Справа № 463/9425/24
Провадження № 2/463/1881/24
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 листопада 2024 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:
головуючого-судді - Грицка Р.Р.,
з участю секретаря судового засідання - Романської І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Львівський електроламповий завод «ІСКРА», треті особи Личаківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Перша Львівська державна нотаріальна контора Львівської області, ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту,
в с т а н о в и в :
позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про скасування арешту квартири АДРЕСА_1 , накладеного ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 16.06.2005 року, В-02; скасування арешту з усього майна ОСОБА_3 , накладеного постановою Державної виконавчої служби у Личаківському районі м.Львова № б/н від 27.12.2005 року; скасування обтяження від 23.06.2005 року за № 2116990 та від 17.03.2006 року за № 2978866.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно та заведена спадкова справа у нотаріуса № 234/2023. Спадкодавцеві на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 19.07.2007 року, виданого Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради. Вказує, що після смерті батька вона, як спадкоємець, звернулась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак нотаріус повідомила, що дана квартира перебуває під обтяженням, підставою обтяження є ухвала Сихівського районного суду м.Львова від 16.06.2005 року, В-02 та постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, б/н, 27.12.2005, ДВС у Личаківському районі м.Львова, державний виконавець Шумейчук Н.С. Зазначає, що про існування такої ухвали про накладення заборони відчуження на майно їй відомо не було. Вона вживала заходи щодо встановлення номеру судової справи та отримання копії ухвали Сихівського районного суду м.Львова, однак це не призвело до результатів, оскільки згідно бази даних суду за 2005 рік неможливо встановити в межах розгляду якої справи за участі ОСОБА_3 було ухвалено судове рішення В-02 від 16.06.2005 року. Окрім цього, в Автоматизованій системі виконавчого провадження та в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень відомості про перебування на виконанні виконавчого провадження, в якому 27.12.2005 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження щодо ОСОБА_3 відсутні. Вказані обставини призводять до того, що позивач, як єдиний спадкоємцем за законом після смерті батька, не може реалізувати свої спадкові права у зв`язку із наявністю арешту на квартиру її батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладеного 16.06.2005 ухвалою Сихівського районного суду м.Львова, та постановою ДВС у Личаківському районі м.Львова. Таким чином, вона вимушена звернутись до суду, оскільки у позасудовому порядку зняття арешту з майна виявилось неможливим. А тому, просить позов задовольнити, скасувати арешт квартири АДРЕСА_1 , накладений ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 16.06.2005 року, В-02; скасувати арешт з усього майна ОСОБА_3 , накладеного постановою Державної виконавчої служби у Личаківському районі м.Львова № б/н від 27.12.2005 року, а також обтяження від 23.06.2005 року за № 2116990 та від 17.03.2006 року за № 2978866.
Позовна заява поступила до суду 08.10.2024 року.
Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 14.10.2024 року, прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі. Призначено справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб.
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ, яку останній повторив в п.22 справи «Осіпов проти України» (заява № 795/09, рішення від 08.10.2020 року), стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 статті 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження (див. рішення у справі «Варданян та Нанушян проти Вірменії» (Vardanyan and Nanushyan v. Armenia), заява № 8001/07, пункт 86, від 27.10.2016 року, та наведені у ньому посилання). Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті «справедливого судового розгляду», гарантованого статтею 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з наданими іншою стороною зауваженнями або доказами та прокоментувати їх, а також представити свою справу в умовах, що не ставлять його в явно гірше становище vis-а-vis його опонента.
Суд забезпечив сторонам можливість ефективно представляти свою справу в суді. Розгляд справи проводився у відкритому судовому засіданні. Сторони повідомлялись про дату, місце та час розгляду справи.
Відтак, суд у відповідності до вимог частини п`ятої статті 12 ЦПК України та прецедентної практики ЄСПЛ створив для сторін рівні можливості відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Про існування будь яких інших доказів, які мають важливе значення і які не були долучені до справи сторони суду не повідомляли, при тому що в силу частин другої, третьої та четвертої статті 83 ЦПК України вони повинні були подати всі свої докази разом з позовом та відзивом та в цей же строк повідомити про існування доказів, які не можуть бути подані разом з першою заявою по суті справи.
Суд у відповідності до вимог частини сьомої статті 81 ЦПК України розглянув можливість самостійно збирати докази і не знайшов підстав для реалізації такого свого права, оскільки ніщо не ставить під сумнів добросовісність здійснення учасниками справи своїх процесуальних прав та обов`язків.
Таким чином, враховуючи таку засаду цивільного судочинства як змагальність, а також те, що в даному процесі кожна сторона мала рівні можливості відстоювати свою позицію в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом, дана справа буде вирішена на основі зібраних доказів з покладенням на сторін ризику настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням тієї чи іншої процесуальної дії. Обставини справи встановлюватимуться таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
В будь-якому випадку, право на справедливий судовий розгляд забезпечується, серед іншого, процедурою апеляційного перегляду судових рішень, де сторона не позбавлена можливості подання нових доказів якщо буде доведено поважність причин їх неподання в суді першої інстанції (частина третя статті 367 ЦПК України). Тому, якщо у сторін наявні ті чи інші аргументи або докази, на які даним судовим рішенням не буде надано відповіді, така сторона вправі навести їх у апеляційній скарзі, одночасно вказавши причини неподання їх суду першої інстанції.
Позивач в судове засідання не з`явилася, належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи. Разом з тим, 13.11.2024 року представник позивача - адвокат Кость Я.Р. подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, просить суд позов задовольнити.
Представник відповідача - Приватного акціонерного товариства «Львівський електроламповий завод «ІСКРА» в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. Разом з тим, 21.10.2024 року подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності за наявними в матеріалах справи документами.
