Рішення від 04.11.2024 по справі 920/972/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.11.2024м. СумиСправа № 920/972/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., розглянувши матеріали справи № 920/972/24 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

за позовомВишнівської сільської ради (вул. Незалежності, буд. 80А, с. Вишнів, Ковельський р-н, Волинська обл., 44351; код за ЄДРПОУ 04333164),

до відповідачаПриватного підприємства «ТЕРЕЗИ-ТВ» (вул. Нижньосироватська, буд. 10, м. Суми, 40007; код за ЄДРПОУ 44020817)

про стягнення 144715,98 грн

установив:

02.08.2024 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 144715,98 (сто сорок чотири тисячі сімсот п`ятнадцять гривень 98 копійок) матеріальної шкоди, а також 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім грн 00 коп.) судового збору.

02.08.2024 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ, за яким відповідач зареєстрований як юридична особа з місцезнаходженням: вул. Нижньосироватська, буд. 10, м. Суми, 40007.

Ухвалою від 07.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/972/24; постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами; установлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.

Відповідно до інформації з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» позивач має зареєстрований електронний кабінет в системі «Електронний суд».

На виконання абз. 1 ч. 7 ст. 6 ГПК України копія ухвали від 07.08.2024 про відкриття провадження у справі №920/972/24 надіслана учасникам справи відповідно до вимог ч.ч.6-7 ст. 6 ГПК України: позивачу - до його електронного кабінету, відповідачу на адресу місцезнаходження за даними ЄДРПОУ.

Відповідно до довідки Господарського суду Сумської області про доставку електронного листа копію зазначеної ухвали доставлено до електронного кабінету позивача 08.08.2024, 00:14.

14.08.2024 копія ухвали від 07.08.2024 у справі №920/972/24, яка була надіслана судом на адресу відповідача за даними ЄДРПОУ, а саме: Приватне підприємство «ТЕРЕЗИ-ТВ», вул. Нижньосироватська, буд. 10, м. Суми, 40007, повернута відділенням поштового зв`язку на адресу суду з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою.

Частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої статті 7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом абзацу 3 пункту 101 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначками Судова повістка, Повістка ТЦК або реєстрованого поштового відправлення з позначкою Адміністративна послуга такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17, від 10.09.2018 у справі №910/23064/17, від 24.07.2018 у справі №906/587/17).

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не надходило.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.

Правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.

За відсутності відзиву відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд установив наступне.

27.03.2023 між Комунальним закладом «Центр культури, мистецтва, естетичного виховання та спорту» Вишнівської сільської ради (далі замовник) та Приватним підприємством «Терези-ТВ» далі відповідач, виконавець) укладено три договори з виготовлення облікової документації на об`єкт культурної спадщини №07-2023/1, №07-2023/2 та № 07-2023/3 (далі договори), відповідно до пунктів 1.1 та 2.1, яких виконавець зобов`язувався виготовити облікову документацію на об`єкти культурної спадщини кожен на суму 48238,66 грн, а саме:

-«Козьмодем`янська церква» (дер.), 1860 р., с. Вишнів, охоронний № 212-м (договір №07-2023/1);

- «Церква Різдва Богородиці» (дер.), 1884 р., с. Хворостів, охоронний № 216-м (договір №07-2023/2);

-«Святодухівська церква» (дер.), 1889 р., с. Олеськ, охоронний № 217-м, (договір №07-2023/3).

04.05.2024 між замовником та виконавцем на виконання зазначених договорів підписані акти приймання виконаних робіт: №06-2023, №07-2023, №08-2023 з вартістю робіт кожного на 48238,66 грн.

Загальна вартість робіт за договорами склала 144715,98 грн та була сплачена позивачем відповідачу за платіжними дорученнями від 08.05.2023 №4, № 5, №6.

