Рішення

від 13.11.2024 по справі 752/17103/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/17103/24

Провадження № 2/752/6530/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 листопада 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін у приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Державного житлово-комунального підприємства НАН України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-

ВСТАНОВИВ:

у серпні 2024 року ДЖКП НАН України звернулося до суду з вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість у розмірі 27 312,83 грн.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що на підставі договору купівлі-продажу квартири від 05.04.2012 року відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 та отримувачем комунальних послуг за вказаною адресою.

Позивач є балансоутримувачем будинку, обслуговує його і надає комунальні послуги.

Також вказував, що підприємством виконано обов`язки в повному обсязі, надавши відповідні комунальні послуги, проте відповідач в добровільному порядку не виконує свої зобов`язання щодо плати комунальних послуг, у зв`язку з чим, за період з 01.10.2019 року по 19.01.2024 року утворилася заборгованість за житлово-комунальні послуги у сумі 27 312,83 грн, яку позивач просить стягнути з ОСОБА_1 .

Ухвалою від 19.08.2024 року відкрито провадження в указаній справі. Розгляд справи визначено проводити у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (а.с. 22-23).

25.09.2024 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_1 просить у позові відмовити, посилаючись на відсутність підтверджень існування заборгованості та періоду її виникнення, а формування тарифу на послуги з утримання будинку та прибудинкової території; до того ж позивачем не надано укладеного між сторонами договору про з управління будинком; вимоги зі сплати боргу, заявлені позивачем за період до жовтня 2019 року в розмірі 18 383,80 грн, не підлягають задоволенню в зв`язку із спливом строку позовної давності, а за період із жовтня 2019 року по грудень 2022 року в розмірі 8 474,03 грн - через недоведеність підстав виникнення грошових зобов`язань.

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що підставі договору купівлі-продажу від 05.04.2012 року відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 9-10).

Відповідно до розпорядження Президії НАН України № 291 від 02.03.2000 року на виконання постанови Бюро Президії НАН України від 24.12.1998 року № 427 «Про створення Державного житлово-комунального підприємства НАН України» ЖКК-1,2,3 НАН України в порядку перерозподілу майна НАН України передало зі свого балансу на баланс ДЖКП НАН України житлові будинки та гуртожитки згідно з додатком 1 (а.с. 12).

Згідно з Додатком 1 до розпорядження Президії НАН України від 02.03.2000 року № 291, житловий будинок на АДРЕСА_2 передано на баланс позивачу (а.с. 12).

З довідки ДЖКП НАН України про нарахування та сплату по особовому рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), адреса: квартира АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , вбачається наявність заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01.10.2019 року по листопад 2022 року, в розмірі 27 312,83 грн (а.с. 7).

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами (ст. 67 ЖК України).

Згідно з ст. 68 ЖК України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Радою Міністрів Української РСР.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 578 від 08.10.1992 року, встановлено, що власники та наймач (орендар) квартири зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до ст. ст. 7,13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону; визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (центральне постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримування, укладення договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором, що передбачено пунктом 3 частини другої ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45), наймач (орендар) квартири зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов`язок, а не право сторін.

Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 14.02.2018 року в справі №462/6393/15-ц).

Отже, під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу, відповідачам), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги згідно з чинними тарифами.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

При цьому, ОСОБА_1 в відзиві не заперечувала факту належності їй на праві власності квартири АДРЕСА_1 , отже, суд приходить до висновку, що відповідач є споживачем комунальних послуг, які надаються в житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Суд зазначає, що відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (правова позиція, викладена у постанові Верховного суду від 14.02.2018 року в справі №462/6393/15-ц).

Відтак, доводи відповідача про відсутність укладеного договору про надання житлово-комунальних послуг, суд відхиляє.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем не надано до суду жодних доказів на спростування наявності у неї заборгованості за житлово-комунальні послуги, надані ДЖКП НАН України, чи ненадання їй житлово-комунальних послуг або надання таких не в повному обсязі.

Що ж стосується розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, то суд зазначає наступне.

Як вбачається з наданої довідки ДЖКП НАН України про нарахування та сплату по особовому рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), адреса: квартира АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 , станом на жовтень 2019 року у відповідача вже існувала заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 18 838,80 грн (перерахунки минулих періодів і субсидій).

Однак, періоди, за які здійснено ДЖКП НАН України нарахування платежів у межах вказаної суми надана позивачем довідка не містить, що не дозволяє суду перевірити повному обсязі правильність нарахованої суми, зокрема, щодо періоду за який здійснюється таке нарахування (до жовтня 2019 року), та суттєво впливає на обсяг і розмір зобов`язань відповідача, в тому числі, й не надає змоги перевірити чи позивачем дотримано чи пропущено строк позовної давності в цій частині, на чому наголошує ОСОБА_1 .

До того ж, довідка ДЖКП НАН України про нарахування та сплату по особовому рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), адреса: квартира АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 містить останню дату нарахування суми до сплати - за листопад 2022 року, не дивлячись на те, що вимоги до відповідача заявлені за період по 19.01.2024 року.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Маючи передбачений законом обов`язок на перевірку доказів, з`ясування фактичних обставин справи та встановлення правовідносин, які виникли між сторонами, суд, здійснивши перевірки розрахунку, поданого позивачем, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ДЖКП НАН України та стягнення на його користь з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01.11.2019 року по 30.11.2022 року, у розмірі 8 474,03 грн.

Сплачена сума судового збору згідно зі ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача пропорційно до суми задоволених вимог у розмірі 938,68 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 19, 76-81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

позов Державного житлово-комунального підприємства НАН України до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного житлово-комунального підприємства НАН України заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.11.2019 року по 30.11.2022 року, в розмірі 8 474,03 грн (всім тисяч чотириста сімдесят чотири гривні 03 копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного житлово-комунального підприємства НАН України 938,68 грн (дев`ятсот тридцять вісім гривень 68 копійок) сплаченого судового збору.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Державне житлово-комунальне підприємство НАН України, код ЄДРПОУ 30573192, місцезнаходження: вул. Антоновича, 124-128, м. Київ, 03150.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко