Рішення

від 13.11.2024 по справі 915/1949/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року Справа № 915/1949/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газорозподільної системи України» (03065, м. Київ, пр. Любомира Гузара, буд. 44; ідентифікаційний код 42795490)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Антеком» (54058, м. Миколаїв, вул. Озерна, буд. 11-А, кв. 86; ідентифікаційний код 31875966)

про: стягнення неустойки в сумі 40 773,20 грн,

Суть спору:

29.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № ТОВВИХ-23-18361 від 19.12.2023 (з додатками), в якій просить суд:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТЕКОМ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» 29 447,31 грн пені та 11 325,89 грн штрафу, а всього 40 773 (сорок тисяч сімсот сімдесят три) гривні 20 копійок, у тому числі.

2. Судові витрати у повному обсязі покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «АНТЕКОМ».

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600005342 від 01.02.2022, з додатками до нього; листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газорозподільної системи України» № ТОВВИХ-22-9447 від 05.09.2022; претензії № ТОВВИХ-23-681 від 20.01.2023; документів щодо проведення публічних торгів (ідентифікатор закупівлі UA-2021-11-16-001478-a); застосування норм статей 15, 526, 530, 611, 627, 629 Цивільного кодексу України, статей 193, 197, 230, 232 Господарського кодексу України; та мотивовані тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АНТЕКОМ» 01.02.2022 було укладено Договір № 4600005342 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів). За даними позивача, втяті на себе зобов`язання щодо поставки Товару постачальником не виконані до цього часу, у зв`язку із чим покупцем нараховано договірну неустойку, яка підлягає стягненню із відповідача в судовому порядку.

Ухвалою суду від 05.01.2024 (суддя Ткаченко О.В.) позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1949/23 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами; постановлено провести розгляд справи поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

11.01.2024 до суду від позивача надійшли пояснення б/н від 11.01.2024 (вх. № 386/24), за змістом яких товариство зазначило про допущену у позовній заяві описку при зазначенні періоду нарахування пені.

29.01.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Антеком» надійшов відзив на позовну заяву б/н від 27.01.2024 (вх. № 1122/24), в якому відповідач заперечує повністю по суті заявлених вимог, посилаючись на те, що єдиною уповноваженою особою ТОВ «Антеком» - директором ТОВ «Антеком» Сумцовим А.О. - Договір від 01.02.2022 № 4600005342 Про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) не був підписаний. Тому ніяких обов`язків ТОВ «Антеком» перед ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» по постачанню товарів, ресурсів тощо не існувало та існувати не може, а отже не може бути нараховано ніяких штрафних санкцій, зокрема неустойки.

У відзиві відповідач просить суд:

- відмовити у задоволенні позовних вимог у справі № 915/1949/23 за позовною заявою ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» до ТОВ «Антеком» про стягнення неустойки у повному обсязі;

- у випадку якщо позивач продовжуватиме стверджувати, що Договір укладено, витребувати у позивача оригінал Договору від 01.02.2022 № 4600005342 Про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) - з додатками, що містить відтиски печатки та підписи уповноваженої особи ТОВ «Антеком».

Крім того, 29.01.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Антеком» надійшла заява б/н від 26.01.2024 (вх. № 1127/24) про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

06.02.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив № ТОВВИХ-24-1630 від 05.02.2024, за змістом якої товариство заперечує проти аргументів відповідача, викладених у відзиві та наполягає на задоволенні позову.

16.02.2024 до суду від відповідача надійшли заперечення б/н від 15.02.2024 (вх. № 1844/24) на відповідь на відзив, з урахування якої відповідач просить суд:

1. Виключити надану позивачем копію Договору (Додаток 2 до позовної заяви) з числа доказів.

2. Відмовити у задоволенні позовних вимог у справі № 915/1949/23 за позовною заявою ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» до ТОВ «Антеком» про стягнення неустойки у повному обсязі.

Господарська справа № 915/1949/23 перебувала у провадженні судді Ткаченка О.В.

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 06.06.2024 № 1766/0/15-24 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Господарського суду Миколаївської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 73 від 18.06.2024 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу, зокрема, судової справи № 915/1949/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2024 головуючим у справі № 915/1949/23 визначено суддю Алексєєва А.П.

