Рішення

від 13.11.2024 по справі 569/2790/24

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/2790/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року Рівненський міський суд

Рівненської області

в особі судді - Ковальова І.М.

при секретарі - Білецькій А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН», Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕРУХОМІСТЬ-ЗАКОН ТА ПОРЯДОК», треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, витребування квартири з чужого незаконного володіння,-

в с т а н о в и в :

В Рівненський міський суд Рівеннської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН», Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕРУХОМІСТЬ-ЗАКОН ТА ПОРЯДОК», треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, витребування квартири з чужого незаконного володіння звернувся ОСОБА_1 .

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги повністю підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить суд їх задоволити та визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» (код ЄДРПОУ 43490372) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕРУХОМІСТЬ - ЗАКОН ТА ПОРЯДОК» код ЄДРПОУ 43490236), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Дарією Володимирівною 11.02.2021 року, реєстровий №286; витребувати квартиру АДРЕСА_2 з чужого незаконного володіння - Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕРУХОМІСТЬ - ЗАКОН ТА ПОРЯДОК» (код ЄДРПОУ 43490236).

В судове засідання представник відповідача ТзОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» не з`явився. 26 березня 2024 року від представника відповідача до Рівненського міського суду Рівненської області надійшов відзив на позовну заяву у якій представник просив суд відмовити у повному обсязі у задоволенні позову ОСОБА_1 , у випадку неявки представник ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» розгляд справи проводити без його участі. Однак, в подальшому 23 вересня 2024 року від представника відповідача до Рівненського міського суду Рівненської області надійшла заява про визнання позову у якій представник просив суд прийняти заву про визнання позову ОСОБА_1 у справі №569/2790/24, судове засідання провести без представника ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН».

В судове засідання представник відповідача ТзОВ «НЕРУХОМІСТЬ - ЗАКОН ТА ПОРЯДОК» не з`явився. 26 березня 2024 року від представника відповідача до Рівненського міського суду Рівненської області надійшов відзив на позовну заяву у якій представник просила суд відмовити у повному обсязі у задоволенні позову ОСОБА_1 та провести розгляд справи без участі представника ТОВ «НЕРУХОМІСТЬ - ЗАКОН ТА ПОРЯДОК». Однак, в подальшому 23 вересня 2024 року від представника відповідача до Рівненського міського суду Рівненської області надійшла заява про визнання позову у якій представник просила суд прийняти до розгляду та долучити до матеріалів справи заяву ТОВ «НЕРУХОМІСТЬ - ЗАКОН ТА ПОРЯДОК» про визнання позовних вимог ОСОБА_1 у справі №569/2790/24, а розгляд справи провести без участі представника ТОВ «НЕРУХОМІСТЬ - ЗАКОН ТА ПОРЯДОК».

В судовому засіданні третя особа ОСОБА_2 просить суд задоволити заявлені позовні вимоги позивача.

В судове засідання третя особа ОСОБА_3 не з`явилась, однак подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує, проти їх задоволення не заперечує.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та подані письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Судом встановлено, що 13 березня 2008 року позивач по справі придбав квартиру АДРЕСА_1 .

Дана обставина підтверджується дослідженим в судовому засіданні договором купівлі-продажу квартири від 13 березня 2008 року, посвідченого Круліковським А.І., приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №_1785, з якого вбачається, що ОСОБА_4 (продавець) від імені якого та за довіреністю діє ОСОБА_5 , зобов`язується передати квартиру у власність ОСОБА_1 (покупцю), а покупець зобов`язується прийняти вказану квартиру і сплатити за неї обумовлену грошову суму. Вказана квартира, що відчужується за даним договором розташована в АДРЕСА_3 .

З дослідженого в судовому засіданні витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №18571243 від 18.04.2008 року виданого КП Рівненське міське бюро технічної інвентаризації вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_3 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу / ВКІ №482100 р № 1785 / 13.03.2008 / Приватний нотаріус Круліковський А.І. Рівненського міського нотаріального округу.

З дослідженої в судовому засіданні довідки про склад зареєстрованих осіб у житловому приміщенні АДРЕСА_3 від 24.01.2024 №2223 виданої Департаментом ЦТ та ЗНАП РМР наявна наступна інформація про зареєстрованих осіб: ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата реєстрації 01.08.2008; ОСОБА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата реєстрації 01.08.2008; ОСОБА_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата реєстрації 01.08.2008; ОСОБА_6 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , дата зняття з реєстрації 28.09.2017.

