Рішення

від 30.10.2024 по справі 910/9351/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2024Справа № 910/9351/24Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СМІЛАЕНЕРГОПРОМТРАНС»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

про стягнення 776 006,80 грн,

Представники сторін:

від позивача: Самофал В.І.,

від відповідача: Фартушна В.Л.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СМІЛАЕНЕРГОПРОМТРАНС» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 776 006,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 6323/02 від 17.08.2010 та вимог Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, в частині здійснення повного та своєчасного розрахунку за продану у лютому та липні 2023 року електроенергію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2024 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

07.08.2024 до суду через систему Електронний Суд від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9351/24, підготовче засідання призначено на 18.09.2024; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.

21.08.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

22.08.2024 через систему Електронний Суд від позивача надійшла відповідь на відзив.

18.09.2024 до суду через систему Електронний Суд від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

В підготовче засідання 18.09.2024 з`явилися представники сторін.

Враховуючи, що судом здійснено всі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 30.10.2024.

В судове засідання 30.10.2024 з`явилися представники сторін, які надали суду свої пояснення/заперечення по суті позовних вимог.

Так, представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити. Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, просив в позові відмовити.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 30.10.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17.08.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Смілаенергопромтранс» та Державним підприємством «Енергоринок» укладено Договір № 6323/02 (надалі - Договір).

30.06.2019 з метою реалізації Закону України «Про ринок електричної енергії» в частині правонаступництва гарантованого покупця за договором купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим тарифом між Державним підприємством «Енергоринок» та виробником електричної енергії між ДП «Енергоринок», ДП «Гарантований покупець» та ТОВ «Смілаенергопромтранс» укладена Додаткова угода № 197/01 до Договору, згідно пункту 10 якої вона набирає чинності з 01.07.2019.

Згідно з п. 1 додаткової угоди від 30.06.2019 № 197/01 сторони дійшли згоди в преамбулі Договору слова «Державне підприємство «Енергоринок», що діє на підставі ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії від 18.01.2012 № 579645 та має статус платника податку на прибуток на загальних умовах» замінити на слова «Державне підприємство «Гарантований покупець» (надалі - Гарантований покупець), що діє на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності зі здійснення функцій гарантованого покупця».

В подальшому укладено низку додаткових угод до Договору, а саме від 28.12.2019 № 1873/07, від 05.05.2020 № 1350/01/20, від 26.02.2021 № 982/01/21, від 25.05.2023 № 1369/07/23, від 12.02.2024 № 1893/07/24.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача за даним позовом заборгованість за продаж електричної енергії за лютий, липень 2023 року у зв`язку з чим застосовуються відповідна редакція договору, яка діяла в цей період.

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).

За п. 2.1. Договору сторони визнають свої зобов`язання згідно з Законами України «Про ринок електричної енергії», Порядком, Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307, Правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 308 та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.

Відповідно до підпунктів 3.1-3.3 Договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюється згідно з главою 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Таким чином, порядок розрахунків регульований Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641.

При цьому, відповідно до п. 4.1. Договору продавець за «зеленим» тарифом має право вимагати від Гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції.

За положеннями п. 4.5. Договору Гарантований покупець зобов`язаний, зокрема, купувати у продавця за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію.

У п. 7.4 Договору сторони також вказали, якщо продавець за "зеленим" тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та Регулятором уже встановлено йому "зелений" тариф і продавець за "зеленим" тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01 січня 2030 року).

Позивач зазначає, що ним на виконання умов Договору продано відповідачу електричну енергію за «зеленим» тарифом, зокрема, протягом лютого та липня 2023 року, на підтвердження чого надано:

Акт купівлі-продажу електроенергії від 28.02.2023 за період лютий 2023 року на суму 12 618 160,68 грн;

Акт купівлі-продажу електроенергії від 31.07.2023 за період липень 2023 року на суму 18 610 052,56 грн.

При цьому, за електроенергію, придбану в лютому 2023 року, відповідач сплатив 11 979 596,74 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 15.02.2023 № 278 914, від 24.02.2023 № 280 080, від 28.02.2023 № 281 010, від 06.05.2023 № 362 144. Залишок заборгованості за лютий 2023 року становить 638 563,94 грн.

