Ухвала

від 12.11.2024 по справі 908/2948/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 908/2948/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Білоус В.В., Пєсков В.Г.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024 (колегія суддів у складі: Мороз В.Ф. - головуючий, Парусніков Ю.Б., Чередко А.Є.)

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2024 (колегія суддів у складі: Мороз В.Ф. - головуючий, Коваль Л.А., Чередко А.Є.)

у справі № 908/2948/23

за заявою Фізичної особи ОСОБА_1

про неплатоспроможність,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 20.09.2024 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024, на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024, на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2024 у справі № 908/2948/23. Також скаржником до касаційної скарги подано клопотання про зупинення виконання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції до закінчення її перегляду у касаційному порядку та клопотання про звільнення від плати судового збору за подання касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду 14.10.2024 витребовано матеріали справи № 908/2948/23 із Центрального апеляційного господарського суду та Господарського суду Запорізької області.

22.10.2024 до Верховного Суду було подано заперечення Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 . Заявник просить Суд відмовити скаржнику у задоволенні клопотанні про звільнення від сплати судового збору, а через несплату судового збору - відмовити у відкритті касаційного провадження.

30.10.2024 до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 908/2948/23.

Здійснивши перевірку касаційної скарги ОСОБА_1 та доданих до неї матеріалів, Верховний Суд дійшов висновку, що в прийнятті касаційної скарги в частині оскарження ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024 та ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2024 слід відмовити, а в частині оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024 касаційну скаргу слід залишити без руху.

Стосовно оскарження ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024 та ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2024 колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховний Суд зазначає, що законодавцем у пункті 3 частини першої статті 287 ГПК України чітко передбачено перелік ухвал суду апеляційної інстанції, які підлягають касаційному оскарженню у Верховному Суді.

У даному випадку предметом касаційного оскарження є ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024, якою поновлено Акціонерному товариству "Банк Кредит Дніпро" строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 05.10.2023 у справі № 908/2948/23.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Ухвали суду апеляційної інстанції про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження у справі, не належить до переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку відповідно до пункту 3 частини першої статті 287 ГПК України. Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не вирішує питання по суті, а лише супроводжує рух справи.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає у касаційній скарзі про оскарження ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024 про відмову у задоволенні заяви представника скаржника - адвоката Литвиненка С.С. про залишення апеляційної скарги Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 05.10.2023 без руху після відкриття апеляційного провадження у справі у справі № 908/2948/23.

Разом з тим, в матеріалах справи у справі № 908/2948/23 та в Єдиному державному реєстрі судових рішень України відсутня оскаржувана ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024.

Як вбачається із матеріалів справи, заява представника ОСОБА_1 - адвоката Литвиненка С.С. про залишення апеляційної скарги Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" без руху після відкриття апеляційного провадження у справі у справі № 908/2948/23 була розглянута під час судового засідання Центрального апеляційного господарського суду 19.09.2024 і окремих процесуальних документів щодо розгляду її розгляду не ухвалювалося.

Отже, ОСОБА_1 оскаржує у Верховному Суді ухвалу суду апеляційної інстанції, яка не постановлялася Центральним апеляційним господарським судом у справі № 908/2948/23.

Частиною четвертою статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Як визначено у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України", право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг на рішення.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Отже, закон надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені в статті 287 ГПК України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.

У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних "фільтрів" не порушує право на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, можна стверджувати, що введення процесуальних "фільтрів" допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує право доступу до правосуддя.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За таких обставин Верховного Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024 та ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 29.01.2024 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стосовно оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024 колегія суддів вважає за необхідне зазначити про таке.

Відповідно до пункту 2 частині четвертої статті 290 ГПК України до скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".

Об`єктом оскарження є постанова Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024, якою скасовано ухвалу Запорізької області від 05.10.2023 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 та прийнято нове рішення у справі про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Згідно з підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2024 встановлений у розмірі 3028,00 грн.