13 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (банк) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір №1303/07-227Ж(К), відповідно до умов якого, банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, строковості та платності грошові кошти у сумі 60300 (шістдесят тисяч триста доларів США 00 центів) в порядку та на умовах, визначених цим договором за програмою «Житло дітям». Цільове використання кредиту: проведення розрахунків по договору купівлі-продажу № від 13.03.2008, що укладений між позичальником та ОСОБА_5 , згідно якого позичальник придбає у власність нерухоме майно (квартира), що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 . Банк надає позичальнику кредит строком до 11 березня 2033 року. В якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, позичальник укладає з банком договір іпотеки квартири, загальною площею 48,9 метрів квадратних, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 в день укладення цього договору.

13 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки №1303/08-227 Ж(К), відповідно до умов якого за цим договором іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов`язання, що витікає із кредитного договору, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає у іпотеку предмет іпотеки. Предмет іпотеки - нерухоме майно, квартира двокімнатна, що розташована на четвертому поверсі девятиповерхового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 48,9 метрів квадратних, що стане власністю іпотекодавця в майбутньому на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між іпотекодавцем та ОСОБА_4 , від імені якого та за довіреністю діє ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Круліковським А.І. 13.03.2008 р. та зареєстрованим за р№1785. Іпотекодавцю переходить право власності на вищезазначене нерухоме майно в момент державної реєстрації договору купівлі-продажу, укладеного між іпотекодавцем та ОСОБА_4 , від імені якого та за довіреністю діє ОСОБА_5 від 13.03.2008. Після здійснення державної реєстрації договору купівлі-продажу, укладеного між іпотекодавцем та ОСОБА_4 , від імені якого та за довіреністю діє ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Круліковським А.І. 13.03.2008 р. зареєстрованим за р №1785 та переходу прав власності на квартиру, що розташована за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 48,9 метрів квадратних, зазначена квартира залишається предметом іпотеки до повного виконання іпотекодавцем зобов`язань по кредитному договору.

Тривалий проміжок часу позивач по справі ОСОБА_1 належним чином виконував умови кредитного договору № 1303/07-227Ж(К), а саме вчасно сплачував щомісячні платежі, передбачені договором.

Вказана обставина підтверджується дослідженими в судовому засіданні квитанціями про сплату кредиту.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, в серпні 2014 року НБУ прийняв рішення про віднесення зазначеного банку до категорії проблемних, а 04 червня 2015 року Правління Національного банку України прийняло постанову №356 «Про ліквідацію та відкликання банківської ліцензії Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра». У зв`язку з чим банк не приймав чергові платежі по кредитному договору, жодного роз`яснення про порядок здійснення подальших розрахунків представники банку не надавали.

В липні 2021 року представник відповідача ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» з`явився до позивача за адресою АДРЕСА_3 та повідомив, що право власності на вищевказану квартиру було відчужено на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 286, виданий 11.02.2021 року.

З дослідженого в судовому засіданні копії договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11 лютого 2021 року, посвідченого Пономарьовою Д.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №286 вбачається, що ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» (продавець), з однієї сторони, та ТОВ «НЕРУХОМІСТЬ-ЗАКОН ТА ПОРЯДОК» (покупець) уклали цей договір про те, що продавець діючи відповідно до ст.38 Закону України «Про іпотеку» продав, а покупець купив нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . Зазначене нерухоме майно належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 13.03.2008 року. Право на продаж вказаного нерухомого майна Іпотекодержателю належить на підставі: договору іпотеки №1303/08-227Ж(К), укладеного 13.03.2008 року між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» та ОСОБА_1 та договору №GL3N217215 ПВ про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги укладеного 30.04.2020 року між Відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» та ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН». Відчуження нерухомого майна за договором купівлі-продажу, серія та номер: 286, виданого 11.02.2021 року було здійснено за 168 000 (сто шістдесят вісім тисяч) гривень 00 коп.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

У разі відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.

У разі схвалення судом відповідно до законодавства про банкрутство плану санації чи реструктуризації боргів боржника за основним зобов`язанням, якщо він відмінний від іпотекодавця, іпотекодержатель, який голосував проти схвалення плану санації юридичної особи чи плану реструктуризації боргів боржника - фізичної особи, набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання зобов`язання, забезпеченого іпотекою.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки і належить державному чи комунальному підприємству або підприємству, більш як 50 відсотків акцій (часток, паїв) якого перебуває у державній власності, здійснюється на підставі рішення суду.

Якщо предметом іпотеки є два або більше об`єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є об`єкти, які належать різним особам, та задоволення отримується за рахунок частини переданого в іпотеку майна, ті іпотекодавці, на майно яких було звернено стягнення, мають право на пропорційне відшкодування від іпотекодавців, на майно яких не зверталось стягнення, і набувають прав іпотекодержателя на частину майна, на яку не було звернено стягнення, для забезпечення такого відшкодування.

Відповідно до ч.2 ст.36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, Закон України «Про іпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Водночас, Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження. Мораторій на задоволення вимог кредиторів за валютними кредитами розповсюджується і на позасудові способи звернення стягнення.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: - таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці - за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; - загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Спірна квартира підпадає під критерії визначені Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та має загальну площу 48,9 кв.м., житлову площу 29,6 кв.м.

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Аналогічний висновок щодо застосування положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19) та від 19 травня 2020 року у справі №644/3116/18-ц (провадження № 14-45цс20).

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» від 13 квітня 2021 року № 1381-IX, Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втрачає чинність через п`ять місяців з дня набрання чинності цим Законом.

Отже, мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті діяв до 14 вересня 2021 року.

Фактично, на час укладання договору купівлі-продажу між ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» та ТОВ «НЕРУХОМІСТЬ-ЗАКОН ТА ПОРЯДОК», а саме 11 лютого 2021 року діяв Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який забороняв відчужувати предмет іпотеки.

Вказане свідчить про порушення ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.38 Закону України «Про іпотеку» якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч.2 ст.38 Закону України «Про іпотеку» протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог.

З вище викладеного слідує, що повідомлення іпотекодержателем всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти договір купівлі-продажу предмета іпотеки має на меті надати цим особам переважне право на придбання предмета іпотеки або погасити наявну кредитну заборгованість. Якщо ж особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловлять наміру його придбати, іпотекодержатель буде вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд.

Крім аналогічних вимог, встановлених статтею 38 Закону України «Про іпотеку», пунктом 2 глави 2 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджено наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, встановлено, що якщо рішенням суду або договором про задоволення вимог іпотекодержателя передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, посвідчення таких договорів здійснюється за загальними правилами посвідчення договорів відчуження. Для посвідчення такого договору іпотекодержатель зобов`язаний за тридцять днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані в установленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти такий договір. Іпотекодержатель має документально підтвердити нотаріусу, що він повідомив осіб, які мають зареєстровані в установленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, іпотекодержатель має документально підтвердити нотаріусу, що він повідомив осіб, які мають зареєстровані в установленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, відповідно до витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Державного реєстру іпотек.

Разом з тим, іпотекодержатель, ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» не повідомляв позивача про намір продажу предмета іпотеки.

Відповідно до ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Аналіз змісту частини третьої статті 215 ЦК України свідчить про те, що договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним.

Відповідно до положень ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.

Згідно статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України», в контексті вказаної Конвенції поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.2 ст16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з роз`ясненнями п.19 Постанови пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (ст. 229 ЦК України) мають існувати саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Виникнення права на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, за наявності яких за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними наладженими та допустимими доказами, визнаними відповідачами, а тому вони підлягають до повного задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,141,263,264,265,268,273,354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН», Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕРУХОМІСТЬ-ЗАКОН ТА ПОРЯДОК», треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, витребування квартири з чужого незаконного володіння - задоволити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» (код ЄДРПОУ 43490372) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НЕРУХОМІСТЬ - ЗАКОН ТА ПОРЯДОК» код ЄДРПОУ 43490236), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Дарією Володимирівною 11.02.2021 року, реєстровий №286.

Витребувати квартиру АДРЕСА_2 з чужого незаконного володіння - Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕРУХОМІСТЬ - ЗАКОН ТА ПОРЯДОК» (код ЄДРПОУ 43490236).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований АДРЕСА_3 , іпн. НОМЕР_1

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН», м.Київ, вул.Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 43490372

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕРУХОМІСТЬ-ЗАКОН ТА ПОРЯДОК», м.Київ, вул.Дмитрівська, 13-А кв.12, код ЄДРПОУ 43490236

Третя особа: ОСОБА_2 , зареєстрована АДРЕСА_3 , іпн. НОМЕР_2

Третя особа: ОСОБА_7 , зареєстрована АДРЕСА_3 , іпн. НОМЕР_3

Суддя Рівненського

міського суду І.М.Ковальов