Рішення

від 23.10.2024 по справі 915/629/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 року Справа № 915/629/24

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Шевченко Т.В.,

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Шумського Олександра Федоровича,

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Миколаївська аграрна компанія,

про: стягнення заборгованості у розмірі 415540,46 грн, -

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець Шумський Олександр Федорович звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 27.05.2024 (вх.№6292/24 від 28.05.2024) в електронному вигляді, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства Миколаївська аграрна компанія заборгованість за Договором перевезення автомобільним транспортом №4 від 21.10.2019 (з урахуванням Додаткових угод від 30.05.2022, 12.08.2022, 29.08.2022, 07.09.2022, 20.09.2022 та 01.11.2022) у загальному розмірі 415540,46 грн, з яких: 356086,32 грн основного боргу, 47795,08 грн пені, 6812,43 грн збитків від інфляції та 4846,63 грн - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст.307, 311 ГК України, ст.ст.11, 530, 549, 610, 612, 625, 908, 909, 916 ЦК України, умови Договору №4 перевезення автомобільним транспортом від 21.10.2019 з урахуванням Додаткових угод від 30.05.2022, від 12.08.2022, від 29.08.2022, від 07.09.2022, від 20.09.2022 та від 01.11.2022 до вказаного договору та зазначає, що відповідач всупереч вимогам укладеного договору не виконує свого зобов`язання з оплати наданих послуг з перевезення вантажу. Оскільки відповідачем неналежними чином виконувались зобов`язання щодо своєчасної та в повної оплати послуг з перевезення вантажу, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість у спірній сумі та нараховано пеню, збитки від інфляції та 3% річних.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2024, - справу №915/629/24 призначено головуючому судді Мавродієвій М.В.

Ухвалою суду від 03.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. У задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження відмовлено. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 08.07.2024.

14.06.2024 від відповідача до суду надійшли письмові пояснення в порядку ст.169 ГПК України №20 від 11.06.2024 (вх.№7082/24), в яких він зазначає, що відповідач не заперечує щодо стягнення основного боргу, заявленого позивачем, тому подає до суду саме письмові пояснення по суті справи в порядку ст.169 ГПК України, а не відзив на позовну заяву, як передбачено ст.165 ГПК України. Щодо фактичних обставин справи відповідач зазначає, що ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 13.10.2022 накладено арешт в рамках кримінального провадження №22022150000001076, зокрема на банківські рахунки та грошові кошти ПрАТ Миколаївська аграрна компанія, у зв`язку з чим всі рахунки підприємства відповідача заблоковані, ПрАТ Миколаївська аграрна компанія позбавлено можливості належним чином здійснювати свою господарську діяльність. Слідчим відділом СУ ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у вищезазначеному кримінальному провадженні, процесуальне керівництво за яким здійснюється Миколаївською обласною прокуратурою вже більше ніж півтора роки. За цей час представниками ПрАТ Миколаївська аграрна компанія неодноразово було скеровано клопотання до суду щодо зняття часткового арешту з рахунків ПрАТ Миколаївська аграрна компанія, будь-які спроби оскарження залишились безрезультатними. Підприємством відповідача були надані всі запитуванні органом досудового розслідування документи, проте вони так і залишились без належної оцінки та відповіді. Своїми діями, органи що здійснюють досудове розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні паралізувало господарську діяльність ПрАТ Миколаївська аграрна компанія, жодних процесуальних дій за даним кримінальним провадженням - не проводиться. У зв`язку із вищевикладеним відповідач звертає увагу суду, що заборгованість, яка виникла перед позивачем, це результат бездіяльності органів досудового розслідування, в той час як ПрАТ Миколаївська аграрна компанія протягом декількох років співпрацює із позивачем і жодного разу не виникало будь-якої заборгованості перед останнім, всі зобов`язання виконувалися вчасно. ПрАТ Миколаївська аграрна компанія позбавлено можливості сплатити заборгованість за Договором №4 перевезення автомобільним транспортом від 21.10.2019 у зв`язку із вищевказаними арештами.

