Ухвала

від 08.11.2024 по справі 295/12011/23

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/12011/23

6/295/313/24

УХВАЛА

08.11.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира

головуючий суддя Чішман Л.М.,

секретар судового засідання Лайчук В.В.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про визнання судового наказу як виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення судового збору, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просить визнати судовий наказ №295/12011/23 від 25.09.2023 року як виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення судового збору, посилаючись на Закон України «Про судовий збір», ст. 432 ЦПК України. В обгрунтування заяви зазначила, що є особою з інвалідністю 2 групи.

Сторони в судове засідання 08.11.2024 не з"явились, заявник подала заяву про розгляд заяви без її участі.

Судом встановлено, що 25.09.2024 в справі № 295/12011/23 судом видано наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирська обласна енергопостачальна компанія» заборгованість за спожиту електричну енергію за період з 01.02.2022 року по 01.08.2023 року в розмірі 2521, 20 грн. та судового збору в сумі 268, 40 грн.

Відповідно до статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Частина 3 ст. 432 ЦПК України передбачає, що суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. Тобто, вказані положення встановлюють скорочений строк розгляду заяви та прямо передбачають, що неявка учасників (з будь-яких причин) не є перешкодою для її розгляду. Крім цього, в силу ч. ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, серед іншого, розумність строків розгляду справи судом (п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України). Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. Статтею 173 ЦПК України визначено, що суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, в порядку визначеному ст. 432 ЦПК України. Відповідно до ч. 2 ст.160 ЦПК України із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судом встановлено, що 25.09.2023 Богунським районним судом м.Житомира видано наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирська обласна енергопостачальна компанія» заборгованості за спожиту електричну енергію за період з 01.02.2022 року по 01.08.2023 року в розмірі 2521, 20 грн. та стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житомирська обласна енергопостачальна компанія» в сумі 268, 40 грн. ОСОБА_1 є особою з інвалідністю, що підтверджується довідкою МСЕ серії 218-А3 № 158078 та пенсійним посвідченням ОСОБА_1 . Судовий збір збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом (ч. 1 ст. 1 Закону України "Про судовий збір"). Правові засади справляння судового збору, його об`єкти та розміри, порядок сплати та звільнення від його сплати врегульовано згаданим Законом України "Про судовий збір". Водночас у ст. 5 Закону України "Про судовий збір" визначено пільговиків, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. Такими пільговиками, зокрема, є особи з інвалідністю I та II груп, (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір"). Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Однією із засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є верховенство права. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина 1 статті 8 Конституції України). Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін. Так, Європейська комісія "За демократію через право" (Венеціанська комісія) на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року у Доповіді "Верховенство права" вказала, що основними критеріями розуміння верховенства права є, зокрема: доступність закону (закон має бути зрозумілим, чітким та передбачуваним); питання юридичних прав мають бути вирішені нормами права, а не на основі дискреції; рівність перед законом; влада має здійснюватися у правомірний, справедливий та розумний спосіб; елементами верховенства права є: законність, включаючи прозорий, підзвітний та демократичний процес введення в дію приписів права; юридична визначеність; заборона свавілля; рівність перед законом. Європейський суд з прав людини розкриває зміст принципу верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу. Однією з таких вимог є вимога про якість закону: по-перше, закон повинен бути доступним особі, по-друге, він має бути передбачуваним, по-третє, закон повинен відповідати всім іншим вимогам верховенства права. Окрім цього, практикою ЄСПЛ визначено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд може застосовувати закон, що регулює подібні правовідносини, а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права. Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп вбачається, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Суд враховує, що одним із проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом. За змістом п. п. 4, 5 ч. 1 статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу, зокрема про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості. Згідно ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, проте наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом. Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов`язку), зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо. При цьому, словосполучення "або з інших причин" стосується саме відсутності( звільнення) обов`язку боржника, який підлягає виконанню. Звертаючись до суду із заявою про визнання виконавчого документа - судового наказу таким, що не підлягає виконанню, заявник посилався на те, що є особою з інвалідністю 2 групи. Згідно зі статтями 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Стороною заявниці (боржника) надано докази, що звільняють останню від сплати судового збору. У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження. Суд також бере до увагу, що за змістом ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що інвалідність 2 групи у боржника є підставою для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Вказані обставини та наявні у справі докази стороною стягувача не спростовані. З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 звільненна від сплати судового збору та судовий наказ в цій частині слід визнати таким, що не підлягає виконанню. Керуючись ст. ст. 160, 173, 352-354, 432 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про визнання таким, що не підлягає виконанню, судового наказу Богунського районного суду м. Житомира від 25.09.2023 року у справі № 295/12011/23 в частині стягнення судового збору задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, судовий наказ Богунського районного суду м. Житомира від 25.09.2023 року у справі № 295/12011/23 в частині стягнення судового збору .

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Л.М.Чішман