Рішення

від 29.10.2024 по справі 910/5599/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.10.2024Справа № 910/5599/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Нікітіної В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Атен"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція"

про стягнення 1 738 411,75 грн

за зустрічним позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Атен"

про стягнення 145 014,60 грн

за участю представників:

від ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Атен": не з`явився

від АТ "НАЕК "Енергоатом": не з`явився

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст і підстави первісних позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Атен» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» про стягнення 1 738 411,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані не належним виконанням відповідачем умов за договором на закупівлю послуг №11-122-01-22-12579 від 25.11.2022 в частині оплати товару.

Короткий зміст і підстави зустрічних позовних вимог

Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" звернулось до суду із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Атен" про стягнення 145 014,60 грн.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Атен" несвоєчасно виконало умови за договором на закупівлю послуг №11-122-01-22-12579 від 25.11.2022.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

15.05.2024 позивачем подано заяву про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 02.07.2024.

05.06.2024 через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Атен" про стягнення 145 014,60 грн.

10.06.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

11.06.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

21.06.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про розстрочення виконання рішення суду.

01.07.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення на клопотання про розстрочення виконання рішення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2024 призначено підготовче засідання по справі №910/5599/24 на 16.07.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2024 зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Атен" про стягнення 145 014,60 грн залишено без руху.

11.07.2024 через систему «Електронний суд» позивачем за зустрічним позовом подано заяву про усунення недоліків, допущених при поданні до суду зустрічного позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 суд прийняв зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Атен" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" про стягнення 1 738 411,75 грн., вимоги за зустрічним позовом об`єднав в одне провадження з первісним позовом.

У судовому засіданні 16.07.2024 суд оголосив про відкладення підготовчого засідання на 30.07.2024.

18.07.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на позов.

25.07.2024 через систему «Електронний суд» від позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив на позов.

У судовому засіданні 30.07.2024 суд оголосив про відкладення підготовчого засідання на 10.09.2024.

02.08.2024 через систему «Електронний суд» від ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Атен» надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2024 призначено підготовче засідання по справі №910/5599/24 на 18.09.2024.

У судовому засіданні 18.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/5599/24 до розгляду по суті на 15.10.2024, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

Представник позивача за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом в судове засідання 15.10.2024 не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника.

Представник позивача за зустрічним позовом, відповідача за первісним позовом надав пояснення по суті своїх заперечень, просив суд відмовити у задоволенні первісного позову, надав пояснення по суті зустрічних позовних вимог, просив суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 15.10.2024 суд відклав розгляд справи по суті на 29.10.2024.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 29.10.2024 не з`явилися, про розгляд справи позивач та відповідач повідомлений належним чином.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача за первісним позовом

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору на закупівлю послуг №11-122-01-22-12579 від 25.11.2022 позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 2 017 080,00 грн, на підтвердження чого позивач надав підписані сторонами Акти здачі-приймання наданих послуг № 230117 від 17.01.2023 та № 23027 від 07.02.2023.

Позивач стверджує, що відповідач всупереч взятих на себе зобов`язань за договором, оплату за надані позивачем послуги здійснив частково у розмірі 400 000,00 грн, у зв`язку із чим заборгованість відповідача складає 1 617 080,00 грн.

Звертаючись до суду з первісним позовом, ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Атен" посилається також на прострочення Акціонерним товариством "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" зобов`язання з оплати за надані послуги на підставі договору №11-122-01-22-12579 від 25.11.2022, у зв`язку із чим позивачем нараховані 3% річних у сумі 59 512,14 грн, інфляційні втрати у сумі 61 819,61 грн.

Позиція відповідача за первісним позовом

У відзиві на позов відповідач просить врахувати, що AT «НАЕК «Енергоатом» належить до суб`єктів господарської діяльності, у власності та користуванні яких є об`єкти підвищеної небезпеки відповідно до вимог Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки», водночас постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 затверджено Перелік об`єктів державної власності, які мають для економіки і безпеки держави стратегічне значення, до якого віднесено ряд підприємств паливно енергетичного комплексу, в тому числі й AT «НАЕК «Енергоатом».

