Рішення

від 13.11.2024 по справі 910/11000/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.11.2024Справа № 910/11000/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕР-АЕС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Тех-Новація"

про стягнення 51 416,13 грн.,

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕР-АЕС" (далі - позивач, Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Тех-Новація" (далі - відповідач, Компанія) про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 51 416,13 грн., з яких: 46 683,38 грн. - основний борг за укладеним між сторонами 19.02.2024 року договором оренди нежитлового приміщення № 4/02.24-О, 3 472,61 грн. - пеня, 868,62 грн. - інфляційні втрати, 391,52 грн. - 3 % річних.

Ухвалою від 13.09.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/11000/24, вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також встановив відповідачу строк на подання відзиву - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

За умовами частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частини 5 статті 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З огляду на викладене, копія ухвали суду від 13.09.2024 року про відкриття провадження у справі № 910/11000/24 у порядку, визначеному законом, була надіслана судом в електронній формі шляхом надсилання її до електронного кабінету Компанії, та доставлена останній 13.09.2024 року о 18:21 год. Наведені обставини підтверджуються наявним у матеріалах справи повідомленням про доставку означеного електронного листа.

Дата отримання судом інформації про доставку означеного документа в кабінет ЕС відповідача - 14.09.2024 року о 10:13 год.

За умовами пункту 2 абзацу 1 частини 6, абзацу 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 13.09.2024 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19.02.2024 року між Товариством (орендодавець) та Компанією (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 4/02.24-О (далі - Договір), за умовами якого орендодавець зобов`язався у порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати, а орендар - прийняти у строкове платне користування приміщення з характеристиками, наведеними у розділі 2 цього Договору (об`єкт оренди), та своєчасно сплачувати орендодавцю встановлену цим Договором орендну плату, відшкодування комунальних та експлуатаційних послуг.

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін, а також скріплений печатками наведених суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 1.2 Договору об`єкт оренди передається орендарю для здійснення ним господарської діяльності, а саме для використання як виробничо-складського приміщення.

За умовами пункту 2.1 наведеного правочину об`єктом оренди є нежитлові приміщення загальною площею 104,8 м2, балансовою вартістю 156 010,52 грн. на дату укладення Договору, що розташовані за адресою: 04071, місто Київ, провулок Електриків, 17 (комора на території ТЕЦ-2 (літ. П)), та складаються з нежитлового приміщення 5 площею 104,8 м2.

Згідно з пунктом 3.1 Договору об`єкт оренди повинен бути переданий орендодавцем та прийнятий орендарем 01.03.2024 року, що оформляється відповідним актом приймання-передавання (далі - Акт). Орендар зобов`язується сплатити орендодавцю орендну плату та відшкодування експлуатаційних послуг за останній місяць строку оренди впродовж 5 (п`яти) календарних днів з моменту підписання Договору. Орендна плата та відшкодування експлуатаційних послуг за перший місяць строку оренди сплачується орендарем згідно пункту 5.5 Договору. З моменту підписання Акту починається обчислення строку оренди за цим Договором, якщо інше не визначено Договором, та закінчується на дату спливу строку оренди. Строк оренди відповідно до умов даного Договору становить 12 місяців. В Акті зазначається стан об`єкта оренди на дату прийняття та стан і перелік майна, яке передається орендарю.

Судом встановлено, що за Актом від 01.03.2024 року позивач передав, а відповідач прийняв в оренду у належному технічному та санітарному стані нежитлові приміщення загальною площею 104,8 м2, балансовою вартістю 156 010,52 грн. на дату укладення Договору, що розташовані за адресою: 04071, місто Київ, провулок Електриків, 17 (комора на території ТЕЦ-2 (літ. П)), та складаються з нежитлового приміщення 5 площею 104,8 м2.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 Договору за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розмір якої за базовий місяць становить 7 912,40 грн., крім того ПДВ 1 582,48 грн., всього: 9 494,88 грн., згідно з розрахунком, який є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток 1). Вартість відшкодування експлуатаційних послуг за місяць становить: 4 663,60 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 932,72 грн., всього: 5 596,32 грн., згідно з розрахунком, який є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток 1). Незалежно від того, як це визначено іншими умовами даного Договору, орендар зобов`язаний сплатити орендну плату та відшкодування експлуатаційних послуг за останній місяць строку оренди протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня підписання сторонами даного Договору.

