Рішення

від 24.10.2024 по справі 910/10324/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.10.2024Справа № 910/10324/24

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/10324/24

за позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ламбер Девелопмент»

про стягнення 340 406,95 грн

За участю представників сторін:

від позивача: Пясковська О.В.

від відповідача: Трутнєв С.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська міська рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ламбер Девелопмент» про стягнення 340 406,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у порушення вимог Земельного кодексу України та ст. 1212 ЦК України, як фактичним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:069:0003, площею 0,4668 га по вул. Бутлерова Академіка, 8 у Дніпровському районі міста Києва, без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки (Київської міської ради) збережено кошти в розмірі 340 406,95 грн, які мали бути сплачені за період з 21.11.2022 по 02.08.2024 за користування вказаною земельною ділянкою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, в ухвалі суд визнав дану справу малозначною та ухвалив розгляд справи здійснювати без виклику представників сторін.

17.09.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує, посилаючись на недоведеність позовних вимог належними засобами доказування, та просить суд розглядати справу в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 постановлено розгляд справи № 910/10324/24 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання призначено на 17.10.2024 та установлено строк до 15.10.2024 для подання будь-яких заяв, клопотань, заперечень, пояснень у справі.

24.09.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, до якої додано заяву свідку, оскільки відповідачем у відзиві на позовну заяву було наведено позивачу запитання в порядку ст. 90 ГПК України.

15.10.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява, в якій надано відповіді на деякі запитання відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву.

16.10.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з хворобою представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2024 відкладено розгляд справи на 24.10.2024.

24.10.2024 через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

У судовому засіданні 24.10.2024 представник відповідача подав заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотання про зобов`язання позивача надати відповіді на поставлені запитання, які оформити у порядку, встановленому ст. 88, 90 ГПК України.

Представник позивача заперечив щодо поданих представником відповідача заяви та клопотання.

Розглянувши заяву відповідача проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч.ч.3, 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є:1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 1-3 ст. 247 Господарського кодексу України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. У випадку, передбаченому частиною другою статті 247 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може: задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.

Частиною 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи: 1) про банкрутство; 2) за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 3) у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій); 4) у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції; 6) у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних такою посадовою особою юридичній особі її діями (бездіяльністю); 7) у спорах щодо приватизації державного чи комунального майна; 8) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 9) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 3-8 цієї частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін;

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, приймаючи до уваги наведені вище приписи Господарського процесуального кодексу України, враховуючи обраний позивачем спосіб захисту, категорію даної справи, обсяг та характер доказів у справі, а також те, що справа не є складною з огляду на наявні в ній матеріали та те, що предмет спору, пов`язаний зі стягненням малозначної суми в розмірі 340 406,95 грн, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не потребує збирання якихось додаткових доказів, суд приходить до висновку, що зазначені відповідачем у заяві обставини не є підставою для призначення справи до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Щодо клопотання представника відповідача про зобов`язання позивача надати відповіді на поставлені запитання, які оформити у порядку, встановленому ст. 88, 90 ГПК України, суд відзначає наступне.

Приписами статті 90 ГПК України визначено, що учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи або у додатку до неї не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.

Учасник справи, якому поставлено питання іншим учасником справи, зобов`язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті.

На запитання до учасника справи, який є юридичною особою, відповіді надає її керівник або інша посадова особа за його дорученням.

Відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка не пізніше як за п`ять днів до підготовчого засідання, а у справі, що розглядається в порядку спрощеного провадження, - за п`ять днів до першого судового засідання.

Копія такої заяви свідка у той самий строк надсилається учаснику справи, який поставив письмові запитання.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ГПК України не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків.

Дослідивши надану позивачем до відповіді на відзив заяву свідка та заяву від 15.10.2024, подану через систему «Електронний суд», суд дійшов висновку про дотримання позивачем положень ст. 88, 90 ГПК України щодо оформлення та строків подання заяви свідка.

Під час розгляду справи судом також враховані положення ч. 8, 9 ст. 252 ГПК України, якими визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження свідки не викликаються. У випадку, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх достовірності, суд не бере до уваги показання свідка.

У судовому засіданні 24.10.2024 представник позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 24.10.2024, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

За даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ламбер Девелопмент» з 17.02.2021 зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме: будівлю складу мокрого зберігання вапна (літ. Г), складовими частинами якої є: складська будівля літера Г загальною площею 313,9 кв.м, резервуар літера Г1 загальною площею 305,0 кв.м, рампа літера Г2 загальною площею 116,1 кв.м, колія під`їзна залізнодорожна об`єктова І, про що зроблено запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.02.2021, номер запису про право власності: 40603277 та 40603141 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 585583580000).

Зазначений об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:62:069:0003, загальною площею 0,4668 га, за адресою: вул. Бутлерова Академіка, 8 у Дніпровському районі міста Києва.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1800652412022 від 21.11.2022 державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:069:0003, площею 0,4668 га, за адресою: вул. Бутлерова Академіка, 8 у Дніпровському районі міста Києва проведена 21.11.2022 відділом №3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 10.11.2022, з кодом виду цільового призначення - 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення).

Разом з тим, як вказує позивач, відповідач не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою площею 0,4668 га (кадастровий номер 8000000000:62:069:0003) з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на Земельній ділянці до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме з 17.02.2021.

Відтак, спір у цій справі стосується сформованої земельної ділянки як об`єкту цивільних прав з 21.11.2022, у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України.

Водночас, встановлено, що право оренди на земельну ділянку площею 0,4668 га (кадастровий номер 8000000000:62:069:0003) по АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ламбер Девелопмент» не зареєстровано.

