Рішення

від 05.11.2024 по справі 756/15033/23

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

05.11.2024 Справа № 756/15033/23

Унікальний № 756/15033/23

Провадження № 2/756/1125/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2024 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Яценко Н.О.,

за участю секретаря Євтушик В.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «З І Ф»</a>, третя особа: КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва", Київська міська рада, Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація, про виділення в натурі частини нежитлових приміщень, припинення права спільної часткової власності та визнання права приватної власності на нежитлове приміщення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевкащаним позовом до відповідача ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ЗІФ». В обгрунтування позову вказує, що 10.07.2013 між ним та Приватним підприємством «МЕТІЗ» було укладено договір купівлі-продажу частини нежитлового приміщення, відповідно до п.1 якого продавець продав (передав у власність), а він купив (прийняв у власність) нежилі приміщення загальною площею 75,80 кв.м. на першому поверсі 5-ти поверхової будівлі, що складає 2/100 частин від будівлі або 18/100 частин від нежилих приміщень в будинку (в літ.А) загальною площею 429,20 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 та сплатив за частину нежилого приміщення продавцю грошову суму визначену у п.3 цього договору.

Зважаючи на те, що згідно з відповіддю на запит адвоката від КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» за № 062/14-7841 від 12.06.2023 за даною адресою також знаходиться нежитлове приміщення № 90 загальною площею 160,5 кв.м., що складає 37/100 від всіх нежитлових приміщень в житловому багатоквартирному будинку площею 392,2 кв.м., яке на праві власності належить ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ЗІФ» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченим нотаріусом Руденком В.О., 01.09.2021 року та зареєстрованим у БТІ 24.12.2021 року за реєстровим № 2401-П.

Зазначає, що 24.10.2023 року ним було направлено на адресу відповідача запрошення з`явитися 27.10.2023 року о 12 год. до приміщення нотаріуса Мужейдової Т.О. (м.Київ, вул. Обсерваторна, 10) для укладення в нотаріальній формі відповідного договору, юридичним наслідком якого буде припинення ними спільної часткової власності, виділ приміщень та можливість в подальшому повноцінно та ефективно володіти, користуватися та розпоряджатися, що було проігноровано відповідачем, жодної відповіді не отримав.

Покликається на те, що єдиним способом стати повноцінним самостійним власником приміщення з метою, в тому числі, але не виключно, проведення реконструкції, добудови приміщення тощо без згоди інших співвласників нежитлових приміщень в житловому багатоквартирному будинку, є судовий захист, а тому просить суд виділити у приватну власність громадянина України ОСОБА_2 у натурі 18/100 частки від усіх нежитлових приміщень житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та зареєстроване за ОСОБА_2 (номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 101383780000); припинити право спільної часткової власності громадянина України ОСОБА_2 на 18/100 частки від усіх нежитлових приміщень житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстроване за ОСОБА_2 (номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 101383780000); визнати право приватної власності ОСОБА_2 на нежитлове приміщення НОМЕР_1, загальною площею 75,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Яценко Н.О.

Ухвалою від 24.11.2023 розгляд справи призначено в загальному позовному провадженні.

Ухвалою від 20.02.2024 року з занесенням до протоколу судового засідання залучено в якості третіх осіб - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м.Києва, Київську міську раду та 02.04.2024 - Оболонську районну у м.Києві державну адміністрацію.

Від третіх осіб надійшли письмові пояснення в яких просили постановити рішення відповідно до норм законодавства.

10.05.2024 по справі проведено підготовче засідання.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримував, з обставин викладених у позові та просив суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином. Суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі відповідача.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися у встановленому законом порядку, в своїх поясненнях письмових наданих суду, просили проводити розгляд справи без їх участі. Суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі третьої особи.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд доходить до наступного висновку.

Як доводить суду позивач - 10.07.2013 між ОСОБА_2 та Приватним підприємством «МЕТІЗ» було укладено договір купівлі-продажу частини нежитлового приміщення, загальною площею 75,80 кв.м. на першому поверсі 5-ти поверхової будівлі, що складає 2/100 частин від будівлі або 18/100 частин від нежилих приміщень в будинку (в літ.А) загальною площею 429,20 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на вищевказане майно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно 10.07.2023 року за ОСОБА_2 .

