Ухвала

від 13.11.2024 по справі 766/6126/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/819/180/24

Єдиний унікальний номер справи: 766/6126/20

У Х В А Л А

про зупинення апеляційного провадження

13 листопада 2024 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Склярської І.В. ,

суддів: Воронцової Л.П., Радченка С.В.,

секретар Вєрємєєнко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсон питання зупинення апеляційного провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 та Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 28 лютого 2024 року у складі судді Ус О.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про стягнення сум за договором банківського вкладу та стягнення пені,

встановив:

В квітня 2020 року ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 , звернувся до суду із позовом, в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 18.07.2023, просив стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на ОСОБА_2 :

-36 000 Євро за договором банківського вкладу від 21 серпня 2012 року №SAMDN25000728063078; - відсотки в розмірі 22022,14 Євро;

-пеню за несвоєчасне виконання зобов`язання щодо повернення коштів за договором банківського вкладу №SAMDN25000728063078 від 21 серпня 2012 року в розмірі 4 651 090,23 грн.

Також, 3000 євро витрат на правову допомогу адвоката.

Позов мотивований тим, що 21 серпня 2012 року ОСОБА_2 та АТ КБ «Приватбанк» уклали договір банківського вкладу «Стандарт, 24 місяці», з наступними умовами:

сума вкладу - 36000,00 EUR;

валюта вкладу - EUR (Євро);

строк вкладу - 24 місяці по 21.08.2014 року;

процентна ставка на дату укладення вкладу - 8 % річних;

період нарахування відсотків по вкладу - 1 місяць;

мінімальний строк вкладу - 6 місяців;

особовий рахунок по вкладу - НОМЕР_2;

рахунок/карта для зарахування відсотків по вкладу - НОМЕР_1 .

Договір був укладений шляхом складання заяви № SAMDN25000728063078.

26 серпня 2012 року ОСОБА_2 виїхала з України в Італійську Республіку і з того часу не приїжджала в Україну.

30 грудня 2019 року, працівник служби безпеки банку, зв`язався з батьком позивачки, а в подальшому із самою позивачкою. В телефонній розмові працівник служби безпеки банку повідомив ОСОБА_2 , що у банку виникли сумніви відносно банківської операції, та повідомив останню, що 21 червня 2019 року вся сума коштів, яка знаходилась на банківському вкладі разом з нарахованими відсотками (всього близько 54000 євро) були зняті з депозитного рахунку в місті Запоріжжі третьою особою за нотаріально посвідченою від імені ОСОБА_2 довіреністю. У відповідь ОСОБА_2 повідомила працівника служби безпеки банку, що довіреність на отримання її вкладу з банку нікому не видавала, в місто Запоріжжя не приїжджала, і взагалі не поверталась в Україну після того, як виїхала 26 серпня 2012 року.

20 березня 2020 року сестра позивачки - ОСОБА_4 , діючи як її представник за довіреністю, посвідченою нотаріусом Андреа Аквіліна, місто Ріміні, Італійська Республіка, звернулась до відповідача із заявою, якою просила розірвати договір та видати їй всю суму коштів, що знаходяться на рахунках ОСОБА_2 , крім того надати детальний розрахунок відсотків за вкладом за строк з 22 серпня 2012 року по теперішній час. З відповіді відповідача від 03.04.2020, яку представник позивачки ОСОБА_4 отримала 13.04.2020, вбачається, що 21.06.2019 на підставі довіреності, виданої нібито позивачкою на ім`я якогось ОСОБА_3 , грошові кошти за договором строкового банківського вкладу «Стандарт, 24 місяці» № SAMDN25000728063078 від 21.08.2012 були виплачені, ОСОБА_3 . Разом з тим, позивачка не видавала довіреностей на отримання її вкладу з банку ні ОСОБА_3 , ні будь-якім іншим особам (крім своєї сестри ОСОБА_4 в лютому 2020 року), в місто Запоріжжя в 2019 році не приїжджала, і взагалі не поверталась в Україну після того, як виїхала 26 серпня 2012 року. Позивачці взагалі невідомо, хто такий ОСОБА_3 .

Отже, на думку позивачки, депозитний вклад разом з відсотками був виданий банком сторонній особі без відома та поза її волею.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 28 лютого 2024 року позов ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення сум за договором банківського вкладу та стягнення пені задоволено частково. Суд ухвалив:

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 36000,00 Євро (тридцять шість тисяч євро 00 центів) за договором банківського вкладу від 21 серпня 2012 року № SAMDN25000728063078, а також відсотки за період з 22.09.2012 р. по 21.06.2019 р. - 19698,94 Євро (дев`ятнадцять тисяч шістсот дев`яносто вісім Євро дев`яносто чотири цента), з 22.06.2019 р. по 13.04.2020 року - 296,12 Євро (двісті дев`яносто шість Євро 12 центів), а всього - 55 995,06 Євро (п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять євро шість центів).

