Ухвала

від 30.09.2024 по справі 757/39184/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/39184/24-к

пр. 1-кс-33992/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва: ОСОБА_1 ,

при секретарі: ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора: не з`явився,

представника власника майна, адвоката: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління протидії кримінальним правопорушенням у сфері кібербезпеки, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023000000002263 від 07.12.2023 року,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління протидії кримінальним правопорушенням у сфері кібербезпеки, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно у вигляді заборони користування, відчуження та розпорядження, тимчасово вилучене під час проведення обшуку 07.08.2024 року, а саме:

- автомобіль Acura, моделі TSX, із державним номерним знаком НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який на праві приватної власності зареєстрований за ОСОБА_4 ;

- 2 ключі запалювання від автомобіля Acura, моделі TSX, із державним номерним знаком НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 ;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Acura , моделі TSX, із державним номерним знаком НОМЕР_6 , VIN: НОМЕР_2 , з метою забезпечення збереження речових доказів.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12023000000002263 від 07.12.2023 року за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. З ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України; ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України; ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України; ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України; ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у травні 2020 року, більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_10 , який володіючи якостями лідера, організаторськими здібностями, керуючись корисливим мотивом і прагненням до наживи, перебуваючи на території смт. Високий, Харківського р-н, Харківської обл., точне місце під час досудового розслідування не встановлено, вирішив створити та очолити стійке ієрархічне об`єднання - злочинну організацію, з метою власного протиправного збагачення та збагачення співучасників злочинної організації внаслідок заволодіння чужим майном - коштами громадян країн Європи, у тому числі громадян Латвійської Республіки, в особливо великих розмірах, шляхом їх обману (шахрайств), а також шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки.

Всього у зазначений період часу учасники злочинної організації, створеної ОСОБА_10 , шляхом введення в оману потерпілих, заволоділи чужим майном на загальну суму 286 536, 44 Євро, що еквівалентно сумі відповідно до встановленого Національним банком України на момент вчинення злочинів у розмірі 10 710 565, 80 грн.

Під час здійснення досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні, 07.08.2024 року ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України.

Також, досудовим розслідування було встановлено, що ОСОБА_11 має у володінні транспортний засіб марки Acura, моделі TSX, із державним номерним знаком НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_7 , який зареєстрований за ОСОБА_4 .

01.03.2024 року у вищевказаному автомобілі, відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва № 757/33915/24-к, було проведено обшук, під час якого було виявлено та вилучено: автомобіль Acura, моделі TSX, із державним номерним знаком НОМЕР_6 , VIN: НОМЕР_2 ; 2 ключі запалювання від автомобіля Acura, моделі TSX, із державним номерним знаком НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Acura , моделі TSX, із державним номерним знаком НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .

Вказаний транспортний засіб, а також інші речі та документи, вилучені під час обшуку, постановою слідчого від 08.08.2024 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12023000000002263 від 07.12.2023 року.

Враховуючи, що вилучене під час обшуку майно має доказове значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні, оскільки містить на собі відомості, які можуть бути використані як докази фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому має ознаки речових доказів, прокурор просить накласти арешт на зазначене майно.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, під час розгляду клопотання фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснювалось.

В судове засідання прокурор не з`явився, про день, час, місце розгляду клопотання повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, в якій підтримав вимоги клопотання з викладених у ньому підстав, просив їх задовольнити.

В судове засідання представник власника майна не з`явився; про день, час, місце розгляду клопотання повідомлений належним чином; подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, а також письмові заперечення, в яких просив відмовити в задоволенні клопотання в повному обсязі. Обґрунтовуючи заперечення представник власника майна вказує, що власником вилученого транспортного засобу є ОСОБА_4 , який набутий нею у встановленому законом порядку 27.01.2024 року; будь-яких інших речей під час обшуку вилучено не було; остання не має жодного відношення до кримінального провадження. Таким чином, вилучений транспортний засіб не відповідає критеріям, визначеним у ч. 1 ст. 98 КПК України, зокрема, не є матеріальним об`єктом, який був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та, як наслідок, не може бути об`єктом кримінальних протиправних дій. Накладення арешту на вищевказане майно є неспівмірним з завданням кримінального провадження та порушує права власника майна.

Оскільки, згідно ч. 1 ст. 172 КПК України, неприбуття прокурора та власника майна в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання, слідчий суддя визнав можливим розглянути клопотання за відсутності учасників провадження.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України, під час розгляду клопотання фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснювалось.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Слідчим суддею встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12023000000002263 від 07.12.2023 року за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. З ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України; ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України; ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України; ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України; ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255; ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України.

Під час здійснення досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні 01.03.2024 року, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/33915/24-к, було проведено обшук автомобіля Acura, моделі TSX, із державним номерним знаком НОМЕР_6 , VIN: НОМЕР_2 , під час якого було вилучено: автомобіль марки Acura, моделі TSX, із державним номерним знаком НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 ; 2 ключі запалювання від автомобіля Acura, моделі TSX, із державним номерним знаком НОМЕР_3 , VIN: НОМЕР_4 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Acura , моделі TSX, із державним номерним знаком НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_8 .

Постановою Старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України капітана поліції ОСОБА_12 від 08.08.2024 року вилучене майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12023000000002263 від 07.12.2023 року.

Прокурор вказує, що з метою забезпечення збереження речових доказів виникла необхідність в накладенні арешту на вилучене в ході обшуку майно, оскільки останнє є об`єктом кримінально протиправних дій та набуте кримінально-протиправним шляхом.

Відповідно до ст. 131 КПК України, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною 2 статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Так, на правову підставу для звернення з клопотанням прокурор посилається на п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, згідно якого арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як визначено у ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Разом з тим, жодних об`єктивних даних, які б підтверджували, що майно, вилучене під час обшуків, є предметом, доказом злочинів, засобом чи знаряддям їх вчинення, набуте злочинним шляхом чи використовувалось під час вчинення кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі, предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, отримані внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, з наданих слідчому судді матеріалів провадження не вбачається.

Більш того, визнаючи майно у постанові від 08.08.2024 року речовими доказами у кримінальному провадженні, прокурор не вказав, якому із критеріїв ст. 98 КПК України вони відповідають, що свідчить про формальне винесення вказаної постанови, не визначившись, яке саме доказове значення може мати майно для даного кримінального провадження.

Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених ст.ст. 160-166, 170-174 цього Кодексу. Речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин не можливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження. У разі необхідності може бути збережений зразок речового доказу, достатній для його експертного дослідження або інших цілей кримінального провадження.

Так, визнаючи майно речовим доказом у даному кримінальному провадженні слідчий взагалі не визначив критеріїв, якими би відповідало це майно в якості речових доказів, та не визначив порядку їх зберігання у відповідності до ст. 100 КПК України.

При вирішенні даного клопотання, слідчий суддя враховує мету накладення арешту, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, внесеного до ЄРДР, а також ту обставину, що ОСОБА_4 повідомлення про підозру не вручалося та остання, як вбачається з наданих матеріалів клопотання, жодного відношення до обставин, які є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023000000002263 від 07.12.2023 року, не має. Згідно свідоцтва про реєстрацію вищевказаного транспортного засобу останній набутий та зареєстрований ОСОБА_4 27.01.2024 року.

П. 1 ч. 10 ст. 170 КПК України передбачено, що не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Таким чином, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_4 є добросовісним власником майна, набутим у встановленому законом порядку; жодних доказів, що вилучений автомобіль набутий за кошти, одержані від протиправної діяльності, чи є об`єктом кримінально-протиправних дій, матеріали клопотання не містять.

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, який може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Однак прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.

Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).

Вказане вище свідчить, що всупереч доводам прокурора, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна і при вказаних обставинах явно порушуватиметься справедливий баланс між інтересами власників майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів. Слідчий суддя також враховує, що ОСОБА_4 самостійно виховує неповнолітнього сина, а також проживає з батьком, який має І групу інвалідності та потребує догляду.

Як визначено у ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що в задоволенні клопотання про арешт майна необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 173 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 170-175, 309, 372, 392, 532 Кримінального процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання Прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління протидії кримінальним правопорушенням у сфері кібербезпеки, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023000000002263 від 07.12.2023 року - відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1