У зв`язку з відпусткою судді Алексєєва А.П., розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 94 від 19.07.2024 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу, зокрема, судової справи № 915/1949/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.07.2024 головуючим у справі № 915/1949/23 визначено суддю Смородінову О.Г.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2024 справу № 915/1949/23 прийнято до провадження судді Смородінової О.Г.; повторно розпочато розгляд справи № 915/1949/23 по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; витребувано у позивача оригінал Договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600005342 від 01.02.2022; запропоновано позивачу у строк до 29.08.2024 включно надати суду докази направлення відповідачу листа № ТОВВИХ-22-9447 від 05.09.2022 та претензії №1 (вих. № ТОВВИХ-23-681 від 20.01.2023).

30.08.2024 до суду від позивача надійшла заява № ТОВВИХ-24-13338 від 29.08.2024, в якій заявник просить суд:

1. Врахувати пояснення, викладені у цій заяві при розгляді справи № 915/1949/23 по суті.

2. Вимоги ухвали Господарського суду Миколаївської області від 29.07.2024 по справі № 915/1949/23 вважати виконаними.

Станом на час розгляду справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, від учасників справи до суду не надходило.

У період з 19.08.2024 по 13.09.2024 головуюча у справі суддя Смородінова О.Г. перебувала у запланованій щорічній відпустці.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, згідно з приписами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Отже, суд вважає за можливе розглядати справу протягом розумного строку.

Суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 252 ГПК України).

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -

В С Т А Н О В И В:

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як покупця, про стягнення з відповідача, як постачальника, штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язання за укладеним між сторонами договором, в частині своєчасної поставки товару.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належать обставини укладання між сторонами договору про закупівлю товарів та порушення відповідачем строків виконання зобов`язання щодо поставки обумовленого договором товару.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600005342 від 01.02.2022, з додатками до нього;

- лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газорозподільної системи України» № ТОВВИХ-22-9447 від 05.09.2022;

- претензія № ТОВВИХ-23-681 від 20.01.2023;

- документи щодо проведення публічних торгів (ідентифікатор закупівлі UA-2021-11-16-001478-a).

Відповідач доказів на підтвердження власної правової позиції щодо суті спору суду не надав. Надані відповідачем до матеріалів справи докази (копія Статуту товариства, рішення та наказ про призначення директора) стосуються підтвердження обставин призначення керівника на посаду.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Позивачем подано до суду копію договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600005342 від 01.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газорозподільної системи України», як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Антеком», як постачальником, відповідно до предмету якого постачальник зобов`язався у визначений цим Договором строк передати у власність покупця Апарати для дистилювання, фільтрування чи ректифікації (Аквадистилятори), зазначені в Специфікації, яка наведена в додатку 1 до цього Договору (далі - Специфікація), а покупець зобов`язався прийняти і оплатити такі товари (п. 1.1).

За умовами наведеного Договору:

- найменування (номенклатура, асортимент), кількість Товарів, одиниця виміру, ціпа за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у Специфікації (п. 1.2);

- ціна цього Договору становить 161 798,41 грн, тому числі ПДВ - 10 584,94 грн (п. 3.1);

- постачальник зобов`язується передати покупцю Товари в кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації. Покупець залишає за собою право змінити місце поставки Товару, про що Сторони складають додаткову угоду. Постачальник повинен одночасно з Товаром передати покупцю документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються Товару та підлягають переданню разом із Товаром відповідно до цього Договору та чинного законодавства України (п. 5.1);

- поставка Товарів здійснюється на умовах DDP «Поставка зі сплатою мита» (місце поставки згідно Специфікації), ІНКОТЕРМС (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної Торгової Палати (редакція 2010 року), з урахуванням умов п. 5.1. цього Договору (п. 5.3);

- право власності на Товари переходить від постачальника до покупця в дату прийняття Товарів покупцем за видатковою накладною (п. 5.6);

- датою поставки Товарів за цим Договором є прийняття покупцем Товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.13 цього Договору та передача постачальником покупцю в повному обсязі наведених нижче наступних документів: видаткової накладної; оригінал паспорту на кожну одиницю товару; гарантійний талон; інструкції з експлуатації Товарів; товарно-транспортної накладної; рахунку-фактури; декларації про відповідність продукції вимогам технічного регламенту щодо медичних виробів (п. 5.8);

- покупець зобов`язаний: прийняти поставлені Товари у порядку, визначеному цим Договором; оплатити Товари своєчасно та в повному обсязі згідно умов цього Договору (п. 6.1);

- постачальник зобов`язаний, зокрема: забезпечити поставку Товарів у строки, встановлені цим Договором (п. 6.3.1);

- у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором (п. 7.1);

- за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки Товарів понад 30 календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за цим Договором (п. 7.4);

- у випадку виникнення спорів (розбіжностей) сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій (п. 11.1);

- у разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку згідно з чинним законодавством України і умовами цього Договору (п. 11.2);

- цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до « 31» грудня 2022 року, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п. 12.1);

- закінчення терміну (строку) дії цього Договору не звільняє сторони від виконання обов`язків, взятих на себе за цим Договором, та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 12.2).