Згідно з пунктом 5.3 цієї угоди розмір орендної плати та розмір відшкодування експлуатаційних послуг за перший і останній місяці строку оренди визначається відповідно до положень даного Договору і вказується в рахунку, який направляється орендодавцем орендарю.

За умовами пунктів 5.5, 5.6 Договору орендна плата та відшкодування експлуатаційних послуг нараховується орендодавцем і сплачується орендарем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа поточного місяця. У разі, якщо 15 (п`ятнадцяте) число поточного місяця припадає на вихідний або святковий день, орендна плата та відшкодування експлуатаційних послуг сплачується орендарем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця не пізніше першого за ним робочого дня.

Розмір орендної плати та розмір відшкодування експлуатаційних послуг за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати та розміру відшкодування експлуатаційних послуг за попередній місяць на офіційно оприлюднений індекс інфляції за попередній місяць. У разі, якщо індекс інфляції нижчий 100 %, коригування плати на індекс інфляції не здійснюється.

Пунктом 5.7 Договору передбачено, що орендодавцем оформлюється факт надання комунальних та експлуатаційних послуг Актом про надання послуг, який є підтвердженням наданих послуг. У разі, якщо орендар протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання акту про надання послуг його не підписав та не повернув орендодавцю або не надав йому в 3-денний строк мотивовані заперечення у письмовій формі, послуги вважається наданими орендодавцем належним чином та в повному обсязі.

За змістом пунктів 14.1, 14.9 Договору останній вступає в силу з моменту його підписання і діє до 28.02.2025 року. Чинність цього Договору припиняється внаслідок, зокрема, односторонньої відмови від Договору у повному обсязі або частково.

Про належне виконання орендодавцем своїх зобов`язань за Договором свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення орендодавцем відповідних зобов`язань за цією угодою.

Проте судом встановлено, що орендар - Компанія протягом лютого-вересня 2024 року належним чином своїх зобов`язань за Договором не виконав, обумовлені означеним правочином платежі у повному обсязі не оплатив, перерахувавши Товариству лише 15 091,20 грн. за платіжною інструкцією від 10.04.2024 року № 8 (з призначенням платежу: "Оплата за оренду приміщення за останній місяць та відшкодування експлуатаційних послуг зг. рах. № 88 від 04.03.24р., у т.ч. ПДВ 20 % = 2 515,20 грн."), 15 091,20 грн. за платіжною інструкцією від 10.04.2024 року № 9 (з призначенням платежу: "Оплата за оренду приміщення за березень 2024 р. та відшкодування експлуатаційних послуг зг. рах. № 87 від 04.03.24р., у т.ч. ПДВ 20 % = 2 515,20 грн.") та 15 166,66 грн. за платіжною інструкцією від 24.05.2024 року № 21 (з призначенням платежу: "Оплата за оренду приміщення за квітень 2024 р. та відшкодування експлуатаційних послуг зг. рах. № 193 від 10.04.24р., у т.ч. ПДВ 20 % = 2 527,78 грн."), заборгувавши таким чином Товариству 46 683,38 грн.

У матеріалах справи також наявний адресований позивачу лист Компанії від 17.07.2024 року № 1707-1, в якому остання визнала факт прострочення оплати орендних платежів за Договором та гарантувала погашення відповідної заборгованості до 29.07.2024 року.

У позовній заяві Товариство посилалося на те, що наявна у відповідача заборгованість зі сплати орендних платежів останнім погашена не була. Листом від 28.08.2024 року № 26/08 Товариство направило на адресу орендаря вимогу про підписання актів надання послуг за Договором, до якої орендодавець долучив відповідні акти від 31.03.2024 року № 109 на суму 15 091,20 грн., від 30.04.2024 року № 188 на суму 15 166,66 грн., від 30.04.2024 року № 213 на суму 40,43 грн., від 31.05.2024 року № 244 на суму 15 196,98 грн., від 30.06.2024 року № 297 на суму 15 288,17 грн., від 31.07.2024 року № 352 на суму 15 624,50 грн. та від 31.08.2024 року № 406 на суму 15 624,50 грн. Однак, відповідач не підписав наведені акти, а також не надав Товариству в 3-денний строк мотивовані заперечення проти підписання вказаних актів у письмовій формі.

