Ухвала

від 16.10.2024 по справі 914/92/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

16.10.2024 Справа № 914/92/23

м.Львів

За позовом: Керівника Галицької окружної прокуратури м.Львова, м.Львів, в інтересах держави в особі

Позивача-1: Львівської міської ради, м.Львів,

Позивача-2: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м.Львів,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Гальчишак Оксани Григорівни, м.Львів,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Середньої загальноосвітньої школи №100 м.Львова, м.Львів,

про: визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, зобов`язання звільнити та передати приміщення.

Суддя Кітаєва С.Б.

За участю секретаря Сосницької А.А.

Представники сторін:

від прокуратури: Букаловська Л.Є.-прокурор

від позивача-1: Кулик А.Я. - представник

від позивача-2: не з`явився

від відповідача: Бідула Г.Д.-представник

від третьої особи: не з`явився

Суть спору:

У грудні 2022 року Керівник Галицької окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави в особі позивача-1, Львівської міської ради та позивача-2, Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Гальчишак Оксани Григорівни (далі - ФОП Гальчишак О. Г.), у якому просив суд:

- визнати недійсним договір оренди нерухомого майна від 24.01.2020 № З-12040-20, укладений між Управлінням комунальної власності та ФОП Гальчишак О. Г.;

- зобов`язати ФОП Гальчишак О. Г. звільнити та передати за актом приймання-передачі Середній загальноосвітній школі № 100 м. Львова (балансоутримувачу) приміщення загальною площею 56,2 кв. м, вартістю 673 280 грн, розташоване за адресою: вул. Величковського, 14-а, м. Львів, яке є предметом договору оренди нерухомого майна від 24.01.2020 № З-12040-20.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 09.01.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №914/92/23, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою залучено до участі у справі Середню загальноосвітню школу №100 (79002, м.Львів, вул.Величковського,58; код ЄДРПОУ 22350203) в якості третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.08.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.12.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 03.04.2024 касаційну скаргу Заступника керівника Львівської обласної прокуратури задоволено частково; постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 22.08.2023 у справі № 914/92/23 скасовано; справу № 914/92/23 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2024 було проведено автоматизований розподіл судової справи між суддями, в результаті якого головуючим суддею визначено суддю Кітаєву С.Б.

Ухвалою суду від 20.05.2024 справу №914/92/24 прийнято справу до провадження за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 19.06.2024. Подальший хід розгляду справи викладено у відповідних ухвалах та протоколах судових засідань.

Так, зокрема, 17.06.2024 після винесення Господарським судом Львівської області ухвали від 20.05.2024, прокурором подано заяву про уточнення позовних вимог відповідно до якої прокурор просив викласти пункт 2 позовної заяви від 30.12.2022 наступним чином: «Зобов`язати ФОП Гальчишак О.Г. звільнити та передати за актом приймання-передачі Управлінню комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради приміщення загальною площею 56,2 кв. м, вартістю 673 280 грн, розташоване за адресою: вул. Величковського, 14-а, м. Львів, яке є предметом договору оренди нерухомого майна № З-12040-20 від 24.01.2020».

З підстав, зазначених в ухвалі Господарського суду Львівської області від 29.08.2024 в прийнятті заяви Керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова про уточнення позовних вимог від 17.06.2024 №14.50/97-5995ВИХ-24 (вх.№2371/24 від 18.06.2024) відмовлено.

02.09.2024, за вх.№3255/24, від прокуратури надійшла заява в порядку п. 1 ч. 2 ст. 46, ч. ч. 1, 2 ст. 48, ст. 161, ст.169 ГПК України, у якій прокурор просить:

1. Позов керівника Галицької окружної прокуратури в частині позовних вимог в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №3-12040-20 від 24.01.2020, укладеного між Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та ФОП Гальчишак Оксаною Григорівною ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ), щодо надання в строкове платне користування нерухомого майна, що знаходиться на балансі Середньої загальноосвітньої школи № 100 м. Львова загальною площею 56,2 кв. м., розташованого за адресою: м. Львів, вул. Величковського, 14-а та зобов`язати ФОП Гальчишак Оксану Григорівну звільнити та передати за актом приймання- передачі Середній загальноосвітній школі № 100 м.Львова (балансоотримувачу) приміщення, загальною площею 56,2 кв.м. та вартістю 673 280 грн, розташоване за адресою: м. Львів, вул. Величковського, 14-а, яке є предметом договору оренди нерухомого майна № 3-12040-20 від 24.01.2020 - залишити без розгляду.