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань щодо повернення коштів за договором банківського вкладу в розмірі 400 000,00 (чотириста тисяч грн. 00 коп.).

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 Євро (три тисячі Євро 00 центів).

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 витрати, пов`язані з проведенням експертизи в розмірі 2250,24 грн. (дві тисячі двісті п`ятдесят грн. двадцять чотири копійки).

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь держави судовий збір в розмірі 10 510,00 грн. (десять тисяч п`ятсот десять грн. 00 коп.).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 , посилаючисьна Конституцію Україну, Закон України від 12.05.1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів», Цивільний кодекс України, просить змінити рішення Херсонського міського суду від 28.02.2024 року в частині стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 пені за несвоєчасне виконання зобов`язання щодо повернення коштів за договором банківського вкладу № SAMDN25000728063078 від 21 серпня 2012 року; стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 пеню за несвоєчасне виконання зобов`язання щодо повернення коштів за договором банківського вкладу № SAMDN25000728063078 від 21 серпня 2012 року в розмірі 2 335 996,31 гривень (Два мільйони триста тридцять п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто шість гривень 31 копійку); стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції в сумі 500 євро.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 , посилається на те, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права.

Вказав, що ухвалою суду від 13 травня 2020 року було відкрите провадження у справі №766/6126/20. В ухвалі суд визначив відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 10 вересня 2020 року було відкрите провадження у справі № 766/13741/20. В ухвалі суд надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 15 жовтня 2020 року у справі № 766/13741/20 цивільна справа № 766/6126/20 була об`єднана в одне провадження з цивільною справою № 766/13741/20, визначений номер об`єднаних справ за номером раніше відкритої цивільної справи - №766/6126/20.

У відповідності з вимогою частини другої статті 126 ЦПК України, документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності з вимогою статті 178 ЦПК України заперечення проти позову відповідач повинен викласти у відзиві, який подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не подавав суду відзиви.

Отже, із спливом наданих відповідачу п`ятнадцятиденних строків для подання відзивів за обома позовними заявами, відповідач втратив своє процесуальне право подати суду заперечення проти позову, тому пояснення відповідача від 12.09.2023, яке за своїм змістом є заявою по суті справи (відзивом) суд повинен був залишити без розгляду, у відповідності з вимогами частини другої статті 126 ЦПК України. Тому вважаю, що суд не міг самостійно зменшувати розмір стягнутої пені, розрахунок якої був проведеній у повній відповідності з вимогами частини п`ятої статті 10 Закону України від 12.05.1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів».

У відповідності з вимогами частини п`ятої статті 10 Закону України від 12.05.1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.

Апелянт посилаючись на постанови Верховного Суду, вказав, що тлумачення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави зробити висновок, що нарахування пені має відбуватися за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.

Позивач є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені у розмірі 3% вартості послуги за кожний день прострочення.

Вважає, що суд не обґрунтував належним чином, зменшення розміру пені в розмірі 400 тис. грн. Розмір основного боргу, складає 55 995,06 Євро, саме таку суму пені суд мав стягнути.

Станом на 28.02.2024 року (дата ухвалення рішення суду) офіційний курс євро до української гривні, встановлений Національним банком України, складає 41,4179 грн. за 1 євро. 55 995,06 х 41,4179 = 2 335 996,31 грн.

Отже, розрахований позивачкою розмір пені в сумі 111 409,64 Євро, яка підлягає стягненню з АТ КБ «Приватбанк» на її користь, не міг бути зменшений судом нижче розміру основного боргу в сумі 55 995,06 Євро, що в національній валюті України на день ухвалення рішення суду складає 2 335 996,31 гривень.

Також, в апеляційній скарзі повідомив попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат - витратами на професійну правничу допомогу адвоката, які позивачка очікує понести в суді апеляційної інстанції, складає 500 євро в національній валюті України.

У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ КБ «ПриватБанк» - Данильченко О.О., вважає доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 , безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Посилаючись на постанови Верховного Суду, вказала, що пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону № 1023-ХІІ, застосовується в разі порушення виконання договірного зобов`язання на користь споживача.

Договір банківського вкладу № SAMDN25000728063078 від 21.08.2012 розірвано 21.06.2019 за заявою довіреної особи та кошти виплачено у повному обсязі, а правовідносини між сторонами вже припинено.

Оскільки, між позивачем та банком припинено правовідносини з договору банківського вкладу, то частина п`ята статті 10 Закону № 1023-ХІІ не розповсюджується на спірні правовідносини.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції необґрунтовано зменшив розмір стягнутої пені до 400 000,00 грн., також вважаємо безпідставними.

Позивач наполягає на тому, що предметом спору є саме правовідносини з договору банківського вкладу, а не відшкодування збитків.

Заподіяння збитків чи спричинення іншої дійсної шкоди позивачу не було предметом заявленого позову, а тому посилання скаржника на те, що суд мав виходити із розміру заподіяних збитків, який відповідає сумі депозиту є безпідставним та необґрунтованим.

