Рішення

від 30.10.2024 по справі 914/1102/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2024 Справа № 914/1102/24

м.Львів

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», м. Київ, в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», м. Львів,

до відповідача: Львівської національної наукової бібліотеки імені В.Стефаника, м.Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Оператор Газотранспортної системи України", м.Київ

про стягнення заборгованості. Ціна позову: 818727,01 грн

Суддя Кітаєва С.Б.

За участю секретаря Сосницької А.А.

Представники учасників справи:

від позивача: Басик А.М.-представник

від відповідача: Вавринкевич І.Д.-представник

від третьої особи: не з`явився

На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України до Львівської національної наукової бібліотеки імені В.Стефаника про стягнення у розмірі 818727,01 грн, з якої: 816985,89 грн вартості несанкціонованого відібраного природного газу з розподільчої мережі оператора ГРМ, 1741,12 грн 3% річних - нарахованих в порядку ст.625 ЦК України.

Ухвалою суду від 01.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 29.05.2024.

23.05.2024,за вх.№13862/24, на поштову адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

29.05.2024, за вх.№14381/24, через систему «Електронний суд» від представника позивача, Куцика В.Б., надійшла заява про долучення документів на підтвердження підтверджують повноважень.

Ухвалою суду від 29.05.2024 відзив на позовну з додатками повернуто відповідачу без розгляду, підготовче засідання відкладено на 26.06.2024, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю Оператор Газотранспортної системи України".

11.06.2024, за вх.№15432/24, через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 10.06.2024, який судом прийнято і долучено до матеріалів справи.

04.06.2024, за вх.№14804/24, через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, яка судом прийнята та долучено до матеріалів справи.

11.06.2024, за вх.№15411/24, через систему «Електронний суд» від відповідача поступили заперечення від 10.06.2024, які судом прийнято і долучено до матеріалів справи.

20.06.2024, за вх.№16538/24, через систему «Електронний суд» від третьої особи поступили пояснення, які судом прийнято та долучено до матеріалів справи.

24.06.2024, за вх.№16453/24, через систему «Електронний суд» від представника третьої особи надійшла заява від 21.06.2024, у якій просить проводити усі судові засідання у справі у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою від 24.06.2024 заяву третьої особи судом задоволено.

25.06.2024, за вх.№16685/24, через систему «Електронний суд» від позивача надійшли пояснення.

Ухвалою суду від 26.06.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 31.07.2024.

Підготовче засідання 31.07.2024 не відбулося, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Кітаєвої С.Б. Ухвалою суду від 07.08.2024 підготовче засідання призначено на 29.08.2024.

Ухвалою суду від 29.08.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 09.10.2024.

В судовому засідання 09.10.2024 оголошувалась перерва до 30.10.2024.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 30.10.2024 забезпечив, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 30.10.2024 забезпечив, позовні вимоги визнав частково.

Третя особа явки повноважного представника в судове засідання 30.10.2024 не забезпечила.

В судовому засіданні 30.10.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне.

Львівська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» є Оператором газорозподільної системи (надалі -Оператором ГРМ) з 01.09.2023 р. на території м. Львова та Львівської області.

Оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників) (п.17 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок природного газу»).

Постановою НКРЕ КП від 26.12.2022 № 1839 Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ «Газорозподільні мережі України» видано ТОВ «Газорозподільні мережі України» ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території Кіровоградської області (крім м. Гайворон), Харківської області, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації ТОВ «Газорозподільні мережі України».

Постановою НКРЕ КП від 31.08.2023 № 1596 Про внесення змін до додатка до постанови НКРЕКП від 26 грудня 2022 року № 1839 та врегулювання питань щодо провадження ТОВ «Газорозподільні мережі України» діяльності з розподілу природного газу, розширено господарську діяльність ТОВ «Газорозподільні мережі України» з розподілу природного газу на території Львівської області, включаючи всі 7 районів цієї області. На зазначеній території Львівська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» є Оператором ГРМ з 01.09.2023 р.

На веб-сайті Антимонопольного комітету України опубліковано зведений перелік природних монополій, із якого вбачається, що станом на 30.09.2023 р. Львівська філія ТОВ Газорозподільні мережі України є монополістом у сфері розподілу природного газу, починаючи із 01.09.2023 р. на території м. Львова та Львівської області.

Між Львівською філією Товариства з обмеженою відповідальністю Газорозподільні мережі України (надалі - ЛФ ТОВ ГРМУ) як Оператором ГРМ на території м. Львова та Львівської області та відповідачем укладено договір розподілу природного газу на умовах типового, який затверджений постановою НКРЕ КП від 30.09.2015 № 2498, шляхом підписання заяви приєднання №42АВ010М9АНТ-23 від 01.09.2023 р.

