Ухвала

від 13.11.2024 по справі 913/567/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

13 листопада 2024 року м. Харків Справа № 913/567/20

Суддя Вінніков С.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кан-Транс» в особі ліквідатора Надтоки Олени Володимирівни від 11.11.2024 №02-02/406 про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кан-Транс» (вул. Кислородна, буд. 8А, м. Хрустальний Луганської області, 94504) в особі ліквідатора Надтоки Олени Володимирівни (вул. Тернопільська, буд. 27, м. Дніпро, 49106)

до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «МН Транс» (вул. Анни Ахматової, буд. 46, м. Київ, 02081)

відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Резерв-ВР» (вул. Шевченка, буд. 21-З, м. Ніжин Чернігівської області, 16600)

про визнання недійсними договорів та витребування майна

у межах справи №913/567/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Кан-Транс»

Без повідомлення (виклику) учасників справи

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кан-Транс» в особі ліквідатора Надтоки Олени Володимирівни (далі - ліквідатор Надтока О.В.) 11.11.2024 (дата надходження через систему «Електронний суд») звернулося до Господарського суду Луганської області з заявою від 11.11.2024 №02-02/406 про забезпечення позову, у якій просить забезпечити позов до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «МН Транс» (далі - ТОВ «МН Транс») та відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Резерв-ВР» (далі - ТОВ «Резерв-ВР») про: визнання недійсними договорів купівлі-продажу, оформлених у вигляді довідок-рахунків від 29.10.2015 №ААЕ954269, №ААЕ954268, №ААЕ954264, автобусів марки Волжанин, модель 52701, VIN НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 відповідно, які укладені між ТОВ «Кан-Транс» та ТОВ «МН Транс»; витребування у ТОВ «Резерв-ВР» указаних транспортних засобів, шляхом накладення арешту на зазначені автобуси, які належать ТОВ «Резерв-ВР».

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.11.2024 заява передана на розгляд судді Віннікову С.В.

Відповідно до відомостей, що містяться в автоматизованій системі документообігу Господарського суду Луганської області, у провадженні судді Віннікова С.В. перебуває справа №913/567/20 за заявою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк», до боржника - ТОВ «Кан Транс», про банкрутство.

Суд бере до уваги, що ч.ч.1, 2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17 (пункти 100-102 постанови) зауважила, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи.

Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.

Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у ГПК України.

Таке розмежування є цілком виправданим з точки зору того, що справи відокремленого позовного провадження мають різний суб`єктний склад сторін спору, предмети і підстави позову, розглядаються та вирішуються господарським судом із застосуванням усього інструментарію позовного провадження, на відміну від спрощеного порядку розгляду заяв, скарг і клопотань в основній справі про банкрутство (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 15.02.2021 у справі №910/11664/20).

Ураховуючи викладене розгляд даної заяви про забезпечення позову має здійснюватись за правилами виключної підсудності в Господарському суді Луганської області у відокремленому провадженні в межах справи №913/567/20 за заявою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління Акціонерного товариства «Ощадбанк», до боржника - ТОВ «Кан Транс», про банкрутство.

Розглянувши матеріали заяви про забезпечення позову, суд дійшов наступного.

Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 1 ч.1 ст.137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Визначення такого поняття як арешт майна містяться у постанові Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №643/12369/19, так, арешт майна - це накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Арешт майна є самостійним видом (способом) забезпечення позову, який за правовою сутністю обмежує право відповідача розпоряджатися спірним майном.

Відповідно до ч.1 ст.139 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; 4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно з ч.1 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21, від 03.03.2023 у справі №905/448/22).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. При цьому законодавством не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 09.04.2024 у справі №917/1610/23, крім того, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить, окрім іншого оцінити розумність, обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову.

У постанові від 20.04.2023 у справі №914/3316/22 Верховний Суд зазначив, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 щодо застосування частини першої статті 150 ЦПК України, яка є аналогічною частині першій статті 137 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.

Тому Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Суд бере до уваги, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Вимоги заяви про забезпечення позову зводяться до визнання недійсними правочинів про відчуження рухомого майна боржником, в межах «підозрілого періоду», що свідчить про фраудаторність таких правочинів та їх направленість на шкоду інтересам кредиторів у поєднанні з вимогами про повернення майна переданого за оспорюваними правочинами на користь боржника у справі про банкрутство.