Відповідач звертає увагу суду на те, що згідно Закону України «Про ринок електричної енергії»«НАЕК «Енергоатом», як виробник електричної енергії, несе значне фінансове навантаження, виконуючи спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії. При цьому, передбаченої законодавством компенсації з державного бюджету AT «НАЕК «Енергоатом» не отримує.

Відповідач у відзиві вказує, що у зв`язку з військовою агресію Російської Федерації проти України з 24.02.2022 указом Президента України № 64/2022 в Україні було запроваджено воєнний стан, 04.03.2022 місто Енергодар Запорізької області та Запорізька атомна електрична станція були захоплені військовими формуваннями Російської Федерації і на даний час перебувають в тимчасовій окупації.

В обґрунтування своїх доводів відповідач посилався на те, що в структурі електроенергії, виробленої AT «НАЕК «Енергоатом», до моменту окупації найбільшу частку складала електроенергія, вироблена саме Запорізькою АЕС, оскільки з 15 діючих атомних енергоблоків енергосистеми України - 6 належать саме Запорізькій АЕС. Відтак, на теперішній час AT «НАЕК «Енергоатом» втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину доходу від реалізації електроенергії.

Відповідач зазначає, що продовжує нести витрати з утримання об`єктів і персоналу Запорізької АЕС (заробітна плата, матеріальне забезпечення невідкладних потреб безпечної експлуатації об`єктів тощо), не одержуючи від діяльності цього відокремленого підрозділу жодного доходу, що негативно вплинуло на фінансовий стан підприємства.

Також відповідач просив врахувати, що постійні ракетні атаки Російської Федерації на енергетичну інфраструктуру України також безпосередньо та значно впливають на роботу інших атомних електростанцій України. У зв`язку зі зниженням частоти в енергосистемі країни на енергоблоках спрацьовує система аварійного захисту, через що енергоблоки автоматично відключаються і працюють у проектному режимі, без генерації у вітчизняну енергосистему.

У зв`язку з викладеним відповідач просив суд відмовити у задоволенні первісних позовних вимог.

Також, враховуючи викладені вище обставини, відповідачем за первісним позовом заявлено клопотання про розстрочення виконання рішення суду на шість місяців з щомісячними рівномірними погашеннями з дня набрання рішення законної сили.

Позиція позивача за зустрічним позовом

Акціонерне товариство "НАЕК "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція" в обґрунтування зустрічних позовних вимог посилається на те, що всупереч умовам договору, відповідач за зустрічним позовом надав послуги згідно Актів здачі-приймання наданих послуг № 230117 від 17.01.2023 та № 23027 від 07.02.2023 з порушенням строків, встановлених договором на закупівлю послуг №11-122-01-22-12579 від 25.11.2022.

У зв`язку із простроченням відповідачем за зустрічним позовом надання послуг позивачем за зустрічним позовом нарахована пеня у сумі 75 358,10 грн та штраф у сумі 69 656,50 грн.

Позиція відповідача за зустрічним позовом

У відзиві на зустрічний позов ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Атен» заперечило проти зустрічних вимог посилаючись на те, що позивачем за зустрічним позовом в порушення умов п. 9.2. договору заходи досудового врегулювання спору не здійснювались.

Відповідач за зустрічним позовом зазначив, що у пункті 3.1. договору містяться дві взаємовиключні умови щодо строків надання послуг з огляду саме на дату підписання договору 25.11.2022, а тому, відповідач за зустрічним позовом вважає за потрібне врахувати, що кінцевою датою надання послуг є 03.02.2023 (25.11.2022 + 70 календарних днів).

Також відповідач за зустрічним позовом просив суд у разі задоволення вимог первісного та зустрічного позовів, провести відповідно до частини 11 статті 238 ГПК Украі?ни зустрічне зарахування стягнутих сум інфляціи?них втрат та 3 % річних по первинному позову та пені та штрафу по зустрічному позову.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

25.11.2022 між ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Атен» (виконавець, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позов) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» (замовник, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) укладено договір на закупівлю послуг №11-122-01-22-12579 (далі - договір), відповідно до якого виконавець зобов`язується за завданням замовника надати послуги 50510000-3, Відновлення бабітової заливки опорних підшипників (далі по тексту - Послуги), а замовник прийняти та оплатити такі послуги.

