажорні обставини тривають більше 1 (одного) місяця, будь-яка зі Сторін має право відмовитись від подальшого виконання цього Договору (відповідного Додатку) за умови попереднього письмового повідомлення іншої Сторони не пізніше ніж за 10 (десять) днів до дати припинення Договору (скасування Додатку). У такому випадку Сторони повинні здійснити відповідний взаєморозрахунок згідно з умовами цього Договору за фактично переданий Товар.

Згідно з ч. 1 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Отже, тільки відповідний сертифікат торгово-промислової палати є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії.

Відповідно до Сертифікату Сумської торгово-промислової палати №5900-24-1859 від 07.10.2024, у відповідача відсутні можливості здійснити поставку модульних котелень ТКУ 2000 (Установка котельна) у кількості 2 штук у повній комплектації і відповідності до Договору купівлі продажу від 06.09.2022 №09/03/1032-МТР у строк до 19.12.2022 у зв`язку з оголошенням простою на виробничій ділянці "Видубичі" внаслідок непередбачуваної масованої ракетної атаки об`єктів енергетичної інфраструктури та тривалої відсутності електро-, водо- та теплопостачання на території орендованого виробничого приміщення.

Додатково відповідач це підтверджує Наказом ТОВ "УКРЕНЕРГОПРОМ" №45-1 від 29.11.2022 "Про оголошення простою на виробничій ділянці "Видубичі" та Наказом ТОВ "УКРЕНЕРГОПРОМ" №09/1 від 29.03.2023 "Про припинення простою на виробничій ділянці "Видубичі".

Однак, документами зібраними в матеріалах справи, спростовуються висновки, викладені в Сертифікаті №5900-24-1859 про форс-мажорні обставини, а саме: здійснення поставки Модульної котельні ТКУ 2000 в період простою 17.12.2022, що не заперечує у відзиві відповідач, а також намір поставити комплектуючі 10.01.2023, що підтверджується листом №345 від 26.12.2022, який надав суду відповідач до відзиву.

З огляду на наведене, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами у розумінні ст. 76, 77 ГПК України існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по Договору, які б були підставою для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання за Договором.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази в порядку ст. 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача 728 998,56 грн штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору у розмірі 10 934,98 грн. Також позивачем зазначено, що розрахунок судових витрат на правничу допомогу буде подано відповідно до ч. 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, який складається з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн. Також відповідачем зазначено, що докази таких витрат будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом першої інстанції відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, отже розмір судового збору, що підлягає сплаті, підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 8747,98 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як вбачається з платіжної інструкції №31972УГ24 від 12.06.2024, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 10 934,98 грн, тобто внесено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом (8747,98 грн). З клопотанням про повернення зайво сплаченої суми судового збору позивач не звертався.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

3 огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 8747,98 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 88, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЕНЕРГОПРОМ" (Україна, 03170, місто Київ, вул. Збруцька, будинок 2, 2-й поверх; ідентифікаційний код 32589733) на користь Публічного акціонерного товариства "УКРНАФТА" (Україна, 04053, місто Київ, ПРОВУЛОК НЕСТОРІВСЬКИЙ, будинок 3-5; ідентифікаційний код 00135390) 728 998, 56 грн (сімсот двадцять вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім гривень 56 коп.) штрафу, 8 747,98 грн (вісім тисяч сімсот сорок сім гривень 98 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.

Повне рішення складено 13.11.2024.

Суддя Оксана ГУМЕГА