У заяві про забезпечення позову ТОВ «Кан-Транс» в особі ліквідатора ОСОБА_1 зазначає, що транспортні засоби: автобус марки Волжанин, модель 52701, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_1 (шасі НОМЕР_4 , повна маса 18 000 кг, маса власна 12 200 кг, об`єм двигуна 6 693 куб. см); автобус марки Волжанин, модель 52701, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_2 (шасі НОМЕР_5 , повна маса 18 000 кг, маса власна 12 200 кг, об`єм двигуна 6 693 куб. см); автобус марки Волжанин, модель 52701, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_3 (шасі НОМЕР_6 , повна маса 18 000 кг, маса власна 12 200 кг, об`єм двигуна 6 693 куб. см), на праві власності належать ТОВ «Резерв-ВР» і на підтвердження цих обставин надав копію листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Донецькій, Луганській областях, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (філія ГСЦ МВС) від 14.10.2024 №31/27/06-4866-2024.

Оцінюючи надані докази, суд виходить з наступного.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, позивачем належними доказами доведено, що наразі саме ТОВ «Резерв-ВР» є власником наступних транспортних засобів: автобуса марки Волжанин, модель 52701, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_1 (шасі НОМЕР_4 , повна маса 18 000 кг, маса власна 12 200 кг, об`єм двигуна 6 693 куб. см); автобуса марки Волжанин, модель 52701, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_2 (шасі НОМЕР_5 , повна маса 18 000 кг, маса власна 12 200 кг, об`єм двигуна 6 693 куб. см); автобуса марки Волжанин, модель 52701, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_3 (шасі НОМЕР_6 , повна маса 18 000 кг, маса власна 12 200 кг, об`єм двигуна 6 693 куб. см).

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Так, у предметом позову, який буде поданий позивачем, є вимоги: 1) визнати недійсними договори купівлі-продажу, оформлені у вигляді довідок-рахунків від 29.10.2015 №ААЕ954269, №ААЕ954268, №ААЕ954264, автобусів марки Волжанин, модель 52701, VIN НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 відповідно, які укладені між ТОВ «Кан-Транс» та ТОВ «МН Транс», 2) витребувати у ТОВ «Резерв-ВР» указані транспортні засоби, тобто заявлений позивачем захід забезпечення позову є співмірним та перебуває у зв`язку з предметом спору.

Також суд бере до уваги, що метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

У поданій заяві ТОВ «Кан-Транс» в особі ліквідатора Надтоки О.В. зазначило, що після накладення арешту на майно відповідача-2 - ТОВ «Резерв-ВР», останній ніяким чином не буде обмежений у вільному та безперешкодному володінні та користуванні транспортними засобами, що унеможливлює нанесення йому будь-яких збитків.

При цьому пропозицій позивача щодо зустрічного забезпечення у заяві про забезпечення позову не зазначено.

Водночас, як зазначив Верховний Суд у постанові від 12.09.2022 у справі №911/172/22, розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить конкретних пропозицій щодо зустрічного забезпечення не є порушенням наведених вимог законодавства та не свідчить про допущення судом апеляційної інстанції істотних процесуальних порушень, достатніх для скасування постанови, якою було вжито відповідні заходи забезпечення позову, оскільки з метою захисту своїх прав відповідач не позбавлений можливості звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення.

Отже, незазначення ТОВ «Кан-Транс» в особі ліквідатора Надтоки О.В. у заяві про забезпечення позову пропозицій щодо зустрічного забезпечення не є порушенням указаних приписів процесуального законодавства.

Частинами 1, 2, 4 ст.141 ГПК України передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснене шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову. Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання. Копія ухвали про зустрічне забезпечення направляється учасникам справи не пізніше наступного дня після її постановлення.

Суд, ураховуючи положення ст.141 ГПК України, констатує відсутність на час постановлення цієї ухвали відомостей, достатніх для припущення ймовірності завдання збитків особам, щодо яких вживаються заходи забезпечення позову, або будь-яким третім особам, та не вбачає необхідності для вжиття заходів зустрічного забезпечення, зокрема, за відсутності відповідного клопотання осіб, щодо яких вживаються заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч.6 ст.140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

З огляду на викладене, з метою запобігання можливим потенційним порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів ТОВ «Кан-Транс» в особі ліквідатора Надтоки О.В., а також ураховуючи, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, суд вважає обґрунтованим вжиття такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно відповідача-2 - ТОВ «Резерв-ВР»: автобус марки Волжанин, модель 52701, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_1 (шасі НОМЕР_4 , повна маса 18 000 кг, маса власна 12 200 кг, об`єм двигуна 6 693 куб. см); автобус марки Волжанин, модель 52701, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_2 (шасі НОМЕР_5 , повна маса 18 000 кг, маса власна 12 200 кг, об`єм двигуна 6 693 куб. см); автобус марки Волжанин, модель 52701, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_3 (шасі НОМЕР_6 , повна маса 18 000 кг, маса власна 12 200 кг, об`єм двигуна 6 693 куб. см).

Згідно з ч.8 ст.140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Відповідно до п.41 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, забороняється перереєстрація на нового власника та зняття з обліку транспортних засобів, які перебувають в розшуку або щодо яких у Єдиному державному реєстрі транспортних засобів є відомості про накладення арешту або заборону на зняття з обліку та/або перереєстрацію на підставі судового рішення чи постанови державного або приватного виконавця.

Судом установлено, що відповідно до інформації з Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Донецькій, Луганській областях, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (філія ГСЦ МВС) (код ЄДРПОУ ВП 45297659) має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, тому електронний примірник цієї ухвали підлягає надсиланню до його електронного кабінету для негайного виконання та вжиття заходів щодо внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про накладення арешту згідно з цією ухвалою.

Керуючись ст.ст.74, 77, 86, 136, 140, 232, 234 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Кан-Транс» в особі ліквідатора Надтоки Олени Володимирівни від 11.11.2024 №02-02/406 про забезпечення позову до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю «МН Транс», та відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Резерв-ВР», про: визнання недійсними договорів купівлі-продажу, оформлених у вигляді довідок-рахунків від 29.10.2015 №ААЕ954269, №ААЕ954268, №ААЕ954264, автобусів марки Волжанин, модель 52701, VIN НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_3 відповідно, які укладені між ТОВ «Кан-Транс» та ТОВ «МН Транс»; витребування у ТОВ «Резерв-ВР» указаних транспортних засобів, задовольнити.

2. Накласти арешт у межах ціни позову на наступне рухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Резерв-ВР» (вул. Шевченка, буд. 21-З, м. Ніжин Чернігівської області, 16600, ідентифікаційний код 39840658):

- автобус марки Волжанин, модель 52701, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_1 (шасі НОМЕР_4 , повна маса 18 000 кг, маса власна 12 200 кг, об`єм двигуна 6 693 куб. см);

- автобус марки Волжанин, модель 52701, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_2 (шасі НОМЕР_5 , повна маса 18 000 кг, маса власна 12 200 кг, об`єм двигуна 6 693 куб. см);

- автобуса марки Волжанин, модель 52701, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_3 (шасі НОМЕР_6 , повна маса 18 000 кг, маса власна 12 200 кг, об`єм двигуна 6 693 куб. см).

3. Стягувачем за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кан-Транс» (вул. Кислородна, буд. 8А, м. Хрустальний Луганської області, 94504, ідентифікаційний код 36031248) в особі ліквідатора Надтоки Олени Володимирівни (вул. Тернопільська, буд. 27, м. Дніпро, 49106, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ).

4. Боржником за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Резерв-ВР» (вул. Шевченка, буд. 21-З, м. Ніжин Чернігівської області, 16600, ідентифікаційний код 39840658).

5. Дана ухвала відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом, набрала законної сили 13.11.2024 та може бути пред`явлення до виконання до 22.06.2027 (включно).

6. У відповідності до ч.1 ст.144 ГПК України ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

7. Електронний примірник цієї ухвали для негайного виконання та вжиття заходів щодо внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про накладення арешту згідно з цією ухвалою надіслати до електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС Регіональному сервісному центру ГСЦ МВС в Донецькій, Луганській областях, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (філія ГСЦ МВС) (код ЄДРПОУ ВП 45297659).

Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання 13.11.2024 у відповідності до ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 ГПК України та порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Суддя С.В. Вінніков