Слід зазначити, що за умовами пункту 4.3 Договору у разі наявності у орендаря заборгованості зі сплати орендної плати та/або заборгованості з відшкодування вартості комунальних та експлуатаційних послуг більш ніж 10 (десять) календарних днів, орендодавець має право в односторонньому порядку розірвати Договір, а орендар зобов`язаний звільнити об`єкт оренди з виконанням умов пункту 4.4 цього Договору протягом 10 календарних днів з моменту письмового повідомлення орендаря орендодавцем про одностороннє розірвання Договору.

Зважаючи на наявність у Компанії заборгованості з орендних платежів, а також враховуючи вищевказані положення Договору, листом від 22.08.2024 року № 25/08 Товариство звернулося до Компанії з повідомленням про розірвання Договору з 01.09.2024 року. На підтвердження факту направлення цього листа на адресу відповідача орендодавець надав суду копію відповідного фіскального чека від 22.08.2024 року (номер відправлення 0407601377660).

Оскільки відповідач всупереч умовам Договору у повному обсязі не сплатив передбачену цим правочином суму орендної плати за користування орендованим майном, у зв`язку з чим за Компанією утворився борг у розмірі 46 683,38 грн., Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з означеним позовом про стягнення цієї суми заборгованості, а також штрафних санкцій та компенсаційних виплат, нарахованих внаслідок несвоєчасного проведення орендарем розрахунків.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з урахуванням такого.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

За змістом частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як єдині майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Згідно з частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями частин 1 та 2 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

З огляду на вищенаведене, а також враховуючи не спростований Компанією факт неналежного виконання нею обов`язків з оплати позивачу орендних платежів за Договором, внаслідок чого за орендарем утворилася заборгованість у розмірі 46 683,38 грн., суд дійшов висновку про обґрунтованість відповідних вимог Товариства та наявність правових підстав для стягнення з Компанії на користь позивача наведеної суми боргу.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, позивач просив суд стягнути з відповідача 3 472,61 грн. пені, нарахованої на відповідні суми основного боргу за Договором за загальний період з 16.03.2024 року по 31.08.2024 року згідно з наданим позивачем розрахунком.

За частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно зі статтями 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, відповідно до пункту 11.7 Договору у випадку несвоєчасної сплати платежів, передбачених цим Договором, орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше від розміру, встановленого законодавством України за весь період прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, суд встановив, що такий розрахунок є арифметично правильним та таким, що відповідає приписам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимоги Товариства до відповідача про стягнення 3 472,61 грн. пені, нарахованої за порушення зобов`язання за Договором, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за Договором, позивач просив суд стягнути з відповідача 391,52 грн. 3 % річних, нарахованих на відповідні суми основного боргу за Договором за загальний період з 16.03.2024 року по 31.08.2024 року, а також 868,62 грн. інфляційних втрат, нарахованих протягом відповідних періодів на ці суми боргу згідно з наданим Товариством розрахунком.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

При перевірці наданого позивачем розрахунку вищенаведених компенсаційних виплат суд встановив, що такий розрахунок не перевищує розрахунку, здійсненого судом.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з Компанії 868,62 грн. інфляційних втрат і 391,52 грн. 3 % річних.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Ці положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони).

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження повної та вчасної сплати спірних сум заборгованості.

За таких обставин, оскільки, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе грошові обов`язки за укладеним з Товариством Договором, позовні вимоги підлягають задоволенню, з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Тех-Новація" (04108, місто Київ, проспект Правди, будинок 31-А; код ЄДРПОУ 41718897) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕР-АЕС" (04071, місто Київ, провулок Електриків, будинок 15; код ЄДРПОУ 40598297) 46 683 (сорок шість тисяч шістсот вісімдесят три) грн. 38 коп. основного боргу, 3 472 (три тисячі чотириста сімдесят дві) грн. 61 коп. пені, 391 (триста дев`яносто одну) грн. 52 коп. 3 % річних, 868 (вісімсот шістдесят вісім) грн. 62 коп. інфляційних втрат; а також 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 13.11.2024 року.

Суддя В.С. Ломака