Ухвала

від 13.11.2024 по справі 478/1501/24

КАЗАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №478/1501/24 пров. №1-в/478/452/2024

У х в а л а

І м е н е м У к р а ї н и

13 листопада 2024 року Казанківський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючої судді ОСОБА_1

з участю: секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду смт. Казанка подання адміністрації ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» про приведення вироків щодо засудженого ОСОБА_4 у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX,

В с т а н о в и в:

ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» про приведення вироків щодо ОСОБА_4 у відповідність до Закону України від 18.07.2024 № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».

Клопотання обґрунтоване тим, що у ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» відбуває покарання ОСОБА_4 засуджений вироком Веселинівського районного суду Миколаївської області від 30.06.2021 року засуджено за ч.3 ст.185, ч.2 ст.121, ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років. Відповідно до ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань за даним вироком та за вироком Єланецького районного суду Миколаївської області від 01.09.2017 року, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Однак, 09.08.2024 року набрав чинності Закон №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів». Цим законом внесені зміни до ст.51 КУпАП, згідно з якими викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати вважається дрібним, якщо його вартість на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Адміністрація ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» посилаючись на те, що відповідно до ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, який скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання, але судимість не знято і не погашено, просить вирішити питання щодо приведення вироків відносно засудженого ОСОБА_4 у відповідність до вимог Закону України №3886-IX.

Представник ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)», та засуджений ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, надали суду письмові заяви про розгляд подання в їх відсутності, просили задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні подання підтримала, просила задовольнити.

Суд, вивчивши подання та перевіривши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Згідно із ч.1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Пунктом 2 частини 2 статі 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57,частини першої статті 58,частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

Частинами 2 і 3 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м`який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.

Судом встановлено, що вироком Єланецького районного суду Миколаївської області від 12.05.2016 року ОСОБА_4 засуджено за ч.3 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки. Згідно ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного вироком Єланецького районного суду від 08.12.2015 року більш суворим покаранням призначеним цим вироком остаточно призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. Згідно ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.

Вироком Єланецького районного суду Миколаївської області від 01.09.2017 року ОСОБА_4 засуджено за ч.2 ст.310 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки На підставі ст.71 КК України до призначеного покарання, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Єланецького районного суду Миколаївської області від 12.05.2016 року і остаточно призначено покарання у виді 3 років 2 місяців позбавлення волі.

Вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 15.02.2018 року ОСОБА_4 засуджено за ч.4 ст.187, ч.2 ст.121, ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією всього його майна. Відповідно до ч.4 ст.70 КК України при сукупності злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, яке призначено за цим вироком та яке призначено за вироком Єланецького районного суду Миколаївської області від 01.09.2017 року, остаточно до відбування покарання призначено 11 років 6 місяців позбавлення волі. Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 03.09.2018 року вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 15.02.2018 року відносно ОСОБА_4 скасовано та призначено новий розгляд кримінального провадження.

Вироком Арбузинського районного суду Миколаївської області від 08.11.2019 року ОСОБА_4 засуджено за ч.3 ст.185, ч.2 ст.121, ч.4 ст.187, ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією всього належного йому майна. Відповідно до ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та за вироком Єланецького районного суду Миколаївської області від 01.09.2017 року, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років із конфіскацією всього належного йому майна. Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 09.06.2020 року вирок Арбузинського районного суду Миколаївської області від 08.11.2019 року відносно ОСОБА_4 скасовано та призначено новий розгляд кримінального провадження у тому ж суді першої інстанції в іншому складі суду.

Вироком Веселинівського районного суду Миколаївської області від 30.06.2021 року ОСОБА_4 засуджено за ч.3 ст.185, ч.2 ст.121, ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років. Відповідно до ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань за даним вироком та за вироком Єланецького районного суду Миколаївської області від 01.09.2017 року, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

09.08.2024 року набрав чинності Закон України №3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон №3886-ІХ).

Цим Законом ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч.6 ст.3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Згідно з п.5 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 ст.169 розділу ІV цього Кодексу для відповідного року.