Відповідно до додатків №4 до типового договору розподілу природного газу, який додається до заяви-приєднання №42АВ010М9АНТ-23 від 01.09.2023 р., у відповідача існують точки комерційного обліку (газифіковані приміщення з газоспоживаючим обладнанням та вузлами обліку природного газу) за наступними адресами: м. Львів, вул. Винниченка В. буд. 24; м. Львів, вул. Авіаційна, буд. 1; м. Львів, вул. Бібліотечна, буд. 2; м. Львів, вул. Личаківська, буд. 131; м. Львів, вул. Лисенка М., буд. 14; м. Львів, вул. Стефаника В. буд. 2; м. Львів, вул. Ковжуна П., буд. 10; м. Львів, вул. Ковжуна П., буд. 8.

Відповідачу присвоєно Персональний EIC код суб`єкта ринку природного газу 56XS0000M9AHT00L.

Позивач зазначає, що протягом 05.01.2024 р.-13.02.2024 р. відповідач не будучи включеним в реєстр жодного діючого постачальника несанкціоновано відбирав природний газ із газорозподільної мережі.

02.01.2024 р. позивач вручив відповідачу повідомлення про необхідність припинення газопостачання, відповідно до змісту якого у зв`язку із тим що Львівська національна наукова бібліотека імені В. Стефаника не була включена до реєстру жодного з постачальників, відповідач не мав права відбирати природний газ із ГРМ та зобов`язаний був самостійно припинити власне газоспоживання на всіх об`єктах, у яких у Львівської національної наукової бібліотеки імені В. Стефаника встановлено газоспоживаюче обладнання та вузли обліку природного газу. У разі самостійного не припинення газопостачання, відповідач був повідомлений про те, що 05.01.2024 р. Оператор ГРМ змушений буде припинити газопостачання відповідачу примусово.

05.01.2024 р. представники Оператора ГРМ прибули до відповідача для примусового припинення газопостачання до його об`єктів, однак, відповідач не допустив представників позивача для припинення газопостачання, про що позивачем складено акти про відмову в доступі до об`єктів споживача для припинення розподілу природного газу, які підписані відповідачем без зауважень.

Споживач не допустив працівників Оператора ГРМ для припинення газопостачання та надалі продовжував здійснювати несанкціонований відбір природного газу із ГРМ.

.

, , , .

2024 ., . .

Оскільки, абз.2 п.7 Глави 6 Розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи (надалі - Кодекс ГТС) визначено, що відбір природного газу в мережах оператора газорозподільних систем споживачів за їх відсутності в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника є обсягом несанкціонованого відбору відповідного оператора газорозподільної системи, а п. 3 Глави Глави 1 Розділу Кодексу ГТС регламентує, що Оператор газорозподільної системи зобов`язаний сплатити оператору газотранспортної системи плату за несанкціонований відбір у строк до 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено несанкціонований відбір, Товариство з обмеженою відповідальністю Оператор Газотранспортної системи України" (надалі - Оператор ГТС) через інформаційну платформу направив ТОВ Газорозподільні мережі України рахунок на оплату несанкціоновано відібраних обсягів газу всіма споживачами у січні 2024 року, які не були включені до реєстрів постачальника року на суму 3 701 507,39 грн.

, - (. .) 651 585,43 ?. 2024 . ( ) - . .

05.01.2024 . 31.01.2024 . 36 630, 23 3 , ? ? 651 585,43 . ( 542 987,89 . , 108 597,54 . ?) ? (? ) 20.02.2024 .

2024 . ? ? ? ? ? ? ? 2024 , 407 548, 86 .

, (. .) 165 400,46 . ? 2024 . ( ) - . .

інформаційної платформи за період з 01.02.2024 р. по 13.02.2024 р. включно відповідачем спожито 9 622, 27 м3 газу, вартість якого складає 165 400,46 грн. з ПДВ (з яких 137 833,76 грн. вартість газу без ПДВ, 27 566,70 грн. ПДВ) Зазначену суму ТОВ Газорозподільні мережі України сплачено Оператору ГТС (третій особі у справі) 20.03.2024 р.

Подальші дії Оператора ГРМ із компенсації вартості несанкціоновано відібраного природного газу споживачем із ГРМ регламентує Кодекс газорозподільних систем.

Пунктом 3 Глави 5 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем визначає, що споживач, який здійснив відбір природного газу не будучи включеним в період відбору газу до реєстру в будь-якого постачальника, зобов`язаний оплатити вартість відбору природного газу Оператору ГРМ.

Розрахунок вартості несанкціоновано відібраного газу з ГРМ, здійснений Оператором ГТС Оператору ГРМ визначається за формулою встановленою п.4 Глави 1 Розділу ХХІ Кодексу газотранспорної системи. Розрахунок вартості несанкціоновано відібраного газу з ГРМ, здійснений Оператором ГРМ споживачу визначається за формулою п.3 Глави 5 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем.

Механізми нарахування вартості несанкціонованого відібраного газу з ГРМ та формули за якими розраховується грошова сума несанкціоновано спожитого газу є однаковими для Оператора ГТС та Оператора ГРМ, тому ЛФ ТОВ ГРМУ направила відповідачу рахунки на оплату вартості несанкціоновано відібраного газу із ГРМ із такими ж сумами, які направив Оператор ГТС ЛФ ТОВ ГРМУ.

Так, зокрема, з метою врегулювання спору в добровільному порядку Львівська філія ТОВ Газорозподільні мережі України звернулася до відповідача листом від 19.03.2024 року №ЛФ/100/Вих.-2808/104/3-24 про погашення заборгованості та направила в додаток рахунок на оплату №23231 від 31.01.2024 р. на суму 651 585, 43 грн., акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №19717 від 31.01.2024 р. рахунок на оплату №35731 від 29.02.2024 р. на суму 165 400, 46 грн., акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №29651 від 29.02.2024 р., що підтверджується доказами поштового відправлення та визнається відповідачем.

На лист позивача від 19.03.2024 року №ЛФ/100/Вих.-2808/104/3-24 ? . ? 26.03.2024 р. №102. З підстав зазначених у листі, Бібліотека повідомила позивача, що не може оплатити виставлені ним рахунки за спожитий газу в обсязі 46252,5 м.куб. на суму 816985,89 грн. Зазначений лист-відповідь відповідача про відмову від оплати рахунків отримано позивачем 27.03.2024 та зареєстровано за вх.№ЛФ/100/вх-6468-0324.

У зв`язку із відмовою сплатити заборгованість добровільно, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення 816985,89 грн вартості несанкціоновано відібраного природного газу з розподільчої мережі оператора ГРМ, а також 1741,12 грн 3% річних - нарахованих в порядку ст.625 ЦК України за період з 28.03.2024 р по 22.04.2024.

У відзиві Відповідач посилається на таке.

Бібліотека 28 грудня 2023 р. уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю «Газенерго-Трейд» договір № 28/12/23 про постачання природного газу. Строк чинності цього договору в частині постачання природного газу становив з 1 січня 2024 р. по 15 квітня 2024 р. Відтак, станом на 1 січня 2024 р. відповідач в інформаційній платформі Оператора ГТС перебував у Реєстрі споживачів за постачальником ТОВ «Газенерго-Трейд».

Однак, уже 2 січня 2024 р., цілком незаконно, як стверджує відповідач, відбулося закріплення відповідача в Реєстрі за постачальником ТОВ «Газпромсервіс». Стверджує, що Оператор ГТС ніяким чином не відреагував на такі незаконні дії і не намагався їх припинити.

На переконання відповідача, постачальником ТОВ «Газпромсервіс» в інформаційній платформі Оператора ГТС було без жодних правових підстав ініційовано закріплення (реєстрацію) Бібліотеки у власному Реєстрі споживачів 30 грудня 2023 р. із зазначенням дати початку періоду постачання природного газу з 2 січня 2024 р.

Відповідач зазначає, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) підтвердила незаконність дій ТОВ «Газпромсервіс» у висновку від 07.02.2024. Зокрема НКРЕКП наголосила, що постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем. Саме це відбулося у наведеному випадку, стверджує відповідач, адже він не погоджував із ТОВ «Газпромсервіс» обсяг і ціну постачання природного газу. Відповідач вважає, що ТОВ «Газпромсервіс» та Оператором ГТС вчинило порушення п. 3 розд І та п. 3 розд ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496 та п. 2.2. Ліцензійних умов.

Також відповідач покликається у відзиві на укладення між ним та ТОВ «Газпромсервіс» 30 січня 2020 р. договору на закупівлю товарів за державні кошти, строк чинності якого минув 31 грудня 2020 р. За цим договором у відповідача не було жодних заборгованостей та зобов`язань перед ТОВ «Газпромсервіс», усі відомості, що надавало дане ТОВ у поясненнях НКРЕКП є неправдивими та нічим не підтвердженими, стверджує відповідач. Вважає, без жодних правомірних підстав ТОВ «Газпромсервіс» вдався до заходів з припинення постачання природного газу Бібліотеці.