2. Залучити до участі у справі № 914/92/23 співвідповідачем - Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (ЄДРПОУ - 25558625).

3. Продовжувати розгляд справи № 914/92/23 за позовом керівника Галицької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ФОП Гальчишак О.Г. та Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, третя особа на стороні Позивача: СЗШ № 100 м. Львова із позовними вимогами:

-про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №3-12040-20 від 24.01.2020, укладеного між Управлінням комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та ФОП Гальчишак Оксаною Григорівною ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ), щодо надання в строкове платне користування нерухомого майна, що знаходиться на балансі Середньої загальноосвітньої школи № 100 м. Львова загальною площею 56,2 кв. м., розташованого за адресою: м. Львів, вул. Величковського, 14-а та зобов`язати ФОП Гальчишак Оксану Григорівну звільнити та передати за актом приймання- передачі Середній загальноосвітній школі № 100 м. Львова (балансоотримувачу) приміщення, загальною площею 56,2 кв.м. та вартістю 673 280 грн, розташоване за адресою: м. Львів, вул. Величковського, 14-а, яке є предметом договору оренди нерухомого майна № 3-12040-20 від 24.01.2020.

11.10.2024, за вх.№24728/24, від представника відповідача поступили заперечення проти прийняття заяви, поданої в порядку ч. 2 ст. 46, ч. ч. 1, 2 ст. 48, ст. 161, ст.169 ГПК України, з підстав наведених у яких просить відмовити у прийнятті заяви прокурора від 30.08.2024 №24-852вих-24 від .09.2024, яка поступила до суду 02.09.2024.

15.10.2024, за вх.№24972/24, від позивача-2 (Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради) поступили заперечення проти прийняття заяви прокурора від 30.08.2024 №24-852вих-24, поданої в порядку ч. 2 ст. 46, ч. ч. 1, 2 ст. 48, ст. 161, ст.169 ГПК України.

15.10.204, за вх.№24994/24, від третьої особи, поступили пояснення.

В засіданні прокурор подану заяву підтримав та просить задоволити.

Представники позивача-1 в усній формі висловив заперечення стосовно прийняття заяви прокурора до розгляду.

Представник відповідача, з підстав наведених у запереченнях проти прийняття заяви, наданих в засіданні поясненнях просить відмовити прокурору у прийнятті заяви до розгляду.

Розглянувши заяву прокурора від 30.08.2024 №24-852вих-24 (вх.№3255/24 від 02.09.2024), подану в порядку ч. 2 ст. 46, ч. ч. 1, 2 ст. 48, ст. 161, ст.169 ГПК України, заслухавши присутніх в засіданні представників прокуратури, позивача-1 та відповідача стосовно поданої прокурором заяви, суд зазначає наступне.

Справа №914/92/23 перебуває на новому розгляді в Господарському суді Львівської області, оскільки постановою Верховного Суду від 03.04.2024 касаційну скаргу Заступника керівника Львівської обласної прокуратури задоволено частково, постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 та рішення Господарського суду Львівської області від 22.08.2023 у справі № 914/92/23 скасовано, з тих підстав, що судами у спірних правовідносинах помилково надано перевагу приписам підзаконних нормативно-правовим актів (зокрема, Порядку передачі в оренду державного та комунального майна чи Санітарному регламенту для закладів загальної середньої освіти) над положеннями Закону України «Про освіту», у зв`язку з чим висновки, викладені у вказаних судових рішенням про відсутність підстав для визнання недійсним договору оренди від 24.01.2020 № З-12040-20 не відповідають висновкам, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2024 у справі № 917/1173/22 та постановах Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 924/391/23, від 14.02.2024 у справі № 910/14998/22.

Частина 4 статті 46 ГПК України передбачає, що у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

Відтак, за загальним правилом зміна предмету та підстав позову під час нового розгляду справи не допускається. Якщо предмет позову становлять вимоги позивача, то підставу позову становлять заяви (посилання) позивача на обставини, якими він ці вимоги обґрунтовує. Процесуальний закон встановлює часові межі, у яких сторони мають зробити заяви стосовно суті справи, і, як випливає з наведеного вище положення, під час нового розгляду вони, як правило, повинні залишитись незмінними.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Визначення відповідача (відповідачів), предмета та підстав спору є правом позивача.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц, від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц, від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц, від 12.12.2018 у справах №570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц).