Як зазначає позивач Головним управлінням поліції у Волинській області проводиться досудове розслідування за кримінальним провадженням, передбаченим ч. 3 ст. 191 Кримінального кодексу України, за № 42023032010000129 від 30.10.2023 року. Вишнівська сільська рада у даному кримінальному провадженні має статус потерпілої сторони. Відповідно до висновку експерта Волинського науково-дослідного експертно-кримінального центру МВС України від 23.04.2024 №СЕ-19/103-24/4509-EK, враховуючи встановлені невідповідності та виявлені недоліки в обліковій документації, виготовленій відповідачем за договорами, - судовим експертом зроблений висновок, що розмір матеріальної шкоди, визначної згідно з Довідкою спеціаліста від 03.04.2024 щодо виконання робіт відповідно до укладених договорів від 27.03.2023 №07-2023/1, №07-2023/2, №07-2023/3 між КЗ «Центр культури, мистецтва, естетичного виховання та спорту» Вишнівської сільської ради та ПП «Терези-ТВ» документально підтверджується в сумі 144715,98 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зауважує, що зважаючи на висновок експерта від 23.04.2024 №СЕ-19/103-24/4509-EK, ПП «Терези-ТВ» порушено вимоги Наказу від 11.03.2013 «Про затвердження Порядку обліку об`єктів культурної спадщини», зокрема розділ ІІІ «Вимоги до складання облікової картки на нерухомі об`єкти культурної спадщини», що є порушенням п. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України в частині досягнення згоди щодо істотних умов договору про його предмет, оскільки умови для даної категорії договорів визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Неналежне виконання договірних зобов`язань ПП «Терези-ТВ» також підтверджується листом начальника управління дозвільно-погоджувальної документації Міністерства культури та інформаційної політики України №06/35/7528-23 від 04.09.2023, зокрема Експертною комісією з питань обліку об`єктів культурної спадщини відмічена низька якість облікової документації та повідомляється про відмову у її розгляді та затвердженні через її невідповідність встановленим вимогам.

Позивач наголошує, що під час досудового розслідування виявлено, що роботи ПП «Терези-ТВ» за договорами містили неправдиві відомості щодо якості виконаних робіт з виготовлення облікової документації на об`єкти культурної спадщини, та кваліфікуються як злочинні дії, якими завдано матеріальної шкоди Вишнівській сільській раді на суму 144715,98 грн. Саме зазначена сума є предметом спору на підставі ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, яка має бути повернута відповідачем позивачу.

Таким чином, позивач вважає, що приватним підприємством «Терези-ТВ» завдано Вишнівській сільській раді матеріальної шкоди у розмірі 144715,98 грн, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Вишнівська сільська рада посилається на статтю 32 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якою передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження у сфері освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту та забезпечення охорони пам`яток історії та культури, збереження та використання культурного надбання. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним з пріоритетних завдань органів місцевого самоврядування. Стаття 33-4 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначає, що замовником науково-проектної (облікової) документації у сфері охорони культурної спадщини є виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, на території якої розташований об`єкт культурної спадщини.

Позивач зазначає, що згідно з Порядком обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України 11.03.2013 № 158 (у редакції наказу Міністерства культури України від 27 червня 2019 року №501) визначено, що розробником облікової документації є наукові установи, в тому числі заклади культури, одним із основних видів діяльності яких є проведення наукових досліджень у сфері охорони культурної спадщини, та які мають у своєму складі чи залучають для проведення досліджень особу, що має науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук або доктора наук) за спеціальністю «музеєзнавство, пам`яткознавство» або таких наук: мистецтвознавство, культурологія, архітектура - для об`єктів монументального мистецтва; архітектури - для об`єктів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, а також ландшафтних; історії - для археологічних, історичних об`єктів та об`єктів науки і техніки. Згідно п. 16 ст. 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», наукова (науково-дослідна, науково-технологічна, науково-технічна, науково-практична) установа (далі - наукова установа) - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, утворена в установленому законодавством порядку, для якої наукова та (або) науково-технічна діяльність є основною).

