Рішення

від 31.10.2024 по справі 279/1987/24

КОРОСТЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/1987/24

Провадження № 2/279/993/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі судді Шульги О.М., з секретарем Райвахівською Л.В., розглянувши у приміщенні суду в м.Коростені цивільну справу № 279/1987/24 за позовом ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Дубенчук Михайло Вікторович, до Виконавчого комітету Коростенської міськоїради Житомирськоїобласті про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому зазначила,що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати, спадкодавець за заповітом ОСОБА_2 .

Після смерті спадкодавця відкрилася спадщина, на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , що належав померлій, згідно записів в погосподарській книзі за 2001-2995 роки, особовий рахунок НОМЕР_1 , рік забудови 1974.

У встановленому законом порядку, вона спадщину прийняла спільною реєстрацією та проживанням, в силу ст. 1268 ЦК України, наслідком, чого нотаріусом Коростенської районної нотаріальної контори заведено спадкову справу № 384/2004.

Тобто, у відповідності до чинного, на момент виникнення правовідносин, законодавства України, вона після смерті спадкодавця спадщину прийняла у встановленому законом порядку, не відмовилась від прийняття спадщини, інтересу до спадкового майна не втратила, є зареєстрованою та проживає в спадковому будинку, утримує його та сплачує комунальні послуги.

Щодо належності спадкодавцю на момент його смерті об`єкту спадкування та неможливості оформити право на спадщину в органах нотаріату зазначає наступне.

Вказаний будинок було побудовано, але спадкодавцем не було належним чином оформлено право власності на будинок, та не отримано відповідних документів, які б посвідчували це право, оскільки первинна реєстрація права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 у встановленому порядку проведена не була, оскільки реєстрація будинків органами БТІ на той час проводилося лише у містах і селищах міського типу, що було передбачено інструкцією від 31.01.1966 року Міністерства комунального господарства РСР «Про порядок реєстрації домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР». Тобто, зазначений будинок в органах МБТІ зареєстрований не був, так як законодавством, яке було чинним на той час, не було передбачено реєстрацію в сільській місцевості нерухомого майна органами БТІ тому, відповідно до норм чинного законодавства, наведених вище, у позивача виникла необхідність звернутися до суду для встановлення свого права власності на вказаний житловий будинок.

Нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено. Нотаріус свою відмову мотивовував тим, що відповідно до п.4.14 Глави 10 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус вимагає крім правовстановлюючого документу: витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно.

У зв`язку з цим, на даний час створилась правова ситуація, що унеможливлює оформити спадщину у позасудовому порядку, тому просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за заповітом право власності на спадкове майно у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , що залишилися після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Сторони письмово повідомили про можливість розгляду справи у їх відсутності.

У зв`язку з наведеним, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наступне:

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 77 років в с.Злобичі, Коростенського району, Житомирської області померла ОСОБА_2 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 виданим 12.05.2004 року.

З довідки виданої старостою Холосненського старостинського округу виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області Лангер В. №262/19-13 від 13.09.2023 року слідує, що ОСОБА_2 , 1926 року народження, була зареєстрована та постійно проживала на момент смерті, тобто станом на 11.05.2004 року, за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з померлою за вищевказаною адресою були зареєстровані та проживали: дочка ОСОБА_1 , 1960 року народження; зять ОСОБА_3 , 1964 року народження; онука ОСОБА_4 , 1991 року народження. Довідка видана згідно запису в погосподарській книзі с.Злобичі №2 за 2001-2005 роки, номер особового рахунку НОМЕР_1 .

З виписки з погосподарської книги виданої старостою Холосненського старостинського округу виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області Лангер В. за №263/19-13 від 10.07.2023 року слідує, що згідно запису в погосподарській книзі с.Злобичі №2 за 2001-2005 роки, номер особового рахунку НОМЕР_1 , житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві особистої власності ОСОБА_2 , 1926 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рік забудови будинку 1947 року, матеріал стін дерево, матеріал покрівлі шифер. Загальна площа 42 м.кв.; житлова площа 28 м.кв.

За життя ОСОБА_2 склала заповіт, який посвідчено 23.01.2003 року секретарем Холосненської сільської ради Коростенського району Білощицькою О.М. та зареєстровано в реєстрі за №1.

Зі змісту заповіту слідує, що ОСОБА_2 вказала своїм спадкоємцем ОСОБА_1 , якій заповіла все належне майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося і взагалі, все те, що буде їй належати на день смерті та на що вона за Законом матиме право.

Інформація про те, що вказаний заповіт було оспорено або скасовано в справі відсутня.

Частиною 1 ст. 1268, ч.1 ст.1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно вимог частини 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до листа державного нотаріуса Другої коростенської державної нотаріальної контори Житомирської області Кобилинської О.С. від 30 грудня 2023 року №785/02-14 спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 прийняла ОСОБА_1 , і на підставі її заяви про прийняття спадщини 27 жовтня 2004 року заведено спадкову справу №384/2004.

З матеріалів вказаної спадкової справи слідує, що на ім`я ОСОБА_1 видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки, на майновий пай та грошові заощадження.

У видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , відмовлено, що слідує зі змісту листа нотаріуса від 30.12.2023 року за №785/02-14.

Підставою відмови зазначено відсутність документів, які б підтверджували право власності спадкодавця на вищевказаний житловий будинок.

Державна реєстрація права власності на вказаний житловий будинок станом на 29.12.2012 року не проводилась, про що свідчить інформаційна довідка №410 від 22.08.2023 року видана начальником КП «Коростенське МБТІ».

З технічного паспорту, виготовленого Коростенським МБТІ слідує, що інвентаризація житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 проводилась КП «Коростенське МБТІ» 22.08.2023 року.

На час розгляду справи можливість державної реєстрації втрачена.

З роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, викладених у Інформаційному листі від 16.05.2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування слідує, що державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 року №56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01.07.2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність).

Ураховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Враховуючи те, що позивачем надано суду копію листа нотаріуса, яким відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом і надано роз`яснення щодо підстав відмови, чим позивач підтвердила неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину в органах нотаріату, факт належності спадкового майна спадкодавцю позивача ніким не оспорено та не спростовано, тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4,12,19,247,258,259,265,268,273,354,355 ЦПК України, ст.ст.1217, 1223, 1268, 1269, 1270, 1296 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня його вручення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони та учасники:

Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий 11.11.1998 року Коростенським МРВ УМВС України в Житомирській області, РНОКПП НОМЕР_4 .

Представник позивача адвокат Дубенчук Михайло Вікторович, місце знаходження: АДРЕСА_3 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЖТ №001122 від 31.10.2019 року.

Відповідач Виконавчий комітет Коростенської міської ради Житомирської області, місце знаходження: 11501, м. Коростень, вул. Грушевського, 22, Житомирська обл., код ЄДРПОУ 13576977.

Суддя: О.М.Шульга