Зокрема, вже 2 січня 2024 р. ним було ініційовано на інформаційній платформі Оператора ГТС припинення газопостачання з 5 січня 2024 р., що, як вважає відповідач, вказує на порушення ТОВ «Газпромсервіс» п. 7 гл. 1 розд Х Кодексу ГТС в частині дотримання обов`язку постачальника природного газу направляти Оператору ГТС повідомлення про припинення (обмеження) постачання природного газу бюджетним установам та організаціям не пізніше одинадцяти днів до зазначеної в повідомленні дати припинення (обмеження) транспортування природного газу. Крім того, відповідач вважає, що в описаній ситуацій ТОВ «Газпромсервіс» та ГТС допустили порушення п. 15 розділу ІІ Правил постачання природного газу, відповідно до яких було зобов`язання надіслати не менш ніж за 10 діб до обмеження чи припинення газопостачання споживачу (Бібліотеці), який є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України, повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність самостійно припинити чи обмежити газоспоживання з певного періоду (день, година тощо). Цього не було зроблено згаданим недобросовісним постачальником. Натомість шляхом протиправних дій ТОВ «Газпросервіс» вже станом на 2 січня 2024 р. Бібліотека не була включена до реєстру жодного з постачальників.

У зв`язку з цим 2 січня 2024 р. Бібліотеці Оператором ГРМ було надіслано повідомлення № 38 про припинення (обмеження) їй газопостачання. Цим повідомленням Оператор ГРМ запропонував відповідачу самостійно відключитися від газових мереж і підготувати до пломбування газоспоживне обладнання до 07:00 год 5 січня 2024 р. Відповідач вважає, що згадані строки повідомлення бюджетної установи про припинення (обмеження) газопостачання не були дотримані.

ТзОВ « ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» 05 січня зверталось до ТзОВ « Оператор ГТС України» з проханням зарахувати обсяги спожитого природного газу ЛННБ України ім. В. Стефаника за ТзОВ «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» відповідно за Договором про постачання природного газу № 28/12/23 від 28.12.2023 укладеного між організаціями. Дане прохання було проігноровано ТзОВ «Оператор ГТС України». Бібліотека зверталась з листом до НКРЕКП де інформувала, що ТОВ «Оператор ГТС» порушує її права замінивши незаконно постачальника природного газу, що могло призвести до аварійної ситуації системи опалення у дев`яти її приміщеннях і поставити під загрозу охорону і збереження понад 8,5 мільйонів одиниць фондів, що становлять національне надбання.

Також відповідач повідомляє, що 5 січня 2024 р. представники Оператора ГРМ виїхали на об`єкти Бібліотеки для здійснення заходів щодо припинення розподілу природного газу та пломбування газових приладів. Однак, Бібліотека відмовилася надати доступ до своїх об`єктів для здійснення заходів з припинення газопостачання, про що Оператором ГРМ було складено відповідні акти про відмову в доступі до об`єктів споживача для припинення розподілу природного газу. Відтак, Бібліотеці, як зазначено у відзиві, вдалося зберегти отримання природного газу та забезпечити опалення приміщень.

Відповідач стверджує, що Висновок НКРЕКП від 07.02.2024 став правовою підставою для припинення скрутної ситуації, в якій опинилася Бібліотека внаслідок протиправних дій ТОВ «Газпромсервіс». Цим документом НКРЕКП надала йому тижневий строк для усунення описаних порушень. Як наслідок, з 13 лютого 2024 р. Бібліотека була включена в Реєстр споживачів за законним постачальником «Газенерго-Трейд», з яким у неї був чинний договір, і з того часу отримує природний газ від цього постачальника.

Відповідач визнає, що Позивач 19 березня 2024 р. в додаток до листа-вимоги направив Бібліотеці рахунок на оплату № 23231 від 31.01.2024 на суму 651 585 грн, 43 коп., акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 19717 від 31.01.2024, рахунок на оплату № 35731 від 29.02.2024 на суму 165 400 грн, 46 коп., акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 29651 від 29.02.2024. Зазначені документи були отримані відповідачем 21 березня 2024 р.

Бібліотека не оплатила цих рахунків, проте визнає необхідність оплати за спожитий нею природний газ частково. Пояснює, що був вимушеним здійснювати відбір природного газу із ГРМ не з його вини, а внаслідок неправомірних дій ТОВ «Газпромсервіс», задля порятунку своїх бібліотечних фондів і збереження стану приміщень. Разом з тим, відповідач зазначає, що згідно з умовами договору, укладеного з постачальником «Газенерго-Трейд» від 28.12.2023, вартість обсягу спожитого в період з 5 січня по 13 лютого 2024 р. природного газу повинна була становити 761 778 грн, 67 коп (ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 470 грн.), і саме цю суму відповідач вважає справедливою в умовах, що склалися у даній справі.

Відповідач заперечує правомірність нарахування 3 % річних у розмірі 1741 грн, 12 коп. та вважає, що для таких дій позивача немає достатніх правових підстав.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що якщо відповідач вважає, що переплата, яка може статись внаслідок незаконних, на думку відповідача, дій Оператора ГТС та ТОВ «Газпромсервіс», він вправі звернутись до останніх з регресними вимогами про відшкодування завданих збитків.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач звернув увагу на норму ст. 19 Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу», згідно якої бібліотеки, незалежно від форм власності, що мають у своїх фондах особливо цінні та рідкісні видання, колекції, віднесені до національного культурного надбання, забезпечують їх належне зберігання і несуть відповідальність за їх облік, включення до автоматизованих баз даних, а також державну реєстрацію.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1709 від 19.12.2001 унікальні колекції та збірки Бібліотеки віднесені до наукових об`єктів, що становлять національне надбання (Свідоцтво № 54 від 19.02.2009 р. Серія АН) під назвою «Зібрання україніки та колекції стародрукованих і рукописних видань». Загальний обсяг фондів, що мають виняткове значення для української науки і не можуть бути відтворені у випадку їх втрати або руйнування, становить 5 млн. 694 тис. одиниць збереження.

У ситуації загрози припинення газопостачання, зумовленої протиправними діями ТОВ «Газпромсервіс» та Оператора ГТС, відповідач був змушений вжити заходи по недопущенню припинення газопостачання, що могло призвести до аварійної ситуації системи опалення у дев`яти приміщеннях Бібліотеки і поставити під загрозу охорону і збереження понад 8,5 мільйонів одиниць фондів, що становлять національне надбання.

Бібліотека, відмовляючи представникам Оператора ГРМ у доступі до своїх об`єктів для припинення газопостачання, діяла у відповідності до закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу», рятуючи свої фонди та будівлі (з них дві пам`ятки архітектури національного значення та дві місцевого значення) від пошкоджень і руйнації.

Відповідач, як бюджетна установа, що є неприбутковою та повністю утримується за рахунок державного бюджету, обмежена у договірній сфері виключно бюджетним фінансуванням та не може виходити за його рамки при здійсненні господарської діяльності. Тому Бібліотека не мала можливості оплатити отримані завищені рахунки на оплату: № 23231 від 31.01.2024 на суму 651 585 грн, 43 коп., акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 19717 від 31.01.2024, рахунок на оплату № 35731 від 29.02.2024 на суму 165 400 грн, 46 коп., акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 29651 від 29.02.2024.

Згідно з умовами договору, укладеного з постачальником «Газенерго-Трейд» від 28.12.2023, вартість обсягу спожитого в період з 5 січня по 13 лютого 2024 р. природного газу повинна була становити 761 778 грн 67 коп (ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 470 грн).

У поясненнях щодо позовних вимог третя особа зазначила, що з 01.01.2024 по 01.01.2024 в інформаційній платформі Оператора ГТС споживача з ЕІС кодом 56XS0000M9AHT00L було закріплено в Реєстрі споживачів за постачальником ТОВ «ГАЗЕНЕРГО-ТРЕЙД» (ЕІС код 56X930000115050D).

Постачальником ТОВ «Газпромсервіс» (ЕІС код 56X930000000790B) в інформаційній платформі Оператора ГТС було ініційовано закріплення (реєстрацію) споживача з ЕІС кодом 56XS0000M9AHT00L у власному Реєстрі споживачів 30.12.2023 з зазначенням дати початку періоду постачання природного газу з 02.01.2024.

Споживача з ЕІС-кодом 56XS0000M9AHT00L в інформаційній платформі Оператора ГТС було закріплено в Реєстрі споживачів за постачальником ТОВ «Газпромсервіс» (ЕІС-код 56X930000000790B) з 02.01.2024.

Третя особа зазначає, що постачальником ТОВ «Газпромсервіс» (ЕІС-код 56X930000000790B) було ініційовано припинення (обмеження) газопостачання та направлено на Інформаційну платформу Оператора ГТС повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання споживачу з ЕІС-кодом 56XS0000M9AHT00L з 05.01.2024.

Третя особа повідомила, що споживача з ЕІС-кодом 56XS0000M9AHT00L було включено до форми 9 «Повідомлення про споживачів у зоні ліцензійної діяльності Оператора ГРМ, які не включені до Реєстру споживачів жодного постачальника/постачальник яких не подав номінацію на точку виходу до ГРМ або така номінація була відхилена Оператором ГТС/постачальник яких ініціював припинення їм газопостачання» з 01.01.2024 з причиною « 3» - якщо постачальник ініціював припинення газопостачання споживачу з датою початку припинення (обмеження) газопостачання з 05.01.2024.

Інформацією щодо фактичних дій з припинення (обмеження) газопостачання споживачу з ЕІС-кодом 56XS0000M9AHT00L володіє Львівська філія ТОВ «Газорозподільчі мережі України» як оператор газорозподільної системи, до мереж якої приєднаний вказаний споживач.

