Рішення

від 13.11.2024 по справі 473/4404/24

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/4404/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"13" листопада 2024 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення ідеальної частки в праві спільної власності,

ВСТАНОВИВ :

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення ідеальної частки в праві спільної власності, в якому вказувала, що на підставі Договору купівлі-продажу від 18 серпня 1994 року, реєстр. №2-6256, та Свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок від 22 вересня 1995 року вона є власником 16/25 часток житлового будинку АДРЕСА_1 .

Іншим співвласником вказаного житлового будинку (9/25 часток майна) до 05 березня 1999 року була ОСОБА_5 (яка в подальшому продала належну їй частку будинку).

02 грудня 1996 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 приватизували земельну ділянку площею 0,079 га, розташовану по АДРЕСА_1 , призначену для обслуговування житлового будинку, та отримали Державний акт на право приватної власності на землю від 02 грудня 1996 року, реєстр. №5600, яким було посвідчено їх право спільної сумісної власності на вказану ділянку.

23 листопада 2021 року земельна ділянка, якій був присвоєний кадастровий №4810200000:11:008:0025, була зареєстрована в Державному земельному кадастрі із зазначенням того, що вона належить співвласникам на праві спільної часткової власності ( ОСОБА_1 16/25 часток майна; ОСОБА_5 9/25 часток майна).

12 січня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до органу державної реєстрації прав на нерухоме майно з приводу реєстрації права власності на належну їй частку земельної ділянки.

Однак своїм рішенням від 18 січня 2022 року державний реєстратор Виконавчого комітету Вознесенської міської ради Кришко Є.О. відмовив позивачці у державній реєстрації права власності у зв`язку з невизначеністю часток кожного зі співвласників ділянки.

Тому позивачка просила в судовому порядку визначити, що їй належить 16/25 часток земельної ділянки площею 0,079 га, розташованої по АДРЕСА_1 , призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий №4810200000:11:008:0025.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представниця ОСОБА_6 не з`явилися, однак остання надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили.

Суд за згоди представниці позивачки вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, оглянувши матеріали цивільної справи №1407/2104/2012 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про визнання права власності на частку житлового будинку в порядку спадкування, суд прийшов до наступного.

Зокрема, суд встановив, що на підставі Договору купівлі-продажу від 18 серпня 1994 року, реєстр. №2-6256, та Свідоцтва на право особистої власності на житловий будинок від 22 вересня 1995 року ОСОБА_1 є власником 16/25 часток житлового будинку АДРЕСА_1 .

Іншим співвласником вказаного житлового будинку (9/25 часток майна) до 05 березня 1999 року була ОСОБА_5 (яка в подальшому продала належну їй частку будинку).

02 грудня 1996 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 приватизували земельну ділянку площею 0,079 га, розташовану по АДРЕСА_1 , призначену для обслуговування житлового будинку, та отримали Державний акт на право приватної власності на землю від 02 грудня 1996 року, реєстр. №5600, яким було посвідчено їх право спільної сумісної власності на вказану ділянку.

23 листопада 2021 року земельна ділянка, якій був присвоєний кадастровий №4810200000:11:008:0025, була зареєстрована в Державному земельному кадастрі із зазначенням того, що вона належить співвласникам на праві спільної часткової власності ( ОСОБА_1 16/25 часток майна; ОСОБА_5 9/25 часток майна).

12 січня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до органу державної реєстрації прав на нерухоме майно з приводу реєстрації права власності на належну їй частку земельної ділянки.

Однак своїм рішенням від 18 січня 2022 року державний реєстратор Виконавчого комітету Вознесенської міської ради Кришко Є.О. відмовив позивачці у державній реєстрації права власності у зв`язку з невизначеністю часток кожного зі співвласників ділянки.

Право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна (ч.ч. 1, 4 ст. 86 ЦК України 1960 року (чинного на час набуття майна)).

Згідно ст. 112 ЦК України 1960 року майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.

Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» за №20 від 22 грудня 1995 року розглядаючи позови, пов`язані з спільною власністю громадян, суди повинні виходити з того, що відповідно до чинного законодавства спільною сумісною власністю є: майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст. 16 Закону «Про власність», ст. 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України); майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім`ї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об`єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (п. 1 ст. 17, ст. 18, п. 2 ст. 17 Закону «Про власність»); квартира (будинок), кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, передана при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім`ї наймача у їх спільну сумісну власність (ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»).

В інших випадках спільна власність громадян є частковою. Якщо розмір часток у такій власності не було визначено і учасники спільної власності при надбанні майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається ступенем його участі працею й коштами у створенні спільної власності.

Частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. Оскільки праця є основою створення і примноження власності громадян, розмір частки учасника спільної сумісної власності визначається ступенем його трудової участі, якщо інше не випливає із законодавства України. Розмір часток у спільній сумісній власності подружжя визначається за нормами Кодексу про шлюб та сім`ю. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

В той же час, відповідно до п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» розглядаючи позови, пов`язані з правом спільної власності, суди повинні виходити з того, що відповідно достатті 368 ЦКспільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Так, спільною сумісною власністю, зокрема, є: майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 60 - 74 Сімейного кодексу України(далі - СК)); майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. Для визначення члена сім`ї можуть використовуватись їх ознаки, наведені устатті 3 СК,статті 1 Закону України від 7 квітня 2011 року № 3206-VI«Про засади запобігання і протидії корупції»; квартира (будинок), житлові приміщення у гуртожитках, передані при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно в них мешкають, у їх спільну сумісну власність (стаття 8Закону України від 19 червня 1992 року № 2482-XII«Про приватизацію державного житлового фонду»); майно, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, відповідно до закону (стаття 6Закону України від 15 травня 2003 року № 742-IV«Про особисте селянське господарство»).

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно, тобто діє презумпція спільної часткової власності. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Отже, якщо розмір часток у такій власності не було визначено і учасники спільної власності при придбанні майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається з урахуванням вкладу кожного із співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.

Частка суб`єкта права спільної сумісної власності визначається, зокрема, при поділі майна, виділі частки зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.

Однак, слід враховувати те, що згідно ч. 1 ст. 42 ЗК України 1990 року (чинного на час приватизації земельної ділянки) громадяни, яким жилий будинок, господарські будівлі та споруди і земельна ділянка належать на праві спільної сумісної власності, використовують і розпоряджаються земельною ділянкою спільно. Використання і розпорядження земельною ділянкою, що належить громадянам на праві спільної часткової власності, визначаються співвласниками цих об`єктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок, будівлю, споруду.

Також у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що частки в праві власності на земельну ділянку співвласників жилого будинку, будівель, споруд співвідносяться з розміром їхніх часток у будинку, господарських будівлях та спорудах.

За встановленого, суд вважає вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення ідеальної частки в праві спільної власності задовольнити повністю.

Визначити, що частка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,079 га, розташовану по АДРЕСА_1 , призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий №4810200000:11:008:0025, становить 16/25 часток цього майна.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовими заявами відповідачів, які можуть бути подані протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: О.В. Вуїв