Додатком № 1 до Договору виступила Специфікація, якою обумовлено поставку товарів на загальну суму 161 798,41 грн у строк 120 календарних днів з дати укладання Договору.

Додатком № 2 до Договору виступили «Технічні та якісні характеристики товарів».

Вищенаведений Договір з додатками до нього скріплені підписами та печатками покупця та постачальника.

Разом із тим, відповідач в заявах по суті справи зазначає, що директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Антеком» Сумцовим А.О. Договір № 4600005342 від 01.02.2022 про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) не був підписаний, а позивачем не доведено факту укладання вказаного Договору.

Суд зауважує, що відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж.К. та інші проти Швеції» Суд наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом». Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України», в якому Суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Оцінюючи надані сторонами докази, суд, застосовує стандарт «баланс ймовірностей», за яким факт є доведеним, якщо після оцінки доказів внутрішнє переконання судді каже йому, що факт скоріше був, а ніж не мав місце.

З урахуванням наведеного судом взято до уваги таке:

По-перше, з метою встановлення відповідних обставин, ухвалою суду від 29.07.2024 було, зокрема, витребувано у позивача оригінал Договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600005342 від 01.02.2022.

Позивач на виконання вимог вказаної ухвали надав суду письмові пояснення, за змістом яких повідомив про те, що не має можливості надати оригінал Договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600005342 від 01.02.2022 у зв`язку із наступним. Датою укладання Договору є 01.02.2022. У зв`язку із повномасштабним військовим вторгненням в Україну та введенням військового стану, ТОВ «Оператор ГТС України» з метою збереження життя та здоров`я працівників, а також збереження основних документів запровадило термінову релокацію частини працівників, включно із відповідальною за ведення договору № 4600005342 від 01.02.2022 ОСОБА_2 , на об`єкти Товариства, які територіально знаходяться в західних областях нашої країни. Невдовзі після цих подій ОСОБА_3 звільнилась у зв`язку із виїздом за межі України, однак інформацію про місцезнаходження вивезених нею документів, серед яких міг бути спірний договір, керівництву на момент звільнення не надала. Вжиті заходи для пошуку оригіналу договору № 4600005342 від 01.02.2022 в рамках визначеного судом часу результатів не надали. За таких обставин, станом на цей час Договір про закупівлю товарів (матеріальнотехнічних ресурсів) № 4600005342 від 01.02.2022 вважається втраченим.

Вказані пояснення взяті судом до уваги та вважаються прийнятними з урахуванням загальновідомих обставин здійснення російською федерацією повномасштабного військового вторгнення в Україну.

По-друге, судом враховується, що відповідно до Преамбули Договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600005342 від 01.02.2022, він укладений сторонами за результатами публічної закупівлі № UA-2021-11-16-001478-a по предмету закупівлі «Апарати для дистилювання, фільтрування чи ректифікації (Аквадистилятори)», яка оприлюднена на порталі публічних закупівель https://prozorro.gov.ua/ та є загальнодоступною за адресою в мережі Інтернет https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-11-16-001478-a. Так, публічна закупівля № UA-2021-11-16-001478-a оприлюднена 16.11.2021 на порталі публічних закупівель https://prozorro.gov.ua/. Відповідно до пункту 1.2. розділу ІІІ Тендерної документації, поданням тендерної пропозиції Учасник закупівлі підтверджує повну і беззаперечну згоду з усіма умовами, що вказані в проекті договору згідно вимог Додатку 4 до тендерної документації та зобов`язується укласти договір про закупівлю не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації (у випадку обґрунтованої необхідності строк для укладання договору може бути продовжений до 60 днів). Товариством з обмеженою відповідальністю «АНТЕКОМ» тендерна пропозиція з відповідним пакетом документів та електронним підписом була подана 20.12.2021, подані документи засвідчені електронним підписом директора названої юридичної особи. У подальшому Відповідачем надавались нові документи з відповідними електронними підписами. Відповідно до Протоколу розгляду тендерних пропозицій UA-2021-11-16-001478-a відповідача допущено до аукціону серед інших учасників. 12.01.2022 опубліковано Протокол розкриття тендерних пропозицій/пропозицій UA-2021-11-16-001478-a, відповідно до якого переможцем процедури закупівлі визначено відповідача. Цього ж дня опубліковано повідомлення про намір укласти договір про закупівлю UA-2021-11-16-001478-a із переможцем. 13.01.2022 відповідачем надано довідку податкового органу про відсутність заборгованості. 02.02.2022 на сторінці публічної закупівлі опубліковано скан-копію Договору від 01.02.2022 № 4600005342, на якій видно підпис та відтиск печатки в графі Постачальник поруч з написами «Директор» та « ОСОБА_4 ».