При цьому, як зазначає позивач, відповідач відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань має вид економічної діяльності за кодом 91.03 « Діяльність із охорони та використання пам`яток історії, будівель та інших пам`яток культури».

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Як закріплено ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному розмірі.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди та її розміру, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає (постанова Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 913/82/19).

Сам по собі факт наявності шкоди ще не породжує обов`язку її компенсації, оскільки необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності (постанова Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 686/26352/19).

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою (постанова Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 910/12919/21).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1)втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2)доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Укладені спірні договори за своєю правовою природою є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт.

Згідно зі статтею 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За результатом аналізу умов спірних договорів з виготовлення облікової документації на об`єкт культурної спадщини №07-2023/1, №07-2023/2 та № 07-2023/3, відповідно до пунктів 1.1 та 2.1, яких виконавець зобов`язувався виготовити облікову документацію на об`єкти культурної спадщини кожен на суму 48238,66 грн, а саме:

-«Козьмодем`янська церква» (дер.), 1860 р., с. Вишнів, охоронний № 212-м (договір №07-2023/1);

- «Церква Різдва Богородиці» (дер.), 1884 р., с. Хворостів, охоронний № 216-м (договір №07-2023/2);

-«Святодухівська церква» (дер.), 1889 р., с. Олеськ, охоронний № 217-м, (договір №07-2023/3);

суд дійшов висновку, що між замовником та виконавцем були укладені договори підряду на проведення проектних та пошукових робіт без визначення обов`язкової умови для виконавця мати статус наукової установи, в тому числі закладу культури, одним із основних видів діяльності якої є проведення наукових досліджень у сфері охорони культурної спадщини, та яка має у своєму складі чи залучає для проведення досліджень особу, що має науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук або доктора наук) за спеціальністю «музеєзнавство, пам`яткознавство» або таких наук: мистецтвознавство, культурологія, архітектура - для об`єктів монументального мистецтва; архітектури - для об`єктів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, а також ландшафтних; історії - для археологічних, історичних об`єктів та об`єктів науки і техніки.

Також умовами спірних договорів не визначено вимог до виготовленої облікової документації з посиланням на конкретні норми чинного законодавства в сфері обліку об`єктів культурної спадщини.

04.05.2024 між замовником та виконавцем на виконання зазначених договорів підписані акти приймання виконаних робіт: №06-2023, №07-2023, №08-2023 з вартістю робіт кожного на 48238,66 грн без жодних зауважень з боку замовника.

Таким чином, вищезазначені договори виконані відповідачем без жодних зауважень з боку замовника, в судовому порядку недійсними не визнавались.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

За частинами 1-3 статті 69 ГПК України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи. Експерт зобов`язаний надати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України Про судову експертизу судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань (ч. 1 ст. 10 Закону України Про судову експертизу).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України Про судову експертизу незалежно від виду судочинства та підстави проведення експертизи судовий експерт зобов`язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз (ч. 2 ст. 101 ГПК України).

За частиною 4 статті 98 ГПК України висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Відповідно до ч.ч. 6-7 ст. 98 ГПК України у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Згідно з ч.ч. 5-6 ст. 101 ГПК України у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов`язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ч. 1 ст. 104 ГПК України).

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В ході розгляду справи суд дійшов висновку, що сам по собі факт наявності шкоди, встановлений експертом, ще не породжує обов`язку її компенсації саме відповідачем, оскільки позивачу необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності, що позивачем зроблено не було. Оскільки позивачем не доведено факту порушення відповідачем зобов`язань за спірними договорами та факту наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення з боку відповідача, що унеможливлює застосування до останнього цивільної відповідальності у вигляді стягнення збитків (відшкодування шкоди), суд визнає вимоги позивача необґрунтованими та неправомірними.

Враховуючи наведене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі, вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1-3 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи норми п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судові витрати, здійснені позивачем у справі суд залишає за позивачем.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.Відмовити у задоволенні позову.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Повний текст рішення складено та підписано 13.11.2024.

СуддяВ.Л. Котельницька