Рішення

від 13.11.2024 по справі 184/1880/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 184/1880/24

Номер провадження 2/184/1424/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2024 рокум. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Томаша В.І.,

за участю секретаря судового засідання Михайлової Т.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Шаврової Н.М.,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Покров цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Покровської міської ради Дніпропетровської області «про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з онуками, встановлення та призначення днів для систематичних побачень та спілкування з онуками»,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувсядо судуз позовомдо відповідача про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з онуками, встановлення та призначення днів для систематичних побачень та спілкування з онуками. В обґрунтування позову посилається на те, що відповідачка ОСОБА_2 та її син ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 21.08.2015 року. Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 13.03.2019 року шлюб було розірвано. У шлюбі у подружжя народилися син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які після розірвання шлюбу залишилися проживати разом зі своєю матір`ю. Вона є рідною бабою дітей. ІНФОРМАЦІЯ_3 її син ОСОБА_3 загинув під час виконання бойового завдання по захисту територіальної цілісності та незалежності України. До загибелі сина у неї з відповідачкою були нормальні стосунки і вона ніяким чином не перешкоджала їй у спілкуванні з онуками та не заперечувала проти її участі в їх вихованні та розвитку. Вона дозволяла їй брати онуків за місцем її проживання на декілька днів. Після загибелі сина, приблизно з серпня 2024 року відношення відповідачки до її участі у спілкуванні з дітьми та участі в їх вихованні та розвитку змінилося. Вона почала перешкоджати її зустрічам з онуками, забороняла з ними вільно спілкуватися, не відпускає їх до неї за місцем її проживання. Відношення дітей після цього також до неї змінилася. Відповідачка почала налаштовувати дітей проти неї, внаслідок чого діти почали боятися проявляти до теплі родинні почуття. Відповідачка ніде не працює, проживає за рахунок коштів, що отримує на дітей в зв`язку з втратою їх годувальника. Разом з тим відповідачка почала часто та надовго залишати дітей на свою стареньку бабу ОСОБА_6 за місцем її проживання по АДРЕСА_1 . Таким чином, вона припинила приділяти належної уваги та часу для виховання дітей та їх розвитку. Рідна мати відповідачки ОСОБА_7 зверталася до Служби у справах дітей зі скаргами на неналежну поведінку відповідачки по відношенню до своїх дітей. Після чого працівники Служби у справах дітей почали відвідувати її сім`ю та перевіряти її участь у вихованні дітей. Але відповідачці відомий графік їх відвідувань, тому перед їх відвідуванням вона повертається додому та забирає дітей від своєї бабусі. Оскільки відповідачка почала перешкоджати їй в спілкуванні з дітьми та її участі в їх вихованні та розвитку, вона звернулася із заявою до Служби у справах дітей та органу опіки та піклування Покровської міської ради Дніпропетровської області з метою владнати конфліктну ситуацію, просити призначити їй день та час, коли може спілкуватися з дітьми та брати участь в їх вихованні та розвитку. Вона позбавлена свого законного права на особисте спілкування з онуками та участі в їх виховання без присутності матері, в зв`язку з чим вимушена звернутись до суду з даною заявою.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просять їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позовних вимог позивача та її представника.

Повноважний представник третьої особи в судове засідання не з`явився, надав пояснення, згідно якого просить справу розглянути без участі їх представника.

Суд, вислухавши думку сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Згідно зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд вважає за можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 21серпня 2015року зареєстрували шлюб, актовий запис №144 (а.с.9).

Від шлюбу у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 народились син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей (а.с.13, 16).

Заочним рішенням Орджонікідзевського міськогосуду Дніпропетровськоїобласті від13.03.2019року шлюбміж ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано (а.с.14).

Згідно свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 . Батьки: батько ОСОБА_8 , мати ОСОБА_9 (а.с.8).

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_2 , шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 25.12.1991 року було розірвано. Після розірвання шлюбу присвоєні прізвища: йому ОСОБА_10 , їй ОСОБА_11 (а.с.10).

Згідно свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 , виданого 20.04.2024 року Покровським відділомдержавної реєстраціїактів цивільногостану уНікопольському районіДніпропетровської областіПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса), ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.15).

Положеннями статті 19 СК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу.

При визначенні способу участі позивачки у спілкуванні з дітьми та в їх розвитку суд враховує вік дітей, їх індивідуальні потреби в цьому віці для здорового розвитку, принцип розумності, справедливості, збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин, забезпечення найкращих інтересів дітей, підтримку зв`язків з родичами та необхідності виховання дітей в родинному колі, відчуття любові та турботи, в тому числі, від баби по лінії батька. Крім того, суд враховує графік роботи позивачки, яка працює продавцем магазину продовольчих товарів по два тижня з 6 годин ранку до 21 години.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно ст. 2 СК України, Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком.

Відповідно до ст. 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (ч.10 ст. 7 СК України).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Законодавцем визначено механізм здійснення права баби та діда, прабаби, прадіда на виховання внуків і правнуків, який проявляється в: (а) покладенні обов`язку на батьків чи інших осіб, з якими проживає дитина не перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків; (б) закріпленні права баби діда, прабаби, прадіда у разі наявності перешкод у вихованні та спілкуванні із внуками, правнуками на звернення до суду з позовом про їх усунення (частини друга, третя статті 257 СК України).

Між позивачкою як бабою та відповідачкою як матір`ю неповнолітніх дітей не досягнуто згоди з приводу участі позивачки у вихованні онуків та спілкуванні з ними.

