Постанова

від 12.11.2024 по справі 150/240/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 150/240/24

Провадження № 22-ц/801/2137/2024

Категорія: 62

Головуючий у суді 1-ї інстанції Суперсон С. П.

Доповідач:Войтко Ю. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 рокуСправа № 150/240/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б.,

суддів Матківської М. В., Міхасішина І. В.,

з участю секретаря судового засідання: Кахно О. А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 29 липня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Суперсон С. П. в залі суду в с. Мазурівка, дата складення повного тексту рішення невідома,

в цивільній справі № 150/240/24 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області про визнання права на частку (пай) в порядку спадкування за законом,

встановив:

Короткий зміст вимог

У квітні 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд з вказаним позовом до Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, у якому просили визнати за ними право на 1/3 частку на земельну частку (пай) розміром 2,9 га на території Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, в порядку спадкування за законом після смерті матері.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їхня мати ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина, до складу якої входить право на земельну частку (пай) розміром 2,60 умовних кадастрових гектарів на території Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області (колишня назва адміністративно-територіальної одиниці Гонтівська сільська рада Чернівецького району), за межами населеного пункту с. Гонтівка, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Право на вказану земельну частку (пай) ОСОБА_3 набула згідно Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих в колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року № 720/95, згідно якого право на земельну частку (пай) мали усі члени Радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, внесені до списку, що додається до державного акта на право колективної власності.

Позивачі вказують, що їхня мати була членом радгоспу «Ленінський» з 1961 року та отримувала колгоспну пенсію, тобто являлася колгоспним пенсіонером. У 1993 році радгосп «Ленінський» перетворився на радгосп «Гонтівський», а пізніше в 1998 році реорганізовано в Сільськогосподарське акціонерне товариство «Гонтівське». З членів радгоспу спадкодавця виключено не було, однак ОСОБА_3 не була внесена до списку, що додається до Державного акта на право колективної власності та відповідно сертифікат їй не видавався.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів ОСОБА_4 , який спадщину після дружини ОСОБА_3 не прийняв. Тому єдиними спадкоємцями майна першої черги за законом являються позивачі, як діти спадкодавця. Звернувшись до нотаріуса щодо видачі свідоцтва про право на спадщину, а саме на означену земельну частку (пай), останнім було винесено постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії з посиланням щодо відсутності у позивачів документів на спадкове майно.

Вказані обставини стали підставою звернення до суду з даним позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чернівецького районного суду Вінницької області від 29 липня 2024 року у задоволені позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю та необґрунтованістю заявлених позовних вимог. Сертифікат та державний акт на право власності на земельну частку (пай) ОСОБА_3 , як члену СВАТ «Гонтівське», за життя не видавався, до списків членів, що додавався до державного акта, її внесено не було, і такі дії нею за життя не оскаржувалися, тому право власності на земельну частку (пай) до складу спадщини, що відкрилася після її смерті, не входить, у зв`язку з чим відсутні підстави для визнання права власності на земельну частку (пай) за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

У вересні 2024 року позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 16 вересня 2024 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий - суддя Войтко Ю. Б., судді: Матківська М. В., Міхасішин І. В.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 вересня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали цивільної справи з місцевого суду.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року справу призначено до апеляційного розгляду на 12 листопада 2024 року о 11:20 год. з повідомленням сторін.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволені позову не взяв до уваги, що мати працювала все життя в радгоспі та отримувала заробітну плату, була членом радгоспу та отримувала колгоспну пенсію.

Доводи особи, яка подала відзив апеляційну скаргу

Сторони не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не направили, що за положеннями ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Позиція учасників справи у судовому засіданні

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та їх представник - адвокат Казеко О. І. в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали на умовах, викладених у ній, і просили задовольнити.

Відповідач Чернівецька селищна рада Могилів-Подільського району Вінницької області в судове засідання не з`явилася, належним чином повідомлялася судом про час та місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи за її відсутності.

Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки, учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, що не з`явились, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після її смерті спадкоємцем за законом залишився її чоловік ОСОБА_4 , який спадщину не прийняв, так як ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Позивачі 20 лютого 2013 року отримали свідоцтво про право на спадщину за законом серії ВТВ № 43849, видане державним нотаріусом Чернівецької державної нотаріальної контори Вінницької області. Відповідно до якого вони набули право на грошові вклади з нарахованими на них відсотками та компенсаціями, що знаходилися на рахунках по філії відділення № 263/65, що належали спадкодавцеві ОСОБА_3

05 жовтня 2017 року позивачем ОСОБА_5 отримано від КУ «Чернівецький районний трудовий архів» Чернівецької районної державної адміністрації Вінницької області архівну довідку за № 355, в якій міститься виписка ОСОБА_3 по отриманій заробітній платі в радгоспі «Ленінський» до 1994 року, радгоспі «Гонтівський», який з 1994 року реорганізовано в СВАТ «Гонтівське» (наказ № 375-к від 13 квітня 1994 року Міністерства агропромислового комплексу села Гонтівка Чернівецького району Вінницької області).

24 листопада 2023 року за № 129 та № 130 позивачами отримано відповіді від архівного відділу Чернівецького архівосховища Могилів-Подільської районної державної адміністрації Вінницької області, про те що в списках громадян Гонтівської сільської ради, яким видаються державні акти на право власності на землю відсутня громадянка ОСОБА_3 , а також про те що за 1988 рік відсутній запис щодо виключення громадянки ОСОБА_3 з членів радгоспу.

29 серпня 2023 року за вих. № 866 позивачами отримано відповідь Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про те, що громадянка ОСОБА_3 відсутня у списках на отримання земельної частки (паю). Також ОСОБА_3 згідно Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються районною державною адміністрацією Вінницької області (с. Гонтівка СВАТ «Гонтівське») сертифікат не видавався.

Відповідно до посвідчення № НОМЕР_1 , ОСОБА_3 призначено колгоспну пенсію за віком.

Постановами державного нотаріуса Чернівецької державної нотаріальної контори від 12 та 15 грудня 2023 року за № № 307/02-31, 308/02-31, позивачам відмовлено у видачі свідоцтв про право на дану частину спадкового майна.

Позиція суду апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачі зазначали, що їхня мати була членом радгоспу та отримувала колгоспну пенсію, проте спадкодавець не була включена до списків власників сертифікатів на земельну частку (пай) при розпаюванні колгоспу та як наслідок сертифікату не отримала.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною дев`ятою статті 5 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 22 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.

У частині другій статті 23 ЗК України зазначено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акту додається список цих громадян.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на частку (пай) мають члени сільськогосподарського підприємства, кооперативу, акціонерного товариства, у тому числі, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Водночас відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» трудові відносини членів підприємства регулюються цим Законом і статутом підприємства, а громадян, які працюють за трудовим договором або контрактом, - законодавством про працю України.

Судом встановлено, що спадкодавиця ОСОБА_3 була членом радгоспу «Ленінський», який згодом перейменовано в «Гонтівський» та СВАТ «Гонтівське та отримувала колгоспну пенсію.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно розпорядження Чернівецької РДА від 18 березня 2000 року за № 41 відбулася видача сертифікатів на право на земельну частку (пай) громадянам України - членам колективного сільськогосподарського підприємства (сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства) СВАТ «Гонтівське».

Право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю, перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акта та включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.

Проте, сертифікат та державний акт на право власності на земельну частку (пай) ОСОБА_3 , як члену СВАТ «Гонтівське» за життя не видавався, оскільки, спадкодавець не була включена до списків власників сертифікатів на земельну частку (пай) при розпаюванні колгоспу.

Невнесення до списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Отже, громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку - додатка до державного акта на право колективної власності на землю чи виключено з нього, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку.

В свою чергу, спадкодавець за життя не оскаржувала невнесення її до списку осіб, що мають право на земельний пай та на видачу сертифіката, тому право власності на земельну частку (пай) до складу спадщини, що відкрилася після її смерті не входить. Питання щодо надання їй земельної частки (паю) за життя не порушувала та про наявність такого права вона не заявляла. Відповідно питання про виділення їй земельної частки (паю) і видачу правовстановлюючих документів, які б підтверджували наявність у неї права на земельну частку (пай), за її життя не вирішувалося.

З урахуванням вказаних обставин, намір виділення земельної частки (паю) не може бути об`єктом спадкування і входити до спадкової маси після смерті спадкодавця, а тому і прав на отримання після її смерті цієї земельної частки (паю) її дочки, позивачі у справі, не набули.

За таких обставин, є обґрунтованими висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання за позивачами права на земельну частку (пай) у порядку спадкування, оскільки позивачками не надано доказів про те, що їх мати ОСОБА_3 , як спадкодавиця набула таке право за життя.

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції відмовляючи в позові не взяв до уваги, що мати скаржника була членом колгоспу, працювала там все життя та отримувала заробітну плату, в подальшому отримувала колгоспну пенсію, не приймаються до уваги, оскільки визначальним для спадкування права на земельну частку (пай) є не саме пособі членство особи в КСП, а факт членства особи на момент видачі державного акту на право колективної власності на землю.

З огляду на вищенаведене, доводи апеляційної скарги дублюють позовні вимоги позивачів у цій справі, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд, та є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції, а лише відображають позицію позивачів у цій справі, яку вони вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваного рішення, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення та ОСОБА_1 на підставі п.9 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору як особа з інвалідністю другої групи, підстав для перерозподілу судового збору судом апеляційної інстанції не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 375, 367, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чернівецького районного суду Вінницької області від 29 липня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови виготовлено 13 листопада 2024 року.

Головуючий Ю. Б. Войтко

Судді: М. В. Матківська

І. В. Міхасішин