Рішення

від 12.11.2024 по справі 914/2049/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2024 Справа № 914/2049/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Никон О.З., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення сторін

справу № 914/2049/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленз Карз", м. Харків

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарнобуд", м. Львів

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ленз Карз" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарнобуд" про стягнення 59 812, 40 грн за неналежне виконання договору оренди транспортного засобу № 10/04/24 від 10.04.2024.

Хід розгляду справи.

Ухвалою суду від 16.09.2024 постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) сторін; відповідачу встановлено строк для подачі відзиву на позов - 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали.

Ухвалу про відкриття провадження сторонам у справі доставлено до їхніх електронних кабінетів 17.09.2024.

Аргументи сторін.

Позовна заява обґрунтована невиконанням укладеного сторонами договору оренди транспортного засобу № 10/04/24 від 10.04.2024 в частині своєчасної оплати за надані послуги оренди автомобіля на суму 54 632, 00 грн. Також за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивач заявив до стягнення 4 568, 14 грн пені, 503, 00 грн 3% річних та 109, 26 грн інфляційних втрат.

Відповідач подав суду заяву про визнання позову, в якій також просив зменшити витрати на професійну правничу допомогу до 2 000, 00 грн.

Позивач подав суду додаткові пояснення, в яких заперечив стосовно зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

Обставини справи.

10 квітня 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЕНЗ КАРЗ» (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАРНОБУД» (далі - Орендар) укладено договір оренди транспортного засобу № 10/04/24 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого Орендодавець передає в строкове платне користування Орендареві автомобілі згідно наданих Орендарем та погоджених Орендодавцем окремих замовлень (надалі іменуються «автомобіль», «замовлення» відповідно). Характеристики автомобілей, мета використання, строк, розмір орендної плати (вартість оренди) та інші умови оренди містяться у замовленнях, що є додатками до цього Договору та його невід`ємною частиною.

Відповідно до пункту 2.1.4. договору Орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату та інші платежі відповідно до умов цього Договору, в тому числі оплатити Орендодавцеві додаткові витрати/послуги (за наявності) відповідно до Прейскуранту (Додаток № 2 до цього Договору).

Пунктом 3.2. договору визначено, що Орендна плата сплачується на підставі рахунку-фактури Орендодавця шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця впродовж 1 (одного) банківського дня з моменту підписання Сторонами замовлення, але у будь-якому випадку до моменту передачі автомобіля Орендареві в оренду.

Згідно з пунктом 4.5. договору у разі прострочення сплати орендної плати або інших платежів відповідно до п.п. 3.2., 3.3. цього Договору Орендар зобов`язується сплатити Орендодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Додатком № 2 до договору є прейскурант.

На виконання умов договору 10 квітня 2024 року сторони підписали замовлення прокату (оренди) автомобіля Volkswagen Jetta, д.н.з. НОМЕР_1 .

Також 10 квітня 2024 року підписано акт приймання-передачі (додаток № 3 до договору), відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування (оренду) зазначений автомобіль строком на 60 днів. Вартість оренди - 79 632, 00 грн.

Після закінчення строку оренди сторони підписали акт надання послуг № 9 від 30 травня 2024 року, за яким замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має, а вартість послуг складає 79 632, 00 грн.

Відповідач частково оплатив надані йому послуги оренди автомобіля на суму 25 000, 00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав протягом 2 (двох) днів з дня її отримання оплатити вартість послуг оренди транспортного засобу на суму 55 405, 56 грн, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНЗ КАРЗ» на підставі договору оренди транспортного засобу № 10/04/24, та підписати акт звірки взаємних розрахунків.

Відповіді на претензію матеріали справи не містять.

Тому позивач просив стягнути з відповідача решту орендної плати за транспортний засіб на суму 54 632, 00 грн, 4 568, 14 грн пені, 503, 00 грн 3% річних та 109, 26 грн інфляційних втрат.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.

Згідно з статтею 798 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Витрати, пов`язані з використанням транспортного засобу, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів, несе наймач (частина 2 статті 801 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Сторони у справі уклали договір оренди транспортного засобу № 10/04/24 від 10.04.2024.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання договору позивач 10.04.2024 передав відповідачу у тимчасове платне користування (оренду) автомобіль Volkswagen Jetta, д.н.з. НОМЕР_1 , з вартістю оренди - 79 632, 00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач мав оплатити повну вартість оренди транспортного засобу до 11.04.2024. Однак відповідач оплатив лише 25 000, 00 грн. Доказів оплати решти - 54 632, 00 грн матеріали справи не містять.