08.07.2024 від позивача до суду надійшла заява б/н від 06.07.2024 (вх.№8119/24), в якій він просить суд підготовче засідання по справі №915/629/24, яке призначено на 08.07.2024 о 10:30 проводити без участі позивача та його представника. За результатами підготовчого засідання просить постановити ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 08.07.2024 призначено підготовче засідання на 05.08.2024.

05.08.2024 від позивача до суду надійшла заява б/н від 04.08.2024 (вх.№9330/24), в якій він просить суд підготовче засідання по справі №915/629/24, яке призначено на 05.08.2024 о 10:30 проводити без участі позивача та його представника. За результатами підготовчого засідання просить постановити ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 05.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.09.2024.

08.08.2024 від позивача до суду надійшла заява б/н від 07.08.2024 (вх.№9540/24), в якій він вказує, що в якості доведення факту понесення витрат на професійну правничу допомогу надає суду скан-копії Договору про надання правової допомоги №16/05/2024 від 16.05.2024 та акту здачі-прийняття наданих послуг №1 від 05.08.2024 та просить врахувати дані докази при вирішення питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

16.09.2024 від позивача до суду надійшла заява б/н від 14.09.2024 (вх.№11024/24), в якій він просить суд розгляд справи №915/629/24 по суті, який призначено на 24.09.2024 о 13:20 провести без участі позивача та його представника. Позовні вимоги просить задовольнити повністю. Судові витрати просить стягнути в повному обсязі.

Ухвалою суду від 24.09.2024 відкладено судовий розгляд на 23.10.2024.

21.10.2024 від позивача до суду надійшла заява б/н від 21.10.2024 (вх.№12694/24), в якій він просить суд розгляд справи №915/629/24 по суті, який призначено на 23.10.2024 о 14:30 провести без участі позивача та його представника. Позовні вимоги просить задовольнити повністю. Судові витрати просить стягнути в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п.1) ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причини неявки.

Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 23.10.2024 підписано вступну та резолютивну частини рішення суду без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.

21.10.2019 між Фізичною особою-підприємцем Шумським Олександром Федоровичем (надалі - перевізник, позивач у справі) та Приватним акціонерним товариством Миколаївська аграрна компанія (надалі - замовник, відповідач у справі) було укладено Договір №4 перевезення автомобільним транспортом (надалі - Договір), відповідно п.1.1, якого, у порядку, строки та на умовах, встановлених нормами чинного законодавства України та положеннями даного Договору, перевізник бере на себе зобов`язання надати замовнику послуги з перевезення (доставки) вантажу (зернові, олійні культури та продукти їх переробки, інші вантажі за домовленістю сторін), далі за текстом - вантаж, з подальшою передачею зазначеного вантажу уповноваженій особі, далі за текстом послуги, а замовник зобов`язується сплатити перевізнику вартість належним чином наданих послуг.

Згідно п.2.1 Договору асортимент і кількість вантажу, вимоги до технічних характеристик транспортних засобів, що використовуються для надання послуг в рамках даного Договору, місце і умови навантаження, пункт призначення, маршрут, строки та інші умови надання послуг в рамках даного Договору визначаються в Транспортних заявках, що підписуються сторонами у вигляді Додаткових угод.

Відповідно до п.2.4 Договору факт належного надання послуг у рамках цього Договору підтверджується відповідним Актом прийому-передачі послуг.

У відповідності до пп.3.2.2 п.3.2 Договору замовник приймає на себе зобов`язання в порядку та на умовах, обумовлених сторонами в тексті даного Договору, оплачувати належним чином надані перевізником послуги в рамках даного Договору.