Крім того, розмір заподіяних збитків підлягає доведенню, яке покладається саме на ту сторону, яка на них посилається.

В апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк» - Данильченко О.О., посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог, скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі; у разі, якщо суд дійде висновку щодо порушення правил підсудності, прошу застосувати приписи ст. 378 ЦПК України, рішення суду скасувати та направити справу на розгляд за встановленою законом підсудністю, а саме до Печерського районного суду м. Києва, про що зроблені відповідні заяви у суді першої інстанції; судові витрати покласти на Позивача.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» - Данильченко О.О. , посилається на те, що суд надав неправильну оцінку обставинам справи, оскільки під час видачі коштів за нотаріально посвідченою довіреністю, банк діяв правомірно, а тому відсутні підстави покладати на нього відповідальність за вчинений позивачем правочин. Відсутність вини банку унеможливлює застосування відповідальності у тому рахунку відповідно до статті 625 ЦК України. До участі у справі не були залучені нотаріус та особа, якій за нотаріально посвідченою довіреністю банк правомірно видав кошти з депозитного рахунку. Висновок судової почеркознавчої експертизи оцінений судом не у сукупності з іншими доками, як це передбачено процесуальним законом. Судом неправильно розраховані проценти та пеня; порушено правило підсудності, а витрати на правову допомогу, визначені судом без врахування норм матеріального та процесуального закону.

Заслухавши суддю-доповідача, представника банку, дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників процесу, колегія суддів апеляційного суду, приходить до наступного.

Відповідно до п.10 ч. 1.ст. 252 ЦПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Представник банку просив зупинити провадження у справі до розгляду аналогічної справи судом касаційної інстанції, а також підтримав ініціативу суду про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2023 року у справі №127/17873/21 (провадження № 61-4923ск23) за касаційною скаргою акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на постанову Вінницького апеляційного суду від 16 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_6 до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про захист прав споживача, встановлення нікчемності правочину, стягнення коштів та відсотків за договорами банківських вкладів, стягнення 3 % річних, пені та відшкодування моральної шкоди.

З судових рішень у наведеній справі вбачається, що у липні 2021 року позивачка звернулась до суду з позовом до АТ КБ "Приватбанк" про захист прав споживача, встановлення нікчемності правочину, стягнення коштів та відсотків за договорами банківських вкладів , стягнення 3-ох % річних, пені та відшкодування моральної шкоди та просила суд встановити нікчемність довіреності, виданої 17.10.2018 від її імені на ім`я ОСОБА_7 і посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хіоніною Н.М. за реєстровим номером 539 внаслідок її не підписання позивачкою, яка на час нотаріального посвідчення перебувала за межами України; стягнути з відповідача на її користь визначену позивачкою суму заборгованості.

Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини 1 статті 252 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у процесуальному законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Оскільки правовідносини у даній справі є подібними до правовідносин у справі №127/17873/21, у якій відкрито касаційне провадження Верховним Судом у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, колегія суддів вважає за необхідне, за ініціативою суду, зупинити провадження у справі № 766/6126/20 до закінчення перегляду в касаційному порядку Верховним Судом у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду цивільної справи № 127/17873/21.

Враховуючи, що підставою для стягнення коштів з банку послугувало непідписання позивачкою нотаріально посвідченої довіреності, за якою кошти за договором банківського вкладу були отримані третьою особою, колегія суддів також вважає за можливе зазначити, що Велика Палата Верховного Суду при перевірці наявності підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко Ірина Анатоліївна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Катерина Юріївна, орган опіки та піклування Виконавчого комітету Чечелівської районної у місті Дніпрі ради, про визнання недійсним з моменту вчинення договору купівлі-продажу квартири, скасування рішень про державну реєстрацію, витребування майна з чужого незаконного володіння та виселення в п. 35 своєї ухвали від 19 квітня 2023 року (справа № 204/8017/17; провадження № 14-29цс23) вказала наступне: обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначає, що у касаційних судах у складі Верховного Суду застосовуються як належні (ефективні) три взаємовиключні способи судового захисту при вирішенні справ щодо оспорення нотаріально посвідчених договорів з підстав їх непідписання стороною правочину, а тому потребує врегулюванню питання щодо кваліфікації таких правочинів як нікчемних, неукладених чи оспорюваних.

Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності (п.51).

Керуючись п. 10 ч. 1 ст. 252, п. 14 ч. 1 ст. 253 ЦПК України, суд,

постановив:

Провадження у цивільній справі № 766/6126/20 заапеляційними скаргами ОСОБА_1 , який діє від імені ОСОБА_2 та Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 28 лютого 2024 року у складі судді Ус О.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 про стягнення сум за договором банківського вкладу та стягнення пені - зупинити до розгляду Верховним Судом у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду справи №127/17873/21 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня постановлення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий І.В. Склярська

Судді: Л.П. Воронцова

С.В. Радченко