Зміст та обсяг послуг зазначені в технічній специфікації до предмета закупівлі ТСдоП3(п) 161-02.04-159-2022 (Додаток 1 до договору), що є невід`ємною частиною даного договору (п. 1.2. договору).

Згідно п. 1.5. договору місце виконання договору м. Вараш, Рівненська обл.

Відповідно до пункту 2.1. договору ціна послуг по даному договору становить 1680 900,00 грн. (один мільйон шістсот вісімдесят тисяч дев`ятсот грн. 00 коп.), крім того ПДВ 336 180,00 грн. (триста тридцять шість тисяч сто вісімдесят грн. 00 коп.). Загальна сума договору становить 2 017 080,00 грн. (два мільйони сімнадцять тисяч вісімдесят грн. 00 коп.).

Пунктом 2.5. договору передбачено, що оплата за надані послуги здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з дати підписання актів здачі-приймання наданих послуг, за умови реєстрації виконавцем належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення актів здачі-приймання наданих послуг. Сторонами погоджено, що у разі, якщо виконавець не здійснить реєстрацію належним чином оформленої податкової накладної в ЄРПН у встановлений законодавством термін та це призведе до втрати у замовника права на нарахування сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту, замовник в односторонньому порядку зменшує вартість наданих послуг за договором на суму ПДВ, яка не була підтверджена податковою накладною відповідно до вимог ЛКУ, та проводить розрахунок протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з моменту втрати права на такий податковий кредит.

Згідно з п. 3.1. договору строк надання послуг: протягом 70 календарних днів з моменту укладання договору, але не пізніше 20.12.2022. Початок робіт підтверджується датою оформлення акту приймання-передачі обладнання в ремонт після укладення договору.

Місце надання послуг: виробнича база виконавця за адресою м. Дніпро вул. Гаванська, 16 (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору прийняття послуг здійснюється на території виконавця. Результат наданих послуг підтверджується технічним актом, підписаним представниками виконавця і замовника, затверджений головний інженером ВП «Рівненська АЕС», з повним переліком виконаних відповідно до технічної специфікації до предмета закупівлі ТСдоП3 (п) 161-02.04-159-2022 (Додаток 1 до договору).

Передача ТМЦ від виконавця замовнику здійснюється на склад РВ ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом» з підписанням трьохстороннього Акту приймання-передачі ТМЦ. Разом з ТМЦ виконавець передає замовнику оформлений належним чином (підписаний керівником та скріплений печаткою підприємства виконавця) Акт приймання - передачі наданих послуг у кількості 3-х примірників та комплект звітної документації передбаченої п.А.5. технічної специфікації до предмета закупівлі ТСдоПЗ (п) 161-02.04-159-2022 (Додаток 1 до Договору).

У відповідності до пунктів 5.4. та 5.5. договору замовник протягом 20-ти днів з дня повернення виконавцем ТМЦ згідно трьохстороннього Акту приймання-передачі ТМЦ проводить вхідний контроль якості продукції (ВК-1) у відповідності до СОУ НАЕК 038:2021. За умови отримання позитивного результату вхідного контролю, замовник протягом 10-ти календарних днів з дати закінчення проведення вхідного контролю ВК-1, направляє виконавцю підписаний Акт приймання-передачі наданих послуг. Датою підписання Акту приймання-передачі наданих послуг є дата складання Акту вхідного контролю ВК - 1. СОУ НАЕК 038:2021.

Відповідно до п. 7.2. договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при наданні послуг за порушення строків виконання зобов`язання виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів в виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.06.2023, а в частині виконання гарантійних зобов`язань виконавця, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків (п. 11.1. договору).

