Вирок

від 12.11.2024 по справі 698/580/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/492/24 Справа № 698/580/23 Категорія: ч. 4 ст. 191 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м. Черкаси

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі:

секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою з доповненнями першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Катеринопільського районного суду Черкаської області від 25 квітня 2024 року, яким

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с.Кайтанівка, Катеринопільського району, Черкаської області, українку, громадянку України, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,

засуджено за ч.4 ст.191 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на 2 роки.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК звільнено ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки,

ВСТАНОВИЛА

Встановлені судом першої інстанції обставини.

Вироком суду ОСОБА_7 , визнано винуватою в тому, що вона, в умовах воєнного стану, запровадженого Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затверджений Верховною Радою України, який неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України, перебуваючи на посаді оператора 1 класу ВПЗ Катеринопіль 1 Черкаської дирекції АТ«Укрпошта» згідно з наказом №1443-к від 04.04.2017, будучи матеріально-відповідальною особою, виконуючи свої повноваження відповідно до посадової інструкції та знаходячись на своєму робочому місці у приміщенні відділення поштового зв`язку Катеринопіль 1 Черкаської дирекції АТ«Укрпошта» за адресою: АДРЕСА_2 , прийняла грошові кошти за оплату комунальних платежів від платника ОСОБА_9 у загальній сумі 706,77 грн. Після чого, діючи умисно, з метою привласнення грошових коштів, відомості щодо отримання оплати до автоматизованої системи «АРМ ВПЗ» не внесла та отримані грошові кошти привласнила і використала у власних потребах.

Вона ж, 20.12.2022, точна година слідством не встановлена, в умовах воєнного стану, з указаних вище підстав, прийняла грошові кошти за оплату комунальних платежів від платника ОСОБА_10 в сумі 1750,52 грн. Після чого, внесла відомості до автоматизованої системи «АРМ ВПЗ» щодо сплати лише частини коштів у сумі 1350,51 грн., внаслідок чого, привласнила отримані грошові кошти у сумі 400 грн.

Вона ж, 27.12.2022, точна година слідством не встановлена, в умовах воєнного стану, з указаних вище підстав, прийняла грошові кошти за оплату комунальних платежів від платника ОСОБА_11 в сумі 307,70 грн., та у подальшому прийняла грошові кошти за оплату комунального платежу у сумі 2315,45 грн. Після чого, відомості щодо отримання оплати до автоматизованої системи «АРМ ВПЗ» щодо сплати грошових коштів у сумі 307,70 грн. не внесла взагалі та щодо сплати грошових коштів у сумі 2315,45 грн. внесла дані про оплату частини коштів у сумі 1613,42 грн., внаслідок чого, привласнила отримані грошові кошти у загальній сумі 1009,70 грн.

Вона ж, 11.01.2023, точна година слідством не встановлена, в умовах воєнного стану, з указаних вище підстав, прийняла грошові кошти за оплату комунальних платежів від платника ОСОБА_12 в сумі 3311,90 грн. Після чого, внесла відомості до автоматизованої системи «АРМ ВПЗ» про оплату частини коштів у сумі 2311,90 грн., внаслідок чого, привласнила кошти у сумі 1030 грн.

Вона ж, 19.01.2023, точна година слідством не встановлена, в умовах воєнного стану, з указаних вище підстав, прийняла грошові кошти за оплату комунальних платежів від платників: ОСОБА_13 в сумі 1 750,52 грн. Після чого, внесла відомості до автоматизованої системи «АРМ ВПЗ» про оплату частини коштів, привласнивши отримані грошові кошти у сумі 800 грн.; ОСОБА_14 в сумі 2466,61 грн., після чого, внесла відомості до автоматизованої системи «АРМ ВПЗ» про оплату частини коштів у сумі 1766,64 грн., привласнивши отримані грошові кошти у сумі 699,97 грн.; ОСОБА_15 в сумі 1670,76 грн., після чого, внесла відомості до автоматизованої системи «АРМ ВПЗ» про оплату частини коштів у сумі 1270,76 грн., привласнивши отримані грошові кошти у сумі 400 грн.

Вона ж, 20.01.2023, точна година слідством не встановлена, в умовах воєнного стану, з указаних вище підстав, прийняла грошові кошти за оплату комунальних платежів від платника ОСОБА_10 в сумі 2389,23 грн. Після чого, внесла відомості до автоматизованої системи «АРМ ВПЗ» про оплату частини коштів у сумі 1189,23 грн., привласнивши отримані грошові кошти у сумі 1200 грн.

