Рішення

від 28.10.2024 по справі 761/17013/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/17013/24

Провадження № 2/761/7255/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Сіромашенко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «УКРТЕЛЕКОМ» (ЄДРПОУ: 21560766, адреса: 01601, м.Київ, бульвар Шевченка, 18) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства «УКРТЕЛЕКОМ» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позов мотивовано тим, що 30 червня 2020 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/20371/19було зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації поновити ОСОБА_1 нарахування пільг як учаснику війни починаючи з 18.03.2019.

У зв`язку з цим Позивачем було подано Заяву від 28.08.2023 до Відповідача з вимогами здійснити перерахування оплати за користування зв`язком, враховуючи пільги, таздійснити перерахування оплати за користування зв`язком за останні 3 роки, враховуючи пільги.

Посилаючись на п.18 ч.1 ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Позивач зазначає про законність вимоги встановлення абонементної плати за користування телефоном у розмірі 50% від затверджених тарифів.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.05.2024матеріали справи передані на розгляд судді Сіромашенко Н.В.

Ухвалою суду від 10.05.2024відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Від відповідача засобами поштового зв`язку 11.06.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву. Строк на подачу відзиву суд вважає дотриманим, що підтверджується зворотним повідомленням №0690238393120 із зазначенням дати вручення «24.05.2024» та конверту направлення відзиву до суду із зазначенням дати відправки «07.06.2024».

Відзив мотивовано тим, що Відповідач не уповноважений чинним законодавством на надання/не надання пільг за послуги зв`язку та Позивачем не було дотримано процедури отримання довідки про право на отримання пільги.

Посилаючись на абз.3п.10 Постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №389 «Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї», Відповідач зазначає порядок отримання пільги на зменшення плати за користування телекомунікаційними послугами, а саме: «структурні підрозділи з питань соціального захисту населення/органи Пенсійного фонду України (далі - уповноважений орган) розраховують в установленому порядку пільги на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу в грошовій формі, а також у взаємодії із центрами надання адміністративних послуг видають пільговикам сформовану із Реєстру довідку про право на отримання пільг, які надаються з урахуванням доходу (далі - довідка про право на отримання пільг), за формою згідно з додатком до цього Порядку для отримання видів пільг, які надаються з урахуванням доходу (безоплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, виробів медичного призначення, зубопротезування, телекомунікаційні, послуги тощо), відповідно до законодавства»

Судом встановлено, що Позивач є користувачем послуг електропостачання за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", комунальні послуги - це результат господарської діяльності. спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо та електропостачанням, опаленням, а також вивезенням побутових відходів у порядку встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Проте обов`язок сплачувати за спожиту електроенергію у споживача виникає не лише з умов договору про постачання електроенергії, але і з вимог чинного законодавства, яке регулює даний вид правовідносин.

Так відповідно до п.п. 74, 84 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» ринок електричної енергії - система відносин, що виникають між учасниками ринку під час здійснення купівлі-продажу електричної енергії та/або допоміжних послуг, передачі та розподілу, постачання електричної енергії споживачам; споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.

Згідно п. 93 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» універсальна послуга - постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам, що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до цього Закону, на всій території України;

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Єдиним постачальником електричної енергії у м. Києві є ТОВ «Електричні послуги».

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Згідно п. 3.1.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ) електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам до укладення. До договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на своїх офіційних веб-сайтах та на сайті Регулятора.

Відповідно до п. 7 ПРРЕЕ договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Відповідно до п.п. 2 п. 5.5.5 ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов`язаний: сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

У відповідності до п. 4.10 ПРРЕЕ Побутові споживачі та суб`єкти господарювання, предметом діяльності яких є надання житлово-комунальних послуг населенню, у межах наданих населенню послуг, установи та організації, які утримуються за рахунок коштів (внесків) населення, здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії, як правило, один раз за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання електричної енергії споживачу.

Згідно визначень наведених у ч.47 п.1 Статті 1 ЗУ "Про ринок електричної енергії" непобутовим споживачем визнається - Фізична особа-підприємець або юридична особа, яка купує електричну енергію, що не використовується нею для власного побутового споживання, а побутовим споживачем вважається - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об`єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) (ч.62 п.1 Статті 1 ЗУ "Про ринок електричної енергії").

Згідно визначень наведених у положеннях п.1.1.2. ПРРЕЕ, "малий непобутовий споживач - суб`єкт малого підприємництва, електроустановки якого приєднані до системи розподілу електричної енергії номінальною напругою не більше 1 кВ, який купує електричну енергію для власного споживання.

Згідно з п. 4.8. ПРРЕЕ, форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).

Відповідно до умов публічної комерційної пропозиції для малих непобутових споживачів «Універсальна» оплата за електричну енергію здійснюється споживачем у формі попередньої оплати остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку, на підставі самостійно отриманого у Постачальника рахунка.

Згідно з п. 4.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ), розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.

Відповідно до умов п. 4 Комерційної пропозиції до Договору оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати з остаточним розрахунком, і рахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку.

Враховуючи вищевказане, відповідач, при розрахунках з Позивачем діяв відповідно до вимог законодавства і не порушив права позивача.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Способами захисту свого цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, припинення дії, яка порушує.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене вище, а також те, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами в розумінні ЦПК України обставин, на які він посилається, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Керуючись ст.268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «УКРТЕЛЕКОМ» (ЄДРПОУ: 21560766, адреса: 01601, м.Київ, бульвар Шевченка, 18) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено та підписано 28.10.2024.

Суддя: Н.В.Сіромашенко