Відповідач позовні вимоги визнав (вх.№25079/24 від 16.10.2024). Тому позовні вимоги про стягнення з відповідача решти неоплаченої вартості оренди транспортного засобі на суму 54 632, 00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу 109, 26 грн інфляційних втрат за квітень 2024 року та 503, 00 грн 3% річних за період з 12.04.2024 по 02.08.2024.

Перевіривши розрахунки, суд встановив, що нарахування інфляційних втрат проведено правильно, а сума нарахованих 3% річних фактично є більшою, ніж заявив позивач. Проте враховуючи межі позовних вимог, до стягнення підлягає 503, 00 грн 3% річних та 109, 26 грн інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач нарахував відповідачу 4 568, 14 грн пені з 12.04.2024 по 02.08.2024.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що позивач не врахував зміну облікової ставки впродовж 14.06.2024-02.08.2024, яка становила 13%, в той час, як позивач застосував облікову ставку - 13,5%.

Тому здійснивши власний розрахунок, суд встановив, що до стягнення підлягає 4 521, 32 грн пені. У задоволенні решти пені слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).

Щодо судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивач у позовній заяві визначив розрахунок судових витрат на суму 10 000, 00 грн, та долучив докази на підтвердження понесення зазначених витрат, а саме: договір про надання правничої допомоги № 1806/24ГПК від 18.06.2024; акт надання послуг № 15 від 09.08.2024 на суму 10 000, 00 грн та платіжну інструкцію № 1038 від 09.08.2024 на суму 10 000, 00 грн.

На підтвердження повноважень долучив свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4864/10 від 19.04.2012, посвідчення адвоката та ордер на надання правничої допомоги № 1671159 від 02.08.2024.

У договорі про надання правничої допомоги зазначено, що гонорар Бюро за виконання доручення Клієнта та фактичні витрати Бюро, понесені ним у зв`язку з виконанням Договору, визначаються за домовленістю Сторін і при необхідності зазначаються у додатковій угоді до Договору (пункт 4.1 договору).

Відповідно до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд встановив, що представник позивача Байдик О.А. підписав позовну заяву, заяву про усунення недоліків та додаткові пояснення.

Відповідач у заяві про визнання позову просив зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2 000, 00 грн. Обґрунтовуючи необхідність зменшення зазначив, що справа визнана судом малозначною, предмет спору не є складним та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг та складність складених процесуальних документів не є значним, тому заявлені витрати на суму 10 000, 00 вважає надмірними.

Суд часткового погоджується з доводами відповідача, оскільки заявлена до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям дійсності, обґрунтованості, розумності, співмірності ні з ціною позову, ні з обсягом наданих послуг та складністю справи.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тому керуючись принципами співмірності, розумності та необхідності витрат, враховуючи клопотання відповідача про зменшення їх розміру, беручи до уваги, що вартість заявлених витрат на професійну правничу допомогу становить майже 17% від ціни позову, справа по суті є незначної складності, її розгляд здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань, предмет спору стосуються лише стягнення основного боргу по 1 акту та нарахованих санкцій, суд вбачає необхідність у зменшенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Суд вважає, що справедливим та співмірним буде покладення на відповідача 7 000, 00 грн для відшкодування витрат позивача на надання правничої допомоги.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, фактичному відшкодуванню підлягають витрати на професійну правову допомогу на суму 6 994, 52 грн (пропорційно розміру задоволених позовних вимог). Решта витрат покладається на позивача.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3 028, 00 грн сплаченого судового збору.

Враховуючи часткове задоволення позову на відповідача мав би покладатись судовий збір на суму 3 025, 62 грн.

Однак згідно з частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічні приписи відображено у частині 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Відповідач подав заяву про визнання позову до початку розгляду справи по суті.

Тому на відповідача покладається 1 512, 81 грн судового збору (50%).

Решта 50 % підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

Керуючись статтями 73, 74, 129, 130, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарнобуд" (місцезнаходження: 79009, місто Львів, пр. Чорновола В., будинок 59, ідент. код: 43468614) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ленз Карз" (місцезнаходження: 61176, місто Харків, вул. Велозаводська, будинок 37, квартира 81, ідент. код: 43322028) 59 765, 58 грн, з яких: 54 632, 00 грн основного боргу, 4 521, 32 грн пені, 503, 00 грн 3% річних та 109, 26 грн інфляційних втрат, а також 6 994, 52 грн витрат на професійну правничу допомогу та 1 512, 81 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Ленз Карз" (місцезнаходження: 61176, місто Харків, вул. Велозаводська, будинок 37, квартира 81, ідент. код: 43322028) з державного бюджету України судовий збір на суму 1 512, 81 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Никон О.З.