Третя особа Личаківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не забезпечив явку свого представника, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, письмові пояснення не подав.
Третя особа Перша Львівська державна нотаріальна контора Львівської області в судове засідання не забезпечила явку свого представника, належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи. Разом з тим, завідувач установи ОСОБА_4 06.11.2024 року подала суду заяву про розгляд справи у відсутності представника нотаріальної контори.
Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи. Разом з тим, 08.11.2024 року подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності.
Враховуючи вищенаведені обставини та відповідно до вимог ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливим розглянути справу у відсутності учасників процесу.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки учасники процесу в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу 13.11.2024 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Батьками ОСОБА_1 згідно свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 від 09.12.2003 року, є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (а.с.11).
Згідно свідоцтва про право власності на квартиру № НОМЕР_1 від 19.07.2007 року, виданого Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, ОСОБА_3 за життя на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 , підстава набуття - наказ Управління комунальної власності від 19.07.2007 року № 708-Ж-Л (а.с.22-23).
Згідно свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 від 26.09.2023 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 127 (а.с.14).
Після смерті ОСОБА_3 . Першою Львівською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 234/2023, номер у спадковому реєстрі № 71754145, що підтверджується витягом зі спадкового реєстру № 75194818 від 19.12.2023 року (а.с.15).
Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, на об`єкт нерухомого майна № 393425315 від 04.09.2024 року - на квартиру АДРЕСА_1 , ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 16.06.2005 року, В-02 та постановою Державної виконавчої служби у Личаківському районі м.Львова № б/н від 27.12.2005 року накладено заборону на відчуження (арешт), реєстраційні номери обтяження: № 2116990 від 23.06.2005 року та № 2978866 від 17.03.2006 року (а.с.16-17).
Згідно листа Сихівського районного суду м.Львова № 01-04/27/2024 від 16.09.2024 року, в базі даних суду за 2005 рік неможливо встановити в межах розгляду якої справи зі участі ОСОБА_3 було ухвалено судове рішення В-02 від 16.06.2005, оскільки не зазначений номер судової справи. Переліком судових справ і документів що утворюються в діяльності суду із зазначенням строків зберігання, затверджених наказом ДСА України 07.12.2017 № 1087, встановлюються строки зберігання судових справ і документів, що утворюються в діяльності суду. Надати копію ухвали Сихівського районного суду міста Львова В-02 від 16.06.2005 року неможливо (а.с.19).
Відповідно до листа Личаківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 12/19362 від 25.09.2024 року, відомості про перебування на виконання, виконавчого провадження, в якому 27.12.2005 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження щодо ОСОБА_3 в Автоматизованій системі виконавчого провадження та в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень відсутні, оскільки у 2005 році матеріали виконавчого провадження зберігались лише у паперових носіях, а завершені виконавчі провадження знищувались після спливу трирічного строку зберігання.(а.с.21).
Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень окрім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 17 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Так, позов про звільнення майна з-під арешту може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Пунктами 1, 2 постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Право власності належить до основоположних прав людини, утілення яких в життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинне мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.
Особи, які зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до ст.13 міжнародного правового акту повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.
На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у ст.41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень встановлених законом.
Згідно з ч 1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Так, скориставшись своїм правом, позивач просить зняти арешт з майна, оскільки це унеможливлює реалізацію її прав, як власника (спадкоємця).
Нормами ч.ч.1, 2 ст.321 ЦК України регламентовано, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а особа може бути обмежена в здійсненні права власності лише у випадках та в порядку, встановленому законом.
Згідно з ч.1 ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Таким чином, беручи до уваги те, що суд та орган виконавчої служби, які накладали арешт на спірне майно, позбавлені можливості зняти заборону на відчуження (арешт), у зв`язку із знищенням матеріалів судової справи, матеріалів виконавчого провадження та відсутністю на те повноважень, накладений арешт у 2005 році на квартиру АДРЕСА_1 , позбавляє позивача, як спадкоємця, права на реалізацію своїх спадкових прав (оформлення права власності в порядку спадкування), щодо такого майна та можливості мирно володіти та розпоряджатися ним та здійснювати щодо нього інші дії.
Враховуючи наявність накладеної заборони на майно, неможливість скасування арешту у позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку про необхідність захисту її права шляхом зняття такого арешту, оскільки позовні вимоги засновані на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що є всі підстави, передбачені законом, для зняття арешту з квартири спадкодавця, а тому, позов є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
у х в а л и в :
позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Зняти арешт (скасувати заборону на відчуження) з квартири АДРЕСА_1 , накладений ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 16.06.2005 року, В-02, реєстраційний номер обтяження: 2116990 від 23.06.2005 року та постановою Державної виконавчої служби у Личаківському районі м.Львова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження № б/н від 27.12.2005 року, реєстраційний номер обтяження: 2978866 від 17.03.2006 року.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Львівський електроламповий завод «ІСКРА», місцезнаходження: 79066, м.Львів, вул.Вулецька,14, код ЄДРПОУ 00214244.
Третя особа: Личаківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, місцезнаходження: 79019, м.Львів, пр-т.В.Чорновола,39, код ЄДРПОУ 35009358.
Третя особа: Перша Львівська державна нотаріальна контора Львівської області, місцезнаходження: 79005, м.Львів, вул.Саксаганського,6, код ЄДРПОУ 02899370.
Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 .
Суддя Грицко Р.Р.
Суд | Личаківський районний суд м.Львова |
Дата ухвалення рішення | 13.11.2024 |
Оприлюднено | 15.11.2024 |
Номер документу | 122990993 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: про приватну власність, з них: |
Цивільне
Личаківський районний суд м.Львова
Грицко Р. Р.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні