Рішення

від 26.06.2024 по справі 758/4435/20

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/4435/20

Категорія 2

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2024 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Захарчук С. С.,

за участю секретаря судового засідання - Обиход В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Володимирського Владислава Юхимовича, треті особи: Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації», ОСББ «Ярославський - 4» про визнання дій незаконними, визнання права власності на нерухоме майно, визнання незаконною та скасування державну реєстрацію прав на нерухоме майно, відшкодування збитків та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Володимирського В.Ю. про визнання дій незаконними, визнання права власності на нерухоме майно, визнання незаконною та скасування державну реєстрацію прав на нерухоме майно, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Зазначав, що він та ОСОБА_2 1 є власниками суміжних дворівневих квартир.

ОСОБА_2 є власницею квартири, верхній поверх якої є мансардним.

Після вводу в експлуатацію ОСОБА_2 самовільно, без узгодження та його дозволу та дозволу інших співвласників захопила та приєднала до своєї квартири частину горища площею 24,5 кв.м, а саме 2 технічних приміщення, що були суміжні з її мансардою, одне з яких заходиться над його вітальнею.

При цьому у дах було врізано додаткове мансардне вікно та порушено гідроізоляцію даху.

Йому та іншим співвласникам говорила про те, шо в неї все майно оформлено належним чином.

У 2017 році він дізнався, що ОСОБА_2 понад 11 років сплачувала комунальні послуги з розрахунку загальної площі 126,2 кв.м, яка не враховувала долучених додаткових приміщень до її квартири.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що приватним нотаріусом Володимирським В.Ю. зроблений запис про право власності, №21734819 від 28.07.2017, квартири АДРЕСА_1 загальною площею 150,7 кв.м за ОСОБА_2 .

Підставою виникнення права власності вказано: свідоцтво про право власності, видане 17.04.2006 ГУЖЗ КМДА (на квартиру загальною площею 126,2 кв.м) та інформаційну довідку, серія і номер: КВ-2017 №28528, видану 25.07.2017 Комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації».

Проте, Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації» листом №062/14-3564(И-2020) від 26.03.2020 повідомило, що остання інвентаризація квартири відповідача проводилась у 2005 році, загальна площа квартири складала 126,2 кв.м.

Тобто, приватним нотаріусом свідомо, за недбалістю чи з інших корисних мотивів, що не сумісно з виконанням обов`язків нотаріуса, грубо порушено вимоги п. 54 «Порядку реєстрації речових прав на нерухоме майно», а саме: не витребувано правовстановлюючий документ на частину горища, яке включає технічне приміщення.

Виходячи з викладеного, для набуття права власності на технічні приміщення горища ОСОБА_2 мала отримати письмову, нотаріально завірену згоду на виділення частини горища площею 24,5 кв.м в натурі та долучення його до своєї квартири у всіх співвласників будинку.

Вважає, що горище самозахоплено та долучено до квартири відповідача незаконно, а правовстановлюючий документ на додаткові приміщення горища площею 24,5 кв.м відсутній або сфальсифікований відповідачем.

В результаті незаконних дій відповідачів належна йому квартира погіршила свій стан, наявне протікання невідомої речовини через отвір для люстри у квартирі.

Посилаючись на зазначені обставини, просив визнати привласнення ОСОБА_2 частини горища площею 24,5 кв.м, яке перебуває у спільній сумісній власності усіх співвласників будинку незаконним; визнати його право спільної сумісної власності на вказану спірну частину горища, площею 24,5 кв.м та на вільний доступ до нього; визнати незаконною та скасувати реєстрацію спірної квартири ОСОБА_2 , загальною площею 150,7 кв.м, у Державному реєстрі речових прав нерухоме майно (№21734819 від 28.07.2017); зобов`язати ОСОБА_2 відновити попереднє становище горища та даху, яке існувало до його незаконного привласнення; стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальні збитки у розмірі 250 000 грн. і стягнути з ОСОБА_2 на його користь 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У відзиві на позов, ОСОБА_2 , заперечуючи проти позову, вказала на наступне.

Дворівнева квартира (квартира з мансардою) купувалася нею та належить їй на праві приватної власності, а отже, безпідставні припущення позивача відносно того, що горища, загальні коридори, комори і т.і. належать до спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку не заслуговують на увагу у даному конкретному випадку, та не стосуються приватної власності. Горище, загальні коридори, комори і т.п. вважаються спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку лише у тому випадку, якщо на такі об`єкти нерухомості відсутня первинна реєстрація речових прав на нерухома майно у вигляді приватної власності. Після купівлі об`єкта нерухомості та здійснення державної реєстрації речових прав на квартиру з мансардним поверхом, неможливо стверджувати про те, що відповідний мансардний поверх у такій квартирі є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку як про те говорить закон. Адже усі приміщення (кімнати) які є у квартирі належать власнику на праві приватної власності. Більше того, норми Законів України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», не підлягають застосуванню у даному конкретному випадку з огляду на те, що вони не регулюють питань приватної власності, а спрямовані в тому числі на регулювання питань спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку.

Позивач фактично просить визнати із її приватної власності право спільної сумісної власності за ним у розмірі 24,5 кв.м. Така вимога є неприйнятною, та такою, що грубо суперечить законодавству та направлена на порушення та втручання у її майнові права.

В матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували правовий статус співвласника багатоквартирного будинку, за якого себе видає позивач.

Доказів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві позивачем не надано.

Посилаючись на зазначені обставини, просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У письмових поясненнях на позов представник ОСББ - голова правління ОСОБА_3 вказав на те, що ОСОБА_2 є власником мансардної квартири АДРЕСА_1 . Згідно наявної інформації, якою володіє ОСББ, загальна площа її квартири складає 150,7 кв.м. ОСОБА_2 вчасно сплачує житлово-комунальні послуги, в ОСББ відсутні претензії до неї як до власника квартири АДРЕСА_2 .

Посилаючись на зазначені обставини, просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судове засідання позивач не з`явився, в матеріалах справи наявна його заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України суд ухвалив розглядати справу за відсутності позивача.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, у відзиві на позов заявила клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України суд ухвалив розглядати справу за відсутності відповідача.

Представник ОСББ у судове засідання не з`явилася, у письмових поясненнях на позов заявила клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України суд ухвалив розглядати справу за відсутності третьої особи.

Приватний нотаріус Володимирський В.Ю. та представник третьої особи - КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації», у судове засідання не з`явилися, про дату та час судового засідання були повідомлені наклежним чином, причини неявки суду не повідомили, суд ухвалив розглядати справу за їх відсутності.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Частинами 1- 5 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Власність зобов`язує.

Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Відповідно до ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Статтею 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Статтями 391, 392 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано лише план приміщення (а.с. 4), зі змісту якого не зрозуміло план якого саме приміщення в ньому відображений.

До того ж, позивачем не надано доказів на підтвердження його права власності на квартиру у будинку за адресою: АДРЕСА_3 , а також не надано доказів на підтвердження того, що відповідачем у справі ОСОБА_2 порушені його права як власника квартири у будинку за адресою: АДРЕСА_3 .

Не надано доказів і на підтвердження незаконності дій приватного нотаріуса при реєстрації ним права власності на нерухоме майно, як і не надано самого витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Крім того, у позові позивач просить стягнути з ОСОБА_2 250 000 грн. на відшкодування збитків та 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частинами 2 - 4 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У п. 5 зазначеної постанови роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

У позові не вказано у чому полягають збитки, завдані позивачу відповідачем. Також у позові не вказано в чому полягає моральна шкода, завдана позивачу відповідачем.

Доказів заподіяння ОСОБА_1 збитків та доказів факту заподіяння йому моральної шкоди ОСОБА_2 . ОСОБА_1 не надано, як і не вказано якими діями відповідача були заподіяні йому збитки та завдана моральна шкода.

Крім того, доказів на підтвердження розміру збитків у сумі 250 000 грн. позивачем не надано як і не наведено у позові обґрунтування розміру моральної шкоди в сумі 50 000 грн.

Виходячи з вищевикладеного та ураховуючи те, що позивачем не надано доказів того, що діями відповідачів були порушені його права чи законні інтереси, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 223, 258, 259, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків, приватного нотаріуса Володимирського Владислава Юхимовича (03189, м. Київ, вул. Композитора Мейтуса, 4а), треті особи: Комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації» (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4В), ОСББ «Ярославський - 4» (04071, м. Київ, пров. Ярославський, 4) про визнання дій незаконними, визнання права власності на нерухоме майно, визнання незаконною та скасування державну реєстрацію прав на нерухоме майно, відшкодування збитків та моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. С. Захарчук