Згідно відповіді КП КМР «Київське міське бюро технічної інвентаризації» за № 062/14-2458 від 05.03.2024 за даною адресою також знаходиться нежитлове приміщення загальною площею 160,5 кв.м., що складає 37/100 від нежилих приміщень в житловому багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 , площею 492,2 кв.м., яке на праві власності належить ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «ЗІФ» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченим нотаріусом Руденком В.О., 01.09.2021 року, р. № 7647 та акт передачі 24.09.2001.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Ця засада означає, що право власності є недоторканним, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно з частинами першою та другою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

За змістом наведених норм виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно, за загальним правилом, розміру його частки у праві спільної власності та припинення права спільної часткової власності на відповідне майно. Шляхом виділу частки у майні припиняється спільна часткова власність, і особа стає власником виокремленого майна.

Юридичне значення виділу частки полягає у тому, що учасник отримує в натурі майно, яке відповідає його частці, як самостійний об`єкт. Отже, виділ частки передбачає виокремлення частини об`єкта у самостійний об`єкт.

Частка, яка виділяється, повинна бути саме окремим об`єктом нерухомого майна, як і частка, яка залишається в іншого власника (власників), у розумінні статті 181 ЦК України. Внаслідок виділу частки з нерухомого майна утворюється два самостійних об`єкта майна.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі N 501/2148/17 зроблено висновок, що відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття "поділ" та "виділ" не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.

Судом встановлено, що спірне нерухоме майно, яке є предметом даного спору, належить на праві спільної часткової власності декільком співвласникам, у зв`язку з чим виділ частки в цьому майні лише для позивача є неможливим, а можливий поділ цього майна в натурі між сторонами, у разі якого право спільної часткової власності на нього припиняється.

У постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 у справі № 445/442/16 (провадження № 61-13434св19) зроблено висновок, що допустимим доказом про технічну можливість поділу в натурі об`єкта нерухомого майна є висновок експерта або уповноваженого суб`єкта господарювання саме щодо технічної можливості такого поділу.

Верховний Суд у постанові від 17 травня 2022 року у справі № 570/2438/19 (провадження 61-11448св20) зазначив, що виділ з нерухомого майна частки як самостійного об`єкта повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами, що, зокрема, встановлюється за результатами проведення будівельно-технічної експертизи та висновку щодо технічної можливості виділу.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з даним позовом на підтвердження заявлених вимог позивач надає висновок експерта № 1-17/10 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження від 17.10.2023, складеним судовим експертом ТОВ «Український центр судових експертиз» Лісниченком С.В., де зазначено, що виділ нежитлового приміщення АДРЕСА_2 , яке входить до складу 18/100 від усіх нежитлових приміщень житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , з технічної точки зору можливий; нежитлове приміщення АДРЕСА_2 є відокремленим від інших нежитлових приміщень в зазначеному багатоквартирному житловому будинку; нежитлове приміщення АДРЕСА_2 , може експлуатуватися самостійно від інших нежитлових приміщень в багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач подав заяву про визнання позову, разом з тим судом не приймається заява про визнання позову, оскільки при виділенні в натурі частки нерухомого майна мають бути дотримані певні умови.

Так, виділення в натурі частки нерухомого майна можливе в разі дотримання наступних умов: поділ на самостійні об`єкти нерухомого майна повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами; виділення в натурі частки об`єкта нерухомого майна, що є спільною власністю, можливе, якщо кожному співвласнику може бути виділено відокремлене приміщення з власним входом; наявність реєстрації земельної ділянки на якій розташований об`єкт нерухомого майна в Державному земельному кадастрі та реєстрації права власності на неї в установленому законом порядку, якщо земельна ділянка не приватизована, то з огляду на ст.377 ЦК, необхідно отримати кадастровий номер на земельну ділянку.

Оскільки після виділу частки із спільного нерухомого майна в порядку ст.364 ЦК України право спільної власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, частка якого виділяється, та власнику (власникам), частки яких залишаються, мають бути виділені окремі приміщення, які повинні бути ізольованими від приміщень іншого (інших) співвласників, мате окремий вихід, підведену систему водопостачання, водовідведення, опалення тощо, тобто складати об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 цього Кодексу. В своєму висновку експерт посилається на можливість виділу нежитлового приміщення з технічної точки зору тощо, проте відсутні докази технічної можливості щодо водопостачання, водовідведення, опалення тощо, а тому суд вважає, що позивачем не надано висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи про технічну можливість поділу в натурі об`єкта нерухомого майна з урахуванням вимог закону.

З огляду на викладене, суд доходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-83, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «З І Ф»</a>, третя особа: КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва", Київська міська рада, Оболонська районна в місті Києві державна адміністрація, про виділення в натурі частини нежитлових приміщень, припинення права спільної часткової власності та визнання права приватної власності на нежитлове приміщення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 05.11.2024 року.

Суддя Н.О. Яценко