Вона ж, 21.01.2023, точна година слідством не встановлена, в умовах воєнного стану, з указаних вище підстав, прийняла грошові кошти за оплату комунальних платежів від платника ОСОБА_16 в сумі 2645,70 грн. Після чого, внесла відомості до автоматизованої системи «АРМ ВПЗ» про оплату частини коштів, привласнивши кошти у сумі 427 грн.

Вона ж, 21.01.2023, точна година слідством не встановлена, в умовах воєнного стану, з указаних вище підстав, прийняла грошові кошти за оплату комунальних платежів від ОСОБА_17 , як платника абонента ОСОБА_18 в сумі 3222,54 грн. Після чого, внесла відомості до автоматизованої системи «АРМ ВПЗ» про оплату частини коштів у сумі 1982,55 грн., привласнивши кошти у сумі 1239,99 грн.

Вона ж, 13.01.2023, точна година слідством не встановлена, в умовах воєнного стану, з указаних вище підстав, прийняла грошові кошти за оплату комунальних платежів від ОСОБА_19 , як платника абонента ОСОБА_20 , в сумі 4139,50 грн. Після чого, внесла до автоматизованої системи «АРМ ВПЗ» відомості про оплату частини коштів у сумі 1387,50 грн., привласнивши частину коштів у сумі 2752 грн.

Вона ж, 19.01.2023, точна година слідством не встановлена, в умовах воєнного стану, з указаних вище підстав, прийняла грошові кошти за оплату комунальних платежів від ОСОБА_21 в сумі 2106,84 грн. Після чого, внесла до автоматизованої системи «АРМ ВПЗ» відомості про оплату частини коштів у сумі 926 грн. за спожитий природній газ даного абонента із суми 1992,87 грн. зазначеної у рахунку, внаслідок чого, привласнила частину отриманих від ОСОБА_21 грошових коштів у сумі 1066,87 грн.

Вимоги апеляційної скарги, узагальнені доводи особи, яка їх подала.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вищевказаний вирок в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_7 за ч.4 ст.191 КК до позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями, строком на 2 роки. На підставі ст.75 КК звільнити обвинувачену від відбування призначеного їй основного покарання у виді 5 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, та покласти обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України. У решті вказаний вирок залишити без змін.

Не заперечуючи доведеності вини обвинуваченої у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, прокурор вважає, що вказаний вирок підлягає скасуванню через неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд не врахував в повній мірі вимог ст.ст. 50, 65, 75 КК та п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», та дійшов хибного переконання щодо призначення покарання із звільненням від відбування як від основного, так і додаткового виду покарання, що в даному випадку не допускається.

Приводить доводи, що суд першої інстанції призначаючи покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями, строком на 2 роки, та звільняючи її від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК із встановленням іспитового строку, не дотримався вимог закону та застосував вимоги ст.75 КК, як до основного, так і додаткового покарання, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, застосував закон, який не підлягає застосуванню.

В доповненнях до апеляційної скарги прокурор окрім іншого просить кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК (за епізодами привласнення грошових коштів потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , та ОСОБА_21 ), закрити на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з набранням чинності Закону України від 18.07.2024 № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон № 3886-ІХ), згідно з яким були внесені зміни до ст.51 КУпАП України якими посилена відповідальність за вчинення дрібного викрадення чужого майна.

Позиції учасників судового провадження.

У судове засідання потерпілі, явка яких у судове засідання не є обов`язковою, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду, не з`явилися, що відповідно до ч. 4 ст. 405 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не перешкоджає проведенню розгляду.

Після докладу суддею-доповідачем змісту вироку, доводів апеляційної скарги, були заслухані:

- прокурор, яка підтримала вимоги апеляційної скарги з доповненнями, пославшись на її доводи;

- обвинувачена, яка не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги з доповненнями, погодилась щодо закриття кримінального провадження по епізодам враховуючи Закон № 3886-ІХ.

Мотиви суду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора, обвинуваченої, вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.

У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 370 КПК визначає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції не дотримано цих вимог закону.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 409, ст. 413 КПК підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, яке полягає у застосуванні закону, який не підлягає застосуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: 1) необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; 2) необхідності застосування більш суворого покарання; 3) скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; 4) неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Крім того, згідно з положеннями ч. 1 ст. 421 КПК обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

Відповідно до п.4-1 ч.1 ст.284 КПК, кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна відповідальність.

Переглядаючи вирок в межах апеляційної скарги, колегія суддів враховує, що в апеляційній скарзі не оспорюється законність вироку щодо фактичних обставин кримінального провадження та доведеність вини обвинуваченої.

Колегія суддів вважає правильними встановлені фактичні обставини судом першої інстанції, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінальних правопорушень, форми вини і мотивів кримінальних правопорушень.

