Рішення

від 04.11.2024 по справі 916/3088/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" листопада 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3088/24

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового зсідання Чолак Ю.В.,

розглянувши справу

за позовом Торгово-консалтінгового центру «ПІВДЕНКАБЕЛЬЗБУТ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 84/86, офіс 17; код ЄДРПОУ 30674287)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАУЕР КОНСТРАКШН ЕНЖИНІРІНГ» (65058, Одеська обл., м. Одеса, вул. Маршала Говорова, буд. 8, приміщення 118; код ЄДРПОУ 43021867)

про стягнення 800 005,22 грн;

представники сторін:

від позивача Єгоров С.Г. (в режимі відеоконференції),

від відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Торгово-консалтінговий центр «ПІВДЕНКАБЕЛЬЗБУТ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАУЕР КОНСТРАКШН ЕНЖИНІРІНГ» про стягнення 800 005,22 грн.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за угодою на поставку кабелю.

Вказує, що уклав з відповідачем угоду на поставку кабелю ААБл-10 3x185 у кількості 1050 м за ціною 577,50 грн та кабелю ААБл-10 3x240 у кількості 1305 м за ціною 693,33 грн, усього на суму 1 813 404,78 грн з ПДВ, що було зазначено у виставленому позивачем рахунку-фактурі № 02481 від 08.12.2021.

Зазначає, що відповідач на виконання зобов`язань за укладеною угодою здійснив часткову передплату на суму 813 404,78 грн, а в подальшому відповідно до угоди відбулась поставка кабелю, який відповідач прийняв за видатковими накладними.

Звертає увагу, що 25.07.2023 направив відповідачу вимогу в порядку ст. 530 ЦК України щодо сплати заборгованості за отриманий товар у повному обсязі на загальну суму 1 000 005,22 грн. Водночас зазначає, що відповідач лише частково сплатив борг у сумі 200 000,00 грн, а залишок несплаченої заборгованості становить 800 005,22 грн.

Ухвалою від 15.07.2024 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання суду: повного найменування відповідача; правильної юридичної адреси позивача.

22.07.2024 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою від 29.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/3088/24, яку вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.08.2024, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив.

Протокольною ухвалою від 26.08.2024 відкладено підготовче судове засідання на 14.10.2024.

09.10.2024 представник позивача подав до суду заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яку ухвалою від 10.10.2024 судом задоволено.

Протокольною ухвалою від 14.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.11.2024.

У судовому засіданні 04.11.2024 представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвал суду на юридичну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАУЕР КОНСТРАКШН ЕНЖИНІРІНГ» - 65058, Одеська обл., м. Одеса, вул. Маршала Говорова, буд. 8, приміщення 118.

Однак, судова кореспонденція поверталася до суду з відмітками пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з ч.ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Суд зауважує, що, виходячи зі змісту диспозитивних положень пунктів 1-5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення може бути не лише день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (тобто день фактичного отримання рішення), а й день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (аналогічні висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 903/237/23).

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.

Частиною 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд виснував про можливість розгляду справи за наявними доказами.

04.11.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, Торгово-консалтінговий центр «ПІВДЕНКАБЕЛЬЗБУТ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю виставив Товариству з обмеженою відповідальністю «ПАУЕР КОНСТРАКШН ЕНЖИНІРІНГ» Рахунок-фактуру № 02481 від 08.12.2021 за поставку кабелю ААБл-10 3x185 у кількості 1050 м за ціною 577,50 грн та кабелю ААБл-10 3x240 у кількості 1305 м за ціною 693,33 грн, на загальну суму 1 813 404,78 грн з ПДВ (а.с. 6).

10.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАУЕР КОНСТРАКШН ЕНЖИНІРІНГ» сплатило на користь Торгово-консалтінгового центру «ПІВДЕНКАБЕЛЬЗБУТ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю 100 000,00 грн за кабель згідно рахунку № 02481 від 08.12.2021, що підтверджується платіжною інструкцією № 76 від 10.12.2021 (а.с. 12), а 24.12.2021 713 404,78 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 85 від 24.12.2021 (а.с. 13).