Отже, Київська міська рада, посилаючись на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ламбер Девелопмент», як власник нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці комунальної власності площею 0,4668 га (кадастровий номер 8000000000:62:069:0003) по вул. вул. Бутлерова Академіка, 8 у Дніпровському районі міста Києва та зареєстроване на праві власності за вказаним підприємством, не здійснивши державної реєстрації права оренди земельною ділянкою та не сплачуючи орендну плату, використовує вказану земельну ділянку для обслуговування об`єктів нерухомості, без достатньої правової підстави, позивач просить стягнути з останнього, в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України, безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 21.11.2022 по 02.08.2024 у загальній сумі 340 406,95 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що заявлена до стягнення сума розрахована позивачем, виходячи із розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а також із урахуванням того, що саме цю земельну ділянку використовував відповідач у період із 21.11.2022 по 02.08.2024. Разом із тим, докази, що підтверджують користування товариством землею в наведений період без належних правових підстав саме у тих межах та обсязі, що встановлені та затверджені технічною документацією, - відсутні, що спростовує правильність розрахунків стягуваної суми, адже її визначення безпосередньо випливає з нормативної грошової оцінки землі. Відповідач використовував земельну ділянку в період із 21.11.2022 по 02.08.2024 виключно у межах, що не перевищує площу належних йому на праві власності будівель, адже питання щодо передачі йому земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:069:0003 в оренду Київська міська рада не вирішувала. Таким чином, позивач не довів, що його право як власника земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:069:0003 порушено.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).

Натомість предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18 було викладено правовий висновок про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1800652412022 від 21.11.2022 власником земельної ділянки площею 0,4668 га (кадастровий номер 8000000000:62:069:0003) по вул. Бутлерова Академіка, 8 у Дніпровському районі міста Києва є Київська міська рада. Цільове призначення вищевказаної земельної ділянки: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування спірною земельною ділянкою Товариством з обмеженою відповідальністю «Ламбер Девелопмент», як і не містять доказів того, що попереднім землекористувачем було оформлено право користування спірною земельною ділянкою, зокрема укладення відповідних договорів оренди з Київською міською радою та державної реєстрації такого права, а, отже, при укладенні договору купівлі-продажу нерухомості право користування земельною ділянкою, якого не існувало у продавця на момент укладення договору купівлі-продажу, до набувача не перейшло. Таким чином, відповідач користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Отже відповідач, набувши 17.02.2021 право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку до теперішнього часу не оформив речового права на спірну земельну ділянку.

Щодо заперечень відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву та в поясненнях представника у судовому засіданні, суд звертає увагу відповідача, що неналежне виконання своїх обов`язків з боку Київської міськради щодо оформлення договору оренди земельної ділянки не є підставою для звільнення відповідача від обов`язку сплачувати за користування сформованою земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані. В цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламбер Девелопмент" не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання (аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18).

За змістом частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлових приміщень, які належать відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Таким чином, у зв`язку з користуванням відповідачем спорудами: складська будівля літера Г загальною площею 313,9 кв.м, резервуар літера Г1 загальною площею 305,0 кв.м, рампа літера Г2 загальною площею 116,1 кв.м, колія під`їзна залізнодорожна об`єктова І, презюмується користування спірною земельною ділянкою.

Таким чином, позивач вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ламбер Девелопмент" у період з 21.11.2022 по 02.08.2024 не сплачувало за користування спірною земельною ділянкою по вул. Бутлерова Академіка, 8 у Дніпровському районі міста Києва плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Київської міської ради, як власника земельної ділянки за вказаною адресою, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 340 406,95 грн.

Відповідно до листа Державної податкової служби України Головного управління ДПС у м. Києві, відповідач податкові декларації по платі за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) до ДПІ станом на 15.08.2024 не подавав.

Враховуючи вищенаведене, відповідач у період з 21.11.2022 по 02.08.2024 не сплачував за користування земельною ділянкою по вул. Бутлерова Академіка, 8 у Дніпровському районі міста Києва плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Київської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

Розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати здійснено Київською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки земельної ділянки площею 0,4668 га (кадастровий номер 8000000000:62:069:0003) по АДРЕСА_1 .

У даному випадку спір пов`язаний зі стягненням безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за фактичне (позадоговірне) використання відповідачем земельної ділянки, а відтак під час вирішення спору суд зокрема керується наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 правовим висновком щодо застосування у подібних правовідносинах норми статті 1212 ЦК України.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17).

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Що стосується здійсненого позивачем розрахунку розміру позовних вимог, то враховуючи положення статті 791 ЗК України та статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель", суд перевіривши розрахунок позивача, вказує про його вірність на основі належного і допустимого доказу - витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:62:069:0003.

Натомість матеріали справи не містять жодних доказів подання відповідачем будь-якого контррозрахунку щодо проведеного Міськрадою розрахунку розміру безпідставно збережених Товариством грошових коштів.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Київської міської ради щодо стягнення з відповідача 340406,95 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242, 252Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ламбер Девелопмент" (вул. Космонавта Комарова, 10, оф 100а, м. Одеса, 65101; код ЄДРПОУ 43513944) на користь Київської міської ради (вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 22883141) безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,4668 га (кадастровий номер 8000000000:62:069:0003) по вул. Бутлерова Академіка, 8 у Дніпровському районі міста Києва у сумі 340 406 грн 95 коп. та судовий збір у розмірі 4084 грн 89 коп.

3. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано: 13.11.2024.

Суддя А.І. Привалов