Частиною третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

При цьому Верховний Суд виходить з того, що тлумачення змісту підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" приводить до висновку, що законодавцем визначено необхідність сплати судового збору за подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено вказаним Законом справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали. Близький за змістом висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 29.05.2018 у справі № 915/955/15.

Враховуючи викладене, скаржник - ОСОБА_1 повинна була надати суду докази сплати судового збору за подання касаційної скарги до Верховного Суду у розмірі 2422,40 ( 3028 х 0.8), однак до касаційної скарги не додано доказів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Проте у касаційній скарзі міститься клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, з посиланням на те, що наразі скаржник перебуває у скрутному матеріальному положенні.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частини першої цієї статті.

З наведеного вбачається, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи.

Розсуд суду при вирішенні питання щодо звільнення від сплати судового збору за клопотанням сторони є обмеженим. У законі прямо визначений вичерпний перелік осіб, яких може бути звільнено від сплати судового збору та підстави вчинення таких дій.

Отже, встановлення державою обов`язку щодо сплати судового збору за звернення до господарського суду з касаційною скаргою на рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду, у порядку та розмірі, що встановлені Законом України "Про судовий збір", є допустимим обмеженням скаржника у доступі до суду та не становить порушення гарантованого йому пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "права на суд".

Суд зауважує, що Закон України "Про судовий збір" не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.

Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63, 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).

Особа, яка заявляє клопотання звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення заявник касаційної скарги має довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.

Питання про зменшення розміру судового збору або чи звільнення від його сплати вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Разом з тим, до касаційної скарги ОСОБА_1 не додано жодних доказів на підтвердження доводів щодо скрутного матеріального положення скаржника, тобто, документів, які б підтверджували скрутний майновий стан скаржника та відсутність у неї можливості сплатити судовий збір.

Верховний Суд зазначає, що належним доказом існування підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 8 Закону "Про судовий збір", є довідка з органу Державної податкової служби України про розмір доходів за попередній календарний рік, яка б підтвердила, що розмір судового збору в цій справі перевищує 5 відсотків розміру річного доходу скаржника за попередній календарний рік, перелік банківських рахунків із зазначенням коштів на них, довідка Пенсійного фонду форми ОК-5 або ОК-7, тощо, проте Скаржник таких доказів не надав.

Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд дійшов висновку, про відсутність підстав для звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, у зв`язку з неподанням переконливих та достатніх доказів на підтвердження обставин щодо відсутності у нього грошових коштів для сплати судового збору. У зв`язку з викладеним, клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги не підлягає задоволенню.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28.05.1985 у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).

Європейський суд з прав людини в рішенні "Креуз проти Польщі" у справі № 28249/95 від 19.06.2001 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Оскільки ОСОБА_1 до касаційної скарги не надано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, то така касаційна скарга в частині оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024 оформлена з порушенням вимог, встановлених пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК.

Згідно з частини другої статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статті 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Вимогами частини другої статті 174 ГПК України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене касаційна скарга ОСОБА_1 в частині оскарження постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024 у справі № 908/2948/23 підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України із наданням скаржнику строку для усунення зазначених недоліків, шляхом надання доказів сплати судового збору у встановленому порядку в розмірі 2422,40 грн.

Суд звертає увагу скаржника на те, що заяву про усунення недоліків касаційної скарги слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи.

Клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2024 у справі № 908/2948/23 судом не розглядається, оскільки касаційна скарга залишається без руху.

Оскільки суддя Пєсков В.Г. - перебував у відпустці з 21.10.2024 по 08.11.2024 (наказ голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.09.2024 № 375/0/102-24, то касаційна скарга розглянута у розумні строки.

Керуючись статтями 234, 235, 292, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 908/2948/23 за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 та ухвали Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2024.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 19.09.2024 у справі № 908/2948/23 залишити без руху.

3. Встановити скаржнику строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

4. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді В. Білоус

В. Пєсков