Третя особа стверджує, що в період з 05.01.2024 по 13.02.2024 обсяги природного газу, використані споживачем з ЕІС-кодом 56XS0000M9AHT00L внесені в алокацію оператора газорозподільної системи Львівська філія ТОВ «Газорозподільчі мережі України» як несанкціонований відбір природного газу та становлять: з 05.01.2024 по 31.01.2024 36 630,23 м3; з 01.02.2024 по 13.02.2024 - 9 622,27 м3.

Відповідно до пункту 5 глави 1 розділу I Кодексу ГТС:

- несанкціонований відбір це відбір природного газу у таких випадках: за відсутності споживача в Реєстрі споживачів постачальника будь-якого постачальника протягом розрахункового періоду;

- за відсутності Оператора ГРМ у Реєстрі споживачів постачальника будь-якого постачальника протягом розрахункового періоду, крім випадку закупівлі природного газу відповідно до положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу;

- після закінчення строку, встановленого законодавством для припинення.

Третя особа підтверджує, що ТОВ «Газорозподільчі мережі України» було сплачено Оператору ГТС кошти за несанкціоновані відбори природного газу за січень лютий 2024 року.

Дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Так, частинами 2, 3 ст.11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.59 Закону України «Про ринок природного газу» правопорушеннями на ринку природного газу зокрема є: несанкціонований відбір природного газу.

Згідно п.3. ч.2 ст.13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний, зокрема: не допускати несанкціонованого відбору природного газу.

Несанкціонований відбір природного газу відбір (споживання) природного газу з газорозподільної системи з порушенням вимог чинного законодавства.

За відсутності у споживача діючого постачальника (якщо споживач не включений до Реєстру споживачів будь-якого постачальника) у відповідному розрахунковому періоді споживач, згідно з пунктом 3 глави 5 розділу VI Кодексу ГРМ, не мав права здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи та мав подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об`єкт.

Пунктом 5 глави 1 розділу I Кодексу газотранспортної системи (далі Кодекс ГТС) затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2493 (з наступними змінами) визначено, що інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Згідно з пунктом 7 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, інформаційна платформа забезпечує можливість здійснення в автоматичному режимі перевірки за ЕІС-кодом споживача (точки комерційного обліку споживача) наявності/відсутності діючого постачальника природного газу у такого споживача та кінцеву дату постачання природного газу цим постачальником (у випадку наявності постачальника).

За даними інформаційної платформи оператора ГТС, в період 05.01.2024 р.-13.02.2024 р. відповідач не будучи включеним в реєстр споживачів жодного діючого постачальника несанкціоновано відбирав природний газ із газорозподільної мережі.

Так, зокрема, в період з 05.01.2024 по 13.02.2024 обсяги природного газу, використані споживачем з ЕІС-кодом 56XS0000M9AHT00L внесені в алокацію оператора газорозподільної системи Львівська філія ТОВ «Газорозподільчі мережі України» як несанкціонований відбір природного газу та становлять: з 05.01.2024 по 31.01.2024 36 630,23 м3; з 01.02.2024 по 13.02.2024 - 9 622,27 м3.

Зазначені обставини відповідачем не заперечуються і не спростовуються.

Матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не заперечується факт вручення йому 02.01.2024 р. повідомлення про необхідність припинення газопостачання.

Зі змісту вказаного повідомлення вбачається, що станом на 02.01.2024 Львівська національна наукова бібліотека імені В. Стефаника не була включена до реєстру жодного з постачальників, відповідач не мав права відбирати природний газ із ГРМ та зобов`язаний був самостійно припинити власне газоспоживання на всіх об`єктах, на яких в Львівської національної наукової бібліотеки імені В. Стефаника встановлено газоспоживаюче обладнання та вузли обліку природного газу. У разі самостійного неприпинення газопостачання, відповідач був повідомлений про те, що 05.01.2024 р. Оператор ГРМ змушений буде припинити газопостачання відповідачу примусово.

Матеріалами справи підтверджується, що 05.01.2024 р. представники Оператора ГРМ прибули до відповідача для примусового припинення газопостачання до його об`єктів, однак, відповідач не допустив представників відповідача до припинення газопостачання, про що позивачем складено акти про відмову в доступі до об`єктів споживача для припинення розподілу природного газу, які підписані позивачем без зауважень.

Споживач не допустив працівників Оператора ГРМ до припинення газопостачання та надалі продовжував здійснювати несанкціонований відбір природного газу із ГРМ, що підтверджується відповідачем в заявах по суті.