Відповідно до ч.1 ст.47 ГПК України позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно. Відповідно до частини 2 вказаної статті, участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права або обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Частинами 1, 2 та 3 статті 48 ГПК України передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

"За змістом наведеної норми сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача" (висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17).

Отже, процесуальним Законом (ГПК України) передбачено порядок участі у справі кількох позивачів та/або кількох відповідачів, а також до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучення до участі у справі співвідповідача та/або заміну первісного відповідача неналежним відповідачем.

Однак, жодною нормою ГПК України не передбачено підстав та порядку зміни процесуального статусу позивача на відповідача, як і залучення особи як співпозивача у межах одного судового провадження.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 4 ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Передумовою участі органів та осіб в цивільному процесі є набуття ними цивільного процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право представляти інтереси інших суб`єктів, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

Відповідно до пункту 3 частини першої та частиною другою статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

На прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III ЦПК України (стаття 2 Закону України «Про прокуратуру»; далі Закон № 1697-VII).

Прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 1 Розділу ХІІІ Закону № 1697-VII).

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді визначені у Законі № 1697-VII, частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до частини четвертої статті 23 вказаного Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 здійснено правовий висновок і зазначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 37)).

Відповідно до ст.53 ГПК України, у випадках визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина 3) прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (частина 5).

Процесуальні права органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб визначено статтею 55 ГПК України, частиною 1 якої визначено, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті.

Частиною 5 статті 55 ГПК визначено, що відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

За наведеного вище, у випадку подання позову прокурором у порядку статті 53 ГПК України, прокурор самостійно визначає суб`єктний склад учасників справи - осіб, в інтересах яких подається позов, що набувають статусу позивачів, та відповідачів, зазначаються підстави та предмет позову.

В даному випадку прокурором при звернені до суду самостійно визначено суб`єктивний склад учасників справі № 914/92/23, судом було відкрито провадження із врахуванням підстав для представництва в порядку ч.4. статті 53, 162, 164 ГПК України, а відтак реалізовано його процесуальне право на представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави.

У відповідності до положень статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Наведена норма містить вимоги до позовної заяви. Так, зокрема, позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Частиною 1 статті 173 ГПК України визначено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Позовна вимога - це прохання позивача до суду. Зазвичай, воно наводиться у резолютивній (прохальній) частині позовної заяви. Позовні вимоги відповідають предмету позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2024 року по справі №990/150/23 підкреслила, що зміст позовних вимог - це максимально чітко і зрозуміло сформовані визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу у прохальній частині позову.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі (частина 3 вказаної статті ГПК України).

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Таким чином, зміна предмету позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета і підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. (Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19).

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема, у статті 16 Цивільного кодексу України, а тому зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не повною мірою забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмета позову.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 910/18389/20, від 10.11.2021 у справі № 916/1988/20 та від 31.05.2023 у справі № 916/1029/22.

У постанові Верховного Суду від 03.08.2020 у справі № 911/2139/19, зазначено, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог тощо. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також зі змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Заяву позивача про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави), які не були визначені позивачем первісною підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 910/18389/20, від 10.11.2021 у справі № 916/1988/20, від 20.02.2024 у справі № 922/3960/23).

Згідно з положеннями пункту 5 частини 3 статті 2 ГПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.

З врахуванням принципу диспозитивності, визначеного статтею 14 ГПК України, та пункту 5 частини 1 статті 226 ГПК України до процесуальних прав позивача у справі, серед інших, віднесено право позивача до початку розгляду справи по суті подати заяву про залишення без розгляду позову в цілому або щодо частини позовних вимог.

Дії та воля сторони цивільного процесу фактично визначає спрямованість процесуальної діяльності суду та її результати.

Згідно статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10.04.2020 у справі № 548/2531/18, від 05.10.2021 у справі № 308/13199/17, від 04.04. 2022 у справі № 441/1609/19, закріплене за позивачем право на подання заяви про залишення позову без розгляду є абсолютним і не залежить від думки інших учасників процесу. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд.

