Постанова

від 12.11.2024 по справі 581/217/24

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м.Суми

Справа №581/217/24

Номер провадження 22-ц/816/1469/24

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Рунова В. Ю.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.

у присутності:

представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-АГРО» - адвоката Вагоровської Анжеліки Едуардівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-АГРО»

на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 01 квітня 2024 року у складі судді Кузьмінського О.В., ухвалене в селищі Липова Долина Сумської області,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-АГРО» про стягнення невиплаченої орендної плати та розірвання договору оренди,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Маківського В.В. звернувся до суду із зазначеним позовом.

Свої вимоги мотивував тим, що він є власником земельних ділянок площею 0,6484 га кадастровий номер 5923281700:03:002:0094, та площею 3,4680 га кадастровий номер 5923281700:03:002:0161. Вказані земельні ділянки позивач передав в оренду відповідачу на підставі договору оренди від 01 серпня 2012 року, до якого 15 червня 2015 року було укладено додаткову угоду, якою продовжено строк дії договору до 10 років та збільшено розмір орендної плати до 7663,74 грн.

Відповідач в порушення умов договору не виплатив орендну плату за 2021-2022 роки, заборгованість з виплати якої було стягнуто рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 18 грудня 2023 року у справі № 581/961/23 .

Зазначає, що відповідач продовжує порушувати умови договору та не виплачує орендну плату за 2023 рік, розмір якої з урахуванням індексації складає 8053,35 грн. Крім того, відповідач має виплатити пеню за прострочення платежів по орендній платі згідно п. 14 договору та інфляційні втрати згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України.

З огляду на систематичну несплату орендної плати, на думку позивача, наявні підстави для розірвання договору оренди.

Посилаючись на вказані обставини, просить стягнути з ТОВ «СК-АГРО» на користь ОСОБА_1 орендну плату за користування земельними ділянками з кадастровими номерами 5923281700:03:002:0161, 5923281700:03:002:0094 згідно договору оренду від 01 серпня 2012 року (з врахуванням умов додаткової угоди) за 2023 рік у розмірі (з врахуванням штрафних санкцій та індексації) 9390,20 грн; розірвати договір оренди землі від 01 серпня 2012 року, який був укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «СК-АГРО» щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 5923281700:03:002:0094, 5923281700:03:002:0161, який був зареєстрований 18 червня 2014 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з індексним номером 13872708 та № 13869387; судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 01 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто із ТОВ «СК-АГРО» на користь ОСОБА_1 9389 грн, з яких: орендна плата по договору оренди землі № 30837 від 01 серпня 2012 року за 2023 рік у сумі 8053 грн, пеня за невиплату орендної плати за 2023 рік у сумі 1304 грн, інфляційні втрати за прострочення внесення орендної плати за 2023 рік у сумі 32 грн.

Розірвано договір оренди землі №30837 від 01 серпня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «СК-АГРО» щодо земельних ділянок загальною площею 4,1164 га, кадастрові номери: 5923281700:03:002:0161, 5923281700:03:002:0094, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Калінінської сільської ради Роменського (колишнього Липоводолинського) району Сумської області, право оренди відносно яких зареєстровано 18 червня 2014 року.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ТОВ «СК-АГРО» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити; судові витрати покласти на позивача у справі.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що протягом 2015-2022 років мала місце переплата відповідачем орендної плати. Учасниками справи визнається факт того, що загальний розмір сплаченої відповідачем орендної плати на 68 719,32 грн перевищує розмір орендної плати, який мав би отримати орендодавець за умовами додаткової угоди.

Вказує на те, що відповідач не порушив умови договору оренди та не допускав прострочення сплати орендної плати за відповідний період, оскільки за договором оренди була здійснена переплата, а факт належного виконання відповідачем обов`язку щодо внесення орендної плати за договором підтверджується належними та допустимими доказами. Крім того, після набрання рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області у справі № 581/961/23 законної сили, відповідачем було повністю погашено заборгованість перед позивачем та виконавче провадження завершено 01 березня 2024 року.

Вважає, що в даному випадку відсутнє системне порушення умов договору, оскільки на момент ухвалення судом рішення заборгованість за попередні періоди у відповідача була відсутня, а тому відсутні підстави для розірвання такого договору.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористався.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, яка підтримала доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач є власником земельних ділянок площею 3,468 га з кадастровим номером 5923281700:03:002:0161 із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та площею 0,6484 га з кадастровим номером 5923281700:03:002:0094 із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Калінінської сільської ради Липоводолинського району Сумської області (а.с. 22-25; 34-37).

01 серпня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «СК-АГРО» був укладений договір оренди землі, згідно із яким ОСОБА_1 передав, а ТОВ «СК-АГРО» прийняло у строкове платне користування належну йому земельну ділянку загальною площею 4,1164 га, в тому числі рілля 3,4680 га, сіножаті 0,6484 га. Право оренди ТОВ «СК-АГРО» земельних ділянок на підставі договору оренди землі від 01 серпня 2012 року зареєстровано державним реєстратором Липоводолинського районного управління юстиції в Сумській області 18 червня 2014 року (а.с. 8-15; 34-37).

15 червня 2015 року між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору оренди землі № 30837 від 01 серпня 2012 року, якою внесено зміни та доповнення до вказаного договору, зокрема, що договір укладено на 10 років з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою, орендна плата складає 7663,74 грн, що становить 7 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за один рік користування земельною ділянкою (а.с. 16).

Право оренди на підставі додаткової угоди від 15 червня 2015 року до договору оренди землі №30837 від 01 серпня 2012 року зареєстровано державним реєстратором комунального підприємства «Шосткинське міськрайонне бюро технічної інвентаризації» 10 серпня 2016 року (а.с. 34 -36).