Згідно п.4.2 Договору замовник здійснює оплату послуг за даним Договором у наступному порядку:

- пп.4.2.1 80% вартості послуг за Транспортною заявкою оплачується замовником протягом 2 (двох) банківських днів після одержання від перевізника: 1) рахунки і 2) товаро-транспортних накладних;

- пп.4.2.2 остаточна оплата послуг Транспортної заявки сплачується замовником протягом 5 (п`яти) банківських днів після: 1) підписання сторонами Акту прийому-передачі наданих послуг і 2) отримання замовником від перевізника: оригіналів документів, зазначених у п.4.2.1 цього Договору, рахунків на залишок оплати вартості наданих послуг за Транспортною заявкою, на підставі даних підписаного сторонами Акту приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п.4.3 Договору оплата вартості наданих послуг здійснюється замовником в безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на поточний рахунок перевізника, вказаний в рахунку-фактурі.

У відповідності до п.7.1 Договору всі Додатки та Доповнення до цього Договору є його невід`ємною частиною.

Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом 1 (одного) календарного року з дати його підписання сторонами, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

В подальшому між сторонами було підписано ряд Додаткових угод до Договору №4 перевезення автомобільним транспортом від 21.10.2019, а саме: від 30.05.2022, 12.08.2022, 29.08.2022, 07.09.2022, 20.09.2022 та 01.11.2022.

На виконання умов Договору з урахуванням Додаткових угод позивачем були надані послуги відповідачу на загальну суму 6403595,16 грн, що підтверджується Актами надання послуг, а саме: №1 від 02.06.2022 на суму 31296,0 грн; №2 від 10.06.2022 на суму 197700,0 грн; №5 від 22.08.2022 на суму 103653,0 грн; №6 від 22.08.2022 на суму 6000,0 грн; №6 від 29.08.2022 на суму 575447,40 грн; №8 від 08.09.2022 на суму 1052635,68 грн; №9 від 08.09.2022 на суму 12000,0 грн; №10 від 19.09.2022 на суму 1059577,20 грн; №11 від 20.09.2022 на суму 987604,20 грн; №12 від 28.09.2022 на суму 1060120,80 грн; №13 від 10.10.2022 на суму 914974,56 грн; №14 від 10.10.2022 на суму 46500,0 грн; №16 від 10.11.2022 на суму 336586,32 грн; №17 від 10.11.2022 на суму 19500,0 грн.

Відповідачем вказані обставини визнані.

В свою чергу відповідач свої зобов`язання щодо оплати послуг виконав частково на суму 6047508,84 грн, що підтверджується випискою за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 АТ КБ Приватбанк від 16.05.2024.

Позивач у позові вказує на те, що в світлі обставин відносин між позивачем та відповідачем, несплаченими залишились послуги за наслідками, яких було складено Акти надання послуг №16 від 10.11.2022 на суму 336586,32 грн та №17 від 10.11.2022 на суму 19500,0 грн.

З метою проведення оплати та на виконання умов п.4.2 Договору, 05.12.2023 усі документи передбачені підпунктами 4.2.1 та 4.2.2 Договору були пред`явлені ФОП Шумським О.Ф. та отримані представником ПрАТ Миколаївська аграрна компанія, що підтверджується довідкою ПрАТ Миколаївська аграрна компанія від 02.05.2024 за вих.№18.

За такого, з урахуванням положень п.4.2 Договору, прострочення заборгованості у відповідача перед позивачем почалось з 13.12.2023. У встановлений Договором строк і станом на дату подачі позову відповідач обов`язок щодо оплати за отримані послуги по перевезенню вантажів у повному обсязі не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 356086,32 грн (6403595,16 грн - 6047508,84 грн).

Позивач зазначає, що в порушення умов Договору №4 перевезення автомобільним транспортом від 21.10.2019 з урахуванням Додаткових угод від 30.05.2022, від 12.08.2022, від 29.08.2022, від 07.09.2022, від 20.09.2022 та від 01.11.2022 до вказаного договору, відповідачем у встановлений строк не було здійснено оплату за надані послуги та станом на дату звернення до суду за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 356086,32 грн, яка відповідачем не сплачена, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ст.626 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 908 ЦК України, яка кореспондується зі ст.306 ГК України, встановлено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч.1 ст.909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

У відповідності до ст.311 ГК України плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов`язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

У відповідності до ч.1 ст.916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, всупереч умовам Договору №4 перевезення автомобільним транспортом від 21.10.2019 (з урахуванням Додаткових угод до нього) та приписам чинного законодавства, своєчасно та в повному обсязі не сплатив позивачу грошові кошти за надані послуги з перевезення, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 356086,32 грн.

Відповідач не спростував вимоги позивача та не надав суду відповідні докази, які свідчать про погашення ним суми основного боргу.

За такого, позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 356086,32 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення 47795,08 грн пені, суд дійшов наступних висновків.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до норм ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч.2, 3 ст.549 ЦК України).

Згідно ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язаньплатники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.5.6 Договору замовник несе відповідальність за несвоєчасну оплату послуг перевізника згідно даного Договору, у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно наданого суду розрахунку, позивачем нараховано за порушення відповідачем строків оплати послуг з перевезення наданих позивачем пеню у розмірі 47795,08 грн за період з 13.12.2023 по 26.05.2024.

Враховуючи наведене, здійснивши перерахунок пені за допомогою програми ipLex судом визначений загальний розмір пені у сумі 47191,88 грн за період з 13.12.2023 по 26.05.2024 (166дн.), які підлягають стягненню з відповідача.

В частині стягнення 603,20 грн пені, - позивачу слід відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення 6812,43 грн збитків від інфляції та 4846,63 грн - 3% річних, суд дійшов наступних висновків.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення збитки від інфляції у розмірі 6812,43 грн за період з 13.12.2023 по 26.05.2024.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ викладених у листі №62-97р. від 03.04.1997, індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. При здійсненні розрахунку індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться ланцюговим методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів (наказ Держкомстату № 265 від 27.07.2007 Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін). При цьому сума, яку внесено з 1-го до 15-го дня включно відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця. Якщо суму внесено з 16-го до 31-го дня включно місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

За такого, з урахуванням положень п.4.2 Договору, прострочення сплати заборгованості перед позивачем у відповідача почалось з 13.12.2023.

Таким чином, за загальним правилом, нарахування інфляційних втрат припиняється у зв`язку з належним виконанням зобов`язання. Враховуючи, що станом (26.05.2024) на кінець травня 2024 року відповідачем зобов`язання з оплати заборгованості не були виконані, суд вважає правомірним нарахування на суму заборгованості збитків від інфляції за період з січня по травень 2024 року.

Суд, перевіривши розрахунки збитків від інфляції та уточнив їх з врахуванням вищезазначеної дати прострочки виконання зобов`язань відповідачем, за допомогою програми ipLex встановив, що загальна сума збитків від інфляції складає - 7177,13 грн.

Оскільки у позові, позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції у сумі 6812,43 грн, суд, враховуючи принцип диспозитивності, не може вийти за межі позовних вимог, тому стягненню з відповідача підлягає саме 6812,43 грн збитків від інфляції.

Також позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 4846,63 грн за період з 13.12.2023 по 26.05.2024.

Перевіривши розрахунок 3% річних за допомогою програми ipLex за період з 13.12.2023 по 26.05.2024, суд дійшов висновку, що арифметично та методологічно він є вірним.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір, підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 4979,0 грн (4986,48грн х 99,85%).

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Миколаївська аграрна компанія на користь Фізичної особи-підприємця Шумського Олександра Федоровича 356086,32 грн основного боргу, 47191,88 грн пені, 6812,43 грн збитків від інфляції, 4846,63 грн - 3% річних та 4979,0 грн судового зборгу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 04.11.2024.

Суддя М.В.Мавродієва