При цьому слід зазначити, що залишення заяви без розгляду є формою закінчення розгляду цивільної чи господарської справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Якщо позивачем подано заяву про залишення без розгляду частини позовних вимог, то подальший розгляд справи здійснюється без урахування таких позовних вимог, тобто предмет позову змінюється.

За приписами п.5 ч.1 ст.226 ГПК України суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду. Однак, жодною нормою ГПК України не передбачено право позивача на подання заяви про залишення без розгляду позовних вимог в частині одного з позивачів.

Керівник Галицької окружної прокуратури м. Львова в межах справи № 914/92/23 звернувся до суду з позовом в інтересах держави: позивача 1 - Львівської міської ради, та позивача 2 - Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, до відповідача - фізичної особи -підприємця Гальчишак Оксани Григорівни, за участю третьої особи Середньої загальноосвітньої шкоди № 100 м. Львова про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна та зобов`язання звільнити приміщення.

Вказаний позов подано прокурором з тих підстав, що відповідачем ФОП Гальчишак О.Г. порушено права позивачів 1,2 - Львівської міської ради та Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, на майно, що знаходиться на балансі Середньої загальноосвітньої школи № 100 м. Львова загальною площею 56,2 кв. м., розташованого за адресою: м. Львів, вул. Величковського, 14-а, шляхом укладення оспорюваного договору оренди нерухомого майна № З-12040-20 від 24.01.2020.

Отже, прокурором при зверненні до суду самостійно визначено суб`єктний склад учасників справи № 914/92/23 з урахуванням підстав та предмету заявленого ним позову, тобто прокурором реалізовано його процесуальне право на пред`явлення позову в інтересах держави в обраний ним спосіб.

Проте, як вбачається зі змісту заяви від 30.08.2024 №24-852вих.-24 (вх.№3255/24 від 02.09.2024) прокурор просить суд залишити без розгляду позов в частині позовних вимог в інтересах держави в особі позивача - Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, в тому числі з підстав невизнання ним позову, залучити позивача Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до участі у справі № 914/92/23 як співвідповідача та продовжувати розгляд справи № 914/92/23 з тими ж позовними вимогами, які заявлені у позові при зверненні до суду.

Вказане свідчить, про зміну підстав позову, оскільки змінюються обставини справи щодо особи, яка порушила право, а також про зміну предмету позову, оскільки позовна вимога пред`являється до іншої особи.

Проте, у поданій заяві не зазначено жодної підстави для зміни як предмету позову, так і підстав позову під час нового розгляду справи, зокрема, не зазначено, які саме фактичні обставини справи № 914/92/23 змінились після закінчення підготовчого провадження при попередньому розгляді справи Господарським судом Львівської області.

Із врахуванням вищенаведеного, виходячи з положень процесуального Закону суд приходить до висновку, що вимога прокурора про залишення без розгляду заявлених ним позовних вимог в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради є за своїм змістом заявою про зміну предмету і підстав позову одночасно, а відтак такою, що не відповідає вимогам частини 4 статті 46 статті ГПК України.

Відтак, в прийнятті заяви від 30.08.2024 №24-852вих.-24 (вх.№3255/24 від 02.09.2024). Керівнику Галицької окружної прокуратури м.Львова слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.177 ГПК України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Приписами ст.185 ГПК України встановлено, що у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1)залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відтак, зважаючи на те, що судом вчинено всі необхідні процесуальні дії, передбачені ч.2 ст.182 ГПК України, для виконання завдань підготовчого провадження у даній справі, строки підготовчого провадження у даній конкретній справі, відсутність заяв/клопотань від сторін, суд приходить до висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Керуючись ст.ст.2, 46, 48, 161, 169, 177, 182, п.3 ч.2 ст.185, ст.ст.234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Керівнику Галицької окружної прокуратури м.Львова в прийнятті заяви від 30.08.2024 №24-852вих.-24 (вх.№3255/24 від 02.09.2024).

2. Закрити підготовче провадження у справі №914/92/23 та призначити справу до судового розгляду по суті.

3. Судове засідання з розгляду справи по суті призначити на 13.11.2024 р. о 14:00 год.

Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Львівської області за адресою: вул.Личаківська, 128, зал судових засідань № 9 (ІІ-й поверх).

4. Учасникам справи: явка повноважних представників в судове засідання.

5. Інформацію про справу можна отримати за такою веб-адресою: http://court.gov.ua/fair/sud5015.

6. Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України.

Суддя Кітаєва С.Б.