Ухвала

від 06.11.2024 по справі 372/4607/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №372/4607/24 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1

апеляційне провадження №11-сс/824/6698/2024 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5

володільця майна: ОСОБА_6

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу володільця майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 06 вересня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні №12023100000000681 від 30 червня 2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтею 356, частиною першою статті 358, частиною четвертою статті 358 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 06 вересня 2024 року клопотання старшого дізнавача СД Обухівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 , про арешт майна - задоволено.

Накладено арешт на документи, вилучені 03 вересня 2024 року під час проведення санкціонованого обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 17 години 06 хвилин по 19 годину 48 хвилин, а саме: акт ревізії дійсних членів садівницького товариства «Рябина» від 13 квітня 2024 року на 9 аркушах; протокол №16 Правління садівницького товариства «Рябина» від 13 квітня 2024 року, с. Старі Безрадичі Обухівського району Київської області (код ЄДРПОУ 23568832) на 3 аркушах; статут садівницького товариства «Рябина» (код ЄДРПОУ 23568832) на 11 аркушах, с. Старі Безрадичі Обухівського району Київської області, 2024 рік, які поміщено до кімнати зберігання речових доказів Обухівського РУП ГУ НП в Київській області на відповідальне зберігання, з метою збереження речових доказів.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження; оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання про арешт майна відмовити.

У мотивування скарги зазначає, що нібито злочин було вчинено у 2021 року, а вилучені під час обшуку документи відносяться до господарської діяльності СТ «Рябина», що здійснювалась протягом 2024 року.

Вказує, що вилучені під час обшуку документи не мають жодного відношення до вчинення злочину у кримінальному провадженні №12023100000000681 від 30 червня 2023 року, відносно якого проводиться досудове розслідування, адже перебувають поза межами досудового розслідування і не стосуються подій, які досліджуються в рамках даного кримінального провадження.

Звертає увагу на те, що вилучені документи є доказами у судових справах №911/1239/24 та 911/2145/24, що розглядаються Господарським судом Київської області і в яких СТ «Рябина» є стороною по справі, а отже накладення арешту на вищевказані документи блокує діяльність вказаного підприємства, тобто СТ «Рябина» не зможе ефективно захищатися в суді від рейдерського захоплення, що триває з 2021 року.

Зауважує, що у кримінальному провадженні №12023100000000681 від 30 червня 2023 року жодній особі не повідомлено про підозру.

Як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження посилається на те, що арешт накладався без участі ОСОБА_6 , а ознайомитися з матеріалами справи він зміг лише 24 вересня 2024 року.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення ОСОБА_6 , який підтримав подану апеляційну скаргу, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно статей 7, 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02 червня 2016 року кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до вимог пункту 3 частини другої статті 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 частини третьої статті 395 КПК України якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

За змістом частини першої статті 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання прокурора про арешт майна розглянуто у відсутності ОСОБА_6 .

Згідно матеріалів справи копія оскаржуваної ухвали слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 06 вересня 2024 року ОСОБА_6 не направлялась та, як зазначає останній в апеляційній скарзі, ознайомитися з матеріалами справи він зміг лише 24 вересня 2024 року.

З апеляційною скаргою ОСОБА_6 звернувся 26 вересня 2024 року.

З урахуванням наведеного, строк на апеляційне оскарження апелянтом не пропущено, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Як убачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, сектором дізнання Обухівського районного управління поліції ГУ НП в Київській області розслідується кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023100000000681 від 30 червня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтею 356, частиною першою статті 358, частиною четвертою статті 358 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що до СУ ГУ НП у м. Києві надійшла заява адвоката Адвокатського об`єднання «Barristers» ОСОБА_9 , який діє в інтересах ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , щодо можливого вчинення кримінального правопорушення за фактом внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей службовими особами Садівницьким товариством «Рябина».

На підставі вище викладеного, з метою фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального проступку, відшукання знаряддя і предметів кримінальних правопорушень 03 вересня 2024 року під час проведення санкціонованого обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 17 год. 06 хв. по 19 год. 48 хв. у присутності понятих виявлено та вилучено до спеціального пакету SUD4016550:

-акт ревізії дійсних членів садівницького товариства «Рябина» від 13 квітня 2024 року на 9 аркушах;

-протокол №16 Правління садівницького товариства «Рябина» від 13 квітня 2024 року, с. Старі Безрадичі Обухівського району Київської області (код ЄДРПОУ 23568832) на 3 аркушах;

-статут садівницького товариства «Рябина» (код ЄДРПОУ 23568832) на 11 аркушах, с. Старі Безрадичі Обухівського району Київської області, 2024 рік.

04 вересня 2024 року вилучені у ході проведення обшуку документи визнано речовими доказами у кримінальному провадженні за №12023100000000681 від 30 червня 2023 року.