11.02.2022 позивач поставив відповідачу кабель на загальну суму 686 250,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 2448 від 11.02.2022 (а.с. 7).

14.02.2022 позивач поставив відповідачу кабель на загальну суму 1 127 160,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 2367 від 14.02.2022 (а.с. 8).

В подальшому відповідач згідно рахунку № 02481 від 08.12.2021 сплатив на користь позивача 200 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 139 від 03.10.2023 на суму 100 000,00 грн (а.с. 14) та № 140 від 02.11.2023 на суму 100 000,00 грн (а.с. 15).

Предметом позову є майнова вимога позивача про стягнення з відповідача 800 005,22 грн заборгованості.

Здійснюючи аналіз обґрунтованості заявлених у даній справі позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 2, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно да ч. ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За ч.ч. 1, 2 ст. 184 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами.

Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Правочини між юридичними особами у відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України належить вчиняти у письмовій формі.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

При цьому за приписами ч.ч. 1, 2 ст. 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач як постачальник та відповідач як покупець у спрощений спосіб уклали між собою угоду на поставку кабелю ААБл-10 3x185 у кількості 1050 м за ціною 577,50 грн та кабелю ААБл-10 3x240 у кількості 1305 м за ціною 693,33 грн, про що свідчить виставлений позивачем Рахунок-фактура № 02481 від 08.12.2021 на суму 1 813 404,78 грн з ПДВ, а також здійснені відповідачем часткові оплати товару на загальну суму 1 013 404,78 грн (платіжні доручення № 76 від 10.12.2021, № 85 від 24.12.2021, № 139 від 03.10.2023, № 140 від 02.11.2023).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями частини ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як за договором купівлі-продажу, так і за договором поставки обов`язок покупця полягає в оплаті та прийнятті товару, а кореспондуючий обов`язок продавця (постачальника) у передачі товару.

Статтею 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 ГК України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд встановив, що позивач поставив відповідачу товар (кабель) на загальну суму 1 813 410,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 2448 від 11.02.2022 та № 2367 від 14.02.2022.

Видаткові накладні підписані зі сторони позивача та відповідача, містять їхні печатки та є первинними документами бухгалтерського обліку, які засвідчують факт господарських операцій з поставки товару.

При цьому, як свідчать матеріали справи, відповідач оплатив поставлений товар лише частково на суму 1 013 404,78 грн.

За встановлених судом обставин цієї справи, які свідчать про укладення між позивачем та відповідачем угоди на поставку товару, документальне підтвердження позивачем господарських операцій з поставки товару на загальну суму 1 813 410,00 грн первинними документами бухгалтерського обліку видатковими накладними, часткову оплату відповідачем отриманого товару на суму 1 013 404,78 грн, відсутність у матеріалах справи доказів сплати решти товару, позовні вимоги Торгово-консалтінгового центру «ПІВДЕНКАБЕЛЬЗБУТ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАУЕР КОНСТРАКШН ЕНЖИНІРІНГ» про стягнення 800 005,22 грн заборгованості підлягають задоволенню.

За ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідним, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічну правову позицію викладено у Постанові ВС від 18.01.2021 по справі №915/646/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 12 000,08 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРШІИВ:

1. Позов Торгово-консалтінгового центру «ПІВДЕНКАБЕЛЬЗБУТ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 84/86, офіс 17; код ЄДРПОУ 30674287) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАУЕР КОНСТРАКШН ЕНЖИНІРІНГ» (65058, Одеська обл., м. Одеса, вул. Маршала Говорова, буд. 8, приміщення 118; код ЄДРПОУ 43021867) про стягнення 800 005,22 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАУЕР КОНСТРАКШН ЕНЖИНІРІНГ» (65058, Одеська обл., м. Одеса, вул. Маршала Говорова, буд. 8, приміщення 118; код ЄДРПОУ 43021867) на користь Торгово-консалтінгового центру «ПІВДЕНКАБЕЛЬЗБУТ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 84/86, офіс 17; код ЄДРПОУ 30674287) 800 005,22 грн заборгованості, 12 000,08 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 04 листопада 2024 р. Повний текст рішення складено та підписано 12 листопада 2024 р.

Суддя Р.В. Волков