Оскільки, абз.2 п.7 Глави 6 Розділу ХІІ Кодексу газотранспортної системи (надалі - Кодекс ГТС) визначено, що відбір природного газу в мережах оператора газорозподільних систем споживачів за їх відсутності в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника є обсягом несанкціонованого відбору відповідного оператора газорозподільної системи, а п. 3 Глави Глави 1 Розділу Кодексу ГТС регламентує, що Оператор газорозподільної системи зобов`язаний сплатити оператору газотранспортної системи плату за несанкціонований відбір у строк до 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено несанкціонований відбір, Товариство з обмеженою відповідальністю Оператор Газотранспортної системи України" (надалі - Оператор ГТС) через інформаційну платформу направив ТОВ Газорозподільні мережі України рахунок на оплату несанкціоновано відібраних обсягів газу всіма споживачами у січні 2024 року, які не були включені до реєстрів постачальника року на суму 3 701 507,39 грн.

Як підтверджено матеріалами справи із зазначеної суми вартість несанкціонованого відбору природного газу, здійсненого на ліцензованій території діяльності Оператора ГРМ - ЛФ ТОВ ГРМУ (м. Львів та Львівська обл.) складає 651 585,43 грн. Впродовж січня 2024 р. на ліцензованій території діяльності ЛФ ТОВ ГРМУ несанкціоновано (без включення у реєстр постачальника) газ споживав лише відповідач - Львівська національна наукова бібліотека імені В. Стефаника.

Згідно даних інформаційної платформи за період з 05.01.2024 р. по 31.01.2024 р. включно відповідачем спожитого 36 630, 23 м3 газу, вартість яких складає 651 585,43 грн. з ПДВ (з яких 542 987,89 грн. вартість газу без ПДВ, 108 597,54 грн. ПДВ) Зазначену суму сплачено ТОВ Газорозподільні мережі України Оператору ГТС 20.02.2024 р.

В лютому 2024 р. Оператор ГТС через інформаційну платформу направив ТОВ Газорозподільні мережі України рахунок на оплату несанкціоновано відібраних обсягів газу всіма споживачами у лютому 2024 року, які не були включені до реєстрів постачальника року на суму 407 548, 86 грн.

Як підтверджено матеріалами справи із зазначеної суми вартість несанкціонованого відбору природного газу, здійсненого на ліцензованій території діяльності Оператора ГРМ ЛФ ТОВ ГРМУ (м. Львів та Львівська обл.) складає 165 400,46 грн. Впродовж лютого 2024 р. на ліцензованій території діяльності ЛФ ТОВ ГРМУ несанкціоновано (без включення у реєстр постачальника) газ споживав лише відповідач - Львівська національна наукова бібліотека імені В. Стефаника.

Згідно даних інформаційної платформи за період з 01.02.2024 р. по 13.02.2024 р. включно відповідачем спожитого 9 622, 27 м3 газу, вартість яких складає 165 400,46 грн. з ПДВ (з яких 137 833,76 грн. вартість газу без ПДВ, 27 566,70 грн. ПДВ) Зазначену суму сплачено ТОВ Газорозподільні мережі України Оператору ГТС 20.03.2024 р.

Подальші дії Оператора ГРМ із компенсації вартості несанкціоновано відібраного природного газу споживачем із ГРМ регламентує Кодекс газорозподільних систем.

Пунктом 3 Глави 5 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем визначає, що споживач, який здійснив відбір природного газу не будучи включеним в період відбору газу до реєстру в будь-якого постачальника, зобов`язаний оплатити вартість відбору природного газу Оператору ГРМ.

Розрахунок вартості несанкціонованого відібраного газу з ГРМ, здійснений Оператором ГТС Оператору ГРМ визначається за формулою встановленою п.4 Глави 1 Розділу ХХІ Кодексу газотранспортної системи. Розрахунок вартості несанкціонованого відібраного газу з ГРМ, здійснений Оператором ГРМ споживачу визначається за формулою п.3 Глави 5 Розділу VI Кодексу газорозподільних систем.

При цьому слід зауважити, що відповідач у відзиві не оспорює факт здійснення ним несанкціонованого відбору природного газу за період з 05.01.2024 по 31.01.2024 36 630,23 м3; з 01.02.2024 по 13.02.2024 - 9 622,27 м3, а лише не погоджується з вартістю спожитого природного газ, оскільки вважає, що вона мала бути обчислена за ціною передбаченою в його договорі з постачальником.

Спосіб та формули нарахування вартості несанкціонованого відібраного газу з ГРМ за якими розраховується грошова сума несанкціоновано спожитого газу є однаковими для Оператора ГТС та Оператора ГРМ, а відтак, ЛФ ТОВ ГРМУ направила відповідачу рахунки на оплату вартості несанкціоновано відібраного газу із ГРМ із такими ж сумами, які направив Оператор ГТС ЛФ ТОВ ГРМУ.