Разом з тим, згідно зі ст. 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Аналогічна позиція відображена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.07.2020 року в справі №295/13297/18 (провадження №61-8094св20).

Відповідно до статті 263 СК України спори щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до ст. 159 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.02.2019 року в справі №607/13092/16-ц (провадження №61-1713св17) зазначено, що будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. Відповідно до ст. 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення. Відповідно до ст. 263 СК України спір щодо участі баби та діда у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 СК України.

За змістом ст. 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні, побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Згідно ст. 258 Сімейного кодексу України, баба і дід мають право на самозахист внуків. Баба і дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону дитинства" контакт з дитиною - це реалізація матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

КЦС ВС 27.08.2024 року у постанові по справі №757/26787/22 зазначив наступне: «Саме по собі подання позову про визначення порядку спілкування з онукою та наявність заперечень сторони відповідача, свідчить про наявність перешкод у позивача у питаннях, пов`язаних із вихованням та спілкуванням з малолітньої дитини.

Верховний Суд зазначив, що наведені висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі №711/9775/15-ц (провадження №61-6670св18). Позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права та є окремим способом захисту порушеного права діда й баби на спілкування з внуками. Відмова у задоволенні позову про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею (зокрема, внаслідок недоведеності перешкод чи з інших підстав), не є підставою для відмови судом у захисті й реалізації прав, передбачених частиною другою статті 159, частиною першою статті 263 СК України - визначенні способів участі баби та діда у вихованні дитини, місця та часу їхнього спілкування.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справа №742/1716/23 (провадження №61-17035сво23).

Згідно ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства», контакт з дитиною - це реалізація матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно із ч. 8-10 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Відповідно до ст.257СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Це право полягає, перш за все, у наданні дитині можливості жити і виховуватися в сім`ї. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім`ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Україною 27.02.1991 (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною 1 ст. 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні ЄСПЛ від 11.07.2017, заява №2091/13, у справі «М.С. проти України» та у рішенні ЄСПЛ від 16.07.2015 №10383/09, §100 «Мамчур проти України», ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

Положення ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право на повагу до сімейного життя, поширюються у тому числі і на відносини між бабою, дідом та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв`язки (Рішення ЄСПЛ у справах «Kruskic v. Croatia» від 25.11.2014 року, п. 108, «Shvets v. Ukraine», заява №22208/17).

Згідно ч. 1 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках.

Положеннями статей 12, 81ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 89 ЦПК України).

За розгляду справи судом не встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про негативний вплив позивачки на виховання та розвиток онуків, становили загрозу з боку позивачки життю, здоров`ю, фізичному та психоемоційному розвитку дітей, та відповідачем таких доказів у відповідності зі своїм процесуальним обов`язком за ст.77-81ЦПК України суду не надано.

Оцінюючи зібрані у справі докази, враховуючи дійсні причини розладу стосунків онуків з бабою, мотиви конфлікту сторін, суд приходить до висновку, що діти бачить стосунки з бабою ОСОБА_1 через призму поглядів матері та не бажають наразі спілкування з бабою за сформованого негативного образу останньої у свідомості дітей.

За з`ясованих у судовому засіданні обставин, сукупно з дослідженими письмовими доказами, поясненнями сторін, показами свідків, судом встановлена наявність вчинюваних відповідачем позивачу перешкод у спілкуванні з онукамм, за відсутності правових підстав для цього, а відтак, такі перешкоди у відповідності зі ст.ст. 257, 263СК України підлягають усуненню по суду, оскільки особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дітей, через що має бути визначений спосіб участі позивача у вихованні малолітніх онуків, що не суперечить інтересам дітей.

Таким чином, з мотивів, викладених вище, суд вважає, що вищенаведений порядок та спосіб є достатнім і відповідає принципу розумності, справедливості, збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин, пріоритетному інтересу дітей, підтримку зв`язків між родичами. А тому позов підлягає задоволенню, як такий, що ґрунтується на законі, підтверджений встановленими обставинами та перевірений наданими доказами.

З урахуванням вікових змін дітей, їх розвитку та потреб, сторони не позбавлені права в майбутньому змінити встановлений судом порядок спілкування бабусі з онуками, що буде відповідати інтересам дітей.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 11-13, 81, 206, 209, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Покровської міської ради Дніпропетровської області «про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з онуками, встановлення та призначення днів для систематичних побачень та спілкування з онуками» - задовольнити.

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у вільному спілкуванні з онуками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не чинити ОСОБА_1 перешкоди у вільному спілкуванні з онуками та її участі в їх вихованні та розвитку.

Визначити ОСОБА_1 умови та способи мого спілкування та побачень , як бабусі, з онуками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановивши систематичні побачення та можливість вільного з ними спілкування, а саме:

-двічі на місяць з 18 годин п`ятниці до 15 годин неділі за місцем проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 без присутності їх матері;

-протягом тижня під час зимових канікул за місцем мого проживання;

-протягом двох тижнів під час літніх канікул з метою оздоровлення дітей на море в м. Одеса;

-надати ОСОБА_1 можливість вільного телефонного спілкування з дітьми з наданням їй можливості привітати їх зі святами (днем народження, Новим Роком, Різдво Христове, Великдень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення складено 13.11.2024 року.

Суддя Орджонікідзевського міського суду В. І. Томаш