Відповідно до основних положень укладеного договору оренди землі від 01 серпня 2012 року з урахуванням додаткової угоди до нього:

В оренду передаються земельні ділянки загальною площею 4,1164 га, в тому числі рілля 3,4680 га, сіножаті 0,6484 га, кадастрові номери 5923281700:03:002:0161, 5923281700:03:002:0094 (п. 2).

Договір укладено на 10 років з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою (п. 8).

Орендна плата складає 7663,74 грн, що становить 7 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, за один рік користування земельною ділянкою. У розмір орендної плати не входить податок за землю. Орендар самостійно сплачує податок за землю. Орендна плата може сплачуватися орендодавцю готівкою через касу орендаря, згідно розрахункової відомості за виключенням податку з доходів фізичних осіб. Орендна плата також може справлятися у натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах, за згодою сторін по діючим в орендаря цінам на продукцію роботи та послуги (п. 9).

Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку приватної власності здійснюється з урахуванням індексації (п. 10).

Орендна плата вноситься до 30 грудня кожного року (п. 11).

Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами та/або іншими документами (п. 12).

Розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом (п. 13).

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3% від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу (п. 14).

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку (п. 36).

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, зокрема внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором (п. 38).

Договір набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації (п. 44).

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 18 грудня 2023 року у справі № 581/962/23 позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з ТОВ «СК-АГРО» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди землі від 01 серпня 2012 року (зі змінами від 15 червня 2015 року) у загальному розмірі 58 470 грн, з яких: за 2021 рік - 13 153,72 грн орендної плати, 10 000 грн пені, 4000,59 грн інфляційних втрат, 733 грн три відсотки річних; за 2022 рік - 16 653,03 грн орендної плати, 13 000 грн пені, 501,27 грн інфляційних втрат, 428,42 грн три відсотки річних (а.с. 17-21).

Доказів виплати орендної плати на підставі договору оренди землі №30837 від 01 серпня 2012 року за 2023 рік відповідач суду не надав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав умови договору щодо виплати позивачу орендної плати за 2023 рік та порушив вимоги ст.ст. 21, 25 Закону України «Про оренду землі», тому дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості по орендній платі за 2023 рік з урахуванням індексів інфляції. Крім того, у зв`язку з невиплатою орендної плати за 2023 рік на підставі п. 14 договору оренди землі стягнув пеню та за прострочення внесення орендної плати за 2023 рік - інфляційні втрати на підставі ст. 625 ЦК України.

Стосовно вимоги про розірвання договору оренди землі, суд з урахуванням встановлених у ході розгляду справи обставин щодо несплати відповідачем орендної плати за 2021-2023 роки, що є систематичним невиконанням умов договору, дійшов висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди землі № 30837 від 01 серпня 2012 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони узгоджуються з матеріалами справи та вимогами закону.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами 1-3 статті 762 ЦК України визначено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.

За змістом частин 1-3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» (в ред. на момент виникнення спірних правовідносин), орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, істотними умовами договору оренди землі: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу

та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно частини 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладання договору, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути

достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених

ЗК України та іншими законами України.

Пункт «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачає, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18), Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2023 року у справі № 499/793/21 (провадження № 61-8740 св 23).

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо відсутності заборгованості зі сплати орендної плати за 2023 рік у зв`язку з виплатою її наперед.

Відповідачем не заперечується, що у 2023 звітному році орендна плата не перераховувалася.

Норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та положення договору оренди не містять заборони на сплату орендної плати авансом за наступні роки користування земельною ділянкою. Проте, відповідачем не надано ні доказів виплати орендної плати наперед в більшому розмірі, ні доказів на підтвердження того, що сплачена в більшому розмірі орендна плата є авансовим платежем, тому колегія судів відхиляє доводи відповідача стосовно відсутності заборгованості з виплати орендної плати за 2023 роки.

За встановлених обставин справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення заборгованості з виплати орендної плати за 2023 рік з урахуванням індексів інфляції в розмірі 8053 грн.

Крім того, у зв`язку з невиплатою орендної плати за 2023 рік наявні підстави для стягнення з відповідача пені на підставі п. 14 договору оренди землі від 01 серпня 2012 року, та у зв`язку з невиконанням відповідачем грошового зобов`язання по виплаті орендної плати за 2023 рік підлягають стягненню на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати.

Колегія суддів зауважує, що апеляційна скарга не містить доводів щодо незгоди з порядком обрахування та розміром присуджених до стягнення заборгованості з виплати орендної плати за 2023 рік з урахуванням індексів інфляції, а також пені та інфляційних втрат, тому апеляційним судом розмір присуджених до стягнення сум не переглядається.

Стосовно позовної вимоги про розірвання договору оренди землі № 30837 від 01 серпня 2012 року.

В даній справі встановлено обставину невиплати орендної плати за 2023 рік. Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 18 грудня 2023 року у справі № 581/962/23, яке набрало законної сили, встановлені обставини невиплати відповідачем позивачу орендної плати за 2021-2022 роки, які мають преюдиціальне значення для даної справи. Тобто має місце систематична несплата орендної плати за 2021-2023 роки, що є підставою для розірвання договору оренди землі.

З приводу доводів апеляційної скарги, що на момент ухвалення судом рішення заборгованість за попередні роки була відсутня, слід зазначити, що виплата відповідачем орендної плати на виконання рішення суду не є добровільним виконанням обов`язку з виплати орендної плати відповідно до умов договору.

Відтак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, розглядаючи спір, правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку і ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Колегія суддів також враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-АГРО» залишити без задоволення.

Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 01 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 13 листопада 2024 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

В. Ю. Рунов