04 вересня 2024 року старший дізнавач СД Обухівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Обухівського районного суду Київської області з клопотанням про накладення арешту у кримінальному провадженні №12023100000000681, відомості про яке 30 червня 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтею 356, частиною першою статті 358, частиною четвертою статті 358 КК України.

Ухвалою слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 06 вересня 2024 року клопотання старшого дізнавача СД Обухівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_8 , про арешт майна - задоволено.

Накладено арешт на документи, вилучені 03 вересня 2024 року під час проведення санкціонованого обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 17 години 06 хвилин по 19 годину 48 хвилин, а саме: акт ревізії дійсних членів садівницького товариства «Рябина» від 13 квітня 2024 року на 9 аркушах; протокол №16 Правління садівницького товариства «Рябина» від 13 квітня 2024 року, с. Старі Безрадичі Обухівського району Київської області (код ЄДРПОУ 23568832) на 3 аркушах; статут садівницького товариства «Рябина» (код ЄДРПОУ 23568832) на 11 аркушах, с. Старі Безрадичі Обухівського району Київської області, 2024 рік, які поміщено до кімнати зберігання речових доказів Обухівського РУП ГУ НП в Київській області на відповідальне зберігання, з метою збереження речових доказів.

З таким висновком слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За змістом частини п`ятої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Як установлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання дізнавача про накладення арешту на майно, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12023100000000681 від 30 червня 2023 року та яке виявлено і вилучено 03 вересня 2024 року в ході проведення санкціонованого обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 17 год. 06 хв. по 19 год. 48 хв., з тих підстав, що вилучені документи, які були у користуванні ОСОБА_6 , є безпосередніми предметами вчинення кримінальних правопорушень, а також з метою забезпечення проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, забезпечення збереження речових доказів, забезпечення проведення судових експертиз, а також з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, знищення чи відчуження вказаного майна та забезпечення виконання у подальшому судових рішень у кримінальному провадженні.

Дослідивши матеріали поданого клопотання про накладення арешту на майно колегія вважає, що дізнавачем у клопотанні наведено вагомі доводи, які свідчать, що вказані у клопотанні документи мають відношення до кримінального провадження та можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

З огляду на наведене та враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке слідчий просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів уважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вищезазначені документи, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що незастосування арешту даного майна може призвести до його пошкодження, псування, знищення чи відчуження, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Таким чином, колегія суддів уважає, що слідчий суддя обґрунтовано наклав на зазначене у клопотанні слідчого майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У зв`язку з викладеним, безпідставними є аргументи ОСОБА_6 про те, що нібито злочин було вчинено у 2021 року, а вилучені під час обшуку документи відносяться до господарської діяльності СТ «Рябина», що здійснювалась протягом 2024 року.

Посилання апелянта на невідповідність вилученого майна критеріям речових доказів, а також на те, що вилучені під час обшуку документи не мають жодного відношення до вчинення злочину у кримінальному провадженні №12023100000000681 від 30 червня 2023 року, відносно якого проводиться досудове розслідування, адже перебувають поза межами досудового розслідування і не стосуються подій, які досліджуються в рамках даного кримінального провадження, є безпідставними, оскільки встановлені слідчим та прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вилучені предмети та речі можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, оскільки є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, а отже відповідають ознакам речових доказів, зазначеним у статті 98 КПК України, що згідно частини третьої статті 173 КПК України дає підстави для їх арешту як речових доказів з метою збереження.

Як установлено матеріалами провадження, вилучені в ході проведення обшуку документи 04 вересня 2024 року визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.

Доводи апелянта про те, що у кримінальному провадженні №12023100000000681 від 30 червня 2023 року жодній особі не повідомлено про підозру, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Також не заслуговують на увагу суду посилання апелянта на те, що вилучені документи є доказами у судових справах №911/1239/24 та 911/2145/24, що розглядаються Господарським судом Київської області і в яких СТ «Рябина» є стороною по справі, а отже накладення арешту на вищевказані документи блокує діяльність вказаного підприємства, тобто СТ «Рябина» не зможе ефективно захищатися в суді від рейдерського захоплення, що триває з 2021 року, оскільки СТ «Рябина», як сторона по справі, має передбачені законом процесуальні права на звернення до суду з відповідними клопотаннями, поясненнями тощо, з метою захисту в суді, а отже накладення арешту на вказані документи не перешкоджає жодним чином ефективному захисту СТ «Рябина» в суді під час вирішення господарських спорів.

Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого частиною першою статті 170 КПК України.

Сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах СТ «Рябина» та ОСОБА_6 , колегією суддів не встановлено.

Таким чином, колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень статей 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування.

Ухвала слідчого судді відповідає вимогам частини п`ятої статті 173, статті 372 КПК України та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.

Інші зазначені в апеляційні скарзі доводи не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу володільця майна ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 06 вересня 2024 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_4

ОСОБА_3