По-третє, суд вважає слушними доводи позивача про те, що ні після опублікування на сторінці публічної закупівлі скан-копії Договору, ні станом на час розгляду справи по суті, відповідач не звертався до позивача з листами чи претензіями стосовно неправильності опублікування в електронній системі закупівель укладеного сторонами Договору.

При цьому, ігнорування відповідачем листа та претензії позивача щодо невиконання договору, в той час як відповідач стверджує, що укладання договору не відбулося, також не може вважатись добросовісною поведінкою.

Таким чином, суд, з урахуванням стандарту доказування «вірогідність доказів», вважає за можливе вбачати доведеною обставину укладання між сторонами Договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600005342 від 01.02.2022.

З урахуванням наведеного, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

З матеріалів справи вбачається, що умовами Договору про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600005342 від 01.02.2022, з урахуванням Специфікації до нього, сторони погодили поставку відповідачем позивачу товарів на загальну суму 161 798,41 грн у строк 120 календарних днів з дати укладання Договору, тобто у строк не пізніше 01.06.2022.

Разом із тим, за даними позивача, не спростованими відповідачем, взяті на себе обов`язки за Договором Товариством з обмеженою відповідальністю «АНТЕКОМ» не виконано, погоджений Договором товар не поставлено.

05.09.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газорозподільної системи України» було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТЕКОМ» № ТОВВИХ-22-9447 від 05.09.2022, за змістом якого постачальнику було нагадано про існування у останнього зобов`язань за Договором та запропоновано забезпечити постачання товару у найкоротші строки.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією № ТОВВИХ-23-681 від 20.01.2023, яка залишилась без відповіді та задоволення.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасної та у повному обсязі поставки обумовленого договором товару закон покладає на постачальника.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором не представив, доводів позивача не спростував.

З урахуванням наведених вище обставин справи, за висновками суду в спірних правовідносинах Товариством з обмеженою відповідальністю «Антеком» дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності поставки товару за Договором про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 4600005342 від 01.02.2022, у зв`язку із чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача неустойки за прострочення виконання зобов`язання.

Так, позивачем розраховано суму договірних штрафних санкцій у розмірі 40 773,20 грн, які включають:

- пеню за період прострочення з 02.06.2022 по 01.12.2022 (182 дні) у розмірі 29 447,31 грн;

- штраф за порушення постачальником строку поставки тривалістю понад 30 календарних днів у розмірі 11 325,89 грн.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до п. 7.4 Договору за порушення строків поставки Товарів або недопоставку Товарів постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки Товарів понад 30 календарних днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості Товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено.

Таким чином, на підставі наведених правових норм та умов Договору позивач цілком законно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф.

Перевіривши розрахунки неустойки, наведені позивачем, суд встановив, що відповідні нарахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газорозподільної системи України» проведено правильно, а отже позовні вимоги є обґрунтованими та підтверджені матеріалами справи.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

За приписами частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд може спиратись на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у зв`язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-78, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Антеком» (54058, м. Миколаїв, вул. Озерна, буд. 11-А, кв. 86; ідентифікаційний код 31875966) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газорозподільної системи України» (03065, м. Київ, пр. Любомира Гузара, буд. 44; ідентифікаційний код 42795490) пеню в розмірі 29 447,31 грн, штраф у розмірі 11 325,89 грн, а також 2 684,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газорозподільної системи України» (03065, м. Київ, пр. Любомира Гузара, буд. 44; ідентифікаційний код 42795490).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Антеком» (54058, м. Миколаїв, вул. Озерна, буд. 11-А, кв. 86; ідентифікаційний код 31875966).

Повне рішення складено та підписано судом 13.11.2024.

Суддя О.Г. Смородінова