За придбану у липні 2023 року електроенергію відповідачем сплачено коштів у загальному розмірі 18 498 863,97 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 17.07.2023 № 17/07/2023302 424/00000/9, від 25.07.2023 № 25/07/2023303 381/00000/9, від 31.07.2023 № 31/07/2023304 368/00000/7, від 06.05.2024 № 362 821. Залишок заборгованості за липень 2023 року становить 111 188,59 грн.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначає, що станом на день подання даного позову заборгованість відповідача за Договором за продану у лютому та липні 2023 року електроенергію складає 749 752,53 грн, яка останнім в установлені строки не була сплачена та яку, відповідно, заявлено позивачем до стягнення за цим позовом. Крім того, за прострочення відповідачем взятих на себе зобов`язань позивач нарахував та просить стягнути з відповідача також 3% річних у розмірі 5 162,23 грн та інфляційні втрати у розмірі 21 092,04 грн.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що позивачем не було враховано, що при вирішенні питання щодо розміру заборгованості відповідача слід керуватися нормативно-правовими актами, які встановлювали та встановлюють регуляторні механізми щодо розміру розподілу грошових коштів у ці періоди. Такими актами, на переконання відповідача, є наказ Міненерго № 140 від 28.03.2022 (надалі - наказ № 140), який втратив чинність на підставі наказу № 221 від 05.07.2022 та наказ № 206 від 15.06.2022 (надалі - наказ № 206). Відтак, відповідач вважає, що ним не порушено умов Договору, а відповідні розрахунки з позивачем здійснюються ним належним чином та з урахуванням регуляторних актів щодо обсягу оплати електричної енергії, поставленої у лютому та липні 2023 року. При цьому, за доводами відповідача, позивачем не було враховано, що з 26.01.2024 Порядок № 641 діє у новій редакції, у якій було змінено порядок розрахунків за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом електричну енергію, у зв`язку з чим невірно визначено період прострочення виконання грошових зобов`язань відповідачем.

Також відповідач заперечує щодо нарахування та стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат, вважає, що наявні всі підстави для звільнення його від сплати вказаних нарахувань в силу приписів ст. 617 Цивільного кодексу України та положень пунктів 5.1., 5.2. Договору, а також з огляду на важкий фінансовий стан підприємства. Водночас, відповідач вказує, що суд не позбавлений права на зменшення заявлених на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нарахувань, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 902/417/18 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2022 у справі № 910/4918/22. Так, відповідач просив зменшити заявлені до стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат до 1 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії (двосторонній договір).

Згідно з ч. 1 ст. 66 Закону України «Про ринок електричної енергії» Купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець, оператори установок зберігання енергії та споживачі.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором енергопостачання.

Частиною 1 ст. 275 ГК України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ч. 2 ст. 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, а згідно з приписами ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (частини 6, 7 ст. 276 ГК України).

Нормами ч. 2 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця.

Частиною 3 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що купівля-продаж такої електричної енергії за «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено «зелений» тариф, та гарантованим покупцем.

Згідно з ч. 5 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Згідно з п. 8 ч. 9 ст. 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов`язаний сплачувати своєчасно та в повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено «зелений» тариф, а також у виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що матеріали справи містять акти купівлі-продажу електроенергії за лютий, липень 2023 року, підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких зауважень, що свідчить про належне виконання позивачем своїх обов`язків за Договором із продажу електричної енергії відповідачу.

Водночас, відповідач за поставлену електричну енергію розрахувався лише частково, у зв`язку з чим за ним обліковується заборгованість у розмірі 749 752,53 грн.

Враховуючи положення п. 3.3. Договору, за якими оплата електричної енергії купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці здійснюється згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами, вбачається, що сторони визначили строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги НКРЕКП) з посиланням на пункт 10.4 Порядку № 641.

Згідно з п. 10.1 Порядку № 641 (в редакції чинній до 26.01.2024) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Відповідно до п.10.4 Порядку №641 (в редакції чинній до 26.01.2024) після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Виходячи з наведених положень, оплату відповідач зобов`язаний здійснювати у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за "зеленим" тарифом у три етапи: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом трьох робочих днів після отримання акту та оприлюднення рішення НКРЕКП про затвердження розміру вартості послуги.

Такі висновки щодо остаточного розрахунку за електричну енергію з виробником за "зеленим" тарифом викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23.

В той же час, з 26.01.2024 Порядок № 641 діє у новій редакції, відповідно до постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178.

Так, відповідно до п. 11.4 Порядку № 641 (в редакції з 26.01.2024) гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.04.2024 № 858 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ» у січні, лютому та липні - вересні 2023 року. Вказане рішення Регулятора оприлюднено на офіційному веб-сайті останнього - 01.05.2024.

Щодо застосування до спірних правовідносин сторін приписів п. 11.4 Порядку №641 (в редакції з 26.01.2024), то суд зазначає, що під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення спірних правовідносин.

Як зазначено вище, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги НКРЕКП).

Відтак, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо остаточного розрахунку виникають не з моменту підписання між сторонами акта купівлі-продажу, електроенергії, а саме з події, яка має неминуче настати - затвердження вартості послуги НКРЕКП. До затвердження рішення регулятора щодо розміру вартості послуги у відповідному місяці у гарантованого покупця не виникає зобов`язання з остаточного розрахунку за електроенергію.

З урахуванням викладеного, у даному випадку підлягають застосуванню норми права, що діяли на момент затвердження відповідною постановою НКРЕКП вартості послуг.

Оскільки постанова НКРЕКП № 858 затверджена після 26.01.2024, то розрахунки за електричну енергію, відпущену в лютому та липні 2023 року мали здійснюватись у строки, встановлені п. 11.4 Порядку № 641 (в редакції з 26.01.2024).

