Постанова

від 13.11.2024 по справі 766/12896/24

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/12896/24 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьміна О.І.

Номер провадження: 22-ц/819/358/24 Доповідач: Воронцова Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач): Воронцової Л.П.,

суддів: Радченка С.В.,

Склярської І.В.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в м. Херсоні справу за апеляційною скаргою адвоката Вічної Ірини Миколаївни, яка діє від імені ОСОБА_1 , на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 20 серпня 2024 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Херсонської міської ради про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Херсонської міської ради про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 12 квітня 2024 року за його заявою, як спадкоємця першої черги, державним нотаріусом Першої Херсонської нотаріальної контори Гудимою О.Б. у Спадковому реєстрі зареєстровано спадкову справу № 72291635, номер у нотаріуса 205/2024. Разом із ним спадщину після смерті батька в порядку частини 3 ст. 1268 ЦК України прийняв його брат - ОСОБА_3 , про залучення якого до участі у справі як третьої особи подано відповідне клопотання.

До складу спадщини після смерті ОСОБА_2 увійшли належні йому на праві власності житловий будинок та земельна ділянка, розташовані по АДРЕСА_1 , та квартира АДРЕСА_2 , що належала ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Його батько, ОСОБА_2 , є спадкоємцем четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_4 , оскільки вони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу впродовж 11 років, а саме: з жовтня 2011 року і до моменту її смерті (08 грудня 2022 року), що підтверджується актом підтвердження місця фактичного місця проживання № 405 від 16 травня 2024 року та довідкою № 74 від 21 травня 2024 року. Крім того, вказані обставини можуть підтвердити свідки, клопотання про виклик яких буде подано під час підготовчого судового засідання.

Відповідно до роз`яснення державного нотаріуса Першої Херсонської нотаріальної контори №1219/02-14 від 28 вересня 2023 року ОСОБА_2 звертався за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , однак через те, що на момент смерті останньої її місце проживання було зареєстровано за іншою адресою та через відсутність документів, що підтверджують їх родинні відносини, йому рекомендовано звернутися до суду. У зв`язку з постійними обстрілами міста Херсона та погіршенням стану здоров`я ОСОБА_2 не встиг звернутися до суду для вирішення даного питання, тому позивач вимушений звернутися до суду із даним позовом, що необхідно для оформлення спадкових прав.

Просив суд встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 , з жовтня 2011 року і по день її смерті, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 20серпня 2024року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України.

Не погоджуючись з ухвалою суду, адвокат Вічна Ірина Миколаївна, яка діє від імені ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, посилаючись на її необґрунтованість та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 20 серпня 2024 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що копію ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 08 серпня 2024 року позивач не отримував, а тому був позбавлений можливості виконати вимоги суду.

Разом з цим, ухвала суду першої інстанції від 08 серпня 2024 року є безпідставною, оскільки суд вдався до з`ясування обставин справи, вивчення доказів і надання їм оцінки на стадії відкриття провадження у справі, не звернувши уваги на те, що вказані повноваження суд має реалізовувати на стадії розгляду справи по суті, тобто після відкриття провадження у справі. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, недостатність доказів на підтвердження позовних вимог є підставою для відмови у задоволенні позову, а не залишення його без руху і як наслідок повернення позовної заяви.

Крім того, суд не врахував вимоги ст. 53 ЦПК України щодо залучення третьої особи, зобов`язавши позивача надати копії позову з додатками для третьої особи, у той час як до позовної заяви позивачем було додано заяву про залучення третьої особи, яка підлягала вирішенню судом з постановленням відповідної ухвали, і подання якої не передбачало надання копії позову з додатками для особи.

Зазначила, що повернення поданого позову є незаконним та таким, що порушує право позивача на доступ до правосуддя.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК Україниапеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки адвокат Вічна Ірина Миколаївна, яка діє від імені ОСОБА_1 , оскаржуєухвалупро поверненнязаяви позивачеві(п.6ч.1ст.353ЦПК України),то відповіднодо ч.2ст.369ЦПК Українирозгляд цієїсправи проводиться безповідомлення учасниківсправи.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів дійшла такого висновку.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Вимоги до позовної заяви визначено статтею 175 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Згідно з частиною п`ятою статті 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (абзац перший частини першої статті 185 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З матеріалів справи вбачається, що в серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Херсонської міської ради про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Ухвалою Херсонського міського суду від 08 серпня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Залишаючи без руху позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не викладено всіх обставин та не зазначено доказів на підтвердження всіх обставин, у тому числі, яке саме право позивача порушено винними діями саме відповідача, прийняття спадщини саме після смерті ОСОБА_2 та відмови нотаріуса у його прийнятті та оформленні; позивачем в обґрунтуванні позові зазначено, що ОСОБА_2 є по справі третьою особою, однак не залучено як учасника справи та не надано копії позовної заяви та доданих до неї документів для вказаної особи.

Вказану ухвалу суду надіслано позивачу на зазначену ним поштову адресу, однак ухвала суду ним не отримана, що підтверджується конвертом з рекомендованим повідомленням з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".

Ухвалою Херсонського міського суду від 20 серпня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачеві на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України у зв`язку з невиконанням вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Однак з цим висновком суду першої інстанції не можна погодитися з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не може бути підставою для визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачеві.