Відповідно до пп. 169.1.1 пункту 169.1 ст.169 Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2015 року у розмірі 1218 грн, а отже сума соціальної пільги становить 609 грн, тобто два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян в даному випадку складають 1218 грн.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2017 року у розмірі 1600 грн, а отже сума соціальної пільги становить 800 грн, тобто два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян в даному випадку складають 1600 грн.

Таким чином, згідно з Законом №3886-ХІ, кримінальна відповідальність настає за таємне викрадення чужого майна вартістю понад 1218 грн, вчинене у 2015 році, та вартістю понад 1600 грн, вчинене у 2017 році.

Відповідно до вироку Єланецького районного суду Миколаївської області від 12.05.2016 року ОСОБА_4 здійснив викрадення чужого майна 01.11.2015 року на суму 364 грн, що станом на день вчинення крадіжки складає суму менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1218 грн).

Відповідно до вироку Веселинівського районного суду Миколаївської області від 30.06.2021 року ОСОБА_4 вчинив крадіжку 04.07.2017 року, завдавши матеріальну шкоду потерпілому на суму 1589 грн,що станом на день вчинення крадіжки складає суму менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1600 грн).

Відповідно до ч.3 ст.3, ч.2 ст.4 КК України кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки Кримінальним кодексом, що діяв на час вчинення цього діяння.

Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість (ч.1 ст.5 КК України)

Це положення цілком узгоджується із вимогами ст.58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, з наведеного вбачається, що на цей час кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату вчинення відповідного правопорушення.

Таким чином, враховуючи, що вартість майна, яке було предметом кримінального правопорушення за ч.3 ст. 185 КК України, вчиненого ОСОБА_4 , становить менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1218 грн) станом на 1 січня 2015 року, у якому був скоєний злочин, а також вартість майна, яке було предметом кримінального правопорушення за ч.3 ст.185 КК України, вчиненого 04.07.2017 року, становить менше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1600 грн) станом на 1 січня 2017 року, вчинені ним діяння відповідно до вимог Закону України № 3886-ІХ не є кримінально-караним на теперішній час. Тому суд дійшов висновку про звільнення на підставі ч. 2 ст. 74 КК України засудженого ОСОБА_4 від покарання, призначеного вироком Єланецького районного суду Миколаївської області від 12.05.2016 року, а також вироком Веселинівського районного суду Миколаївської області від 30.06.2021 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22.08.2024 у справі № 567/507/23 (провадження №51-7110 км 23) щодо набуття чинності змін до законодавства України в частині визначення розміру вартості викраденого майна, за яке передбачено адміністративну відповідальність, що, як наслідок, впливає на розмір матеріальної шкоди, у разі заподіяння якої настає кримінальна відповідальність.

Керуючись ст. ст.5, 74 КК України, ст.537, 539 КПК України, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів», суд

П о с т а н о в и в:

Подання адміністрації ДУ «Казанківська виправна колонія (№93)» про приведення вироків щодо засудженого ОСОБА_4 у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886, - задовольнити.

Звільнити засудженого ОСОБА_4 від покарання, призначеного вироком Єланецького районного суду Миколаївської області від 12.05.2016 року, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Звільнити засудженого ОСОБА_4 від покарання, призначеного вироком Веселинівського районного суду Миколаївської області від 30.06.2021 року, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

ОСОБА_4 вважати засудженим за вироком Веселинівського районного суду Миколаївської області від 30.06.2021 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років. На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань за даним вироком та за вироком Єланецького районного суду Миколаївської області від 01.09.2017 року, остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 9 (дев`ять) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з 30.06.2021 року.

ОСОБА_4 в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів за вироком Веселинівського районного суду Миколаївської області від 30.06.2021 року, зарахувати попереднє ув`язнення в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» та повністю відбуте покарання за вироком Єланецького районного суду Миколаївської області від 01 вересня 2017 року по справі №476/504/17, а саме з 04 липня 2017 року по 29 червня 2021 року (включно).

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Казанківський районний суд протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1