Постанова

від 13.11.2024 по справі 176/2503/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9266/24 Справа № 176/2503/23 Суддя у 1-й інстанції - Павловська І. А. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Максюти Ж.І., Халаджи О.В.,

за участю секретаря судового засідання Паромової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мотуз Олександр Володимирович, на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2024 року в цивільній справі номер 176/2503/23 за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олени Андріївни щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №74404197, заінтересована особа: Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат»,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_1 із скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олени Андріївни, боржник Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», обґрунтовуючи її тим, що Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області видано виконавчий лист №176/2503/23 про стягнення з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на його користь грошових коштів в сумі 120000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок хронічного професійного захворювання.

З листа начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Івана Нещадима від 24 квітня 2024 року вбачається, що вказаний вище виконавчий лист та інші перебувають на виконанні в даному відділі, однак державним виконавцем було зупинено вчинення виконавчих дій в цьому виконавчому провадженні. Даний лист скаржник отримав 07 травня 2024 року засобами поштового зв`язку. Телефоном йому вдалось з`ясувати, що державним виконавцем, який здійснює виконавче провадження, є ОСОБА_2 .

Зазначеним листом скаржника серед іншого поінформовано, що Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 07 лютого 2024 року №3577-ІХ розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 1-4 такого змісту, зокрема: що до 01 січня 2025 року зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) у виконавчих провадженнях, за якими боржником є Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування).

Також, у вказаному вище листі зазначено, що керуючись пунктом 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій до 01 січня 2025 року.

Скаржник та його представник вважають дії державного виконавця щодо зупинення вчинення виконавчих дій незаконними.

За судовим рішенням у цій справі стягнуто з ДП «СхідГЗК» на користь стягувача грошові кошти в рахунок моральної шкоди, яка заподіяна ушкодженням здоров`я.

Законодавець чітко визначив, що слід вважати моральною шкодою, заподіяною внаслідок ушкодження здоров`я внаслідок порушення трудових прав, відповідно і права на безпечні умови праці. Така заподіяна шкода вважається саме моральною, а що підпадає під визначення матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, законодавець не визначив.

Крім того, моральна шкода, заподіяна ушкодженням здоров`ю, в даній конкретній справі підпадає під визначення «інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами», оскільки відповідні вимоги та судове рішення за такими вимогами обґрунтовані положеннями КЗпП України.

На думку скаржника, якщо працівнику належать до отримання певні грошові кошти і право на ці кошти виникло згідно положень КЗпП України, то їх слід вважати виплатами (компенсаціями), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами. Інших правовідносин між працівником (стягувачем) і роботодавцем (боржником) не виникало. Вимоги стягувача до боржника в даному випадку обґрунтовуються виключно як вимоги працівника до роботодавця і підставою таких вимог є ушкодження здоров`я при виконанні умов трудового договору.

Скаржник вважає, що виконавець не врахував, що дія п.1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає безумовного зупинення всіх виконавчих проваджень, боржником за якими є ДП «СхідГЗК», а встановлює певні винятки, при наявності яких виконавчі провадження не підлягають зупиненню. Такі винятки наявні у даній конкретній справі і виконавчому провадженні, а саме: стягується шкода, заподіяна ушкодженням здоров`я, а також стягнення даної шкоди відноситься до виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами.

Стягувач просив визнати неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олени Андріївни щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №74404197 на підставі пункту 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», скасувати відповідну постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, та зобов`язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України поновити вчинення виконавчих дій з виконання виконавчого листа про стягнення з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 120000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок хронічного професійного захворювання.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2024 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олени Андріївни щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №74404197, заінтересована особа: Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», - відмовлено.

Із вказаним судовим рішенням не погодився скаржник ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мотуз О.В., подав апеляційну скаргу, подав апеляційну скаргу, просив апеляційний суд скасувати ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2024 року

по справі №176/2503/23 та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу задовольнити.

Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є незаконною і необґрунтованою.

Державний виконавець не врахував, що дія п. 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає безумовного зупинення всіх виконавчих проваджень, боржником за якими є Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», а встановлює певні винятки, при наявності яких виконавчі провадження не підлягають зупиненню. Оскільки у даній конкретній справі і виконавчому провадженні стягується шкода, заподіяна ушкодженням здоров`я, а також стягнення даної шкоди відноситься до виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, виконавче провадження зупиненню не підлягало.

Компенсація моральної шкоди є виплатою, яка належить працівнику у зв`язку з трудовими відносинами і вимоги скаржника як стягувача до боржника в даному випадку обґрунтовуються виключно як вимоги працівника до роботодавця і підставою таких вимог є ушкодження здоров`я при виконанні умов трудового договору.

У постанові від 20 червня 2019 року №336/9595/14 Верховний Суд, серед іншого, зазначив: під виплатою слід розуміти не тільки форми оплати праці у вигляді заробітної плати та інших видів трудових виплат, а і інші трудові виплати, віднесені до обов`язку роботодавця.

Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області в оскаржуваній ухвалі зроблено хибний висновок про те, що відшкодування моральної шкоди не належить до вищезазначених винятків, а тому дії державного виконавця є законними.

Від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2024 року у справі №176/2503/23 залишити без задоволення.

Суд, відмовляючи в задоволенні скарги, правильно посилається на Закон України «Про внесення змін до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 07 лютого 2024 року №3577-ІХ та розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» та приходить до висновку, що державний виконавець діяв відповідно до закону, а тому скарга на дії державного виконавця є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Скаржник мотивів суду, на підставі яких він прийшов до такого висновку, не оскаржує, а лише зазначає свої міркування та перераховує норми законів та Конституції України.