Аналіз наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Тобто, визначення кола учасників справи, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії", заява № 48778/99).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року).

На стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі суддя не вправі вирішувати питання достатності доказів, поданих позивачем на обґрунтування своїх вимог, а кожна сторона може розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, відсутність певних доказів не перешкоджає розгляду справи, за результатами якого вирішується питання про доведеність чи недоведеність пред`явлених позовних вимог, оцінка доказів є можливою виключно на стадії розгляду справи по суті.

До подібних висновків Верховний Суд дійшов у постановах: від 08 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19 (провадження № 61-2192св20); від 25 січня 2021 року у справі № 308/13063/19 (провадження № 61-7912св20); від 06 грудня 2023 року у справі № 337/804/23 (провадження № 61-12848св23).

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху з підстав незазначення всіх обставин та ненадання доказів на підтвердження всіх обставин, у тому числі, яке саме право позивача порушено винними діями саме відповідача, прийняття спадщини саме після смерті ОСОБА_2 та відмови нотаріуса у його прийнятті та оформленні, суд першої інстанції зазначеного не урахував, внаслідок чого припустився надмірного формалізму у трактуванні національного процесуального законодавства, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ є неправомірним обмеженням права на доступ до суду, як елементу права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

Крім того, апеляційний суд погоджується із доводами апеляційної скарги щодо порядку залучення до участі у справі третьої особи, оскільки позивачем до позовної заяви додано клопотання про залучення такої особи, яке повинно вирішуватися судом під час підготовчого судового засідання. Відтак, незазначення третьої особи як учасника у справі та ненадання для нього копії позовної заяви з доданими до неї документами не може вважатися недотриманням вимог до позовної заяви в розумінні статтей 175, 177 ЦПК України.

Разом з цим, повертаючи позовну заяву, як неподану, суд першої інстанції виходив з того, що у наданий судом строк недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі від 08 серпня 2024 року, не усунуті, ухвала про залишення апеляційної скарги повернулася до суду з відміткою поштового відділення - "адресат відсутній за вказаною адресою".

Проте, вказаний висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону.

Встановлено, що ОСОБА_1 копію ухвали Херсонського міського суду від 08 серпня 2024 року не отримав, оскільки згідно з довідкою поштового відділення конверт повернувся до суду з відміткою поштового відділення - "адресат відсутній за вказаною адресою". Отже, від виконання її вимог заявник не ухилялася, тому посилання суду на те, що він не виконав вимоги ухвали, є передчасним.

Відповідно до частини п`ятої статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення..

Повернення позовної заяви з тих підстав, що особа не виконала вимоги ухвали про усунення недоліків, можливо лише у тому випадку, коли особа отримала відповідну ухвалу суду, тобто ознайомилася з її змістом, але ухилилася від виконання вимог, указаних в ухвалі, про що зазначено у правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).

Суд першої інстанції вважав, що копія ухвали вручена ОСОБА_1 належним чином у зв`язку з його відсутністю за відповідною адресою.

Такий висновок суду є помилковим, оскільки поштове відправлення повернулось до суду першої інстанції з відміткою поштового відділення - "адресат відсутній за вказаною адресою", що свідчить про неотримання заявником ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, а відтак він не мав можливості виконати вимоги ухвали у встановлений судом строк.

Згідно з частиною 13 статті 128 ЦПК України за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має електронного кабінету, та технічної можливості повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до частин 1, 2 статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться. Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в позовній заяві позивач, крім поштової адреси, зазначив номер засобу зв`язку (мобільний номер телефону), про зміну якого відсутні відомості, проте суд першої інстанції, отримавши конверт (поштове відправлення), який повернулився до суду із зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою", не сповістив позивача за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному частиною 13 статті 128 України щодо повідомлення скаржника про залишення позовної заяви без руху.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2019 року у справі № 1340/5463/18, від 30 березня 2020 року у справі № 240/2765/19, від 17 січня 2023 року у справі №522/23394/21.

За таких підстав, суд першої інстанції не позбавлений права у разі повернення листа з ухвалою про залишення позовної заяви без руху з відміткою пошти - "адресат відсутній за вказаною адресою" постановити ухвалу, якою продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви, надіславши одночасно попередню ухвалу на адресу заявника, яка зазначена ним при зверненні з позовною заявою, а також вжити заходів до належного повідомлення позивача про судову кореспонденцію, передбачених статтями 128, 130-131 ЦПК України.

Таким чином, суд першої інстанції не вжив усіх передбачених законом дій, направлених на забезпечення особі права на доступ до суду.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на доступ до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.

Відтак, висновок суду про визнання позовної заяви ОСОБА_1 неподаною та її повернення є помилковим.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У зв`язку з допущеним судом першої інстанції порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення питання про визнання позовної заяви ОСОБА_1 неподаною та її повернення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката ВічноїІрини Миколаївни,яка дієвід імені ОСОБА_1 ,задовольнити.

Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 20 серпня 2024 року скасувати, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доХерсонської міськоїради провстановлення фактупостійного проживанняоднією сім`єюбез реєстраціїшлюбу направитидля продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції - Верховного Суду.

Головуючий Л.П. Воронцова

Судді : С.В. Радченко

І.В. Склярська