За таких обставин суд першої інстанції правильно визнав винуватою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191КК за епізодом, що мав місце 13.01.2023 стосовно ОСОБА_19 .

Водночас, доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження і є слушними.

Відповідно до ч. 1 ст.75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Отже перелік покарань від відбування яких особу може бути звільнено на підставі ст. 75 КК є вичерпним і до нього не входить покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Окрім того, п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 № 7 роз`яснено, що ч. 1 ст. 75 КК передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку. Звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання за цією нормою закону не допускається.

З вироку суду вбачається, що при призначенні покарання ОСОБА_7 , місцевий суд визнавши її винуватою та засудивши до позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на 2 роки, та звільнивши обвинувачену від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК із встановленням іспитового строку 2 роки, застосував, таким чином, вимоги ст.75 КК, як до основного так і до додаткового покарання, чим допустив неправильне застосування ст. 75 КК України.

Допущене судом порушення призвело до уникнення обвинуваченою ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, а саме збереження матеріальних цінностей.

Відсутність вказівки про звільнення обвинуваченої від відбування основного покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК, на думку колегії суддів, є порушенням закону України про кримінальну відповідальність, що є підставою для скасування частково вироку і ухвалення в цій частині нового вироку, адже це погіршує становище обвинуваченої.

Окрім того, 09.08.2024 набрав чинності Закон № 3886-ІХ, згідно з яким були внесені зміни до ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), якими посилена відповідальність за вчинення дрібного викрадення чужого майна.

Згідно з новою редакцією ст.51 КУпАП, відповідальність за ч.1 ст.51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а за ч.2 ст.51 КУпАП - якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Цебто, з 09.08.2024 таємне викрадення чужого майна (крадіжка) стає кримінально- караним діянням, якщо вартість викраденого майна на момент вчинення правопорушення становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на відміну від попередньої редакції закону, що передбачала кримінальну відповідальність за викрадення майна, вартість якого перевищувала 0,2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відтак наведені зміни в законодавстві, що пом`якшують кримінальну відповідальність та поліпшують становище особи, мають зворотну дію в часі, що дає підстави апеляційному суду в порядку ч.2 ст.404 КПК вийти за межі апеляційної скарги та переглянути вирок щодо ОСОБА_7 .

Відповідно до Податкового кодексу України (далі - ПК) та Закону № 3886-IX вартість викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 191 КК у 2022 році становила 2481 грн., а у 2023 - 2684грн.

Як вбачається з вироку, що оскаржується, ОСОБА_7 18.12.2022, 20.12.2022, 27.12.2022, 11.01.2023, 19.01.2023, 20.01.2023, 21.01.2023 вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст.191 КК у яких сума привласнених коштів становить від 400 до 1239 грн.

Враховуючи те, що сума привласнених коштів ОСОБА_7 була меншою за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-IX та положень ПК настає кримінальна відповідальність, у відповідні роки, суд апеляційної інстанції вважає, що, з огляду на передбачений ст.58 Конституції України та ст.5 КК принцип зворотної дії закону в часі та з урахуванням вищенаведеного, вчинені ОСОБА_7 кримінальні правопорушення не підпадають під кримінально каране діяння, передбачене Особливою частиною КК.

Внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до часткової декриміналізації діяння, і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.

Відповідно до п.4-1 ч.1 ст.284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Враховуючи вказане, суд апеляційної інстанції вважає, що у даному випадку наявні правові підстави для закриття кримінального провадження за п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК у наведеній частині, та проти такого закриття не заперечували учасники провадження.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 407, ч. 2 ст. 409, 414, 420 КПК, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу з доповненнями прокурора першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити.

Вирок Катеринопільського районного суду Черкаської області від 25 квітня 2024 року щодо ОСОБА_7 скасувати в частині звільнення від відбування додаткового покарання та ухвалити в цій частині новий вирок.

Призначити ОСОБА_7 за ч.4 ст.191 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями строком на 2 роки.

На підставі ст.75 КК звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного їй основного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

На підставі п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК покласти на ОСОБА_7 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.

Закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК за ч.4 ст.191 КК за епізодами, що мали місце: 18.12.2022 стосовно ОСОБА_9 ; 20.12.2022 стосовно ОСОБА_10 ;, 27.12.2022 стосовно ОСОБА_11 ; 11.01.2023 стосовно ОСОБА_12 ; 19.01.2023 стосовно ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_21 ; 20.01.2023 стосовно ОСОБА_10 ; 21.01.2023 стосовно ОСОБА_16 , ОСОБА_17 .

В іншій частині вирок залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення вироку судом апеляційної інстанції.

Головуючий ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4