З метою врегулювання спору в добровільному порядку Львівська філія ТОВ Газорозподільні мережі України звернулася до відповідача листом від 19.03.2024 року №ЛФ/100/Вих.-2808/104/3-24 про погашення заборгованості з компенсації витрат з оплати Оператору ГТС вартості несанкціоновано відібраного відповідачем природного газу з розподільчої мережі Оператора ГРМ та направила в додаток рахунок на оплату №23231 від 31.01.2024 р. на суму 651 585, 43 грн., акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №19717 від 31.01.2024 р. рахунок на оплату №35731 від 29.02.2024 р. на суму 165 400, 46 грн., акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №29651 від 29.02.2024 р., що підтверджується доказами поштового відправлення та факт отримання 21.03.2024 зазначених документів визнається відповідачем.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Встановлені ч. 2 ст. 530 ЦК України стосовно пред`явлення кредитором вимог боржнику не кореспондуються з обов`язковим отриманням кредитором доказів вручення цієї вимоги боржнику, за умови наявності в матеріалах справи доказів надіслання такої вимоги через органи поштового зв`язку на адресу боржника.

У листі відповіді від 26.03.2024 р. №102 (на лист позивача від 19.03.2024 року №ЛФ/100/Вих.-2808/104/3-24) відповідач відмовився перерахувати кошти в сумі 816985,89 грн., зазначавши, що не може провести оплату згідно наданих позивачем рахунків за №23231 від 31.01.2024 за спожитий в січні газ в об`ємі 36630,23 м.куб. та по рахунку №35731 від 29.02.2024 за спожитий в лютому газ в об`ємі 9622,27 м.куб., оскільки ціна природного газу перевищує вартість природного газу, який Бібліотека закупила згідно процедури відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі».

Зазначене стало підставою для звернення позивача 24.04.2024 з позовом до суду.

З огляду на матеріали справи, строк виконання відповідачем зобов`язань з оплати в розмірі 816985,89 грн. є таким, що настав. Відповідач не надав доказів оплати суми коштів в розмірі 816985,89 грн.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та норми чинного законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини у даній справі, суд вважає належним чином підтвердженими зі сторони позивача обставини щодо несанкціонованого відбору відповідачем природного газу за період з 05.01.2024 р. по 31.01.2024 р. на суму 651 585,43 грн. та за період з 01.02.2024 р. по 13.02.2024 р. та суму 165 400,46 грн, а всього на суму 816985,89 грн, що відповідачем у встановленому порядку не спростовано. А отже, позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1741,12 грн 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, зробила висновок, що зобов`язання зі сплати інфляційних та процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю, а тому вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

За змістом цієї норми закону, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Стаття 625 ЦК України входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

За змістом ст. ст. 524, 533-535 та 625 ЦК України, грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Норми ст. 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб через неправомірні дії боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов`язань, буде значно меншою, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

У відповідності до позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2024 у справі № 559/1622/19, суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних, суд дійшов висновку, що такий проведено правильно, не спростовано відповідачем, а тому, вимога про стягнення 1741,12 грн. 3% річних підлягає до задоволення.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити наступне.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 12.06.2020 у справі № 906/775/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Суд критично ставиться до тверджень Відповідача у відзиві про неправомірність дій, порушення ними положень Кодексу ГТС ТОВ «Газпромсервіс» та Оператора ГТС, інших осіб, які не є учасниками даної справи, з огляду на предмет позову та підстави позову, склад учасників процесу та зазначає, що суд розгляд справу в межах заявлених позовних вимог та не може виходити за її межі.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Розглянувши листи Львівської національної наукової бібліотеки імені В.Стефаника від 04.01.2024 №14, від 10.01.2024 №23, від 22.01.2024 №27 від 05.02.2024 №61 щодо припинення газопостачання та у доповнення до листа НКРЕКП від 05.02.2024 №1305/16.3.2/7-24, НКРЕКП (Регулятор) у листі відповіді від 07.02.2024 №1403/16.3.2./7-24, адресованому відповідачу, вказала зокрема, що у разі, якщо діями ТОВ «Газпромсервіс» споживачу завдано збитків, Львівська національна наукова бібліотека імені В.Стефаника має право звернутись до суду.

Як унормовано статтею 129 Конституції України, основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або .заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині першій статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України N 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.97 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі N 129/1033/13-ц (провадження N 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Судові витрати.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 13, 14, 73, 74, 76-80, 91, 123, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Львівської національної наукової бібліотеки імені В.Стефаника (79000, м.Львів, вул.В.Стефаника, 2, код ЄДРПОУ 22334641) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (79039, м.Львів, вул.Золота, 42, код ЄДРПОУ 45204941) 816985,89 грн вартості відбору природного газу, 1741,12 грн 3% річних, 9824,72 грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення підписано 11.11.2024.

СуддяКітаєва С.Б.