На виконання умов договору, ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Атен» (позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позов) надав послуги АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» (відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) загальною вартістю 2 017 080,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами Актами здачі-приймання наданих послуг № 230117 від 17.01.2023 та № 23027 від 07.02.2023.

Позивач за первісним позовом звернувся до відповідача за первісним позовом з претензією №24_041 від 23.02.2024, в якій просив відповідача здійснити сплату боргу, пені та інфляційних втрат.

У відповідь на претензію відповідач за первісним позовом надіслав позивачу за первісним позовом лист за вих.№22-567/001-юр від 25.03.2024, в якому повідомив, що вживає всі заходи для оплати наданих послуг та надані послуги будуть оплачені у повному обсязі. Проти нарахування 3% річних та інфляційних послуг заперечив.

Оскільки, відповідач за первісним позовом частково здійснив оплату за надані послуги у розмірі 400 000,00 грн, позивач за позовом звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 1 617 080,00 грн (2 017 080,00 грн - 400 000,00 грн).

Звертаючись до суду з первісним позовом, позивач посилається також на простроченням грошового зобов`язання, у зв`язку з чим позивачем за позовом заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 59 512,14 грн, інфляційні втрати у сумі 61 819,61 грн.

АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» заявлено зустрічний позов до ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Атен» про стягнення пені у сумі 75 358,10 грн та штрафу у сумі 69 656,50 грн.

В обґрунтування зустрічного позову АТ «НАЕК «Енергоатом» посилається на те, що відповідачем за зустрічним позовом порушено умови пункту 3.1. договору №11-122-01-22-12579 від 25.11.2022 в частині надання послуг в обумовлені договором строки, у зв`язку з чим звернувся до суду з зустрічним позовом про стягнення пені у сумі 75 358,10 грн та штрафу у сумі 69 656,50 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом вище, між сторонами укладений договір №11-122-01-22-12579 від 25.11.2022, відповідно до якого ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Атен» зобов`язується за завданням замовника надати послуги 50510000-3, Відновлення бабітової заливки опорних підшипників, а АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» прийняти та оплатити такі послуги.

Згідно із ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи Актами здачі-приймання наданих послуг № 230117 від 17.01.2023 та № 23027 від 07.02.2023 на виконання умов договору позивач за первісним позовом надав відповідачу за первісним позовом погоджені в п. 1.1. договору послуги на загальну суму 2 017 080,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті п. 2.5. договору передбачено, що оплата за надані послуги здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з дати підписання актів здачі-приймання наданих послуг, за умови реєстрації виконавцем належним чином оформленої та незаблокованої податкової накладної в ЄРПН. Початок перебігу строку оплати починається з дня, наступного за днем оформлення актів здачі-приймання наданих послуг. Сторонами погоджено, що у разі, якщо виконавець не здійснить реєстрацію належним чином оформленої податкової накладної в ЄРПН у встановлений законодавством термін та це призведе до втрати у замовника права на нарахування сум податку на додану вартість, що відносяться до податкового кредиту, замовник в односторонньому порядку зменшує вартість наданих послуг за договором на суму ПДВ, яка не була підтверджена податковою накладною відповідно до вимог ЛКУ, та проводить розрахунок протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з моменту втрати права на такий податковий кредит.

З огляду на встановлені договором строки оплати відповідач за первісним позовом зобов`язаний здійснити оплату за надані послуги в наступні строки: за актом здачі-приймання наданих послуг № 230117 від 17.01.2023 - до 03.03.2023; за актом здачі-приймання наданих послуг № 23027 від 07.02.2023 - до 24.03.2023.

Отже, враховуючи погоджений сторонами порядок оплати у договорі, строк оплати за надані послуги є таким, що настав.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як підтверджено наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями: №7498 від 11.07.2023, № 7723 від 17.07.2023, № 7896 від 18.07.2023 відповідачем здійснено часткову оплату наданих позивачем послуг на суму 400 000,00 грн.

Відповідачем за первісним позовом не надано суду жодних заперечень щодо факту надання позивачем послуг згідно із наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання надання послуг, доказів сплати заборгованості позивачу за первісним позовом за надані послуги у розмірі 1 617 080,00 грн відповідачем не надано.

Враховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором у сумі 1 617 080,00 грн (2 017 080,00 грн - 400 000,00 грн (часткова оплата), доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем за первісним позовом не надано, суд визнає обґрунтованим первісний позов в частині стягнення заборгованості у розмірі 1 617 080,00 грн.

У зв`язку із простроченням відповідачем за первісним позовом грошового зобов`язання позивачем за первісним позовом нараховані: 3% річних у сумі 59 512,14 грн, інфляційні втрати у сумі 61 819,61 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Перевіривши розрахунки 3% річних у сумі 59 512,14 грн та інфляційних втрат у сумі 61 819,61 грн, судом встановлено, що розрахунки здійснені арифметично вірно, у зв`язку із чим, первісні позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню повністю.

Заперечуючи проти стягнення боргу та нарахованих 3% річних та інфляційних втрат, відповідач за первісним позовом посилався на обставини, які негативно вплинули на фінансовий стан підприємства, однак зазначені обставини не є підставою для звільнення від сплати боргу та 3% річних, інфляційних втрат.

Поряд з тим, суд звертає увагу, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції.

Встановлення законодавцем права кредитора на одержання коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зумовлене специфічним видом такого як грошові кошти, якому незалежно від факторів природного середовища (форс-мажорним обставинам) притаманна властивість знецінюватись в більшій мірі ніж всім іншим видам майна (нерухомості, дорогоцінним металам, автомобілям тощо).

Норми ст. 625 Цивільного кодексу України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов`язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.

Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов`язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило б загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).

Тому, оскільки застосування індексу інфляції до суми боргу фактично має на меті одержання кредитором того, на що він розраховував одержати у разі належного виконання боржником грошового зобов`язання, то стягнення інфляційних втрат є тою мірою відповідальності, яку боржник зобов`язаний понести за неналежне виконання свого грошового зобов`язання.

Таким чином, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Поряд з тим, статтею 42 ГК України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

У відповідності до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, посилання відповідача за первісним позовом на скрутне фінансове становище не є достатньою підставою для звільнення від відповідальності за неналежне виконання свого грошового зобов`язання.

З приводу заявленого відповідачем за первісним позовом клопотання про розстрочення виконання рішення на шість місяців з дня ухвалення рішення, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

У відповідності до ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Зі змісту приписів статті 331 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що відстрочення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується після набрання рішенням законної сили, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому судом враховано, що у рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013р., розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

У справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду.

Враховуючи зазначене вище, оцінивши наведені відповідачем за первісним позовом обґрунтування, суд дійшов висновку, що наведені відповідачем обставини не свідчать про істотне ускладнення або неможливість виконання рішення у розумінні частини 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача за первісним позовом про розстрочення виконання рішення.

АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» заявляючи зустрічний позов посилається на те, що відповідачем за зустрічним позовом порушено умови пункту 3.1. договору в частині надання послуг в обумовлені договором строки.

З урахуванням наведеного, АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» звернулось з даним зустрічним позовом до суду та просить стягнути з ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Атен» пеню у сумі 75 358,10 грн та штраф у сумі 69 656,50 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, між сторонами укладений договір №11-122-01-22-12579 від 25.11.2022, відповідно до якого ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Атен» зобов`язується за завданням замовника надати послуги 50510000-3, Відновлення бабітової заливки опорних підшипників, а АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» прийняти та оплатити такі послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 3.1. договору сторони погодили, що строк надання послуг: протягом 70 календарних днів з моменту укладання договору, але не пізніше 20.12.2022. Початок робіт підтверджується датою оформлення акту приймання-передачі обладнання в ремонт після укладення договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, у відповідності до умов договору, відповідач за зустрічним позовом мав надати послуги з відновлення бабітової заливки опорних підшипників в строк не пізніше 20.12.2022 включно.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На підтвердження прострочення відповідачем за зустрічним позовом надання послуг за договором, позивач за зустрічним позовом посилався на Акти здачі-приймання наданих послуг № 230117 від 17.01.2023 та № 23027 від 07.02.2023.

Відповідно до Акту здачі-приймання наданих послуг № 230117 від 17.01.2023 відповідач за зустрічним позовом надав послуги загальною вартістю 1 021 987,20 грн, період прострочення з 21.12.2022 по 16.01.2023.

Відповідно до Акту здачі-приймання наданих послуг № 23027 від 07.02.2023 відповідач за зустрічним позовом надав послуги загальною вартістю 995 092,80 грн, період прострочення з 21.12.2022 по 06.02.2023.

Таким чином, надання послуг за договором згідно з Актами здачі-приймання наданих послуг № 230117 від 17.01.2023 та № 23027 від 07.02.2023 здійснене відповідачем за зустрічним позовом з простроченням погодженого сторонами строку надання послуг.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вбачається зі змісту п. 7.2. договору сторонами визначено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань при наданні послуг за порушення строків виконання зобов`язання виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів в виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

З огляду на викладене, оскільки відповідачем за зустрічним позовом допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, а саме несвоєчасне надання послуг згідно умов договору, а також прострочення понад 30 (тридцять) днів, з огляду на положення п. 7.2. договору, позивачем правомірно нарахована пеня та штраф.

За таких обставин, перевіривши розрахунок пені та штрафу, суд дійшов висновку, що розрахунки позивача за зустрічним позовом є арифметично вірними, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 75 358,10 грн та штраф у сумі 69 656,50 грн, у зв`язку із чим вимоги підлягають задоволенню.

Щодо посилань відповідача за зустрічним позовом на порушення позивачем п. 9.2. договору, яким передбачено, що претензійний порядок досудового вирішення спорів є обов`язковим, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України, норми якої мають пряму дію та найвищу юридичну силу, гарантується.

Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Крім того, згідно позиції Конституційного Суду України, викладеної в рішенні № 15-рп/2002 від 09.07.2002 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України, випливає, що кожен із суб`єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Суб`єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб`єкти цих правовідносин. Зазначена норма, як й інші положення Конституції України, не містять застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Право на судовий захист не позбавляє суб`єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб`єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.

З урахуванням наведеного, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі, і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Отже, звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав, у зв`язку з невчасним виконанням відповідачем за зустрічним позовом обов`язку щодо надання послуг за договором, є правом позивача за зустрічним позовом, яке не може бути обмежене з огляду на встановлене у п. 9.2 договору обов`язкове досудового врегулювання спору.

Щодо посилання відповідача за зустрічним позовом на ч. 11 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму, суд зазначає про відсутність підстав для зустрічного зарахування присуджених сум, оскільки вимоги як за первісним так і за зустрічним позовом були задоволені повністю, при цьому зустрічне зарахування можливе у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ВИСНОВКИ СУДУ

Підсумовуючи вищенаведене, суд задовольняє первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Атен» та зустрічний позов Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за первісним позовом покладається на відповідача за первісним позовом та судовий збір за зустрічним позовом - на відповідача за зустрічним позовом.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (м. Вараш, Рівненська обл., 34400; ідентифікаційний код 05425046) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Атен» (вул. Нивська, буд. 4-Г, приміщення 2М, м. Київ, 03062; ідентифікаційний код 38871512) заборгованість у сумі 1 617 080,00 грн, 3% річних у сумі 59 512,14 грн, інфляційні втрати у сумі 61 819,61 грн та судовий збір у сумі 26 076,18 грн.

Зустрічний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Атен» (вул. Нивська, буд. 4-Г, приміщення 2М, м. Київ, 03062; ідентифікаційний код 38871512) на користь Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 24584661) в особі відокремленого підрозділу «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (м. Вараш, Рівненська обл., 34400; ідентифікаційний код 05425046) пеню у сумі 75 358,10 грн, штраф у сумі 69 656,50 грн та судовий збір у сумі 3028,00 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 13.11.2024.

Суддя О.В. Гулевець