Таким чином, відповідач мав здійснити остаточний розрахунок за поставку електричної енергії у лютому та липні 2023 року - до 08.05.2024 (включно).

Отже, строк виконання зобов`язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за спірні періоди станом на час розгляду справи є таким, що настав.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем наявної заборгованості у розмірі 749 752,53 грн, розміру вказаної заборгованості останнім під час розгляду справи не було спростовано, а відтак, суд дійшов висновку про порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення суми основного боргу визнаються судом обґрунтованими.

Водночас, доводи відповідача, які стосуються дотримання останнім положень наказів Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 та № 206 від 15.06.2022 та, як наслідок, відсутність підстав для задоволення позову, суд відхиляє з огляду на таке.

Так, відповідно до положень ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відтак, належним виконанням основного зобов`язання покупця за Договором є сплата у повному обсязі вартості придбаного ним товару.

Слід зазначити, що станом на дату настання строку оплати за заявлений період накази Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 та № 206 від 15.06.2022 втратили чинність.

Як вже зазначалось, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги Комісією) з посиланням на положення Порядку.

Водночас, в матеріалах даної справи відсутні докази щодо внесення змін до Договору в частині розрахунків за спірний період, тоді як саме вищевказаним Договором регулюються господарсько-правові відносини його учасників, який відповідно до ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання обома сторонами.

У зв`язку з простроченням виконання відповідачем свого грошового зобов`язання зі своєчасної оплати відпущеної позивачем електричної енергії, останнім заявлено до стягнення з Гарантованого покупця інфляційні втрати у розмірі 21 092,04 грн за період прострочення з 07.05.2024 по 01.07.2024 та 3% річних у розмірі 5 162,23 грн за період прострочення з 07.05.2024 по 29.07.2024.

Водночас, ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% (або інший розмір процентів, встановлений договором) річних від простроченої суми.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» № 14 від 17.12.2013).

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних є такими, що заявлені позивачем правомірно.

Перевіривши розрахунок позивача щодо заявлених до стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних, суд встановив, що визначена позивачем дата початку періоду прострочення є помилковою, оскільки визначена із урахування строку оплати відповідно до п. 10.1 Порядку № 641 (в редакції чинній до 26.01.2024), а не п. 11.4. вказаного Порядку, в редакції, яка діяла з 26.01.2024 та яка, як встановлено вище, підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відтак, враховуючи, що правильною датою початку прострочення відповідача є 09.05.2024, суд, здійснивши власний перерахунок заявлених позивачем нарахувань, не виходячи за межі визначених позивачем періодів, встановив, що обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача є 3% річних у розмірі 5 039,32 грн та інфляційні втрати у розмірі 21 092,04 грн.

Отже, з урахуванням зазначеного, позовні вимоги у вказаній частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо доводів відповідача про наявність підстав для звільнення його від нарахувань, здійснених відповідно до ст. 625 ЦК України, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

В п. 5.1. Договору визначено перелік обставин непереборної сили, за настання яких сторона Договору звільняється від виконання своїх зобов`язань.

Умовами п. 5.3. Договору визначено, що наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або її територіальних підрозділів відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази настання для відповідача обставин непереборної сили, які б унеможливили виконання ним своїх зобов`язань за Договором перед позивачем, зокрема, відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України або її територіальних підрозділів. Водночас, недоотримання коштів від НЕК «Укренерго» не є тією обставиною, яка може бути підставою для звільнення відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати придбаної електроенергії, в силу приписів ст. 617 ЦК України. Більше того, неможливість виконання відповідачем зобов`язань спростовується здійсненням останнім часткових оплат заборгованості за спірні періоди.

При цьому, слід зазначити, що введення воєнного стану не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань особою, яка посилається на такі обставини, має бути підтверджено не факт настання цих обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє відповідні заперечення відповідача як недоведені документально.

Відповідне клопотання відповідача про зменшення 3% річних суд відхиляє, оскільки такі нарахування за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, в розумінні ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України, з огляду на що у суду відсутні підстави для їх зменшення.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У постанові Верховного Суду від 01.06.2023 у справі № 914/596/22 наголошено на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість в повному обсязі, а викладені у поданих заявах по суті спору заперечення щодо пред`явлених позовних вимог суд вважає необґрунтованими з урахуванням вищевикладених висновків.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності зі встановленими обставинами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, зважаючи на часткову помилковість здійсненого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат.

При цьому, суд відзначає, що усі інші доводи та заперечення сторін не спростовують зроблених судом висновків та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Отже, суд вважає, що у даній справі було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (вул. Симона Петлюри, 27, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СМІЛАЕНЕРГОПРОМТРАНС» (вул. Стуса Василя, 41, м. Сміла, Черкаський район, Черкаська обл., 20705; ідентифікаційний код 33931257) 749 752,53 грн основного боргу, 5039,32 грн 3% річних, 21 092,04 грн інфляційних втрат та 9310,60 грн судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 13.11.2024.

Суддя Т. Ю. Трофименко