Зазначені скаржником підстави не є відшкодуванням незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт тощо, а є відшкодуванням внаслідок порушення прав.

Відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я не входить до переліку виключень, зазначених в п. 1-4 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», не відноситься до заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами.

В обґрунтуванні апеляційної скарги скаржник наводить висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.06.2019 року у справі №336/9595/14, які не можна застосувати, як підставу оскарження дій державного виконавця у даній справі.

Від інших учасників справи відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ст. 130 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю нез`явившихся осіб.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтями 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання грошові кошти у розмірі 120000,00 грн з урахуванням податків з доходів фізичних осіб. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а.с. 32-36).

21.03.2024 року постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Фещук О.А. зупинено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП №74404197 з виконання виконавчого листа №176/2503/23 виданого 20.11.2023 року Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області про стягнення з ДП «СхідГЗК» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв`язку з отриманим професійним захворюванням 120000,00 грн з відрахуванням податків з доходів фізичних осіб до 01 січня 2025 року (а.с. 62зв).

Відповідно до листа заступника директора Департаменту начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Івана Нещадима, виконавець Олена Фещук, згідно з даними автоматизованої системи виконавчого провадження на виконанні у відділі перебуває зведене виконавче провадження №71263686, до складу якого входить 855 виконавчих проваджень про стягнення коштів з ДП «СхідГЗК», в тому числі і виконавче провадження №74404197 щодо виконання виконавчого листа про стягнення з ДП «СхідГЗК» на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 120000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок хронічного професійного захворювання. Керуючись розділом ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» пунктом 1-4 Закону державним виконавцем винесено постанови про зупинення вчинення виконавчих дій до 01 січня 2025 року (а.с. 46-47).

Даним листом також роз`яснено, що відповідно до ч. 5 ст. 35 Закону після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову. За таких обставин, державний виконавець позбавлений можливості винести постанови про повернення виконавчих документів стягувачу на підставі їх заяв, оскільки на цей час у відділі відсутні підстави для винесення постанови про поновлення виконавчих проваджень.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з її необґрунтованості.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він є правильним та таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам закону.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Положеннями ст. 13 Закону «Про виконавче провадження» передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 18 Закону «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень,неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно положень до Закону України «Про внесення змін до розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» від 07 лютого 2024 року №3577-ІХ зазначений вище розділ доповнено пунктами 1-4 такого змісту, зокрема: до 01 січня 2025 року: зупиняється вчинення виконавчих дій та заходів примусового виконання рішень (у тому числі накладення арешту на майно та кошти) у виконавчих провадженнях, за якими боржником є ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, про відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, про стягнення аліментів, про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування); підлягають зняттю накладені арешти на кошти та/або майно ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат».

Судом встановлено, що рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання грошові кошти у розмірі 120000,00 грн з урахуванням податків з доходів фізичних осіб. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

21.03.2024 року постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ Фещук О.А. зупинено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП №74404197 з виконання виконавчого листа №176/2503/23 виданого 20.11.2023 року Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області про стягнення з ДП «СхідГЗК» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв`язку з отриманим професійним захворюванням 120000,00 грн з відрахуванням податків з доходів фізичних осіб до 01 січня 2025 року. Підставою для винесення постанови є положення розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» п. 1-4 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на наведене, перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 20 серпня 2024 року в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мотуз Олександр Володимирович, на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олени Андріївни щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №74404197, боржник: Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», оскільки державний виконавець діяв відповідно до закону від 07 лютого 2024 року №3577-ІХ.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що компенсація моральної шкоди є виплатою, яка належить працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, апеляційний суд зазначає наступне.

У постанові від 01 лютого 2023 року у справі №165/1292/21 Верховний Суд дійшов висновку, що виокремлюючи виплати, виконавчі провадження щодо яких не підлягають зупиненню, законодавець конкретизував їх перелік, та виділив серед іншого: виплату заробітної плати; вихідної допомоги; інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами; відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, при цьому не відніс до вказаного переліку відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої каліцтвом. Що стосується поняття інших виплат (компенсацій), то відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, хоч і випливає з трудових правовідносин, однак не охоплюється поняттям компенсації в розумінні норм трудового законодавства, в тому числі статей 72, 83 та норм глави VІІІ «Гарантії та компенсації» КЗпП України.

Таким чином, відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я не входить до переліку виключень, зазначених в п. 1-4 розділ ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», не відноситься до заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами.

Отже, оскаржена постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, винесена 21 березня 2024 року у ВП №74404197 про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа №176/2503/23 від 20.11.2023 року, на підставі п. 1-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», не порушує конституційну вимогу щодо обов`язковості судових рішень, оскільки не припиняє взагалі виконання рішення суду, а лише призупиняє його виконання на строк, встановлений законом.

Посилання в апеляційній скарзі на висновок Верховного Суду у постанові від 20 червня 2019 року у справі №336/9595/14 є безпідставними, оскільки вказаний висновок висловлений у справі при застосування іншого закону та з приводу інших правовідносин. Зокрема, у цій справі Верховний Суд розглядав питання повороту виконання рішення про відшкодування моральної шкоди, завданої трудовим каліцтвом, та надав тлумачення приписам частини 2 статті 382 Цивільно-процесуального Кодексу України в редакції 1963 року.

Інші, наведені в апеляційній скарзі доводи, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки учасників справи, обставини справи, перевірив їх доводи і заперечення, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону.

Підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,в інтересахякого дієадвокат МотузОлександр Володимирович, залишитибез задоволення,ухвалу Жовтоводськогоміського судуДніпропетровської областівід 20серпня 2024року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: